Атлас Чорнобильської зони відчуження. Геоморфологічна карта

Геоморфологічна карта

Скачать «Атлас Чорнобильської зони відчуження»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Чорнобильська зона відчуження розташована в центральній частині Українського Полісся і являє собою в рельєфі комплекс слабо підвищенних денудаційно-акумулятивних та денудаційних рівнин. Слабо хвилясті їх поверхні ускладнені окремими пасмоподібними підвищеннями, горбами та численними піщаними пасмами. Дуже поширені ділянки нерівномірного заболочення, болотисті низовини та западини. Порівняно густа сітка приток річок Прип'ять та Дніпро утворює слабо виражені в рельєфі, різною мірою заболочені долини. Утворення терас характерне для долин найбільш великих річок. Тільки на околиці міста Овруча та на південь від міста Прип’яті розвинуті денудаційні рівнини більш високих рівнів, які розчленовані долинами-балками ерозійного типу.

До легенди карти введені характеристики умов та процесів міграції речовини. Зокрема, виділені типи елементарних ландшафтів, для яких притаманні певний переважний напрямок та інтенсивність водноїміграції. За умовами міграції хімічних елементів прийнято виділяти три основні елементарні ландшафти: елювіальний, супераквальний (надводний) та субаквальний (підводний).

Елювіальний ландшафт пристосований до плоских вододілів з глибоким заляганням грунтових вод. Речовина та енергія потрапляють з атмосфери та крізь неї. Притаманні прямі низхідні водні зв'язки. В елювіальних грунтах відбувається вмив розчинних речовин та утворення ілювіальних горизонтів. Яким'би плоским не був вододіл, одначе з нього можливий змив, у зв'язку з чим грунт поступово втрачає верхню частину і грунтоутворюючі процеси глибше проникають до підстилаючої породи.

Супераквальні (надводні) елементарні ландшафти відрізняються близьким заляганням грунтових вод. Останні суттєво впливають на ландшафт, бо постачають різні речовини, вимиті з кори вивітрювання та грунтів-вододілів. У супераквальних ландшафтах можливе значне накопичення хімічних елементів, що мають найбільшу міграційну здібність. У супераквальних ландшафтах переважають зворотні водні зв'язки.

Для субаквальних (підводних) елементарних ландшафтів характерне принесення речовини з твердим та рідким бічним стоком. У водойми надходять всі хімічні елементи з вододільних просторів, передусім елементи найбільш рухомі, накопичення яких типове для субаквальних ландшафтів.

Продукти вивітрювання й грунтоутворення елювіального ландшафту надходять з поверхневим та підземним стоком у знижені елементи рельєфу і впливають на формування підводних та надводних ландшафтів. Тому останні є підлеглими чи гетерономними. Елювіальні ландшафти вододілів є автономними, їхні грунти та рослинність утворюють центр всього геохімічного ландшафту.

Поряд з основними елементарними ландшафтами є численні перехідні форми, приурочені до схилів, заплав річок і т. ін.

На карті, крім власне елювіальних (автономних) ландшафтів, виділені транселювіальні, що підрозділяються на ерозійні (круті схили) та елювіально-акумулятивні (пологі схили), параелювіальні (локально-акумулятивні та акуму-лятивно-елювіальні) акумулятивно-денудаційних рівнин. Супераквальні елементарні ландшафти поділені на транс-супераквальні заплав і надзаплавних терас та супераквальні болотистих низовин, мікрозападин. Субаквальні елементарні ландшафти на карті не зображені, а на місцевості розвинуті трансаквальні ландшафти русел та проток, а також аквальні стариків та озер.

Для кожного з елементарних ландшафтів указані переважаючий напрямок водної міграції — латеральний (горизонтальний) чи вертикальний, низхідний, а також її інтенсивність. Відносно останньої треба підкреслити, що інтенсивність водної міграції залежить від багатьох факторів. Зокрема, для вертикальної міграції, крім геоморфологічних умов, вирішальне значення мають фільтраційні властивості порід, а також наявність геохімічних бар'єрів. Останні чинять вибірковий вплив на міграцію різних хімічних елементів, а в деяких випадках можуть їх повністю сорбувати, практично не даючи змоги для дальшої міграції. Отже наведена характеристика в легенді повинна розрозцінюватися як якісна оцінка геоморфологічних передумов інтенсивності водної міграції.