Глосарій топографічних термінів

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Аеродром – ділянка земної поверхні зі злітно-посадковою смугою і частиною  повітряного простору, спорудами й обладнанням, що забезпечує зліт, посадку, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів і планерів.

Аеронавігаційна карта – авіаційна карта, що є посібником при польотах літаків та інших літальних апаратів.

Аеропорт – транспортне підприємство, яке складається з аеровокзалу, аеродрому* та іншими допоміжними спорудами і обладнанням, що забезпечують регулярні перевезення пасажирів і вантажів засобами авіації.

*Курсивом виділені терміни, які мають своє (додаткове) пояснення.

Аерофотознімок топографічний – фотознімок з високим метричними і зображувальними характеристиками, який використовується для створення топографічних карт і планів, отриманий з літального апарату.

Акваторія – ділянка водного простору моря, водосховища або порту для стоянки суден під завантаження і розвантаження (портова акваторія), ремонту і добудови суден (заводська акваторія) та випробування суден або проведення військово-морських навчань і стрільб (водний полігон).

Акведук – споруда у вигляді моста з водоводом (трубою, лотком, каналом); будують в місцях перетину водоводу з ярами, ущелинами, ріками, дорогами й іншими перешкодами.

Відновлення втраченого орієнтування

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Відомо, що ведення бойових дій вночі являє собою значні складнощі, а тому на складній для орієнтування місцевості у деяких випадках може статися так, що під час орієнтування вночі назначений завчасно на карті орієнтир дійсно відсутній на місцевості (в результаті ведення бойових дій або застарілості карти) і якщо відновити орієнтування не вдалося, тобто з’ясувалась невідповідність дійсної місцевості тій, що зображена на карті – це ознака того, що підрозділ насправді втратив орієнтування. В цьому випадку подальше виконання бойового завдання залежить від навичок та уміння командира підрозділу якомога швидше відновити орієнтування.

Складність у відновленні втраченого орієнтування вночі значно зростає на закритій, сильнопересіченій місцевості, на місцевості з незначною кількістю орієнтирів або на місцевості, що зазнала значних змін в результаті бойових дій. У таких випадках використовують наступні способи відновлення орієнтування:

  • вихід на орієнтир;
  • графічний спосіб;
  • обернена засічка за світловими (звуковими) сигналами;
  • за небесними світилами.

Вихід на орієнтир. Відновлення втраченого орієнтування підрозділом, що діє поблизу значного за

Особливості орієнтування під час наступу вночі

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Орієнтування під час наступу вночі набагато складніше завдання, ніж при здійсненні маршу. Ведення бойових дій у цей час доби не дозволяє швидко знаходити цілі противника на полі бою, точно додержуватись заданих напрямків наступу, утруднює маневр та управління підрозділом у ході бою. Як правило, несподівана та різка зміна бойової обстановки, ведення, власне, самого бою, часто у відриві від основних сил, потребують надійного орієнтування підрозділу під час наступу.

Важливе значення перед боєм має тактичне орієнтування, яке полягає в  ознайомленні особового складу підрозділу з місцевістю у смузі бойових дій, указані напрямку на північ й інші сторони горизонту, точки стояння, місцевих предметів та орієнтирів для орієнтування вночі у смузі дії підрозділу, місцезнаходження противника, положення свого і сусідніх підрозділів.

Орієнтування під час наступу вночі виконують за орієнтирами, за азимутами, за світловими трасами або за світловими створами.

Порядок і методика вивчення та оцінки елементів місцевості за картою

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Послідовність вивчення та оцінки місцевості за топографічними і спеціальними картами та іншими довідковими матеріалами залежно від обставин, що склалися, як правило, розпочинається з вивчення рельєфу.

Рельєф. Основними джерелами отримання відомостей про рельєф для вивчення та оцінки його тактичних властивостей є топографічні карти, геолого-географічні та геоморфологічні описи а також аерофотознімки району бойових дій.

Вивчення рельєфу за картою починається з визначення загального характеру нерівностей тієї ділянки місцевості, на якій належить виконувати бойове завдання. При цьому встановлюють наявність, розташування і взаємний зв’язок найбільш характерних для даної ділянки типових форм і деталей рельєфу; визначають їх вплив на умови прохідності, спостереження, ведення вогню, маскування, орієнтування та організацію захисту від усіх видів зброї.

Загальний характер рельєфу можна визначити за густотою та накресленням горизонталей, умовними знаками значних за розмірами форм рельєфу, які не відображаються горизонталями, позначками абсолютних і відносних висот тощо.

Детальне вивчення рельєфу місцевості полягає у визначенні висот і взаємного перевищення висот точок місцевості; виду, напрямку та стрімкості схилів; характеристик (глибини, ширини та довжини) лощин, ярів, водориїв та інших деталей рельєфу, які не відображаються горизонталями.

Основні правила ведення робочої карти

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Командири підрозділів дані обстановки на свої робочі карти наносять відповідними тактичними умовними знаками тонкими лініями так, щоб якомога менше затемнювалась топографічна основа карти і добре читалися орієнтири, назви об’єктів, їх кількісні та якісні характеристики. При цьому дані обстановки наносяться чітко і ясно, для того, щоб у відображеній на карті обстановці міг легко розібратися будь-який інший офіцер старший командир (начальник), або ж командир підлеглого підрозділу.

Тактичні умовні знаки – це своєрідна символіка умовних позначень бойової обстановки. Вони встановлені багаторічним досвідом і узаконені відповідними бойовими статутами та настановами. Тому необхідно суворо додержуватись правильності та чіткості їх нанесення на карту, що суттєво впливатиме на однозначність їх розуміння у читанні бойової обстановки.

Встановлена система тактичних умовних знаків постійно розвивається і змінюється. При цьому завжди прагнуть до стандартизації та стабільності умовних знаків, тобто тактичні умовні знаки, як і картографічні, не повинні змінюватися якомога довгий час. Але постійне підвищення вимог військ до

Виділення топографічних елементів (об’єктів) на карті

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Виділення топографічних елементів на карті виконується при вивченні обстановки і нанесенні рішення на карту для більш наочного відображення окремих елементів місцевості, які певним чином можуть вплинути на бойові дії підрозділу. Елементи місцевості розмальовують кольоровими олівцями, збільшують умовні знаки, підкреслюють назви або збільшують підписи назв.

Підписи ліній координатної сітки (на картах масштабів 1:50 000-1:200 000 в дев’яти місцях) виділяють жовтим кольором легким тушуванням. Все це значно полегшує роботу з картою, скорочує час і забезпечує більшу точність під час орієнтування, цілеуказання та керування підрозділом у бою. Площа (ділянка) виділення окремих топографічних елементів на робочій карті залежить від конкретного бойового завдання підрозділу або частини.

Рельєф виділяють розтушуванням вершин світло-коричневим кольором, а також збільшенням окремих підписів горизонталей та потовщенням деяких із них, як показано на рис. 12.4.

Виділення елементів рельєфу на карті12.4. Виділення елементів рельєфу на карті

Населені пункти обводять чорним олівцем по зовнішньому контуру і підкреслюють їх назви або збільшують підпис. Якщо у невеликому населеному пункті необхідно виділити лише важливий об’єкт (орієнтир), його обводять олівцем чорного кольору.

Дороги (крім залізниць) виділяють проведенням біля умовного знака (знизу і праворуч від нього) потовщеною лінією коричневого кольору. Дороги, які проходять через населені пункти не виділяють.

Мости, переправи, броди, гаті виділяють збільшенням умовного знака олівцем чорного кольору. Місцеві предмети, які використовуються при орієнтуванні на місцевості і зображуються позамасштабними умовними знаками, обводять колом чорного кольору діаметром 0,5-1 см.

Ріки, струмки, канали виділяють потовщенням ліній і тушуванням синього кольору. Болота заштриховують лініями синього кольору, паралельними до нижньої (верхньої) сторони рамки карти.

Ліси, чагарники і сади обводять потовщеною лінією зеленого кольору.

Місцеві предмети і рельєф виділяють на карті тільки після нанесення на неї тактичної обстановки.

Приладдям для ведення робочої карти є набір кольорових олівців, плакатні пера, офіцерська лінійка, лінійка довжиною 40 см, складний ніж, циркуль-вимірювач, курвіметр, гумка.

В бойовій обстановці на ведення робочої карти необхідно витрачати якомога менше часу. Тому для нанесення тактичної обстановки, що постійно змінюється, необхідно завчасно мати планшет (фанеру, картон) для роботи на полі бою, або сидячи в танку, бронетранспортері чи в кабіні автомобіля.

Рекомендується мати по два олівці основних кольорів (чорного, червоного і синього), причому загострених з обох кінців, щоб не витрачати часу на їх загострення. Фломастери або маркери для ведення робочих карт використовують тільки для оформлення підписів, розграфлення і заповнення таблиць. Наносити ними обстановку не рекомендується, тому що обстановка у ході сучасного бою часто змінюється і, крім того, вилучити застарілі або помилково нанесені дані дуже важко.

Підготовка карти до роботи

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Для ведення робочих карт командирів підрозділів забезпечують топографічними картами вищі штаби заздалегідь або одночасно з постановкою їм бойових завдань.

Підготовка карт до роботи складається з вибору потрібного масштабу карт, ознайомленням та оцінкою всіх карт, що входять до складу склейки, склеюванням  аркушів і складанням склейки.

Вибір масштабу карти залежить від величини підрозділу, або частини (частин), обстановки, що склалася, отриманого бойового завдання і характеру бойових дій. Тому, для вибору кількості карт командир повинен з’ясувати масштаб району бойових дій свого підрозділу.

Для виготовлення склейки необхідно підібрати номенклатури карт, які входять до її складу. Кількість карт для виготовлення склейки підбирають з урахуванням підписів на карті, які не повинні заважати нанесенню тактичної обстановки. Необхідно також врахувати, що у верхній частині склейки наносяться службовий заголовок робочої карти, підпис посадової особи, що затверджує документ, кількість примірників, а також підписи виконавця, масштаб склейки, умовні позначення та інші можливі підписи, які наносяться в нижній частині склейки. Правильний підбір карт на район бойових дій забезпечить командирів підрозділів впевнено наносити тактичну обстановку на робочу карту та її зміни під час бою.

Ознайомлення з картою (оцінка карти) полягає у з’ясуванні її основних характеристик: графічної точності, детальності і сучасності, а також в ознайомленні з додатковими відомостями, які надаються у легенді карти (в позарамковому оформленні). Всі ці відомості наведені в табл. 12.1.