Архив рубрики: Реки, моря, океаны

Карта Южного Буга №05: с.Журавное – с.Иванов – г.Винница

Карта Южного Буга №05: с.Журавное - с.Иванов - г.ВинницаСкачать «Южный Буг №05: с.Журавное - с.Уладовка - с.Иванов (устье р.Снивода) - с.Гущинцы - с.Мизяковская Слободка - с.Лавровка - с.Коло-Михайловка (устье р.Десна) - г.Винница - с.Прибугское» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Южный Буг – единственная крупная река Украины, которая на протяжении 806 км полностью протекает на ее территории. Исток реки расположен в болотистой местности на Подольской возвышенности в Хмельницкой области. Протекает в юго-восточном направлении через пять областей и впадает в Бугский лиман у г. Николаев, а затем образует с р. Днепр обширный Днепровско-Бугский лиман причерноморья.

Основными притоками Южного Буга являются реки Плоская, Волк, Терновая, Иква, Случь, Хомора, Згар, Ров, Соб, Дохна, Савранка, Десна, Синюха, Синица, Кодыма, Гнилой Еланец, Мертвовод, Ингул.

Города, расположенные  на Южном Буге (от истока к устью): Хмельницкий, Хмельник, Винница, Гнивань, Ладыжин, Саврань, Гайворон, Первомайск, Южноукраинск, Вознесенск, Новая Одесса, Николаев.

Бог - так содержательно называли эту красивую реку наши предки - древние славяне.  Видимо не просто так ... Южный Буг - современное название давнего Бога - третья по величине река Украины, которая протекает центральными и южными областями через зону лесостепи и степи. Здесь на поверхность выходит самое древнее в Украине геологическое образование - Украинский кристаллический щит, благодаря которому Южный Буг известен своими порогами. Самая живописная местность в долине Южного Буга находится в районе села Мигия.

Скалы с давних гранитов и многочисленные пороги привлекают  на Южный Буг любителей сплава на байдарках, плотах, катамаранах.  Некоторые гранитные выходы имеют собственные имена и охранный статус, как геологические памятники природы. Среди них «Высокая скала», вытянувшаяся на сотню метров поперек долины реки, образуя один из самых известных порогов, из-за своей формы получил название Интеграл и скала Турецкий стол, которая более двух веков,  хранит память о том, что этот участок долины был пограничным с мусульманским миром.

Карта Южного Буга №04: с.Чудиновцы – г.Хмельник – с.Широкая Гребля – с.Уладовка

Карта Южного Буга №04: с.Чудиновцы - г.Хмельник - с.Широкая Гребля - с.УладовкаСкачать «Южный Буг №04: с.Чудиновцы - с.Березна - г.Хмельник - с.Голодьки - с.Широкая Гребля - с.Порик - с.Журавное - с.Уладовка» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Водогосподарське використання Південного Бугу. Південний Буг відноситься до річок, стік яких використовується в багатьох господарських сферах. Основними водокористувачами є гідроенергетика, промислове і комунальне водопостачання, зрошення.

Більшість південнобужських водосховищ створювалися в 1950-і роки з метою отримання електроенергії на ГЕС і в даний час значна частина гідроелектростанцій припинила своє існування. Нині працюють Новокостянтинівська, Сабарівська, Сутиська, Ладижинська, Глибочицька, Первомійська і кілька малих ГЕС.

Від інших великих річок України Південний Буг відрізняється великою кількістю ставків і водосховищ, найбільшими серед яких є: Мар'янівське (773 км від гирла), Хмельницьке (755 км), Меджибозьке (711 км), Щедрівське (681 км), Новокостянтинівське (678 км) , Сандракське (640 км), Сабарівське (571 км), Сутиське (538 км), Брацлавське (458 км), Ладижинське (400 км), Глибочицьке (372 км), Гайворонське (366 км), Первомайське (196 км), Олександрівське (132 км). Окрім головної річки басейну, значна кількість водосховищ створено на її притоках - річках Ров, Соб, Синюха, Гірський Тікич, Інгул та ін.

Карта Южного Буга №03: пгт Летичев – с.Новоконстантинов (Хмельн. обл.) – с.Гули (Винницкая обл.) – с.Березна

Карта Южного Буга №03: пгт Летичев - с.Новоконстантинов (Хмельн. обл.) - с.Гули (Винницкая обл.) - с.БерезнаСкачать «Южный Буг №03: с.Подольское - пгт Летичев (устье р.Волк) - с. Сусловцы - с.Копытинцы - с.Новоконстантинов (Хмельн. обл.) - с.Гули (Винницкая обл.) - с.Думенка - с.Чудиновцы - с.Березна» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Гідрологія Південного Бугу. Південний Буг - дивовижно мальовнича річка, особливо в середній і нижній течіях, де вона продирається крізь кристалічні породи Українського щита, формуючи фантастично мальовничі скелі, пороги і перекати.

Особливістю Південного Бугу є майже повна відсутність великих приток. Найбільший з них - річка Синюха (площа її басейну становить 16 700 км2 - 26% від південнобужської).

Синюха в Південний Буг впадає на території м. Первомайська і в місці їх злиття водність становить близько 60% всього басейну. Серед інших приток виділяється 354-кілометрова річка Інгул (площа басейну - 98 90 км2), що впадає в Бузький лиман в межах м. Миколаїв.

***Синюха – річка в межах Первомайського району Миколаївської області. Ліва притока Південного Бугу. Утворюється від злиття річок Велика Вись та Тікич. Тече Придніпровською височиною переважно на південь і, частково, на південний захід. Впадає в Південний Буг у місті Первомайськ. Довжина 111 км. Площа водозбірного басейну 16 725 км². Похил 0,46 м/км. Річкова долина трапецієподібна, часто асиметрична, завширшки 2,5 км. Схили розчленовані ярами, характерні виходи скельних порід. Річище звивисте, завширшки 40-50 м, у пониззі 90-120 м, завглибшки до 60 м. Місцями утворює пороги й перекати. Вода використовується для технічних потреб, сільського господарства, водопостачання. 

***Інгул (Великий Інгул) – протікає у межах Кіровоградської та Миколаївської областей. Ліва і найбільша притока Південного Бугу. Довжина річки – 354 км, площа басейну – 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. В верхів’ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка – плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній – до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7-1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії – до 0,5 м/с (1,8 км/год). Майже вся долина річки трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,4 м/км. Живлення переважно снігове та дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого – в першій половині березня.

Відмінною особливістю басейну Південного Бугу, що виділяє його серед інших великих річок, є значна зарегульованість стоку - в басейні річки створено 197 водосховищ і майже 7 000 ставків, сумарний обсяг яких наближається до 1,5 км3.

Живлення річки Південний Буг відбувається за рахунок талих вод у весняний і зимовий періоди та дощових опадів в літній. Підземний стік – незначний.

Карта Южного Буга №02: г. Хмельницкий – пгт Меджибож – с.Подольское

Карта Южного Буга №02: г. Хмельницкий - пгт Меджибож - с.ПодольскоеСкачать «Южный Буг №02: г.Хмельницкий - с.Копыстин - с.Масевцы - с.Голосков - с.Русановцы -  пгт Меджибож (устье р.Бужок) - с.Головчинцы - с.Подольское» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Витік Південного Бугу розташований біля с. Холодець на Волино-Подільській височині, середня частина басейну - в межах Придніпровської височини, а в нижній течії долина річки прорізає Причорноморську низовину.

Частина басейну річки, розташованої на височинах, звичайно являє собою горбисту рівнину сильно розчленовану (вріз досягає 50-100 м) долинами річок, балок і ярів з виходами скельних порід. Нижня течія характеризується рівним рельєфом з оголеннями на берегах вапняків і мергелів.

Карта-схема басейну річки Південний Буг в межах України. У міста Нова Одеса річка Південний Буг поступово переходить у Бузький лиман, ширина акваторії якого зростає від 1-1,5 км (у с. Гур'ївка) до 2-3 км (м.Миколаїв), а максимальна глибина в нижній течії досягає 5-6 м.

Река Самара на Военно-топографической карте Екатеринославской губернии, 1869

Река Самара на Военно-топографической карте Екатеринославской губернии, 1869Река Самара на Военно-топографической карте Екатеринославской губернии, 1869 

Скачать  лист №1

Скачать  лист №2

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

 Из «Военно-статистическое обозрение Екатеринославской губернии», 1850

Река Самара берет начало свое в Изюмском уезде Харьковской губернии, протекает сначала к западу, по границе Бахмутского уезда с Изюмским, потом поворочивает на юг, входит в Павлоградский уезд, где близь с. Николаевкн, переменив направление на северо-запад входит в Новомосковский уезд, в котором за селением Михайловкою снова поворачивает на юг и впадает в Днепр, образуя при устье значительный залив, в котором находится Староагренская пристань. Вся длина течения этой реки около 200 верст. Течение Самары, кроме весеннего времени, весьма тихо, но извилисто; глубина от 1 до 4 сажень; ширина от 20 до 100 сажень; грунт дна реки большею частью песчаный, но местами смешанный с черноземом. У города Новомосковска Самара разделяется на два рукава, из коих левый, сохраняя название собственно Самары вовсе почти не имеет течения и летом в нескольких местах совершенно пересыхает, правый же протекает у самого города Новомосковска, под названием Самарчука, имеет постоянное течение, но по уверению старожилов рукав этот образовался в позднейшее время.

Правый берег Самары на всем ее течении командует левым, возвышен, крут и местами обрывист, левый хотя также возвышен, но образует крутые скаты, только от устья р. Гнилушки до с. Ивановки, потом от с. Михайловки до разделения этой реки на два рукава, у города Новомосковска и наконец от с. Песчанки до устья; на остальном же пространстве, имея легкие скаты к реке

Карта реки Самара №7: с.Хащево – с.Орловщина – г.Новомосковск – с.Новоселовка – устье (Самарский залив)

с.Хащево – с.Орловщина – г.Новомосковск – с.Новоселовка – устье (Самарский залив)Скачать  карту «Участок реки Самара №7:  с.Хащево – с.Орловщина – г.Новомосковск – с.Новоселовка – устье (Самарский залив)»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Самарська затокаПрактично усі водосховища за базовими показниками розподіляються на три ділянки: верхня, де частково або практично повністю зберігається річковий режим; середня, перехідна між річковою і озерною системою; нижня, пригреблева, повністю озероподібна. В умовах Дніпровського водосховища існує ще одна відокремлена ділянка – Самарське плесо (затока), яке характеризується специфічними особливостями, на основі чого воно виділено в окрему структурну одиницю районування – Крайове Самарське плесо або Самарська затока.

Самарська затока (нижня течія ріки Самари), більша частина якої припадає на Дніпровській район Дніпропетровської області, є частиною Дніпровського  водосховища, яке створено в 1933-1934 рр. при заповненні гирлової частини р. Самари.

В затоку справа впадають річки Кринка і Кільчень та балки Скотовата і Макітра, зліва – річки Маячка і Татарка та стариця Новоселівська. На акваторії Самарської затоки виділяється:

  • Усть-Самарське плесо – звужена пригирлова ділянка затоки між Усть-Самарським автодорожнім і Ігреньським залізничним мостами довжиною 4,0 км;
  • Новобогородицьке Самарське плесо – теж звужена ділянка вище Ігреньського мосту до впадіння справа р. Кринка довжиною 3,0 км;
  • Головне Самарське плесо довжиною 10 км;
  • затоки Ігренська, Щеміловка і Сусанка – верхня частина пересипаної шлаковими відвалами в центральній частині протоки Шиянка;
  • затока Кринка площею 139 га (затоплена пригирлова частина долини р. Кринка);
  • затока Кам’янка (затоплена долина р. Кам’янка, що існувала тут колись);
  • гирлова затока р. Кільчень площею 124 га;
  • гирлова затока р. Татарка площею 20,8 га;
  • затока Вирвихвіст;
  • затока Солона;
  • ур. Животилівські Плавні з протокою Солона (в минулому р. Солона).

В рельєфі дна Самарської затоки відзначається затоплене русло р. Самара, велика кількість її староріч, затоплені гирлові ділянки русел річок Кільчень, Татарка, Маячка, Кринка, Кам’янка. Затоплені русла активно замулюються.

Річка Самара - від гирла до м.Новомосковськ

По акваторії Самарської затоки проходять фарватери судових ходів з р. Дніпро в м. Новомосковськ, в затоку Кринка, до причалі силікатного і цегельного заводів і в затоку Шиянка до причалу Рибальського кам’яного кар’єру.

Площа водного дзеркала затоки 59,7 км2, об’єм води 128 млн. м3 , характеризується мілководністю характеризується мілководністю (середні глибини менш 2 м) і високим ступенем заростання як жорсткою надводною, так і м’якою підводною вищою водною рослинністю (у середньому заростання складає 45 %), максимальна глибина – 10,2 м.  Власна водозбірна площа  Самарської затоки 1560 км2.

Карта реки Самара №6: с.Подлесное – с.Васильевка – с.Ивано-Михайловка – с.Вольное – пгт Черкасское – с.Хащево

Карта реки Самара №6: с.Подлесное – с.Васильевка – с.Ивано-Михайловка – с.Вольное – пгт Черкасское – с.ХащевоСкачать  карту «Участок реки Самара №6:  с.Подлесное – с.Васильевка – с.Всесвятское – с.Андреевка – с.Ивано-Михайловка – с.Вольное – пгт Гвардейсое – пгт Черкасское – с.Хащево»1:50 000 

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Стисла характеристика гідробіоценозу Самарської затоки. Зоопланктон даного біоценозу складається із широко розповсюджених річкових форм та видів, характерних для малих річок степової зони України.

Ділянка Самарського плеса має значні процеси антропогенної трансформації, завдяки яким сформувалися зоопланктоні ценози, характерні для надлишково зарослих зон річкових екосистем евтрофного типу. Тут знайдено лише 9 видів і форм зоопланктону, в тому числі – коловертки – 9, гіллястовусі – 2, веслоногі – 3. Склад зоопланктону свідчить про незадовільний стан екосистеми річки на цій ділянці.

Що стосується зообентосу, то в складі донної фауни р. Самари виявлено більш 40 видів безхребетних, в тому числі, молюски, хірономіди, олігохети, клопи. За останні роки із складу зообентосу випали групи, найчутливіші до промислового забруднення – личинки одноденок, волохокрильців та вищих ракоподібних.

На мулах спостерігається велика кількість пелофільних олігохет чисельністю 10 тис. екз./м2 та біомасою 80 г/м2.

Така ситуація характерна для ділянок р. Самара, де її глибина 5-7 метрів з достатньо бистрою течею. На сучасному етапі дослідження гідробіоценоз Самарської затоки зазнав значної трансформації.