Орієнтування на місцевості за допомогою координатора

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На початку руху на найближчому контрольному пункті необхідно переконатися в правильності роботи апаратури. Для цього необхідно зрівняти координати, які покаже координатор, з координатами контрольного пункту, визначеними з топографічної карти під час підготовки до маршруту. Різниця в координатах не повинна перевищувати 1 мм у масштабі карти. Якщо ця умова витримана, то рух за маршрутом продовжують.

Для визначення свого місцезнаходження на маршруті у будь-який час достатньо за координатами на шкалах координатора нанести точку на карту, а за величиною дирекційного кута визначити на карті напрямок руху. Досить часто під час руху з великою швидкістю виконують загальне орієнтування, визначаючи за шкалами координатора лише квадрат координатної сітки карти, в якому знаходиться машина.

Чим далі від вихідної точки рухається машина, в показчиках лічильників помилки збільшуються через відхилення головної осі гіроскопа від початкового положення. Величина такого відхилення за

Підготовка вихідних даних і початкове орієнтування машиним

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Вихідними даними для орієнтування за допомогою координатора повинні бути: повні прямокутні координати вихідного пункту xвих і yвих, пункту призначення xпп і yпп, різниця координат між пунктом призначення і вихідним пунктом Δx і Δy, геодезична широта місцезнаходження машини В, значення коректури шляху К, дирекційний кут напрямку поздовжньої осі машини на вихідній точці aвих, дирекційний кут напрямку з вихідного пункту на пункт призначення αпп. Від точності визначення вихідних даних залежить правильність роботи координатора.

Тому визначення кутів і координат виконується за великомасштабною картою дуже ретельно, а отримані дані перевіряють ще раз. Так, кути визначаються на карті за допомогою хордокутоміра, а координати – циркулем за допомогою поперечного масштабу.

Маршрут руху обирають за картою такий, щоб найкращим чином використати маскувальні та захисні властивості місцевості. На маршруті намічають контрольні орієнтири, визначають і підписують їхні координати і дирекційні кути орієнтирних напрямів на віддалені місцеві предмети. Все це значно полегшить контроль за роботою апаратури під час маршу.

Вивірення навігаційної апаратури з координатором

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Вивірення апаратури забезпечує її надійну роботу з необхідною точністю. Воно виконується після прибуття машини у підрозділ, при зміні району експлуатації більше ніж на 4° широти, тобто на 400-500 км уздовж меридіана, перед використанням її вночі, особливо на місцевості, яка має мало орієнтирів. Вивірення навігаційної апаратури з координатором полягає у широтному балансуванні гірокурсовказівника, вивіренні візирного пристрою, визначенні коефіцієнта коректури шляху, перевірці точності роботи координатора та індикаторного планшета.

Широтне балансування гірокурсовказівника виконується з метою зменшення відходу головної осі гіроскопа від заданого напрямку. Для цього машину встановлюють на рівному майданчику центром візирного пристрою над завчасно обраною і позначеною кілочком точкою з точністю до 1 м. Точку обирають на відкритій місцевості так, щоб з неї було видно орієнтир на відстані, не менше 1км (рис. 15.13), бажано, праворуч за рухом машини. Кут візування на орієнтир не повинен перевищувати 10-00.

Широтне балансування гірокурсовказівника15.13. Широтне балансування гірокурсовказівника

На шкалі ШИРОТА пульту управліня необхідно встановити геодезичну широту місцезнаходження машини, визначену за картою з точністю до 30', а на шкалі ЭЛ. Б. – величину поправки, яка вказана у формулярі апаратури, якщо ж вона не вказана, то встановлюють нулі.

Устаткування і принцип роботи навігаційної апаратури з координатором

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Комплект навігаційної апаратури складається з курсової системи ,,Маяк” (гірокурсовказівник, пульт управління і перетворювач струму), датчика шляху, координатора і покажчика курсу. При необхідності до комплекту надається планшет індикаторний і координатор цілі. Ці прилади вважаються основними, а допоміжними приладами та інструментами служать перископічна артилерійська бусоль ПАБ-2А з азимутальною насадкою, хордокутомір, на зворотній стороні якого є два поперечних масштаби (1:25 000 і 1:50 000) та циркуль-вимірювач. У деяких машинах замість бусолі використовується гірокомпас, який дозволяє визначати азимут напряму поздовжньої осі машини. Апаратура з координатором може працювати в двох режимах: у режимі вирішення навігаційних задач та в режимі вбудованого контролю, який забезпечує перевірку функціонування системи і точності вирішення навігаційних задач.

Координатор – прилад наземної навігації. Його основу складає лічильно-розв’язувальний пристрій, який за даними датчика шляху і гірокурсовказівника безперервно виробляє прямокутні координати

Орієнтування за допомогою гіронапівкомпаса

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Гіронапівкомпас складається із гіроскопа (гіромотора у карданному підвісі), коректуючого пристрою та аретира. Все це знаходиться у металевому корпусі 1 (рис. 15.3), який жорстко кріпиться до машини. Спереду корпуса є оглядове віконце, на скло якого нанесена пряма лінія (індекс) – показчик відліку 3. В оглядовому віконці видно курсову шкалу 4, яка закріплена на зовнішній рамці карданного підвісу. Шкала оцифрована в поділках кутоміра. Одна поділка шкали дорівнює 0-20 (близько 1°).

Гіронапівкомпас15.3. Гіронапівкомпас: 1 - корпус; 2 - лампочка; 3 ‑ покажчик відліку; 4 - курсова шкала; 5 - пробка, яка закриває регулювальний гвинт; 6 - викрутка; 7 - ручка аретира

Принцип роботи гіронапівкомпаса полягає у наступному. При зміні напрямку руху разом із машиною повернеться на той же кут і корпус гіронапівкомпаса, але головна вісь гіроскопа збереже своє первісне положення. Разом з нею збереже своє первісне положення і курсова шкала, а покажчик відліку переміститься уздовж курсової шкали на величину повороту машини. Наприклад, початковий відлік на шкалі гіроскопа дорівнював 14-00, а новий відлік після повороту машини дорівнює 16-20, тобто машина повернула праворуч на кут 2-20, (16-20) – (14-00) = 2-20.

У гіронапівкомпасі є два коректуючі пристрої. Азимутальний коректуючий пристрій призначений для ліквідації відходу головної осі гіроскопа за азимутом, горизонтуючий пристрій – для утримання

Призначення і принцип роботи навігаційної апаратури

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Призначення і принцип роботи навігаційної апаратури.

Для керування військами в бою, на марші, у розвідці, зазвичай, орієнтуються за картою, звіряючи її з місцевістю. Топографічна карта являє собою надійний провідник вдень, проте не забезпечує впевненого орієнтування та визначення координат цілей в умовах обмеженої видимості (вночі, в тумані, в хуртовину тощо). Крім того, у сучасному динамічному бою навіть тимчасова втрата орієнтування може привести до порушення взаємодії між підрозділами, поставити під загрозу виконання бойового завдання і призвести до невиправданих втрат. Тому для надійного орієнтування на місцевості використовуються бойові і спеціальні машини з навігаційною апаратурою, яка дозволяє швидко визначити координати місцезнаходження машини, а також дирекційний кут напрямку руху. Така апаратура використовується, головним чином, при дії підрозділу на місцевості, бідній на орієнтири, наприклад, в степу, в лісі, а також при обмеженій видимості.

Особливості орієнтування за різноманітних умов місцевості

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Умови обмеженої видимості (дим, дощ, туман, хуртовина тощо) часто ототожнюють з нічною темрявою, хоча насправді між ними існує велика різниця. Вночі для орієнтування за таких умов можна застосувати прилади нічного бачення, радіозв’язок. Проте сніг, дощ, курява, дим із жевріючих згарищ значно знижують ефективність застосування цих приладів.

Прогнозуючи виникнення обмеженої видимості, маршрут готують подібно до нічного маршруту, якщо марш буде здійснюватись дорогами з твердим покриттям. Маршрут поза дорогами здійснюється за азимутами, заздалегідь визначеними за великомасштабною картою. Маршрут уважно вивчають і запам’ятовують. Під час руху карту орієнтують у напрямку просування і постійно графічно поперечними штрихами або крапками фіксують своє місцезнаходження.

У горах орієнтування ускладнюється через малу кількість орієнтирів, а також через значну розчленованість рельєфу. Вершини, які визначені в якості орієнтирів, значно змінюють свої обриси при їх спостереженні під час руху гірськими звивистими дорогами з різних сторін.