Атлас Чорнобильської зони відчуження. Ситуаційна карта

цезій-137 ситуаційна картаСкачать «Атлас Чорнобильської зони відчуження»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Ситуаційна карта об'єднує адміністративно-демографічну інформацію, дані про шляхи, форми та масштаби виносу радіонуклідів за межі зони, відомості про історико-культурні пам’ятки і заповідні природні об'єкти, які знаходяться в Чорнобильській зоні відчуження і, частково, на прилеглих територіях.

На карті показані державні кордони, обласні та районні межі, колишня межа Чорнобильського районуліквідованого у зв'язку з організацією єдиного управління Чорнобильською зоною відчуження в особі адміністрації зони відчуження. Показано межу Чорнобильськоїзони відчуження. На місцевості вона вирізняється суцільною огорожею, де діє 4 зовнішніх контрольно-перепускних пункти (КПП), які регламентують в'їзд до Чорнобильської зони з боку України. Це КПП "Дитятки" (основний пункт), "Діброва", "Зелений Мис" та "Старі Соколи". Крім того, на карті показані й внутрішні КПП, які обмежують доступ до найбільш забрудненої частини зони відчуження - "Лелів", "Новошепеличі", "Прип’ять". КПП "Паришів" забезпечує в’їзд - виїзд з боку Білорусі.

Серед колишніх населених пунктів у межах Чорнобильської зони відчуження 6 сіл, повністю або частково знищених унаслідок дезактиваційних робіт чи пожеж (Янів, Копачі, Коцюбинське, Чистогалівка, Стечанка та Роз’їждже). У 16 населених пунктах мешкають "самосели". Це люди, які жили тут до Чорнобильської катастрофи, були відселені в перші ж тижні після неї, але знову повернулись до рідних домівок. Найбільше мешканців у Чорнобилі - 106, селах Іллінці - 122 та Луб’янці - 101 (відповіднододанихна20.10.95).

Загальна площа Чорнобильської зони відчуження на території України, за винятком частини Київського водосховища, становила 2044,4 км2.

Як свідчить карта щільності забруднення місцевості цезієм-137 Чорнобильська зона відчуження охоплює далеко не всі території, забруднені цезієм-137 більше 5-15 Кі/км2. У 1995 р. прийнято рішення про підпорядкування вже відселених територій на захід від зони відчуження, які зараз належать до Поліського району Київської області, Овруцького, Народицького, частково Коростенського районів Житомирської області, адміністрації зони відчуження. Орієнтовне положення нових границь Чорнобильської зони відчуження показано на карті. При цьому врахована реальна картина забруднення не тільки у відповідних населених пунктах, але й територій між ними на сільськогосподарчих угіддях та на лісових масивах. Приблизна площа земель, які підлягають додатковій передачі адміністрації зони відчуження, становить приблизно 1800 км2.

Слід підкреслити, що більша частина жителів цієї території вже відселена. Біля половини населених пунктів повністю відселені ше в 1986-87 рр., біля 35 - частково. Найбільша кількість сімей проживає в районних центрах Поліське - 1465, та Народичі - 1289 (на 1 липня 1995 р.). .

На території Чорнобильської зони відчуження є значні площі з невисокими рівнями радіонуклідного забруднення 3-5 Кі/км2 по цезію-137 і навіть нижче 1-2 Кі/км2 (див. наступну карту). Ці площі показані, на "Ситуаційній карті" як першочергові райони потенційної реабілітації та господарського освоєння.

Діяльність у зоні відчуження здійснюється двома напрямками - експлуатація Чорнобильської АЕС та проведення заходів,спрямованих на мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи, а також утримання території зони. Тут розташовано п’ять основних установ: ВО "ЧАЕС", НВО "Прип'ять", МНТЦ "Укриття” НАН України, Управління будівництвом ЧАЕС, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильліс”. Разом з ними діють біля 120 наукових, виробничих, пуско-налагоджувапьних, ремонтних та інших організацій.

Основними шляхами міграції радіонуклідів за межі зони є річковий стік (формується за рахунок поверхневого стоку й виносу радіонуклідів підземними водами), біогенний, техногенний та повітряний (вітровий) переноси. У 1989-1993 рр. середньорічний винос радіонуклідів з р. Прип’ять у Київське водосховище становив 112-426 Кі строниію-90 на рік (у тому числі із зони біля 60%), 52-125 Кі цезію-137 на рік (із зони не більше 20%).

Біогенне поширення радіоактивного забруднення за межі зони не перебільшує декількох одиниць Кі/рік цезію-137 та стронцію-90.

Техногенна міграція радіонуклідів за межі зони, відповідно до приблизної оцінки, незначна - меньше 1 Кі/рік. Вона має місце лише на ділянках КПП.

Повітряний (вітровий) перенос радіонуклідів відіграє незначну роль порівняно з водним. Густий рослинний покрив на луках і в лісі майже повністю виключає вітровий перенос (винос радіоактивних речовин під час пожеж не враховується).

Міграція радіонуклідів у підземні води не привела до їх стійкого забруднення на значній частині території зони. Потрапляння радіонуклідів до фунтових вод найінтенсивніше відбувається в районах розташування пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ), де концентрація стронцію-90 в підземних водах дорівнює 0,03-3 мк Кі/л.

Внесок зони в колективну дозу опромінення населення України всіма шляхами міграції радіонуклідів у даний час не перебільшує 1%.

Історико-культурні пам’ятки показані в межах Чорнобильської зони відчуження і на прилеглих територіях обов’язкового відселення Київської області. Найбільш цінними та чисельними є археологічні пам’ятки. Серед них вирізняються: поселення тшинецької культури поблизу села Оташів; поселення дніпро-донецької і зарубинецької культур неподалік сіл Залісся, Запілля, Лелів, Оташів, Черевач, Ямпіль; поселення епохи бронзи та ранньозалізного віку неподалік сіл Діброва, Мартиновичі, Зимовище, Річиця, Ямпіль; городища милоградської культури (залізний вік) неподаліксіл Бовище, Діброва, Новий Мир, Лелів, Машево. Нова Красниця; неолітичні стоянки поблизу сіл Варовичі, Діброва, Куповате, Оташів, Паришів; поселення кінця І тисячоліття н.е. - ХІ-ХІІ ст. в районі пгт Поліське, міста Чорнобиль і сіл Городище та Лелів; курганні могильники поблизу міста Чорнобиль і в районі сел Варовичі, Королівка, Мартиновичі, Ладижичі, Новосілки, Паришів, Плютовище.

До пам’яток архітектури належать комплекс Миколаївського чоловічого монастиря (кінець 18 - початок 19 ст.) у селі Бички, комплекс жіночого старообрядського монастиря (19 ст.) у селі Замошня, Михайлівська церква (кінець 19 ст.) у селі Красне, церква (18 ст.) в селі Товстий Ліс і будинок синагоги (19 ст.) в Чорнобилі.

Окрім цього, в межах Чорнобильської зони відчуження та прилеглих територій є цілий ряд інших історико-культурних пам’яток: братські могили радянських воїнів і партизан; пам'ятники монументального мистецтва,пам’ятники і пам’ятні знаки землякам і воїнам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

На карті показані об’єкти природно-заповідного фонду України загальною площею більше 4 тис. га.

Найбільшу площу займають заказники національного значення: Іллінський (гідрологічний, площею 2 000 га) на схід від пгт Вільча та "Кутнє" (зоологічний, площею 922 га) неподалік села Борутине, заказник місцевого значення Димерський (гідрологічний, площею 850 га) поблизу села Сухолуччя і заповідне урочище "Загір’я" (площею 110 га) поблизу села Денисовичі.

Між селами Річиця та Старі Шепеличі розташована цікава археологічна і ботанічна пам’ятка "Городище", місце поширення цінних рослин на стародавньому городищі. Парки-пам’ятки розташовані в районних центрах Овручі та Народичах, а також в Гладковицькому лісництві неподалік однойменного села. Об’єкти природно-заповідного фонду охороняються лісгоспами, органами місцевої , влади, а у Чорнобильській зоні відчуження - Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильліс".