Атлас Чорнобильської зони відчуження .Карта сучасного стану лісів

Карта сучасного стану лісів

Скачать «Атлас Чорнобильської зони відчуження»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Лісові угіддя займають половину території зони відчуження. Бідні та відносно бідні місця росту дерев (бори та субори) становлять 85% від загальної площі лісів і представлені, в основному, сухими та свіжими гігротопами. Типово гідроморфні ділянки (сирі й мокрі гігротопи) займають 7,8%, соснові насадження - близько 80% від загальної площі лісів.

У далекому минулому територія зони відчуження була повністю вкрита лісами. Її освоєння супроводжувалось масовим знищенням лісів, унаслідок чого в 1913 р. лісистість центральної частини зони знизилась до 11-12%. Планомірні роботи з лісовідновлення розпоча¬лись у 20-х, а масового характеру вони набули в 50-60-х рр. XX ст., завдяки чому площа лісів збільшилась у 4 рази.

Основні зміни, що відбулися після 1986 р., пов’язані з радіаційним пошкодженням лісів (близько 1,5 тис. га), лісовими пожежами (17 тис. га), вітровалами, буреломами, виникненням осередків шкідників і хвороб тощо.

Гостре опромінення в 1986 р. призвело до цілковитої загибелі соснових лісів у двох масивах: безпосередньо біля ЧАЕС ("Рудий ліс") та на віддалі 7-8 км на північ від станції. Зараз на одній з цих ділянок посаджено лісові культури сосни, на іншій відбувається природне, поновлення м’яколистими породами.

Найбільш суттєвих збитків лісам,за минулий після аварії період, завдали лісові пожежі. Верховими пожежами знищено майже 4 тис. га лісів. Відновлення спеціалізованої системи догляду за лісами дало можливість стабілізувати ситуацію і запобігти виникненню нових пожеж.

Потенційним джерелом підвищення лісистості території зони є землі колишнього сільськогосподарського користування. Перелоги й луги на даний час становлять третю частину земельного фонду. Тут почались процеси природного лісовідновлення, однак вони повільні, тому виникла потреба застосування штучного лісовідновлення.

Враховуючи основну роль лісів як фактора стабілізації радіоекологічної обстановки і реабілітації території, необхідно створити спеціалізовану систему догляду за насадженнями, яка б забезпечила підтримання їх стійкості і підвищення середовишетвірних і захисних функцій.

Структура угідь зони відчуження ЧАЕС (дані на 1995 р.) / Категорія земель%

Покриті лісом, з них:48.5

хвойним - 38.6

листяним - 9.9

Не покриті лісом, з них:33.3

згар - 3.5

зруби - 0.3

перелоги, луги - 29.5

Інші лісові землі - 1,1

Болота, піски - 2.6

Водні об'єкти, з них: 8.5

охолоджувальна водойма - 1.2

Населені пункти, дороги тощо - 6.0

Ефекти радіаційного ураження лісів найбільш чітко проявились в безпосередній близькості від ЧАЕС, де розміри поглинених доз сягали летальних для хвойних порід величин. Випадіння радіонуклідів по території було вкрай неоднорідним за інтенсивністю. Основний внесок в поглинену дозу був зумовлений Y- і B-випромінюванням короткоживучих радіонуклідів. Радіобіологічні ефекти виявились, в основному, у насадженнях сосни та ялини. У перший рік іонізуюче випромінення вплинуло і на м’яколисті породи (береза, вільха, осика) з наступним їх цілковитим відновленням.

На картах-врізках відображена ситуація, що склалась у лісах ближньої зони ("Рудий ліс"), які зазнали гострого опромінення після аварії на ЧАЕС. За даними наземного обстеження виділено 5 зон радіаційного ураження. Критеріями для їх виділення служили величина експозиційної дози, рівень пошкодження крон дерев, приріст фітомаси, категорія стану насадження в цілому. Це дозволило деталізувати загальну картину ураження лісів. Динаміка стану насаджень за зонами наведена в таблиці.

Радіобіологічні ефекти виявились при потужності експозиційної дози (у травні-червні 1986 р.) не менше 20 мР/год. Дія радіаційного фактора в зоні слабкого впливу простежувалась протягом 1-2 років. У середньоуражених деревостанах вплив опромінення виявився в порушенні росту, прискоренні диференціації дерев у насадженні. Репараційні процеси в цих насадженнях йшли протягом 3 років. Радіобіологічні ефекти найяскравіше проявилися в сильно пошкоджених насадженнях. Загальне пригнічення деревостану призвело до загибелі основної частини дерев. Екземпляри, які вижили, мали значні відхилення щодо росту й розвитку. Ослаблення насаджень призвело до масового розмноження шкідників, утворення осередків хвороб. Вони стали причиною подальшого розпаду деревостанів.

У насадженнях, де поглинена доза перевищила 60 Гр, дерева загинули дуже швидко. Тут виникла інвазія вторинних шкідників, які потім поширились на сусідні ділянки. На місцях загиблих насаджень через 4-5 років сформувались лугові угруповання і з’явився самосів м’яколистих порід.

Тепер в зонах слабкого та середнього ураження репараційні процеси завершились. У зоні сильного ураження продовжується розпад соснових деревостанів, у великій кількості з’явився самосів м’яколистих порід. На місці загиблих соснових лісів завершується формування молодих м’яколистих насаджень.