Тактичні властивості болотистої місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт 

Болотиста місцевість (рис. 1.34) являє собою великі за розмірами і значно зволожені ділянки земної поверхні, які вкриті вологолюбними рослинами (очеретом, осокою, мохом), із залишків яких утворюється торф. Болота розвиваються на місцевості, де сукупність характеру рельєфу, кліматичних і погодних умов зумовлює її надмірне зволоження, а на місцевості з вологими умовами вони можуть утворюватися і на вододілах. Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами.

Тому надмірно зволожені ділянки земної поверхні з шаром в’язкого ґрунту глибиною 30 см і більше називають болотом, а зволожені ділянки місцевості глибиною до 30 см називають мочарі. Болота глибиною до 60 см вважаються прохідними, а більше – важкопрохідними та непрохідними.

Болотиста місцевістьРис. 1.34. Болотиста місцевість

В Україні болота займають близько 2% території. Найбільше боліт в Україні на Поліссі, особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях, менше – в долинах лісостепової зони, ще менше – в степових і гірських районах. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота поділяють на низинні, верхові (мохові) та перехідні.

Низинні болота розташовані у долинах, улоговинах, заплавах і дельтах рік та інших пониженнях

Тактичні властивості лісової місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт 

Лісова місцевість являє собою територію, більша половина якої (понад 50%) вкрита густою деревною рослинністю (лісами). Власне, слід пам’ятати, що лісова місцевість відрізняється від лісових масивів змиканням крон дерев: в лісі гілки та листя крон окремих дерев перекриваються, хоча можуть існувати ділянки відкритої місцевості – галявини. Лісиста ж місцевість характеризується у більшості випадків повсюдною наявністю відкритого ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон. Ліси зростають у різних природних зонах: на рівнинній частині вони поширені за широтними зонами, в горах – за висотними поясами.

Лісові масиви суттєво впливають на прохідність бойової і транспортної техніки, значно обмежують умови спостереження і дальність видимості, тим самим, знижують ефективність вогню стрілецької та артилерійської зброї, обмежують дальність радіозв’язку і маневр підрозділів у всіх видах бою. Крім того, умови орієнтування, цілеуказання, а також взаємодія різних родів військ і управління ними у лісі значно ускладнюються.

Лісова місцевістьРис. 1.33. Лісова місцевість

Проте наявність лісових масивів забезпечує надійне маскування підрозділів від наземного та повітряного спостереження противником, їх укриття від ураження різними видами зброї, а також дозволяє прихований підхід до переднього краю оборони противника для нанесення йому несподіваних флангових ударів та з тилу.

Тактична класифікація місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Тактичні властивості топографічних елементів місцевості у різних фізико-географічних районах можуть бути різними; вони також залежать від погодних умов, пори року та інших чинників, проте у загальному випадку їх прийнято класифікувати за:

  • умовами прохідності;
  • умовами спостереження та маскування;
  • мірою пересіченості.

За умовами прохідності місцевість поділяють на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну і непрохідну.

Легкопрохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху гусеничного та колісного транспорту і дозволяє застосовувати бойову техніку в розгорнутих лавах та рух колон без зміцнення ґрунту.

Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість і напрямок руху бойової техніки та транспорту, дозволяє рух по одному сліду гусеничними машинами, хоча деякі ділянки треба обходити або зміцнювати.

Рослинний покрив і ґрунти

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сукупність рослинності та ґрунтового покриву складають суттєвий географічний ландшафт місцевості. Від них залежить краєвид і оперативно-тактичні властивості місцевості. Рослинний покрив і ґрунти, як природні чинники, на бойові дії військ суттєво впливають на умови прохідності, спостереження, маскування від наземного і повітряного спостереження та захисту військ від усіх видів зброї.

Рослинний покрив за своїм зовнішнім виглядом поділяється на:

  • деревну рослинність (ліси, сади, поросль лісу, вузькі смуги лісу, захисні лісонасадження, гаї та окремі дерева);
  • кущову рослинність (суцільні зарості кущів, смуг і окремих кущів);
  • трав’яну рослинність (лугову, степову, низькотрав’яну, високо-трав’яну, очеретяну тощо).

Деревну рослинність висотою 4 м та більше і товщиною (діаметром) стовбурів 5 см і більше називають

Дорожня мережа та населені пункти

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Дорожня мережа – один із найважливіших елементів місцевості, який визначає її прохідність. Чим більше доріг на місцевості та чим краща їх якість, тим доступніша вона для бойових дій військ. У зв’язку з розвитком бойової техніки у всіх арміях світу значно зросла кількість бойових і транспортних машин, які можуть рухатися поза дорогами або колонними шляхами. Проте, незважаючи на появу останнім часом у військах нових типів машин високої прохідності, в цілому сучасні армії все ж таки залишаються залежними від доріг.

Дорожня мережа суттєво впливає на вибір маршрутів, напрямки ударів військ і форми їх маневру в усіх видах бою. Для досягнення високих темпів у наступі та перевезення військової техніки і вантажів необхідно, щоб напрямок руху військ був забезпечений дорогами. Крім того, дороги є надійними орієнтирами для сухопутних військ і авіації. За своїм розташуванням щодо лінії фронту дороги поділяються на фронтальні та рокадні.

Фронтальні дороги розташовані з тилу до фронту, які під час ведення бойових дій слугують основними

Гідрографічна мережа – гірська та рівнинна ріка

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

За рельєфом місцевості ріки поділяються на гірські та рівнинні.

Гірські ріки течуть глибокими долинами з вузьким дном і стрімкими та обривистими берегами; падіння води досягає декілька метрів на 1 км, течія бурхлива, зі швидкістю до 7 м/с; дно тверде, як правило, кам’янисте з великою кількістю порогів і водоспадів (рис.1.18).

Типовими гірськими ріками в Українських Карпатах є Дністер, Тиса і Прут у їх верхній течії, а на північних схилах Кримських гір – Салгир, Біюк-Карасу та інші.

Рівнинні ріки (рис.1.19) протікають широкими долинами зі звивистим руслом, похилими берегами та спокійною течією (0,1-1,5 м/с); падіння води складає декілька сантиметрів на 1 км; дно тверде (піщане) або в’язке (намул).

    Гірська ріка                                        Рис.1.18. Гірська ріка                           Рис.1.19. Рівнинна ріка

Типовою рівнинною рікою з повільною і спокійною течією є Дніпро –  найбільша на території України ріка зі звивистим річищем, що має багато рукавів, перекатів, островів, проток і мілин. Ширина північної частини Дніпра на території України (без водосховищ) – 90-700 м, від Києва до Дніпропетровська – 300-1500 м,

Гідрографічна мережа

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Гідрографічна мережа – важливий елемент ландшафту місцевості, який суттєво впливає на розташування населених пунктів і доріг; вона є важливим джерелом електроенергії та водопостачання, транспортними магістралями і надійними орієнтирами для сухопутних військ та авіації.

Під час ведення бойових дій гідрографічна мережа суттєво впливає на умови прохідності, орієнтування, водопостачання, побудову бойових порядків військ у наступі та в обороні. Ріки, канали, озера (особливо великі водосховища) являють собою значні перешкоди для військ під час наступу, при форсуванні яких військам необхідно застосовувати особливі заходи і способи ведення бою, а також використовувати спеціальні засоби для їх подолання.

На ведення бойових дій військ на приморських напрямках суттєво впливають не тільки узбережжя, обриси
берегів, наявність заток, проток, бухт і лиманів, а й стан ґрунтів та рослинний покрив. Для висадки морського десанту обирають ділянки узбережжя, які можуть забезпечити його розосередження на суходолі та вогневу підтримку, а також мати необхідну глибину в прибережній частині моря, що дозволяє