Види схилів та їх характеристика

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

У загальному випадку схил характеризується стрімкістю, висотою перерізу, закладанням горизонталей і довжиною схилу. Основні елементи схилу показані на рис. 6.7:

  • стрімкість схилу α – кут між нахиленою поверхнею схилу до горизонтальної площини (чим більший цей кут, тим стрімкіший схил, який є основним показником для його подолання бойовою та іншою технікою);
  • висота перерізу h – відстань по висоті між двома суміжними горизонталями;
  • закладання горизонталей d – відстань на карті між двома суміжними горизонталями (чим стрімкіший схил, тим менше закладання);
  • довжина схилу D – відстань на схилі від вершини до підошви.

З рис.6.7 видно, що стрімкість схилу, закладання горизонталей і висота перерізу рельєфу на карті взаємопов’язані між собою, звідки можна винести наступні залежності: по-перше – чим більша

Сутність зображення рельєфу горизонталями

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сутність зображення рельєфу горизонталями розглянемо на такому прикладі. Уявимо острів у вигляді гори (рис.6.2). У цьому положенні берегова лінія виходить у вигляді кривої АВ, проекція якої на горизонтальну площину дає таку ж замкнену криву ав.

Припустимо, що рівень води піднявся на 10 м і при цьому утворилася нова берегова лінія СD, усі точки якої лежать на однаковій висоті, але на 10 м вище, ніж початкова берегова лінія АВ. Проекція нової берегової лінії СD на горизонтальну площину дає таку ж замкнену криву сd, тобто кожному рівню води відповідатиме своя берегова лінія (АВ, CD, EF) у вигляді замкненої кривої, всі точки якої мають однакову висоту. Ці замкнені лінії можна розглядати як сліди перерізу рельєфу місцевості рівневими поверхнями, паралельними рівневій поверхні моря, яку прийнято за початок відліку висот.Сутність зображення рельєфу горизонталями

6.2. Сутність зображення рельєфу горизонталями

Якщо кожну берегову лінію спроектувати на горизонтальну площину і зобразити в заданому масштабі на карті, то ми одержимо зображення гори у вигляді замкнених кривих ліній (ab, cd, ef). Проекція одержаних кривих на площині дасть зображення гори горизонталями.

Горизонталь – лінія однакових висот або замкнена крива, що поєднує на карті точки однакових висот. Горизонталі зображуються на картах коричневим кольором і бувають кількох видів (рис. 6.3):

  • Основні (суцільні) горизонталі – проводяться через висоту перерізу рельєфу і призначені для відображення основних форм рельєфу (на картах зображуються суцільними тонкими лініями).
  • Основні потовщені горизонталі призначені для полегшення рахунку горизонталей і зручності в читанні рельєфу (кожна п’ята горизонталь потовщується).
  • Додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі призначені для відображання на картах важливих подробиць рельєфу, які не виражаються основними горизонталями і проводяться через ½ і ¼ висоти перерізу рельєфу. На картах напівгоризонталі зображуються переривчастими, а чверті – короткими переривчастими лініями.

Види горизонталей6.3. Види горизонталей: 1-основні; 2-основні потовщені; 3-додаткові (напівгоризонталі); 4-допоміжні (чверті); 5-підписи горизонталей в метрах

На топографічних картах прийнята наступна (стандартна) висота перерізу рельєфу: 1:25 000 – 5 м, 1:50 000 – 10 м, 1:100 000 – 20 м, 1:200 000 – 40 м, 1:500 000 – 50 м, 1:1 000 000 – 100 м. Проте на картах застосовується і нестандартна висота перерізу рельєфу, наприклад, на плоскорівнинні райони на карті масштабу 1:200 000 рельєф відображається через 20 м, а на  високогірні райони – через 80 м.

Висота перерізу рельєфу на всіх картах підписується під південною рамкою. Наприклад, на карті масштабу 1:50 000 підпис „Суцільні горизонталі проведені через 10 м” означає, що основні горизонталі проведені через 10 м, потовщені – через 50 м, напівгоризонталі – через 5 м, а чверті – через 2,5 м.

 При зображенні горизонталями типових форм рельєфу можна переплутати гору з улоговиною, хребет із лощиною тощо. Щоб уникнути цієї плутанини, необхідно знати ознаки зниження схилу (рис. 6.4):

  1. Покажчик схилу (бергштрих) завжди спрямований у бік зниження.
  2. Схил починається у напрямку водоймища (хребет „лізе” у воду, а лощина від води „біжить”).
  3. Верх цифр підписів горизонталей завжди вказує у бік підняття схилу.
  4. Зубці знаків скель і обривів указують в бік зниження.
  5. Виїмки на дорогах робляться в позитивних формах рельєфу (гора, хребет), а насипи – у негативних (улоговина, лощина).
  6. Різниця двох висот на одному схилі показує напрямок загального зниження місцевості.

Ознаки зниження схилу6.4. Ознаки зниження схилу

Характерні ознаки основних форм рельєфу відображені у табл. 6.1.

tab-6-1Знаючи сутність зображення рельєфу горизонталями та ознаки зниження схилу, на карті легко визначити на маршруті руху підйоми  і спуски у будь-якому напрямку. Сутність їх визначення полягає у знаходженні на карті ліній вододілу і водозливу. Рухаючись певним маршрутом (рис. 6.5), зрозуміло, що відрізок на схилі від лінії вододілу до лінії водозливу означатиме спуск, навпаки – підйом.

 Визначення підйомів і спусків за маршрутом руху6.5. Визначення підйомів і спусків за маршрутом руху: П-підйом; С-спуск; Р-рівні ділянки

Для відображення на картах особливих форм рельєфу, які не можна показати на карті горизонталями (скелі, обриви, яри, водориї, ями, кургани тощо) застосовують спеціальні умовні знаки (рис. 6.6).

Умовні знаки елементів рельєфу6.6. Умовні знаки елементів рельєфу, які не зображаються горизонталями: 1-насип, 2-виїмка на дорозі; 3-курган; 4-яма; 5-обрив; 6-водорий; 7-яр; 8-скеля-останець; 9-вхід у печеру (грот); 10-скеля.

До об’єктів рельєфу, які неможливо показати горизонталями належать природні утворення (яри, водориї, скелі, обриви, ями, осипи, кургани тощо), а також штучні утворення (дорожні насипи та виїмки, терикони, скелі-останці, перевали, входи в печери і гроти, скупчення каміння тощо). Слід пам’ятати, що умовні знаки природних утворень рельєфу і відповідні до них підписи характеристик зображуються на картах коричневим кольором, а штучних – чорним кольором. Крім того, високогірний рельєф, покритий вічними снігами і льодовиками, зображується на картах горизонталями синього кольору. Умовні знаки льодових урвищ, скель, льодових тріщин і числові характеристики до них також друкуються синім кольором.

Способи зображення рельєфу на топографічних картах

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Зображення рельєфу на картах – одне з найскладніших питань його відображення. Складнощі полягають у зв’язку з необхідністю відображення на площині великої кількості нерівностей земної поверхні. При цьому сучасна карта повинна давати тривимірне уявлення про місцевість, тобто, крім вимірів у горизонтальній площині, повинна надавати можливість визначати види нерівностей земної поверхні, їх взаєморозташування і взаємозв’язки, взаємоперевищення та абсолютні висоти точок місцевості, а також стрімкість, форму і довжину схилів. У пошуках вирішення цієї задачі протягом століть було запропоновано багато способів зображення рельєфу суші та дна морів і океанів.

З давніх часів і до кінця XVIII ст. на картах застосовувалося перспективне або картинне зображення рельєфу, на яких гори та інші нерівності земної поверхні зображалися у вигляді рисунків форм рельєфу в профіль. Таке зображення рельєфу було наочним, проте мало достовірним і зовсім непридатним для будь-яких вимірів (рис.6.1а).

Вивчення за картою рельєфу місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Вимоги військ до зображення рельєфу на топографічних картах

Рельєф – один із найважливіших елементів місцевості, який визначає її географічні обриси, напрямок господарського використання та оперативно-тактичні властивості. Від рельєфу багато в чому залежить розташування об’єктів гідрографії, рослинного покриву, ґрунтів, доріг, населених пунктів. Рельєф визначає економіко-географічні особливості території; з урахування рельєфу проводиться планування і розміщення сільськогосподарських угідь, проектування та будівництво великих промислових підприємств, дорожніх і гідротехнічних споруд тощо.

Рельєф суттєво впливає на бойові дії військ; від нього значно залежить прохідність місцевості поза дорогами, умови спостереження, маскування, орієнтування, інженерного обладнання місцевості, побудова бойових порядків військ у різних видах бою, а також умови захисту від звичайної зброї  та, особливо, зброї потужної руйнівної сили.

Визначення площ об’єктів за картою

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Площі великих об’єктів місцевості визначають на карті, як правило, окомірно, порівнюючи їх із розмірами (площею) квадрата кілометрової сітки карти відповідного масштабу. На рис.7.6 наведені приклади визначення площі озера і лісу за квадратами кілометрової сітки карти масштабу 1:50 000.

Визначення площ об’єктів за квадратами кілометрової сітки карти 7.6. Визначення площ об’єктів за квадратами кілометрової сітки карти

Порівнюючи площі вказаних об’єктів на карті з наведеною у табл. 7.4 площею квадрата (квадратів) 1:50 000 карти видно, що площа оз. Холодне складає близько 1 км2 або 100 га, а площа лісу

Способи вимірювання відстаней за топографічною картою

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

У бойовій роботі командирів часто доводиться визначати за картою відстань між об’єктами або відкладати на карті задані відстані при вирішенні різноманітних завдань: визначення довжини маршруту, нанесення на карту положення своїх військ, цілей противника, визначення ширини перешкоди, площ об’єктів тощо.

Для вимірювання відстаней за картою необхідно мати такі інструменти: лінійку, циркуль-вимірювач, курвіметр (механічний пристрій для визначення довжин кривих ліній на карті). Крім того, потрібно пам’ятати положення головних точок позамасштабних умовних знаків і таблицю поправок у довжину маршруту (у гірській місцевості). Для визначення відстаней за картою використовують наступні способи:

  • лінійкою;
  • циркулем;
  • кроком циркуля;
  • нарощенням розхилу циркуля;
  • курвіметром;
  • окомірно;
  • підручними засобами;
  • за прямокутними координатами.

Для визначення відстані лінійкою необхідно на карті виміряти відстань між об’єктами в сантиметрах і помножити число сантиметрів на величину масштабу. Наприклад, на карті

Точність вимірювання відстаней і поправки до виміряної відстані

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

При визначенні граничної графічної точності вимірювань необхідно враховувати фізіологію ока. Як відомо, людське око відрізняє дві окремі точки, які видно під кутом більше 60" від спостерігача. Якщо кут буде меншим, обидві точки людське око бачитиме як одну. Тому при  спостереженні на відстані 25 см від ока і відповідним кутом буде видно точку  0,1 мм, що відповідає уколу гострої голки циркуля-вимірювача на папері. Ця величина називається граничною графічною точністю вимірювань, а відстань на місцевості, що дорівнює 0,1 мм на карті граничною графічною точністю карти.

Точність вимірювання відстаней на карті за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу не перевищує 0,1 мм. Крім того, точність вимірювання відстаней на карті залежить від масштабу