Чернигов – план города

План-схема городаЧерниговаСкачать «Чернигов - план города»

Книги о Черниговском краеСкачать «Книги о Черниговском крае»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Чернігів - місто обласного підпорядкування, адміністративний, економічний та культурний центр Чернігівської області.

Територія - 78,6 кв. км, місто поділене на два адміністративних райони - Деснянський та Новозаводський.

Населення (01.01.2016) - 294,095 тис. мешканців.  

Розташування міста Чернігова в басейні річки Десна та одночасна близькість як до кордону із сусідніми державами (110 км.), так і до столиці України ( залізницею - 209, автомагістраллю - 141 км.) значною мірою визначило розвиток транспортної інфраструктури міста і зробило його важливим транспортним вузлом, де сходяться залізничні колії та автомобільні шляхи як національного, так і міжнародного значення. Чернігів має залізничний вокзал, вантажну залізничну станцію, автовокзал, дві автостанції та річковий порт.

Чернігів - давньослов'янське місто, яке почало формуватись, за археологічними даними, наприкінці VІІ ст. Був центром східнослов'янського племені сіверян, у кінці ІХ ст. увійшов до складу Київської Русі. Вперше згадується у літопису під 907 роком. У 1024-1239 роках Чернігів - економічний і політичний центр Чернігово-Сіверського князівства. На кінець ХІІ ст. займав площу понад 200 га. У той час споруджено Спаський собор, Іллінську, П'ятницьку церкви та інші. У 1239 році місто зруйнували орди Батия. З 1623 року Чернігів одержав магдебурзьке право.

Внаслідок возз'єднання України з Росією 1654 року Чернігів - у складі Російської держави. З 1782 року - центр Чернігівського намісництва, з 1797 - Малоросійської губернії, з 1802 - Чернігівської губернії.

Чернігів - один із значних центрів розвитку давньослов'янської освіти і культури, з яким пов'язана низка фольклорних творів, зокрема билин та переказів. Тут велося своє літописання, діяли парафіяльні школи. У 1689 році почала функціонувати слов'яно-латинська школа, на базі якої в 1700 році був відкритий Чернігівський колегіум. З 1679 року у місті діяла друкарня. У цей час склалися архітектурні комплекси Єлецького, Успенського і Троїцько-Іллінського монастирів, споруджено Катерининську церкву, будинок Лизогуба та інші.

До 1925 року Чернігів - центр губернії, потім - центр Чернігівського округу, з 1932 року - обласний центр. У роки Великої Вітчизняної війни під час німецько-фашистської окупації у місті діяли підпільні організації. Чернігів був звільненій 21 вересня 1943 року внаслідок Чернігівсько-Прип'ятської операції.

Сучасне місто - промисловий центр з розвинутою промисловістю, будівельною індустрією, транспортним та енергетичним господарством. Провідні галузі промисловості - легка, хімічна, машинобудівна і харчова.

Промисловість. Господарський комплекс міста складається з 60 великих та майже 4 тисяч малих та середніх підприємств, сотень установ та організацій. Далеко за межами України відома і користується попитом продукція найбільших акціонерних товариств "Чексіл", "Хімволокно", "Чернігівавтодеталь", "ЧеЗаРа". Зокрема, продукція останнього гідно представлена в міжнародній космічній програмі "Морський старт", системі порятунку морських суден, а також у системі глобального навігаційного угруповання супутників Глонас". Підприємство "Чернігівавтодеталь" добре відоме своїми карданними валами, з 1997 р. розпочало випуск легковиків, міні-вантажівок та мікроавтобусів.

Вигідне географічне розташування Чернігова сприяє розширенню міждержавних виробиичо-торго вельних, культурно-наукових і туристичних зв'язків.

Чернігів розвиває міжнародні зв'язки з містами-побратимами - Брянськом (Російська Федерація), Гомелем (Білорусь), Меммінгеном (Німеччина), Джаспером (США). Заслужила увагу на всеукраїнському та міждержавному рівнях щорічна виставка-ярмарок "Сіверські контракти".

Вигідне географічне розташування: близькість до столиці України, до прикордонних областей Росії та Білорусі, чудові природні ландшафти, тихоплинна Десна, а також наявність у Чернігові третини пам’яток домонгольського періоду, які збереглися в Україні, - все це є важливими умовами для розвитку туризму та організації відпочинку.

Культура. 1300-літня біографія міста втілена у майже 100 пам'ятках історії та культури, курганах і підземних печерних комплексах, що дає підстави називати Чернігів містом-музеєм під відкритим небом.

У 1902 р. відчинив двері Музей українських старожитностей В. Тарновського - єдиний у Російській імперії музей української історії і культури. Видатною подією став XIV Археологічний з'їзд (1908 р.).

До наших днів збереглися шедеври архітектури ХІ-ХІІІ ст.: Спасо-Преображснський, Борисоглібський і Успенський собори, П'ятницька та Іллінська церкви.

Сьогодні культурно-мистецькі запити чернігівців задовольняють 17 клубів, будинків і палаців культури, 5 театрів та кінотеатрів, філармонійний центр, 12 бібліотек. Популярністю користуються Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній", Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського, Чернігівський художній музей, літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбинського. У місті друкуються десятки періодичних видань, виходять в ефір кілька телевізійних та радіокомпаній. У Чернігові започатковано міжнародний фестиваль "Слов'янські театральні зустрічі", а також перший в Україні щорічний фестиваль журналістів "Золотий передзвін Придесення".

Враховуючи історико-культурну та географічну специфіку міста, туризм, згідно із Генеральним планом Чернігова та Схемою перспективного розвитку туризму, проголошений одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку міста.

Славетні імена. З містом пов'язані імена багатьох достойників. Чернігівськими князями були герой видатної пам'ятки давньоруської літератури - "Слово о полку Ігоревім" Ігор Святославич, канонізовані православною церквою Святослав Давадович (Микола Святоша) та Михайло Всеволодович. Відродженню і піднесенню міста сприяло перебування на Чернігівській кафедрі видатного релігійного, культурного і політичного діяча доби Гетьманщини Лазаря Барановича, його наступників Ф. Углицького та І. Максимовича. Літературно-мистецький та громадсько-філософський гурток об'єднав ціле сузір'я таких письменників, поетів, полемістів, художників, як: І. Величковський, І. Вишенський, І. Галятовський, Г. Лубенський, А. Радивиловський, Д. Ростовський. Працювали літописці Л. Боболинський, І. Янушкевич. Відбудова храмів здійснювалась коштом гетьмана І. Мазепи, генерального обозного В. Дуніна-Борковського, чернігівських полковників С. Пободайла, Я. Лизогуба, П. Полуботка, інших представників козацької старшини.

Серед найвідоміших викладачів і випускників Чернігівського колегіуму і духовної семінарії XVIII- XIX ст. письменник і перекладач І. Лежайський, епідеміолог Д. Самойлович, винахідник реактивного літального апарата М. Кибальчич, вчений-правник О. Кістяківський.

У місті над Десною жили і працювали релігійний діяч, історик Філарет (Гумилевський), письменники Л. Глібов, Б. Грінчеико, М. Коцюбинський, історики О. Лазаревський, Г. Милорадович, В. Модзалевський, статистики В. Варзар, О. Русов, П. Червінський, український громадсько-політичний діяч І. Шраг. Чернігівець дипломат Г. Щербина повторив долю О. Грибоедова, загинувши в Сербії 1903 р.

Чернігів XX ст. вивів у широкий світ видатного українського поета П. Тичину, композитора і хо-рового диригента Г. Верьовку. Чернігівець В. Михалевич у 1980-1990 рр. очолював Інститут кібернетики ім. Глушкова НАН Україїни.

Сторінка історії. Історія міста починається в кінці VII ст. У IX ст. Чернігів - центр східнослов'янського племені сіверян, увійшов до складу Київської Русі. Під 907 р. уперше згадується у давньоруському літописі. За князювання Мстислава Володимировича, першого літописного чернігівського князя, у місті розпочалося створення комплексу споруд княжого дворища - Дитинця, яке продовжили його наступники.

Нашестя монголо-татарських орд у 1239 р. та польсько-литовських феодалів у ХІV-ХVІІ ст. затримало розвиток міста. Проте, навіть зазнаючи численних руйнувань, місто піднімалося з попелу та руїн, відроджувалось та оновлювалось в усій красі.

У 1623 р. Чернігів одержав магдебурзьке право, а в 1635 р. став центром Чернігівського воєводства Речі Посполитої. У 1648 р. на початку національно-визвольної війни українського народу було створено Чернігівський полк. У XVII ст. у місті діяла друкарня, що славилася високою якістю видань, відкрилася слов'яно-латинська школа, перетворена у 1700 р. на знаменитий своїми просвітницькими досягненнями колегіум, найстаріший середній навчальний заклад Лівобережної України.

З 1782 р. - центр Чернігівського намісництва, з 1796 р. - Малоросійської, а з 1802 р. - Чернігівської губернії, з 1923 р. - Чернігівського округу, з жовтня 1932 р. - обласний центр.

У XIX - на початку XX ст. Чернігів жив бурхливим громадсько-культурним життям. Активно діяли українська громада, земський статистичний комітет, губернська вчена архівна комісія, "Просвіта".