Відлік часу

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

При визначенні напрямків на сторони горизонту за небесними світилами (Сонцем, Місяцем) дуже важливо знати точно відлік часу, за яким ми живемо. Через те, що земна куля обертається навколо своєї осі за 23 години 56 хвилин і 4 секунди, користуватися таким відліком часу дуже незручно, тому що один і той самий час протягом року буде у різний час дня або ночі. Для визначення часу, за яким ми живемо, прийнято середнє сонце фіктивна точка, яка рівномірно рухається по небесному екватору з такою швидкістю, що за свій рух протягом року вона одночасно з істинним Сонцем проходить через точку весняного рівнодення, коли день дорівнює ночі. Точка, в якій центр Сонця перетинає екватор під час руху з південної півкулі до північної, називається точкою весняного рівнодення, а протилежна точкою осіннього рівнодення.

Моменти рівнодення наступають у простий рік на 5г 48хв 46с пізніше, ніж у попередній, у високосний на 18г 11хв 14с раніше, а тому моменти рівнодення можуть припадати на дві сусідні календарні дати. У наш

Способи визначення напрямів на сторони горизонту

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Напрями на сторони горизонту взаємопов’язані між собою. Якщо відомий хоча б один із них, наприклад, на північ, то в протилежному напряму буде південь, праворуч схід, а ліворуч захід. Напрями на сторони горизонту можна визначити за:

  • компасом;
  • розташуванням Сонця;
  • Сонцем і годинником;
  • розташуванням Місяця;
  • Місяцем і годинником;
  • Полярною зіркою;
  • різними ознаками місцевих предметів.

Компас і користування ним. На озброєнні у підрозділах Сухопутних військ Збройних Сил України є компас

Цілеуказання на місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Цілеуказання – коротке і достатньо точне указання місцезнаходження цілі, яке може проводитись як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерофотознімком. Уміння швидко і правильно указувати цілі, орієнтири та інші об’єкти на місцевості має важливе значення для управління підрозділом і вогнем у бою.

Місцезнаходження цілей на місцевості указують, дотримуючись установлених правил, коротко, ясно і точно. При цілеуказанні, той хто передає, і той, хто приймає, повинні мати однакове кодування об’єктів місцевості.

Цілеуказання на місцевості найчастіше виконується від орієнтира, за азимутом і відстаннню до цілі та іншими способами. Спосіб цілеуказання залежить від обставки, що склалася, і застосовується з метою швидкого і точного указання місцезнаходження цілі.

Цілеуказання від орієнтира – найпоширеніший спосіб. Спочатку називають найближчий до цілі орієнтир, а потім кут між напрямом на орієнтир і напрямом на ціль у тисячних і відстань від орієнтира до цілі в метрах, наприклад: „Орієнтир п’ятий, ліворуч двадцять, далі триста – БМП (бойова машина піхоти)”.

Вибір і використання орієнтирів

2.2. Вибір і використання орієнтирів

Місцеві предмети і форми рельєфу, відносно яких визначають своє місцезнаходження, розташування об’єктів і цілей, що вказують напрямок руху, називають о р і є н т и р а м и. Вони розрізняються за формою, кольором, розмірами і легко розпізнаються при огляді навколишньої місцевості.
Орієнтири поділяються на площинні, лінійні і точкові.
П л о щ и н н і о р і є н т и р и - населені пункти, ліси, гаї, озера, болота й інші об’єкти, які займають великі площі.
Л і н і й н і о р і є н т и р и - це місцеві предмети і форми рельєфу, які мають велику протяжність при невеликій їхній ширині (дороги, річки, канали, лінії електропередач тощо) і використовуються, як правило, для додержання напрямку руху.
Т о ч к о в і о р і є н т и р и - будови баштового типу, заводські та фабричні труби, ретранслятори, мости, перехрестя доріг, ями, кар’єри та інші місцеві об’єкти, які займають невелику площу, слу-жать для точного визначення свого місцезнаходження, розташуван-ня цілей, вказання сектора вогню і спостереження.
Орієнтирами обирають місцеві предмети або деталі рельєфу, які чітко виділяються на фоні місцевості. При виборі орієнтирів завжди необхідно враховувати умови, в яких підрозділ буде діяти на місцевості.
Так, взимку снігові заноси згладжують складки рельєфу і роб-лять їх малопомітними здалеку. У цих умовах обирають місцеві предмети темного забарвлення через те, що вони більше помітні на фоні снігового покриву.

Орієнтування на місцевості без карти

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сутність та способи орієнтування на місцевості. При виконанні будь-яких бойових завдань дії командирів підрозділів та їх підлеглих неминуче пов’язані з орієнтуванням на місцевості. Уміння орієнтуватися на місцевості необхідне, наприклад, для дотримання напрямку руху на марші, в бою, у розвідці, при цілеуказанні, нанесенні на карту або схему місцевості орієнтирів, цілей та інших об’єктів, для управління підрозділами і вогневими засобами.

У бою помилки в орієнтуванні, а отже, й у визначенні на місцевості досягнутих рубежів і місцезнаходження цілей можуть значно зменшити ефективність застосування зброї та бойової техніки, призвести до втрати управління і взаємодії підрозділів, поставити під загрозу виконання бойового завдання та і взагалі призвести до поразки у бою.

Сутність орієнтування полягає у розпізнаванні місцевості за її характерними ознаками й орієнтирами, визначенні свого місцезнаходження і необхідних об’єктів відносно сторін горизонту, місцевих предметів (орієнтирів), розташування своїх військ і військ противника, а також у знаходженні та визначенні потрібного напрямку руху чи дії.

Способи вивчення місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Оскільки місцевість суттєво впливає на бойову діяльність військ, то її вивчення є обов’язковим не тільки для командирів, але і для солдат. Місцевість вивчається безперервно, та особливо детально перед боєм.

Вивчити місцевість означає визначити загальний характер заданої місцевості і розкрити її тактичні властивості. На основі вивчення місцевості проводиться її оцінка, тобто, виходячи з конкретно поставленого бойового завдання, визначається, якою мірою властивості даної місцевості будуть полегшувати чи ускладнювати його виконання; як використати сприятливі властивості місцевості і що необхідно зробити для зменшення її негативного впливу.

Командири підрозділів вивчають місцевість шляхом особистого огляду, за картою, за аерознімками та за різними джерелами. Кожен із цих способів має свої переваги та певні недоліки, які залежать від наявності часу для вивчення місцевості, якості матеріалів, їх достовірності та інших чинників.

Особистий огляд місцевості є одним із основних способів вивчення місцевості командирами підрозділів. Цей спосіб дозволяє достатньо повно і детально отримати достовірні та необхідні дані про місцевість, тобто вивчити характерні форми рельєфу і місцевих предметів, провести вимірювання важливих об’єктів (мостів, дамб, гребель, річок, лісів) і при цьому особисто з урахуванням погоди і пори року визначити прохідність бойової та іншої техніки дорогами та поза ними, захисні та маскувальні властивості, умови спостереження, орієнтування, ведення вогню, управління військами тощо.

Різновиди місцевості за характером рельєфу та їх тактичні властивості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Рельєф – один із основних елементів місцевості, який суттєво впливає на всі сторони бойової діяльності військ: умови прохідності, спостереження, маскування, захисні властивості, інженерне обладнання місцевості тощо.

 Тактичні властивості рельєфу залежать від його основних характеристик: абсолютної висоти, стрімкості схилів та взаємного перевищення точок. За цими ознаками місцевість поділяють на рівнинну, горбкувату, низькогірну, середньогірну і високогірну.

Найбільш сприятливі тактичні властивості мають рівнинна та горбкувата місцевість, рельєф яких придатний для ведення будь-яких бойових дій. З переходом до гірської, особливо високогірної місцевості тактичні властивості суттєво змінюються. Так, із значним підйомом у гори знижується атмосферний тиск і температура повітря, що негативно впливає на дії особового складу підрозділів (особливо взимку) та роботу двигунів бойових засобів і транспортних машин (набагато знижується потужність і вантажопідйомність, при цьому значно збільшується витрата пального).

Також у гірській місцевості значно ускладнюється бойове застосування авіації. Зі збільшенням висоти