Екологічна оцінка природних умов життя населення України – еколого-ландшафтні умови

Екологічна географіяСкачать «Еколого-географічний атлас України» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Основним предметом прикладної екологічної оцінки території на основі картографічного моделювання повинні бути не довільно вибрані точки, окремі ареали або штучні територіальні одиниці, а реальні, об'єктивно існуючі територіальні поєднання екологічних умов, утворених станом компонентів геосистеми. Йдеться про екологічний потенціал природних геосистем, тобто якість середовища існування людей, можливість забезпечення населення необхідними харчовими продуктами, умовами праці та відпочинку (рекреаційними ресурсами) і лікування (кліматотерапія, бальнеологічні ресурси). Природні фактори створюють обов'язковий і загальний природний екологічний фон, забезпечують потреби людського організму в необхідних умовах існування -теплі, повітрі, світлі, воді, їжі тощо. У багатьох випадках саме природні фактори відіграють важливу роль у формуванні життєвого середовища людини, а також створюють екстремальні екоситуації (землетруси, повені, селеві потоки, лавини тощо).

Комплексне оцінювальне картографування природних екологічних умов найкраще забезпечує ландшафтний або геосистемний підхід. Природне середовище розглядається як сукупність складних територіальнихкомплексів (природних ландшафтів, геосистем), які характеризуються різноманіттям ознак (критеріїв) екологічної оцінки і неможливістю практично знайти для них загальну одиницю вимірювання.

В структурі природного екологічного потенціалу геосистем одне із важливих місць належить клімату, насамперед тепло- і вологозабезпеченості. Вони мають не тільки універсальне і безпосереднє екологічне значення, але і визначають територіальну диференціацію багатьох інших екологічних показників, у тому числі біохімічних і біологічних. Від них залежить біологічна продуктивність, характер рослинності (зокрема наявність і відсутність лісів), поширення природно-вогнищевих захворювань та інше.

Особлива група показників пов'язана з водозабезпеченістю. Важливо враховувати не тільки достатність питної води, але і її якість - ступінь мінералізації, хімізації та бактеріологічний склад. У зв'язку з цим важливе значення мають біохімічні умови - недостача або надлишок у природному середовищі (в тому числі у воді і ґрунтах) таких важливих для життєзабезпечення хімічних елементів, як йод, фтор, кальцій, мідь, кобальт і багатьох інших.

Досить важливе екологічне значення для людини мають біотичні компоненти ландшафту -рослинність, тваринний світ, мікроорганізми. Загальновідома виняткова роль природного рослинного покриву як джерела кисню, засобів харчування, фітонцидів, лікарських засобів та його оздоровче, рекреаційне й естетичне значення. Серед рослин існує чимало шкідливих для людини видів (отруйних, алергенів). Важливою є також оцінка тваринного світу, серед якого відомі численні переносники, збудники небезпечних природно-вогнищевих захворювань людини, наприклад: кліщового енцефаліту, чуми, туляремії та інших. Для багатьох ландшафтів типовий такий небезпечний екологічний фактор, як кровосмоктальні комахи, отруйні тварини тощо.

Для визначення екологічного потенціалу природних геосистем важливе значення також мають повторюваність стихійних природних явищ та інших екстремальних природних умов - санітарно-гігієнічні, медико-географічні, медико-екологічні, рекреаційні особливості природних геосистем.

Для створення карти "Україна. Природно-екологічний потенціал території" використані показники, що, на нашу думку, можуть характеризувати названий потенціал, а саме: загальносекторні типи природних ландшафтів (рівнинні та гірські), показники біологічної ефективності клімату (кількість днів зі сприятливими погодними умовами), суми активних температур повітря, коефіцієнт зволоження території, річна сума опадів, біологічна продуктивність (біотичний потенціал природних ландшафтів), несприятливі природно-антропогенні процеси.

За результатами картографічного моделювання в Україні найкращі природні екоумови мають ландшафти Карпат (Передкарпатська височинна, Закарпатська низовинна області та гірські частини Карпат), Кримських гір (передгірська лісостепова, південнобережна субсередземноморська області, головне гірсько-луківно-лісове пасмо).

Карта "Антропогенна зміненість ландшафтів". Різноманітні види природокористування і пов'язані з ними засоби впливу на ландшафт у межах даного регіону історично складалися протягом тривалого часу у визначені системи, що дозволяють розглядати господарську діяльність як чинник, що закономірно перетворює природний ландшафт.

Глибина техногенного впливу на ландшафти залежить від часу становлення виду природокористування в конкретному регіоні. На початковому етапі освоєння природних ресурсів ландшафт зазнає різних впливів, які у ряді випадків призводять до корінного його перетворення, особливо в зв'язку з меліорацією заболочених земель, гідротехнічним будівництвом, перетворенням лісових масивів в агроландшафти та інше.

Високий загальний фон ландшафтного перетворення території визначається, насамперед, значним землеробським освоєнням. Землеробський вплив, крім механічного, включає хімічний (застосування добрив, пестицидів та інше), фізичний (застосування землеробської техніки), агротехнічний (чергування культур, технологія їх оброблення), а також проявляється через осушення і зрошення земель, контурне і полосне землеробство, терасування схилів, лісові насадження та інше. Землеробський вплив є одним із найбільш довгих за часом. Вирішальними чинниками впливу тут є технологія опрацювання ґрунтів сільськогосподарськими знаряддями, технологія вирощування і чергування культур у сівозмінах.

Землеробська освоєність України має добре виражені зональні зміни. У змішано-лісовій зоні орні землі складають біля 40% земельного фонду, лісостепові і степові розорані на 75-80% і більше. Меншим за площею є землеробський вплив у гірських регіонах: в Українських Карпатах рілля складає 16,8%, а в гірському Криму - 21,4% земельного фонду. Рілля степів, зникнення природних акумуляторів талих і дощових вод - блюдець, руйнація дернини, спроможної затримати сніг і воду та захищаючої ґрунт від морозів і впливів вітру, втрата властивої цілинному чорнозему зернистої структури зробило ці ландшафти ерозійно чутливими. Наслідком цього є: посилення випаровування, збільшення нічного охолодження степу, зниження рівня ґрунтових вод, бурхливе і коротке весняне та дощове водопілля, зменшення загальних запасів вологи, збіднення водних джерел, посилення несприятливого вітрового впливу літом і зимою. Землеробство сприяло втраті значної кількості гумусу: якщо до розорення степів його було 8-10%, то зараз залишилося 4-5%, що призвело до зниження родючості й стійкості ґрунтів до впливу води і вітру. За останні 20 років чорноземи звичайні потужні (Кіровоградська область) утратили 1,6-2,5 % гумусу.

Один з найголовніших впливів землеробства на ландшафт виявляється в односторонній відчуженості поживних речовин із зібраним урожаєм, що потребує безупинного відшкодування їх у виді добрив. Екстенсивне землеробство, внесення середніх і підвищених доз мінеральних добрив посилюють біологічне збіднення гумусу чорноземних ґрунтів, оскільки надземної маси рослин після збирання врожаю не залишається. Для протидії цьому в степових районах в останній час заміняють плуг плоскорізами, проводять оранку без обороту шару, що дозволяє регулювати водний баланс орного угіддя і зменшувати поверхневий стік, збільшувати запаси вологи в ґрунті, створювати умови для більш інтенсивного розвитку кореневої системи рослин, накопичення органічної речовини і структурування гумусового шару ґрунтів, підвищуючи їх стійкість до ерозії.

Меліоративний вплив на ландшафт характеризується тенденцією до зростання, що пов'язано як із збільшенням площ і темпів зрошення, осушення, так і з удосконалюванням техніки поливу, дренажу, застосуванням машин для планування угідь, оброблення сільськогосподарських культур.

Вплив осушувальних меліорацій найбільший в зонах змішаних і широколистяних лісів, долинних комплексах північної частини лісостепової зони. Так званий меліоративний болотний фонд оцінюється в 4465,9 тис. га. Осушувальні меліорації перетворюють структуру ландшафтів шляхом зміни рівнів ґрунтових і підземних вод, характеру ґрунтоутворюючих процесів, рослинності і тваринного світу, стійкості ландшафтів до господарських навантажень. Осушувальні меліорації помітно впливають на болотні комплекси.

Вплив зрошувальних меліорації найбільшою мірою виявляється в степовій і лісостеповій зонах. Вплив зрошення позначається насамперед на зміні водно-теплового балансу, рівня ґрунтових вод і сольового режиму і прояві супутніх несприятливих процесів. Плями солонців перетворюються в солончакові зміни лучно-каштанових ґрунтів різноманітного ступеня засолення. Зрошення призводить до формування нового виду ландшафту, що набуває нові структурні риси, які характеризуються в перші роки більшою продуктивністю, ніж вихідний.

Лісомеліоративний вплив здійснюється на еродованих територіях. Загальну площу лісозахисних насаджень в Україні передбачається довести до 711,5 тис. га, включаючи полезахисні і прибалкові лісосмуги, лісосмуги по схилах пасовищ, суцільне залісення еродованих балкових і гірських схилів, ярів, лісів навколо водойм, каналів, суцільне і кулісне залісення пісків та інше. Лісомеліоративними заходами охоплені практично всі еродовані землі. Проте площа тільки чинних яруг складає 320 тис. га. Пасовищні впливи виявляються в усіх зонах рівнинної частини й Українських Карпат насамперед на лучних ландшафтах. Випас безпосередньо впливає на рослини (ушкодження паростків і коренів), ґрунти (ущільнення, зміна водного режиму та інше), надходження поживних речовин, поширення насіння, зміну загальної фітомаси і її видового складу.

Промисловий вплив на ландшафт хоча і локальний, але відрізняється більшою інтенсивністю і має тенденцію до збільшення. Загальна площа змінених ним ландшафтів складає 800 тис. га, у тому числі кар'єрів - більше 122 тис. га, відвалів і териконів - 38,6 тис. га, промислових площадок - 77,3 тис. га.

Вплив гірничорудної промисловості сприяє утворенню нових елементів у ландшафті. Це різні за площею, глибиною й обсягом виробітки (відкриті кар'єри), техногенні осідання, форми, утворені техногенною акумуляцією (терикони, відвали, шлакосховища та інше). Відмінною рисою їх є виведені на поверхню токсичні породи. Рослинний покров на них розвивається дуже повільно, біоценози характеризуються нестійкістю. При повній рекультивації (усунення токсичних порід, створення ґрунтового покрову, поновлення фітоценозів і, таким чином, природного функціонування компонентів) формуються повторні ландшафти.

Будівельний вплив на ландшафти супроводжується зрізанням позитивних і засипанням негативних форм рельєфу, намивом ґрунтів, повною руйнацією рослинного і ґрунтового покрову на площадках. Підрізка схилів при будівництві активізує ерозійні і зсувні процеси, що викликає необхідність відповідних захисних заходів, які їх стабілізують. Це, у свою чергу, потребує впровадження в ландшафт нових техногенних елементів. Водогосподарчий вплив на ландшафти виявляється в створенні нових, раніше відсутніх комплексів (водоймищ, каналів, випрямлених русел, просадово-антропогенних озер, заповнених улоговин техногенно-ерозійного походження та інше), у зміні гідрологічного, гідрохімічного режиму водойм, переформуванні ландшафтної структури прилеглих територій, впровадженні в ландшафти техногенних елементів.

Гідроенергетичний вплив призвів до помітних змін параметрів аквальних і прилеглих територіальних комплексів, як-от: 1) утворилися водоймища, параметри яких визначаються як висотою гребель, так і ландшафтною структурою долин; 2) змінився русловой режим, створилися передумови для розвитку таких процесів, як "цвітіння води", замулення та інше; 3) переформується ландшафтна структура прибережних територій внаслідок їх затоплення, переробки берегів, утворення болотних комплексів і підтоплення в смузі гідрогеологічного впливу; 4) змінюється рослинність заплавних ландшафтів у нижніх б'єфах водоймищ у зв'язку з відсутністю режиму долин; 5) змінюються умови існування і відтворення риб та ведення рибного господарства. Водоймищами Дніпровського каскаду затоплено 686,8 тис. га; біля 30% площі водоймищ являє собою мілководдя з глибинами до 2 м. їх рекультивація шляхом будівництва захисних дамб, осушувально-зволожуючих систем і наступного освоєння сільським і рибним господарством призведе до утворення повторних ландшафтів із новими функціями.

Містобудівний вплив позначається на горизонтах підземних вод і нижніх шарах атмосфери. Вертикальний профіль урбанізованого ландшафту визначається глибиною споживаного горизонту підземних вод і висотою промислових викидів в атмосферу. У цих межах розміщуються:

  • ярус природних і намивних порід, на якому розташовані фундаменти будинків промислових підприємств, підземні комунікації;
  • ярус наземних малоповерхових будівництв, доріг, зелених насаджень, водойм, міських шумів, що характеризуються найбільшою концентрацією, і викидів автомобільного транспорту, інтенсивним прогрівом поверхні;
  • средньо- і високоповерховий ярус, у межах якого вплив згаданих чинників затихає, але відчутніше проявляється роль метеорологічних (вітрового режиму та інших).