Ґорґани. Туристична карта

Ґорґани. Туристична картаСкачать  «Ґорґани. Туристична карта», 1:50 000

Скачать «Ґорґани. Туристична карта» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Практична інформація для туристів. В Ґорґанах більшість найвищих вершин не є досяжними підчас одноденних мандрівок. Якщо не хочеться ночувати в горах без даху над головою - тут немає жодного притулку - можемо піднятись тільки на декілька вершин: Явірник, Хом’як та Синяк в східній частині пасма, що над долиною Пруту, Чорну Кливу в пасмі Полонини Братківської із сторони Ясині, врешті на закарпатські гіганти - Стримбу та Пішконю, а також нижчу Кам’янку (поза картою). З Осмолоди, підчас одноденних маршрутів можемо піднятись на Нередів, що в пасмі Аршиці, Ґрофу та Високу з Ігровцем - але кожного разу, щоб бути перед темнотою, треба повертатись тією самою дорогою.

Залишаються ще кількаденні маршрути, але вони вимагають носити з собою туристичне спорядження, харчування, а також воду. Остання може створити багато несподіванок - в Ґорґанах з водою не є просто. Зрозуміло, гірських потоків є багато, але течуть вони тільки глибоко в долинах, а в верхів’ях мало джерел. Тому часто треба мати з собою декілька літрів води, часом навіть на цілий день подорожі. Продукти також краще мати з собою - від пастухів можна купити тільки молоко та сир, а в магазинах в малих гірських селах, хоч і можна купити майже все, але тут немає продуктів для туристів на довготривалі мандрівки. Перехід гірським бездоріжжям без будь-яких знаків, а часом також і без стежки буде викликом для всіх. На деяких трасах можемо зустріти різні тимчасові знаки, які полегшують орієнтування: малі кам’яні кургани, вирізані в корі стрілки, написи спреєм на каміннях і навіть прив’язані до дерев шматки поліетилену! Деякі стежки, особливо плаї, які ведуть до гірських полонин, значать пастухи зарубками на корі дерев.

Повільно, але це все змінюється. Прочищаються існуючі стежки, відновлюються переходи в жерепі, де вирізані широкі, зручні просіки. В даний час реалізовано проект, в рамках якого вже прознаковано значну кількість шляхів, а в 2007 році з’являться нові. Встановлюються також дороговкази та інформаційні таблиці. На даній карті позначено як існуючі так і плановані до знакування шляхи. Знакування шляхів в Ґорґанах реалізовується за стандартами, подібними до стандартів ПТТК.

Ґорґани - це переважно безлюдні, дикі лісові пустелі, над якими стирчать тільки кам’яні, сірі вершини найвищих піків. Це найбільш дика частина українських Карпат, а можливо і всіх Східних Карпат. На всій території - довжиною майже 90 км та шириною 60 км - є тільки чотири невеликі місцевості. Інші розташовані за її межами. Тут небагато пасовищ, тому пастухів з вівцями теж мало. Дикі лісі інтенсивно експлуатуються, але завжди залишаються розлогі лісові нетрі, неторкані пилою. На протилежність польським Бескидам, тут не тільки верхи безлюдні, але і долини можуть простягатися кілометрами без жодної загороди чи скромної колиби...

Характер гір найкраще визначає їх назва - „ґорґан”, по-місцевому - цекоти, - розлогі розсипи з кам’яними брилами. Це уламки пісковиків з багатоколірними поростами. їх великі площі займають більшість верхів. Поля „ґорґану” підчас гарної погоди, коли сухо, легкодоступні - пісковик дуже жорсткий. Натомість коли мокро - переправа через „ґорґан” може бути дуже небезпечною, так як його поверхня стає несподівано слизькою. Великі цекоти зустрічаються не тільки на вершинах. Часом вони сходять низько в долини, займають розлогі площі на узбіччях- переважно цілком відкриті, але часом зарослі малими березами. Такі цекоти серед смерекових борів особливо часто можна зустріти на південно- східних узбіччях Хом’яка, масиві Довбушанки, а також на південних схилах Сивулі, якщо спускатись в долину Бистрика.

Іншою особливістю Ґорґан є надзвичайно густо зарослі кущі сосни альпійської. Росте вона над верхнею межею лісу, переважно на висоті 1500-1550м н.р.м. В багатьох місцях, на бурих ґрунтах, сходить навіть нижче, до 1200м н.р.м., а групи смерек між полями сосни досягають навіть 1600м н.р.м. Сосна альпійська, звана місцевими „жереп”, досягає навіть З м висотою. Багато верхів, цілком нею зарослих, через це є майже цілком недоступними - проходження крізь щільний мур пружних, густих кущів є правдивою мукою, особливо коли вони цілком закривають види і дуже ускладнюють орієнтування. На щастя, до більшості найцікавіших верхів можна дійти прорубаними в останні роки стежками.

В Ґорґанах важко вирізнити якийсь головний хребет. Щоправда існує хребет вододілу поміж басейном Тиси з півдня та Дністра і Пруту з півночі - там, де перед

Другою Світовою війною проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною, а сьогодні він відділяє українську область Закарпаття від інших частин держави. Однак цей хребет в терені нічим не відрізняється - він обходить більшість найвищих верхів, його перебіг заплутаний і тому інколи його важко відшукати в терені. На щастя, дотепер збереглося кордонне пасмо вирубаних дерев і більшість старих прикордонних стовпчиків. Найвищі масиви творять в Ґорґанах ряд ізольованих пасм, сильно розділених глибокими перевалами та низькими, звивистими хребтами або розмитими річковими долинами, які часто мають характер мальовничих переломів. Особливо прекрасною є долина Зубринки між масивом Довбушанки та Синяком, а також долина Мокрянки між плечами Буштула і Передньої та Стримбою. Схема різьби дозволяє порівнювати Ґорґани до сусідніх з ними Бещадів. Це створює багато труднощів в орієнтуванні, а також збільшує кількість та тривалість підходів.

Якщо шукаємо справжнього контакту з гірською, дикою природою, Ґорґани є найкращими для цього. Ніде інде в Карпатах не знайдемо таких розлогих, безлюдних просторів, майже первинних пущ та кристально чистих струмочків. Квінтесенцією того, що в Горґанах може бути найкраще, є оспіваний через століття вид з Попаді - захоплює не тільки море гір навколо, але і те, що ще ніде не зустрічаємо поселень. Однак всі чесноти мають свою ціну - займатися туризмом тут є важкою справою. Багатокілометрова дорога пустою долиною до підніжжя верхів, довгі та дуже стрімкі підходи, необхідність продиратись через дикі лісові нетрі, звалища вітроломів, густий жереп, врешті перехід через поля рухомих кам’яних брил - вимагають дуже доброї фізичної кондиції та вміння орієнтуватися в терені.

ПРОПОЗИЦІЇ МАРШРУТІВ

Маршрути одноденні:

Манява - Манявський водоспад - Манява

Біля великого села Манява, розташованого на краю гір, можемо відвідати старовинний православний монастир Манявський Скит, до якого завжди збираються паломники з цілої України, а також найвищий в Ґорґанах Манявський водоспад, схований у підніжжя невисокого хребета Чортки.

За легендою перший скит в цьому регіоні заснували монахи, які прибули з київської Печерської Лаври в середині XIII ст. Дотепер в глибині долини, за монастирем, паломники прямують прознакованою стежкою до скельної ніші, де ніби був цей перший скит. Насправді монастир був заснований в XVI ст. Він був фундаментом православної ортодоксії і ніколи не визнавав унії. Закритий під кінець XVIII ст. австрійською владою, цілковито занепав. Але кільканадцять років тому сюди знову прибули православні монахи і сьогодні монастир відбудований. З оригінальних будівель збереглися дві кам’яні вежі - брама зі слідами барокової поліхромії та дзвіниця, а також частина камінного муру, який оточував територію. Головна дерев’яна монастирська церква, а також решта забудови - це сучасна реконструкція, але цілий об'єкт, схований у тісній долині в тіні смоляних смерекових борів, повен чарівності.

Манявський водоспад, спадаючий з шумом зі скельного порога, висотою коло 15 м - є найвищим Ґорґанським водоспадом. До нього можна зійти слизькою стежкою з хиткими поручнями на дно пащі, щоб у хмарці водяного пилу посидіти на вологих скелях.

Татаріє - Хом’як - Татарів

Хом’як (1541м н.р.м.) - це найбільш доступна вершина в східній частині Ґорґан, яка багато років славиться своїми краєвидами. Здолати його можна підчас недовгої, але дуже цікавої одноденної мандрівки з Татарова. По дорозі можемо побачити також цікавий Женецький водоспад, а якщо маємо цілий день і добру кондицію, то можемо ще піднятись на близький Синяк (1665 м н.р.м.). Траса належить до найпопулярніших і відносно часто, як на Ґорґани, відвідуваних українськими туристами маршрутів. Це відносно легкий в орієнтуванні шлях, хоч і знакований тільки на спуску.

Траса маршруту: залізнична станція в Татарові - долина Женця - Женецький водоспад - пол. Хом’яків (1330м н.р.м.) - Хом’як (1541м н.р.м.) - потік Вередівський - долина Яблуницького Прутця - Татаріє.

Паляниця - пол. Довга - Бистриця

Недовгий, прекрасний, пейзажний маршрут вододільним хребтом. Тут немає таких типових для Ґорґан скельних площ та сосни альпійської, але є великі полонини - Довга і Плоска, які можемо побачити тільки тут і на Закарпатті. Також немає знакованих стежок, однак траса проста в орієнтуванні, і не треба брати з собою воду. Маршрут можна поєднати з довгою мандрівкою шляхом старого польського кордону - від пол. Плоска до пол. Братківської, не сходячи до Бистриці.

Траса маршруту: Паляниця, гірськолижний комплекс Буковель - дол. Прутчика -пол. Довга - пол. Плоска - дол. Довжинця - Бистриця

Яремча - Явірник - Яремча

Траса цієї одноденної мандрівки веде на найвищу гору в околицях Яремчі, відомої довоєнної відпочинкової місцевості, яка стає щораз популярнішою в Україні. Явірник Ґорґан - це гора для тих осіб, які щойно починають свої пригоди в Ґорґанах - найвищі частини хребта покривають скельні площі винятково великих каменів, що означає що буде можливість випробувати свої сили при переході через „ґорґан”. Додатковою привабливістю є вражаючий водоспад Пробій, біля якого переходимо кладку на початку шляху. Траса не є важкою в орієнтуванні, хоча коли погана погода, у верхній частині, де на скелях немає вираженої стежки, можуть виникнути проблеми щоб знайти спуск.

Траса маршруту: залізничний вокзал в Яремчі - водоспад Пробій - пол. Прутинок - пол. Явірник-Ґорґан Явірницький, 1432м н.р.м. - Переслоп-дол. Жонки-Яремча

Маршрути багатоденні:

Бистриця - Плоска - Чорна Кпива - Братківська - перевал Легіонів - Бистриця

Довга, триденна траса через пол. Плоска з її чудовими краєвидами, а також високі хребти масиву Братківської. Підчас дороги назад проходимо вододільним хребтом через перевал Легіонів - місце польської народної слави. Шлях, з огляду на те, що місцями з’являються проблеми в орієнтуванні, тільки для досвідчених туристів. В орієнтуванні трохи допомагають прикордонні стовпчики, бо майже весь шлях проходить старим польсько-чехословацьким кордоном. Хребет Братківської відрізняється від типових ґорґанських масивів: тут небагато сосни альпійської (густі кущі тільки на Чорній Кливі) та великих каменів. Підчас мандрівки є кілька місць для встановлення наметів: пол. Плоска, бічний хребет відходячий від Чорної Кливи в північно-східному напрямку, головний хребет Братківської, перевал Легіонів. Воду краще набрати в долині Довжинця, наступне джерело тільки під Малою Братківською, а ще наступне - коли сходимо з Дурні. Трасу можна поєднати з виходом через Тавпіширку на Сивулю. Існує також можливість скорочення маршруту чисельними варіантами сходу до Бистриці - найцікавішими з них є через хребет Вовкан та поляну Озерище до Бистриці.

Траса маршруту: Бистриця - долина Довжинця - Довжинець - Столи - Плоска (1353 м н.р.м.)-Чорна Клива (1720 м н.р.м.) - Братківська (1788 м н.р.м.) - Ґропа (1758 м н.р.м.) - Дурня (1705 м н.р.м.) - Пантир (1213 м н.р.м.) - пер. Легіонів - Бистриця

Бистриця - Сивуля - Осмолода

Дводенна транзитна траса, яка сполучає два гірських села: Бистрицю та Осмолоду, з виходом на найвищу вершину Ґорґан - Сивулю. Маршрут легкий в орієнтуванні, доступний навіть для менш досвідчених туристів. По дорозі проходимо всі рослинні пояси, починаючи від лісів мішаних низинного поясу, через темні, смерекові бори гірського поясу, пояс сосни альпійської разом з кедрами, аж до великих скельних площ званих ґорґаном, займаючих найвищі частини гір, але часом сходячих глибоко в долини. Бачимо чарівність прекрасних карпатських полонин Тавпиша та Рущини, де є чудові місця під намети. На Рущині можна набрати воду; свій перебіг починає тут Бистриця Солотвинська.

Траса маршруту: Бистриця - дол. Салатрука - пол. Яворчик-Тавпіширка (1499м н.р.м.) - Тавпиш (1450м н.р.м.) - урочище Пекло - пол. Рущина (1465м н.р.м.) - Мала Сивуля (1818м. н.р.м.) - Вел. Сивуля (1836м н.р.м.) - Боревка (1596м н.р.м.) - дол. Бистрика - Різарня - Осмолода.

Осмолода - Попадя - Ґрофа - Осмолода

Довга, дво- або триденна мандрівка розпочинається та закінчується в Осмолоді. Шлях веде через найвищі вершини групи Попаді: Петрос, Попадя, Паренки та Ґрофа. Попадя, а також її сусіди, багато років славиться прекрасними видами. Пасмо захищене створеним в 1996р. ландшафтним заказником Ґрофа. Маршрут для досвідчених туристів. Ціла траса прочищена і знакована. Зустрічаємо тут характерні для Ґорґан величезні площі сосни альпійської та скельні руїни, чудові полонинні перевали, придатні для ночівлі з наметом; трохи збоку знаходиться Ґрофянський став. Воду можна знайти на полонині Плісце, а також нижче перевалу між Паренками та Попадею.

Траса маршруту: Осмолода - дол. Лімниці - Різарня - дол. Петроса - Петрос (1702м н.р.м.) - Коретвина (1671м н.р.м.) - Попадя (1740 м н.р.м.) - Мала Попадя (1598 м н.р.м.) - Паренки (1736 м н.р.м.) - полонина Плісце - Ґрофа (1748 м н.р.м.) -Ґрофянський став - дол. Котельця - Осмолода.

Осмолода - Висока - Ігровець - Осмолода

Траса маршруту веде на єдині, окрім Сивулі, верхи Ґорґан, висота яких більше 1800 м н.р.м., які славляться чудовими кораєвидами при відносно невеликих, як на Ґорґани зусилля. Стежка, особливо коли підходимо, легка в орієнтуванні, не треба пробиратися через жереп, а перехід через короткі фрагменти ґорґану зручно викладений камінними полицями. Якщо важкі наплічники залишимо в Осмолоді, маємо шанс пройти цілий маршрут за один день, але можемо також поділити його на дві коротші частини і ночувати на перевалі Боревка - тоді на спуск до Осмолоди нам потрібно буде тільки половина дня. Маршрут можна також поєднати з іншими трасами, як частину довгої мандрівки через ґорґани: трасою через Сивулю сходимо до Бистриці, або з Різарні продовжуємо перехід на масив Попаді та Ґрофи.