Бердичів – карта міста та околиць

Карта міста Бердичів

Скачать «Бердичів - карта міста та околиць»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Бердичів - центр Бердичівського району, місто обласного значення, яке розташоване на півдні Житомирської області, на відстані 180 км на південний захід від Києва та 40 км на південь від Житомира, на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева.

Бердичів - старовинне і відоме як в Україні, так і в усьому світі місто. Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов’янського слова „берда” – гора, урвище або ж від власного імені Бердич, інші – від слова „бердиш” – так називали бойову сокиру у слов´ян. Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру та жезл бога торгівлі Меркурія – що символізує минуле міста, як одного з основних центрів торгівлі.

Бердичів відомий з 1320 р., коли ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. (Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України", датою заснування міста Бердичів визначено 1430 р.).

На початку XVII ст. князь Тишкевич збудував у Бердичеві замок, а через деякий час перебудував його в монастир.

У 1627 р. Київський воєвода Януш Тишкевич заснував кляштор і у 1630 р. подарував замок католицькому ордену Босих Кармелітів.

В XVII ст. Ватикан визнав монастир Босих Кармелітів – Санктуарієм – святим місцем. Тут знаходиться чудотворна Ікона Матері Божої Бердичівської. Ікона тричі коронована папськими коронами.

Перша коронація відбулася в 1756 році, освячені корони прислав Папа Римський Бенедикт XIV. Оригінальна ікона не збереглася. Ймовірно згоріла під час пожежі в Маріїнському костьолі в 1941 році.

Зараз в монастирі знаходиться сучасна копія ікони, освячена Папою Римським Іоаном Павлом ІІ в 1997 році в Кракові. В 1998 році в Бердичеві відбулася третя коронація ікони.

З усіх куточків України, з закордону, організованими групами тисячі прочан йдуть поклонитися до Ікони Матері Божої Бердичівської, попросити здоров´я та зцілення. Святкові служби відбуваються в костьолі монастиря та під стінами фортеці.

Ще одна пам'ятка архітектури - костьол Святої Варвари, який було споруджено у 1759-1781 рр. 14 березня 1860 р. в костьолі, який діє і в наш час, вінчався із графинею Евеліною Ганською великий французький письменник Оноре де Бальзак.

Після 1675 р., коли з дозволу польського короля Станіслава Августа в Бердичеві було запроваджено щорічні ярмарки, містечко стало заселятися і через деякий час перетворилось у великий торговельний центр. Після входження Правобережної України під протекторат Росії, Бердичів в кінці ХVІІІ ст. увійшов до складу Волинської губернії як містечко Житомирського повіту. Возз´єднання сприяло розвитку промисловості, тут діяли цегельні заводи, пивоварня, млини, 6 капелюшкових фабрик, шкірзавод, 4 миловарні, каретна, металева фабрики та інші.

Бердичів, на відміну від більшості міст Правобережної України, ніколи не отримував Магдебурзького права і не користувався його перевагами. Водночас, не маючи жодного адміністративного статусу, він продовжував зберігати роль регіонального центру, успішно конкурував із губернським Житомиром, зокрема щодо розвитку торгівлі та кількості населення.

У грудні 1845 р. царським указом Бердичеву було присвоеєно статус міста. Одночасно він стає центром Бердичівського повіту.

Провідну роль у розвитку торгівлі відігравала єврейська громада. Серед 2,8 тис. купців у 1846 р. абсолютну більшість становили євреї. Половина з 8-ми банків у місті також належала євреям. Саме їхні банки проводили фінансові операції з банками Парижа, Лондона, Відня, Рима і Константинополя. Переважна кількість населення міста також було єврейської національності: в 1860 р. в місті проживало 54 тис. осіб, у тому числі 50 тис. євреїв.

У першій половині XIX ст. у місті швидкими темпами розвивалось ремісництво, особливо після 1812 року, коли інтенсивно проходило заселення Бердичева ремісниками-євреями, оскільки місто знаходилось у „смузі осідлості”.

З другої половини XIX ст. роль Бердичева як торгового центру стала занепадати: в 1856 р. найбільший ярмарок, Онуфрієвський був переведений до Києва. З побудовою залізниць Київ - Одеса ( 1871 р.), Київ - Брест (1873 р.) з´явились нові торговельні центри і Бердичів втратив роль перевалочної бази. Ярмарки стали задовольняти лише внутрішні потреби.

З кінця XVIII ст. Бердичів стає одним із центрів хасидизму. В 1785 р. рабином був обраний Леві Іцхак Бен Меєр Бердичівський і залишився ним до своєї смерті (1810 р.). Він був одним із засновників хасидизму. Його могила на єврейському кладовищі дотепер є місцем паломництва хасидів з усього світу.

В 1923 р. змінюється адміністративно-територіальний статус Бердичева. Він стає центром однойменного району та округу.

З 1937 р. Бердичів як центр району входить до складу Житомирської області.

Велика Вітчизняна війна не тільки перервала мирне життя бердичівлян, але й стала для них початком великої трагедії.

З перших днів окупації почався геноцид проти єврейського населення міста. Бердичівська трагедія вересня 1941р. була першим масовим геноцидом єврейського населення, здійсненим гітлерівцями в Європі і Радянському Союзі.

За даними Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників, гітлерівці знищили в Бердичеві 29500 євреїв. Бердичів був визволений 5 січня 1944 р.

Сучасний Бердичів - промислове місто з розвинутою інфраструктурою, що розташоване на території пріоритетного розвитку. Місто є важливим залізничним вузлом, де перетинаються залізничні магістралі Москва - Ковель, Москва - Ужгород, Санкт-Петербург - Одеса, Київ - Львів, Одеса - Ковель, Харків  -Варшава, Дніпропетровськ-Варшава. Через Бердичів проходять автошляхи Мінськ - Житомир - Ізмаїл та Біла Церква - Кременець, автошляхи на Любар, Хмільник, Житомир.

Про велику історичну спадщину міста виразно свідчать 25 архітектурних пам'яток.

Великою популярністю користується Бердичівський історико-культурний заповідник, серед експонатів якого унікальні пам'ятки ХVII-XVIII ст. Він складається із стін фортеці з вежами, прибрамного корпусу та костьолу.

На території пам'ятки архітектури Національного значення - костьолу Босих кармелітів, розташовано музей історії міста Бердичева, експозиція якого розміщена у 7 залах і нараховує понад 5600 експонатів основного фонду, 780 - науково-допоміжного фонду.