Черкаси – план міста

Черкаси - план містаСкачать «Черкаси - план міста»

Скачать карту «Околиці м. Черкаси» (для рибалок)

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Черкаси - місто на Дніпрі, адміністративний, економічний та культурний центр Черкаської областіРозташоване на Придніпровській височині, у зоні Кременчуцькою водосховища.

Населення (01.01.2016) – 283,356 тис. осіб

Місто поділяється на два міських райони - Придніпровський і Соснівський.

Сторінка історії. Черкаси як місто виникли в кінні XIII ст., а перша писемна згадка про них міститься в Густинському літописі і датується 1305 роком. У літописі Черкаси згадуються як уже існуюче місто в ряду інших українських міст Киева, Канева, Житомира та Овруча.

Починаючи з 60-х років XIV ст., в історії Черкас розпочався якісно новий період, пов'язаний із входженням під владу Великого князівства Литовського. Відтоді Черкаси у складі автономного на той час щодо центрального литовського уряду Київського удільного князівства стали важливим укріпленим пунктом у системі захисту південних рубежів литовської держави. В адміністративному відношенні місто стало центром староства, яким управляли призначені київським князем (з 1471 р. - воєводою) намісники із боярсько-князівської знаті, що пізніше почали називатися старостами.

Посилення небезпеки з боку агресивного Кримського ханства зумовило зростання оборонної ролі Черкас. Разом із замками Вінниці, Брацлава і Канева вони утворили своєрідний рубіж оборони на шляху завойовників. Жителі міста в 1483 р. відбили масований напад кримських татар на чолі з Менглі-Гіреєм, які спутошили майже всю Київщину.

З часом Черкаси стали осередком уходниц тва і ядром становлення українського козацтва. Черкаські старости все частіше залучали козаків до своїх збройних загонів та підтримували в діях проти татар, нерідко особисто беручи в них участь. На чолі перших козацьких загонів виступав черкаський староста князь Богдан Глинський.

У наступні роки козацькі загони продовжували набирати сили і розширювати масштаби своїх дій, знаходячи підтримку влади. Особливої слави черкаські козаки набули в період, коли старостою черкаським і канівським (1514-1535 рр.) був Остафій Дашке вич. У 1533 р. він представив литовському сейму розроблений ним проект захисту південних кордонів від татарських вторгнень, в якому обгрунтовувалася необхідність спорудження за дніпровськими порогами укріплення з постійною сторожею. Через два десятиліття його ідея знайшла своє втілення в Запорозькій Січі, яку започаткував інший черкаський староста - князь Дмитро Вишневецький.

Центром міського життя у той час був замок, збудований у 1549-1552 рр. на місці старого. Він розміщувався на найвищій і вигідній в оборонному відношенні Замковій горі над Дніпром. Стіни цієї фортифікаційної споруди були зведені з міцних дубових та соснових колод і по периметру мали 4 вежі, між якими було 29 городень (засипаних землею зрубів) з накриттям. На випадок осади в замку зберігалися харчові припаси, діжки з водою. На будівництві замку працювала велика кількість місцевих людей, а також прибулих з Білорусії, Волощини, Волині та інших місць.

Відіграючи роль плацдарму у заселенні волелюбним людом пониззя Дніпра. Черкаси продовжували розвиватися як місто. Крім землеробства, черкасці займалися уходниц твом. Уходи черкаських міщан і бояр поширювалися на величезні території вниз по Дніпру, охоплювали басейни Ворскли, Тяс мниу, Іигула,Самари. Місто відігравало помітну роль на дніпровському торговельному шляху, виконуючи роль митниці. Водним шляхом Черкаси в XVI ст. сполучалися не тільки з прилеглими до Дніпра землями, а й по Прип'яті та її правих притоках - з Волинню. В місті, де проживало тоді понад 3 тисячі осіб, набули розвитку ремесла.

Опинившись після Люблінської унії 1569 року під владою Польщі, населення міста брало участь у козацько-селянських повстаннях проти соціального і національно-релігійного гноблення під проводом Кшиштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайка (1594-1596 рр.),Марка Жмайла (1625 р.), Тараса Федоровича-Трясила (1630 р.), Павла Бута-Павлюка і Карпа Скидана (1637 р.). У грудні 1637 р. під Кумейками відбулася кровопролитна битва повстанців з польськими військами, в якій переважаючі сили поляків здобули перемогу. Тоді ж вони спалили Черкаси.

В історії Черкас особливе місце посідає Черкаський полк, який був утворений у 1625 р. у складі реєстрового козацтва. У період визвольної війни середини XVII ст. він набув значення адміністративно-територіальної одиниці, а Черкаси стали центром полку, який включав територію по обидва берега Дніпра і складався з 18 сотень. Черкаський полк був одним з найбоєздатніших і брав участь у всіх важливих битвах козацького війська Богдана Хмельницького.

Після поразки національно-визвольного руху Черкаси тривалий час перебували у складі Польщі. У 1791 р. місто отримало магдебурзьке право, хоч існує версія, що такий привілей місто мало раніше. Після другого поділу Польщі місто з 1793 р. відійшло до Росії, ставши повітовим центром Вознесенського намісництва, а з 1797 р. - Київської губернії. Справи міста вирішувалися міською думою, до якої обиралися гласні - представники різних верств міської громади.

У 1840-х роках в місті проживали 9230 осіб, було 1116 дерев'яних і лише 1 кам'яний будинок. Діяло три салотопних заводи, тютюнова фабрика, а в повіті - кілька цукрових заводів. Серед черкаських ремісників переважали кравці, шевці та теслярі. Понад сто міщан займалися виключно чумацтвом, поставляючи в Одесу пшеницю з поміщицьких господарств, а на виручені гроші закуповували кримську і бесарабську сіль.

У другій половині XIX - на початку XX ст. спостерігалося стрімке економічне зростання міста. З будівництвом у 1876 р. залізниці до станції Бобринської, а в 1912 р. - на лівий берег Дніпра, у Черкасах набули розвитку торгівля, лісопереробна, цукрова, тютюнова, металообробна, машинобудівна, борошномельна та інші галузі промисловості.

Розвиток промисловості супроводжувався виникненням відділень різних банків. Першим у 1864 р. відкрився міський Громадський банк. Здійснювали операції відділення Дворянського і Селянського банків, а також приватних - Київського і Полтавського.

Міська мережа навчальних закладів складалася з чоловічої гімназії, духовного училища, двох жіночих пансіонів, двокласного училища, трьох церковно-приходських шкіл, недільної школи і єврейської талмуд-тори. За даними перепису 1897 р., лише 37,5% населення міста було письменним.

На кінець століття в Черкасах проживало 29000 жителів, серед них православних – 20008, евреїв - 7044, розкольників - 1944. На основі розробленого відомим архітектором В. Гесте генерального плану велася забудова міста. В 1899 р. введено єдину нумерацію будинків.

На початку XX ст. продовжувався розвиток міста. Своєю масштабністю виділявся заснований у 1854 р. рафінадний завод Тульсько- Черкаського акціонерного товариства рафі¬адних і цукрових заводів братів Терещенків. У 1913 р. на цьому підприємстві працювало 3307 робітників. Крім того, в Черкасах діяли броварня, цвяхо-болтовий завод, три тютю- ново-махорочні фабрики, 11 тартаків, чавуноливарний і механічний заводи, 2 парових млини, салотопний завод,9 цегелень, 25 кузень, 9 слюсарних майстерень, 29 вітряних млинів.

У той час у Черкасах були соборна церква, три церкви парафіяльні і 4 безпарафіяльні, 2 розкольницьких монастирі, єврейська синагога, 8 молитовних будинків, театр, цирк, 2бібліотски-читальні, 4 клуби, міська лікарня, готель. Помітною подією стало відкриття в 1912 р. учительської семінарії.

У роки української революції 1917-1920 рр. місто перебувало під владою Центральної Ради, УНР, ревкому, Української держави, Директорії. В 1919 р. у місті остаточно утвердилася радянська влада. В 1918 р. в Черкасах створено краєзнавчий музей. А інститут народної освіти (нині - національний університет імені Богдана Хмельницького), який розпочав свою роботу в лютому 1921 р., став першим вищим навчальним закладом на Черкащині. У 1933 р. до Черкас з Білої Церкви перевели професійний драматичний театр, який з 1939 р. носить ім'я Т.Г. Шевченка.

З1923 р. Черкаси стали центром однойменного району і округи (з 1927 р. - Шевченківської). Після ліквідації в 1930 р. округ залишився центром району, який у 1932 р. увійшов до складу Київської області, а в 1939 р. став містом обласного підпорядкування.

Як і всі міста і села краю, Черкаси пережили трагедію голодомору 1932-1933 років, сталінські репресії кінця 1930-х років.

Непоправних втрат і значних збитків завдала місту німецько-фашистська окупація. У вдячних серцях черкасців живе пам'ять про героїзм, проявлений захисниками міста у кровопролитних оборонних боях серпня 1941 р., і мужність воїнів, що визволяли його у грудні 1943 р.

Бурхливий розвиток і розквіт міста розпочався після того, як Черкаси в 1954 р. набули статусу обласного центру новоутвореної Черкаської області. В цей час Черкаси стали одним з найбільш упорядкованих і привабливих міст України. Провідними галузями економіки, які сформувалися в роки існування області, стали хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова. Населення міста з 50 тисяч жителів зросло до 300 тисяч...

Сучасність. У роки незалежності в усіх сферах життя міста відбуваються якісні зміни. Реаліями життя Черкас став розвиток місцевого самоврядування як складової частини процесів демократизації суспільства і держави. Місто є самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Місцеве самоврядування в його межах здійснює територіальна громада в порядку, встановленому законом через міську раду і виконавчий комітет.

Нині економічний потенціал міста лає майже 70% обсягів виробництва продукції усієї області. Одночасно з традиційними галузями економіки, в місті активно розвиваються малий і середній бізнес, промислові підприємства, в тому числі й новоутворені, освоюють сучасні форми господарювання. В останні роки Черкаси утверджуються як центр вітчизняного автомобілебудування. Великою популярністю користуються автобуси "Богдан" дія міських перевезень, які курсують на маршрутах міст України і зарубіжжя. У Черкасах також розпочато випуск вантажних автомобілів.

Вдале географічне розташування Черкас на перетині залізничних, автомобільних, водних і повітряних шляхів сполучення в самому центрі України роблять місто надзвичайно привабливим для інвестиційних вкладень, відкриваючи широкі перспективи для розвитку будівельного, машинобудівного, хімічного, торговельного та іншого бізнесу.

Сучасні вулиці і споруди Черкас органічно пов'язуються з центральною частиною міста, яку ще на початку XIX ст. планував відомий архітектор В. Гесте. Серед історико-архітектурних пам'яток - приміщення колишніх готелю "Слов'янський", Громадського банку, чоловічої і жіночої гімназій, меморіальний комплекс "Пагорб Слави", пам'ятники Т. Шевченку та Б. Хмельницькому. Своєю оригінальністю відзначається ландшафтний парк Ювілейний у приміській зоні.

Широкою палітрою відзначається духовне життя головного міста Шевченкового краю. До послуг жителів та гостей міста - 2 театри (академічний музично-драматичний та академічний театр ляльок), обласна філармонія із всесвітньо відомим колективом - Черкаським академічним заслуженим українським народним хором.

Приваблюють відвідувачів своєю унікальністю експозиції обласного краєзнавчого та художнього музеїв, музею однієї книги - "Кобзаря" Т.Г. Шевченка.

У місті сформувалася мережа сучасних навчальних закладів, провідне місце серед яких посідають Національний університет ім. Б. Хмельницького та державний технологічний університет.

Нинішні покоління черкасців, шануючи свою історію, гордяться своїм містом, роблять усе можливе, щоб добрими і вагомими справами примножити його славні традиції і здобутки.