Черниговская область

Черниговская областьСкачать карту «Черниговская область»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Чернігівська область утворена 15 жовтня 1932 року, розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини, одна з найбільших областей України.

Межує на півночі з Російською Федерацією (199 км держкордону), на північному заходи - з Білоруссю (227 км держкордону), на сході з Сумською областю, на півдні - з Київською та Полтавською областями України. 

Обласний центр: м. Чернігів - 294,095 тис. осіб.

Площа: 31,9 тис.кв.км. (5,3 % від території України та 2-га за площею)

Населення (01.01.2016) - 1 044, 975 тис. осіб; з якого міське складає 675,292 тис. осіб, сільське – 369,683 тис. осіб. Щільність населення – 32,8 особи на 1 км 2.

Відстань від м. Чернігова до м Києва: залізницею 209 км , автошляхом 141 км.

Черниговская областьАдміністративно-територіальний поділ: районів – 22 (Бахмацький, Бобровицький, Борзнянський, Варвинський, Городнянський, Ічнянський, Козелецький, Коропський, Корюківський, Куликівський, Менський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Носівський, Прилуцький, Ріпкинський, Семенівський, Сосницький, Срібнянський, Талалаївський, Чернігівський, Щорський),  міст -16, з них 3 обласного значення (Чернігів , Ніжин (71,8 тис. осіб), Прилуки (57,1), селищ міського типу – 29, сільських населених пунктів – 1466

Сторінка історіїІсторія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її тери-торії почалося ще в епоху палеоліту – близько 100 тис. років тому. В усі часи роз-витку вона була зоною інтенсивних контактів різноманітних етносів і археологічних культур. На зорі ери Чернігівщина входила в ареал формування східно-слов’янської етнічної спільності. У другій половині І тисячоліття тут склався племінний союз сіверян. На рубежі VІІІ-ІХ ст. Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу древньоруської держави – Русі Київської, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. Чернігів був стольним градом великого князівства, кордони якого на півночі проходили через в’ятські ліси, ледве не сягаючи Москви. У наступні періоди Чернігівщина не раз ставала ареною боротьби могутніх держав за володіння Чернігово-Сіверською землею. Населення краю брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях ХVІІ ст. і визвольній війні українського народу 1648-1664 рр. під проводом Б.Хмельницького. А у 1669 р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її останньою столицею.

Наприкінці ХVІІІ ст. Чернігівщина була інтегрована до складу Російської імперії. 27 березня 1802 р. було утворено Чернігівську губернію. Її 15 повітів поділялися на 187 волостей, де нараховувалося 5780 населених пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок. У 1897 р. у губернії мешкало понад 2,3 млн. осіб.

З Чернігівщиною пов’язані імена Т.Г.Шевченка, Пантелеймона Куліша, ряду інших відомих українських культурних діячів, письменників, художників, діячів театру. Саме на чернігівській землі 29 січня 1918 року відбувся широковідомий в історії визвольних змагань бій під Крутами. Тепер тут встановлений дерев’яний хрест із терновим вінком – пам’ятник полеглим у боях за незалежну Україну.

Загальні відомості

Клімат: помірно континентальний. Середня температура липня +19,3°C, січня –7°C. Опади рівномірно протягом року. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.

Рельєф: місцями заболочена рівнина, яка має загальний уклін зпівнічного сходу на південний захід. Середня висота над рівнем моря — 120 метрів, на північному сході— 200 метров, на південному заході — 120—150 метрів. Найбільш возвишенапівнічно-східначастина областіз висотами до 229 метрів над рівнем моря знаходиться на Придеснянському плато. В південній тапівденно-східній частинах багато оврагів.

Озера та річки: на її території знаходиться понад 3,3 тис. водойм (площа водного дзеркала більше 0,5 га) та 2,7 тис. малих водойм (площа водного дзеркала 0,5 га), протікають 1570 річок, з них малих 1560 - всі вониналежать до бассйну Дніпра, який течевздовжзахідної межі області. Головна річка — Десна (лівий приток Дніпра), довжина в межах області складає 670 км. Найбільші притоки Десни: праві — Убедь, Мена, Снов, Білоус; ліві — Сейм, Дочь. Впівнічно-західній частині області течеСож (ліва притока Дніпра), на півдні — Удай (права притока Сули).

Найбільші річки Чернігівщини: Дніпро, Десна, Сейм, Остер, Снов, Сож, Судость, Супой, Удай та Трубіж. Загальна довжина річкової мережі складає 8,3 тис.км.

Рослинність. В області — 653,4 тис. га лісу, або 19,5 %усьоїй її території. В північній частині переважно хвойні (сосна) тазмішані ліси, на півдні — листяні (дуб, береза, осика, вільха, тополь, граб). Значну площу займають в області природні лугита сінокоси в долинах річок, а такожвільшаник і осокові луги на болотах.

Транспортна мережа.По території області проходятьзалізниці Київ — Москва, Гомель — Бахмач — Одеса, Гомель — Ніжин — Прилуки и інш. Добре розвинута ережа автомобільних доріг, серед яких автомагістралі Санкт-Петербург — Київ — Одеса, Киев — Москва, Чернігів — Новгород-Сіверський.

Основні залізничні вузли – Ніжин, Бахмач, Чернігів, Прилуки. Інтенсивне судноплавство здійснюється по Десні і Дніпру. Чернігів має повітряне сполучення з багатьма великими містами України.

Економічний потенціал: індустріально-аграрна структура господарства. Пріоритетними є харчова, паливна, машинобудівна і металообробна, деревообробна, целюлозно-паперова, легка промисловості. Чернігівщина забезпечує понад 80% загальнодержавного випуску вовняних тканин і шпалер, 30% хімічних волокон і ниток, 20% видобутку нафти. Область єдина в Україні випускає пожежні машини, кордну тканину для виробництва шин, білкову оболонку для харчової промисловості, окремі види обладнання для галузей АПК. Підприємства й організації області поставляють продукцію у понад 60 країн світу.

У галузі сільськогосподарського виробництва її знають як одного з найбільших постачальників картоплі, цукру, збіжжя, продуктів тваринництва, а також меду, фруктів, льону та знаменитих ніжинських огірків. Сільське господарство області майже повністю, за винятком олії та рибопродуктів, забезпечує продовольчі потреби населення, має значні експортні можливості.

Природні ресурси: Чернігівщина багата корисними копалинами. Загальнодержавне значення мають поклади високоякісних скляних пісків і нафти. Є нафтогазоконденсатні родовища. Велике промислове значення мають родовища крейди в Новгород-Сіверському районі та цегельної сировини по всій території області. На Чернігівщині відкрито єдине в Україні родовище бішофіту - унікальне за обсягом і лікувальними якостями, у центральній частині поширені джерела мінеральних вод.

Чернігівщина - край з потужним економічним, інтелектуальним і природним потенціалом. У галузевій структурі промисловості пріоритетними є харчова, паливна, машинобудівна і металообробна, деревообробна, целюлозно-паперова, легка. Помітну роль відіграють електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість.

Чернігівщина має значний сільськогосподарський потенціал і є однією з найбільш аграрно-розвинутих в Україні. У поліській частині більше разом із зерновими вирощується картоплі і льону, в лісостепу - зернових культур і цукрових буряків.

Територія, усього - 3190,3 тис. га, у тому числі: сільськогосподарські угіддя - 2069,8 тис. га (5 % від площ с/г угідь України), із них: рілля 1405,0 тис. га.

Ліси і інші лісовкриті площі 688,4 тис. га.

Значне місце належить тваринництву, в основному це - скотарство молочно-м`ясного напрямку, свинарство і птахівництво. Географічне розташування на межі трьох держав, природні можливості, розгалужена мережа автомобільних шляхів, доступ до ринків України і країн СНД створюють можливості для збільшення експортного потенціалу.

Екологічний стан області: В області нараховується 4614 артезіанських свердловин. Головними джерелами забруднення поверхневих водних об’єктів області є підприємства комунального господарства. Один з найбільших забруднювачів водних об’єктів в області – Комунальне підприємство «Чернігівводоканал». Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в області є КЕП “Чернігівська ТЕЦ”, підприємства нафтогазопереробної промисловості, підприємства магістральних газопроводів, на які припадає 42% викидів від загального об’єму викидів від стаціонарних джерел області.

Історико-культурний потенціал:

Чернігівська область одна з небагатьох областей України, яка має туристичний і рекреаційний потенціал. На території області функціонують численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, мисливські і рибальські бази, водні станції, пляжі, лісопарки. Славиться Чернігівська земля своїми численними пам`ятками історії та культури, архітектури, різноманітністю флори і фауни.

Об’єкти природно-заповідного фонду: 654 од., площею 252,3 тис. га, з них загальнодержавного значення – 23 од., площею 50,578 тис. га.

Чернігівський край відомий великою кількістю унікальних пам’яток історії та архітектури Княжої та Козацької доби. Більш ніж 200 з них мають світове значення і свідчать про видатну роль і місце Чернігівського князівства у формуванні Київської Русі та Української держави. Найцікавіші об’єкти туризму – Борисоглібський собор XII ст.; Антонієві печери XIXVIII ст.; полкова скарбниця початок XVIII ст.; Спасо-Преображенський собор, Миколаївська церква 1720 р.; собор Різдва 1800 р.; Густинський Свято-Троїцький монастир 1600 р.; історико-культурний заповідник Качанівка – площа парку 560 га, площа озер і ставків на річці Смож – 100 га, палацовий комплекс, Георгіївська церква XIX ст., Альтанка М.І.Глінки з гротом; Тростянецький дендропарк XIX ст. з унікальною колекцією рослин; Сокиринецький палацо-парковий ансамбль XIX ст.; Печерний храм св. Феодосія Тотемського; Чернігівський Колегіум XVII– XVIIІ ст.; курганний некрополь IX–Х ст.; “Чорна могила” Х ст.