Атлас Чорнобильської зони відчуження. Карта ретроспективної оцінки щільності забруднення місцевості цезієм-137

Карта ретроспективної оцінки щільності забруднення місцевості цезієм-137Скачать «Атлас Чорнобильської зони відчуження»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Цезій-137, з періодом напіврозпаду біля 30 років, насьогодні є найбільш біологічно небезпечним. Він обумовлює більш ніж 90% зовнішнього опромінювання персоналу, який працює в Чорнобильській зоні відчуження, і населення прилеглих до неї районів.

Для побудови даної зведеної карти було використано більш ніж 40 джерел базової інформації, отриманої за період 1987-1995 рр., що збереглася на сьогоднішній день в Україні.

Найбільш детальна вихідна інформація була представлена результатами профільних аерогамаспектрометричних зйомок масштабів 1:100 000 (приблизно на 28% території) і 1:25000 (на 33% території). Прямі гама-спектрометричні визначення активності цезію-137 у зразках фунту є практично для всіх населених пунктів цієї території, де проживає корінне населення. Обсяг визначення становить 5-30 аналізів на кожний пункт.

Для території 30-кілометрової зони моніторингу навколо ЧАЕС у 1988-1992 рр. неодноразово виконувалось контрольне випробовування фунтів за так званою "реперною сіткою". Це радіально-концентрична сітка пунктів спостереження, розташованих на 36 радіусах (через кожні 10") з четвертим блоком ЧАЕС у центрі. При віддаленні від останнього ці пункти розташовуються на кожному радіусі, у 5; 6;7; 8,3; 10; 12; 14,5; 17; 20; 25 і 30 км.

Площа Чорнобильської зони відчуження та прилеглі забруднені території ще не охоплені достатньо густою мережею наземних спостережень (1-4 проби на км2), що не дозволяє побудувати кондиційні карти рівнів радіонуклідного забруднення відповідних масштабів. Проведення подібних досліджень на земельних площах — одне з актуальних і першочергових завдань у прогнозуванні наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для даного видання Атласу була підготовлена епігнозна карта щільності забруднення місцевості цезієм-137, яка дає оцінку початковій щільності випадання цього радіонукліду з розрахунку на 10 травня 1986 р.

Навіть з перерахуванням усіх наявних даних на вказану фіксовану дату різні джерела інформації дають оцінки щільності первинного забруднення одних і тих самих ділянок, що відрізняються між собою в 1,5-3 рази, а інколи й до 5 разів.

Ураховуючи потребу в максимальній радіаційній безпеці населення, при укладанні карти першочергове значення мали найбільш високі показники з оцінок, що були у наяві для того чи іншого місця карги.

Визначальним для укладання карти був "структурний підхід", що базувався на модельних уявленнях про струминно-турбулентний характер розповсюдження радіоактивного матеріалу в атмосфері й відповідно радіально-струминно-вихрових формах типових структур поля забруднення, утворених осадженням цього матеріалу на земну поверхню. На цьому загальному фоні інтенсивні локальні аномалії мають місце, в основному, на ділянках додаткового осадження . радіонуклідного матеріалу, викликаного дощовими опадами, що проходили через радіоактивні хмари.

Серед структур першого порядку, що відображені на карті, насамперед треба відмітити "Західний слід", що простягається майже прямолінійно від ЧАЕС у західному напрямку. Ця структура найвужча (1,5-2, до 5 км) з максимальними фадієнтами в поперечному напрямку й високими повздовжніми: протягом менше 70 км щільність цезію-137 на її осі знижується більше ніж в 1000 разів, тобто з 10 000 Кі/км2 до 10 Кі/км2. Указане максимальне значення забруднення зафіксовано у "Рудому лісі" приблизно за 2,5 км на захід від четвертого блоку ЧАЕС; ближче до центру катастрофи місцевість повністю дезактивована.

Широкий "Південний слід" поступово розщеплюється на 5 окремих струменів. Східний, що йде, практично, вздовж русла ріки Прип'ять, у південній частині карти різко повертає на захід. Вісь цього струменя проходить через Вахівку, Обуховичі, трохи північніше Іванкова. "Південний слід", у цілому, має найвищу питому концентрацію стронцію-90 та трансуранових радіонуклідів.

Ще більш широкий "Північний слід" сформований, в основному, обширною субширотною структурою дощового осадження. Ця структура розмірами до 25x60 км розміщується безпосередньо на північ від кордону України з Білоруссю. В її центральній частині на значній площі в районі сіл Радин - Кулажин - Крюки щільність забруднення фунту цезієм-137 досягає 500-1500 Кі/км2. До цього ж питома вага стронцію-90 знижується в 10-20 разів порівняно з типовим для Чорнобильської зони відчуження цезій-стронційовим відношенням, що дорівнює 2-3.

Найбільш складну вихороподібну структуру має "Південно-західний слід", представлений Полісько-Народицьким струменем з багатьма розгалуженнями й кількома характерними лівосторонніми петлями. Більша частина цієї аномальної зони також має явні ознаки дощового осадження. В її межах виділяються три протяжні структури розмірами (2-4) х 20 км з високими рівнями цезію-137: від 100 до 500 Кі/км2 і вище. Так на полігоні "Весняне", на північний захід від села Діброва, у 1994 р. зафіксовані значення цього показника від 600 до 900 Кі/км2. Ці аномальні структури розташовані в Поліському районі Київської області та Народицькому районі Житомирської області.

Крім ділянок з високим рівнем радіонуклідного забруднення, на карті виділена практично чиста зона з забрудненням цезієм-137 нижче 1 Кі/км2. Загальна площа цієї території на південний захід від ЧАЕС становить біля 450 км2. Частина її уклинюється в Чорнобильську зону відчуження аж до 16-18 км від ЧАЕС. За даними дозиметричної паспортизації 1994 р. найбільш чистими селами в цій зоні є Красятичі (0,28 Кі/км2), Вересня (0,30 Кі/км2) і Дубова (Володарка) - 0,35 Кі/км2 Поліського района. Ще 4 села в цьому самому районі і 3 села в сусідньому Іванківському районі також мають середній рівень забруднення цезієм-137 нижче 0.5 Кі/км2.

У цілому, на описуваній території після травня 1986 р. щільність поверхневого забруднення цезієм-137 знизилась на 25-50%.

Основні причини такого зниження є:

  • природний радіоактивний розпад цезію-137 (-20-21%);
  • частковий змив самого поверхневого шару грунту з підвищених ділянок та схилів;
  • дезактивація окремих населених пунктів;
  • заглиблення частини забруднення на 10-20 см нижче поверхні грунту.

Особливо важливим може бути останній фактор.Загальноприйнятою є думка, що за 10 років на глибину понад 20 см від поверхні могло піти не більше 5-10% вихідної активності. Проте дані останнього часу свідчать, що ця цифра може бути значно вищою.

З іншого боку, у Чорнобильській зоні відчуження і за її межами є немало локальних ділянок, де може мати місце процес вторинного збагачення верхніх горизонтів грунту цезієм-137. Це локальні пониження рельєфу з акумуляцією в них фунтового матеріалу, змитого з підвищених форм рельєфу: днища безстічних улоговин та локальних мікрозападин, конуси виносу й ділянки днищ лощин та малих водотоків; крайові: зони болотяних масивів тощо. На таких ділянках можливий вторинний ріст концентрацій цезію-137 у 2-3 рази і навіть до 5-10 разів.

Особливою формою вторинної акумуляції радіонуклідів, що утворилася в перші дні Чорнобильської катастрофи, є "берегові аномалії". Це дуже вузькі (декілька метрів завширшки) зони різної протяжності, виявлені працівниками Чорнобильського відділення УНДГМІ по берегах водоймищ Чорнобильської зони відчуження та за її межами. Локальні концентрації радіонуклідів в цих аномаліях підвищуються порівняно з місцевим фоном в 50-250 разів, а абсолютна щільність забруднення цезієм-137 досягає 50 000-150 000 Кі/км2, що в 5-15 разів перевищує забруднення грунту в "Рудому лісі".

Не виключена можливість, що подальші дослідження виявлять в Чорнобильській зоні відчуження й інші типи локальних вторинних аномалій радіонуклідного забруднення.