Екологічна оцінка природних умов життя населення України – біоекологічні умови та природні ресурси

Екологічна географіяСкачать «Еколого-географічний атлас України» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Біота - це складний комплекс живої природи ландшафту, що складається з рослинності, тваринного світу та мікроорганізмів. Зонування рослинного світу відтворено на карті "Рослинність".

Рослинні ресурси України представлені вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками та водоростями, які використовуються для матеріальних та культурних потреб суспільства.

Вони включають понад 25 000 видів рослин, з яких вищих судинних рослин - 4500 видів, мохоподібних - майже 800, лишайників - понад 1000, грибів - понад 15000, водоростей - майже 4000 видів. Сучасна рослинність значною мірою трансформована в результаті господарської діяльності людей. У природному вигляді вона збереглася лише на 19 млн га.

Близько 250 видів рослин в Україні офіційно визнані лікарськими рослинами.  Нині вони ростуть на площі, що становить менше 10% її території. В цілому близько 85% лікарської сировини має природне походження. Тривале безконтрольне використання природних ресурсів, інтенсифікація господарського використання території з наявністю лікарських рослин, несприятлива екоситуація після аварії на Чорнобильській АЕС спричинила кризовий стан ресурсів більшості дикоростучих рослин.

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн м3, у тому числі основного користування - 6,7 млн м3, що задовольняє потре­би народного господарства лише на 25 - 27 %. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба у її завезенні становить 30 млн м3. Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного виснаження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури лісового фонду.

Рослинність як біотичний компонент має важливе значення для функціонування екосистем і значною мірою визначає їх межі. Рослини не тільки чутливі до техногенних порушень навколишнього середовища, але і найбільш наочно характеризують зміни екоситуації у регіоні внаслідок антропогенного впливу.....

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Природні ресурси - об'єкти і сили природи, які використовуються (або потенційно придатні для прямого чи опосередкованого використання) як засіб праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення), джерела енергії (гідроенергія, ядерне паливо, запаси горючих корисних копалин), сировина і матеріали (мінерали, ліси, ресурси технічної води), безпосередньо для споживання та умов життя (питна вода, дикорослі ягоди, плоди), рекреації (місця відпочинку та оздоровлення), генетичного фонду (ресурси надійності екосистем, виведення нових сортів і порід), або джерел інформації про навколишній світ (провідні палеонтологічні форми, біоіндикатори тощо).

Природні ресурси поділяються на три парноальтернативні групи: а) відновні і невідновні, б) відтворювані і невідтворювані, в) замінні і незамінні. Існує також їх поділ на вичерпні і невичерпні. Вичерпні ресурси поділяють на відтворювані і невідтворювані; невичерпні - на водні, кліматичні й космічні.

Оскільки практично всі елементи природи так чи інакше використовуються чи можуть бути використані людиною (потенційні природні ресурси), більш доречно виділити природні фактори за їх відношенням до виконуваних функцій. Якщо природні фактори розглядаються при їх використанні у суспільному виробництві, то доцільно застосовувати термін природні ресурси. Якщо природні фактори виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції, доцільно вживати термін природні умови. Для характеристики узагальнюючого поняття, що включає в себе природні ресурси і природні умови, на нашу думку, варто використовувати термін природне середовище. Таким чином, ті самі елементи природи можуть бути класифіковані, в одному випадку, як природні ресурси, в іншому - як природні умови.

Однією із головних характеристик природних ресурсів є їх природно-ресурсний потенціал (ПРП), тобто здатність природних геосистем без шкоди для навколишнього середовища віддавати людству продукцію або виконувати корисну для нього роботу. Перехід за межі використання природно-ресурсного потенціалу відповідає стану екологічної кризи. Тому названий потенціал має певну величину, розміри і особливості. Найголовніша його характеристика - безперервність -випливає з безперервності території, яка є субстратом, носієм усіх природних об'єктів та явищ, а також одночасно і специфічним ресурсом. Саме це забезпечує можливість господарського освоєння практично усієї території. При абсолютній безперервності можна говорити лише про зміну потужності (чи кількості) природно-ресурсного потенціалу від однієї точки території до іншої.

Друга особливість відображає економічний аспект ПРП - здатність служити проміжною ланкою між населенням і природою, створювати умови для розвитку всіх сфер діяльності суспільства, особливо промисловості та сільського господарства. Такі особливості ПРП є водночас і основою виникнення складних екологічних проблем. Вони з'являються внаслідок перетворення людиною природної речовини у суспільну в процесі природокористування, яке може бути раціональним і нераціональним. При першому -суспільство, як соціально-економічне ціле (перш за все економіка і технології) і ресурси середовища (природні) знаходяться у взаємо­відношеннях позитивного зворотного зв'язку, а саме: чим більше є природних ресурсів, тим швидше розвивається або може розвиватися економіка. Це високоефективне господарювання, що не призводить до різких змін ПРП, до яких соціально-економічно людство не готове, і глибоких змін у навколишньому середовищі, що шкодять здоров'ю населення або загрожують його життю. При цьому техногенне навантаження на природне середовище не перевищує рівня його граничнодопустимих величин. Отже, раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Йому не слід протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є складовою раціонального природокористування і без якої останнє не може вважатись раціональним. Нераціональне природокористування - це система діяльності, що не забезпечує збереження ПРП (хижацьке знищення природи). Суспільство і ПРП перебувають в стані негативного зворотного зв'язку: технологічно швидкий розвиток економіки без урахування екологічних обмежень може призвести до вимушеного застою в економіці і виникнення кризового екологічного стану природного середовища.

Таким чином, стан природного середовища в процесі природокористування може бути: природний (натуральний) - не змінений безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа зазнає лише слабкого впливу від глобальних антропогенних процесів); рівноважний -швидкість відновлювальних процесів вища або рівна темпу антропогенних порушень. Ці два стани відповідають раціональному природокористуванню. Виділяють також кризовий стан, коли швидкість антропогенних порушень перевищує темпи самовідновлення природи, але ще не відчувається корінної зміни природного середовища, та критичний, при якому відбувається заміна раніше існуючих екологічних систем під антропогенним впливом на менш продуктивні (часткове опустелювання).

Останні два стани природного середовища характерні для нераціонального природо­користування і призводять до порушення ПРП території. Так, багато видів природних ресурсів (лісові, водні, паливно-енергетичні), ті що виконують основні функції життєзабезпечення (харчування, захист населення від переохолод­ження та інші), близькі до вичерпання.

Загалом в Україні найефективнішими є природно-рекреаційні, мінеральні і земельні природні ресурси. Вони впливають на сучасні і перспективні спеціалізації, рівень та інтенсивність розвитку народного господарства України, з ними пов'язані першочергові заходи щодо подальшої раціоналізації природокористування в окремих економічних районах.

Основу ПРП України складають земельні ресурси, частка яких становить 44,4%, а в окремих областях, особливо Правобережному Лісостепу - 72-79%. Помітну частку складають мінеральні ресурси (28,3%), а в окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська) вони є основою природних багатств (відповідно 74, 73, 69%). Земельні і мінеральні ресурси в сумі складають близько 75%. Серед інших переважають водні та природно-рекреаційні ресурси. Ці чотири види природних багатств зосереджують в собі більше ніж 95% усього природно-ресурсного потенціалу України. Серед інших найбільшу роль у загальному ПРП відіграють біологічні ресурси (лісові і фауністичні), частка яких не досягає і 5%, навіть в найбільш заліснених областях Карпат і Західного Полісся вони становлять не більше 18 % .

За результатами еколого-географічного аналізу виявлено, що сумарний ПРП розміщений по території дуже нерівномірно. Його оціночний показник (і відповідно потужність) зростає у напрямку з півночі і північного заходу на південь та південний схід. Ця тенденція пов'язана, головним чином, із збільшенням земельних, природно-рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів. Зміст карт покомпонентного складу і розміщення природних ресурсів дозволяє говорити про суттєві відмінності в ПРП окремих територій держави. Дослідження виконано за матеріалами В.П.Руденка (1999).