Днепропетровкая область

Днепропетровкая область. Топографическая карта

Скачать «Днепропетровкая область», 1:200 000

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932 р.розташована в південно-східній частині України на берегах середньої течії Дніпрау степовій і лісостеповій фізико-географічних зонах. Головна річка – Дніпро, що перетинає область із північного заходу на південний схід і ділить її на майже рівні частини.

Дніпропетровська область – один з найбільш економічно розвинених регіонів України. Вона характеризується вигідним географічним положенням, багатими природними ресурсами, потужним промисловим та науковим потенціалом, розвинутим сільськогосподарським виробництвом, високим рівнем розвитку транспорту і зв’язку.
Межує: на заході з Миколаївською та Кіровоградською, на північному заході з Полтавською, напівнічному сході з Харківською, на сході з Донецькою, на півдні з Запорізькою та Херсонською областями.

Площа: 31,9 тис. кв. км (5,3% площі України), на цій території розташовано 1501 населений пункт  66 міських та 1435 сільських.

Дніпропетровська областьНаселення (на 01.01.2015 р.) – 3,277 млн. осіб (7,3% населення України), з них міське населення складає 2.740 млн. осіб, сільське  536.6 тис. осіб. Область є одною з найбільш урбанізованих областей України. Щільність населення – 104,0 чоловік на кв. км (середня по Україні – 77).

Обласний центр – м. Дніпро (989.8 тис.жит., населення Дніпровської міськради – 992.2 тис. жит.) є великим адміністративним, економічним, культурним, науковим центром України та крупним транспортним вузлом (присутні всі види транспорту – авіаційний, залізничний, автомобільний, річковий, електротранспорт, метрополітен).

Віддаль від Дніпра до Києва: залізницею – 592 кмшосейними дорогами – 490 км.

*Примітка. У 2016 р. Верховна Рада України  перейменовала:

-  місто Дніпропетровськ на місто Дніпро

- місто Дніпродзержинськ на місто Кам'янське 

- місто Орджонікідзе на місто Покров 

Адміністративно-територіальний розподіл: районів – 22; міст – 20, з них 13 (*Дніпро, Вільногірськ (23.7 тис.жит.), *Дніпродзержинськ (240.7), Жовті Води (46.8), Кривий Ріг (647.7), Марганець (48.1), Нікополь (116.8), Новомосковськ (71.5), *Орджонікідзе (40.9), Павлоград (109.3), Першотравенськ (29.0), Синельникове (31.5), Тернівка (28.9) міст обласного значення; селищ міського типу - 46; селищ сільського типу - 1435.

В області проживають представники більш ніж 80 національностей, найбільшу частку після українців (79,3%) складають росіяни – 18%.

**У лютому 1932 р. при створенні на території України 5-ти областей: Київської, Харківської, Вінницької, Одеської та Дніпропетровської, за останньою закріплювалося 54 адміністративно-територіальні одиниці – 4 міста та 50 районів. Дніпропетровщина включала в себе деякі райони сучасних Донецької, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської та майже всю Запорізьку область, територія її становила 73149,4 кв.км. з населенням 4 032 200 осіб.Щойно утворившись, Дніпропетровська область зазнала перших територіальних втрат. 2 липня 1932 р. була створена Донецька область до складу якої відійшло 5 районів Дніпропетровської, а 22 вересня 1937 р. до новоствореної Миколаївської області відійшло ще 9 районів. Найбільших територіальних втрат Дніпропетровщина зазнала в 1939 році, коли із її складу було вилучено 28 районів, що увійшли до Запорізької області. Таким чином, напередодні Великої Вітчизняної війни Дніпропетровська область складалась із 26 районів та 7 міст обласного підпорядкування.

Клімат: помірно континентальний, літо тепле, зима не дуже холодна. Середня температура липня +23°C, січня –5,5°C. Середньорічна кількість опадів – 400–490 мм, максимум – восени у вигляді дощу.

Поверхня території області переважно рівнинна. На заході її тягнеться сильно розчленована Придніпровська височина (висота до 209 м). У південно-східній частині в межі області заходять відроги Приазовської височини (висота до 211 м). Центральна частина зайнята Придніпровською низовиною, яка переходить на півдні в Причорноморську.

Майже на всій території Дніпропетровщини переважають родючі чорноземні і темно-каштанові грунти.

На території Дніпропетровщини знаходяться більше 270 річок, понад 300 озер, близько 1,5 тисячі водойм та ставків площею понад 26 тисяч гектарів. З північного заходу па південний схід Дпіпропетровщину перетинає річка Дпіпро (довжина по території області – 261 км), до басейну якого належать його притоки - Оріль, Самара, Вовча, Мокра Сура, Базавлук, Інгулець, Саксагань та ін. З півдня територія області омивається водами Каховського водосховища.У 1964 році після введення в дію Дніпродзержинської ГЕС утворилося нове водосховище на Дніпрі, яке значно поліпшило роботу водного транспорту, водопостачання, зрошення сільськогосподарських земель. Поліпшенню водопостачання Криворіжжя служить канал Дніпро - Кривий Ріг, побудований в 1961 р. З 1982 р. почала функціонувати перша черга каналу Дніпро — Донбас, з введенням в експлуатацію якого було вирішено проблему водопостачання східних районів Дніпропетровської області.

Ліси з дуба, осики, берези, клена займають 3,9% території, головним чином по долинах річок Дніпра, Орелі, Самари та Вовчої. Площа лісів збільшується за рахунок полезахисних смуг і залісення ярів.

З тварин зустрічаються косуля, дикий кабан, вовк, лисиця, заєць, гризуни; із птахів - перепел, сіра куріпка, жайворонки, качки, кулики та ін.

Рослинний світ налічує більше 1700 видів, тваринний – більше 7500 видів, 450 видів представників фауни Дніпропетровщини охороняються законом.

Природно-рекреаційний потенціал. Солоний лиман – рівнинний грязьовий і бальнеологічний курорт степової зони, розташований за 20 км від Дніпропетровська. Лікувальні природні ресурси – грязь і ропа лиману, а також питна вода, що після промислового розливу використовується як столова та лікувальна під назвою «Знаменська».

В областістворено 7 об’єктів природно-заповідного фонду - 6 ландшафтних заказників та 1 регіональний ландшафтний парк, загальна площа заповідних об’єктів складає 6308,06 га. всього на території області налічується 156 об’єктів природно-заповідного фонду, які займають площу понад 75 тис. га.

Займаючи 5,3% території з часткою населення 7,3%, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі. Передусім це потужна промисловість, високорозвинена транспортна й фінансова інфраструктури, вдале географічне положення, багаті природні ресурси та родючі землі. Регіон підтримує економічні відносини з основними світовими ринками, наближений до багатьох ринків країн Європи та СНД.

Транспортна мережа. Високий рівень економічного потенціалу області, густа заселеність території зумовили розвиток різних видів транспорту – авіаційного, залізничного, автомобільного, трубопровідного, річкового, електротранспорту, метрополітену.

Територію області перетинають найважливіші залізничні магістралі, що з'єднують головні сировинні бази України - кам'яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя та Нікопольський марганцевий басейн; залізниці – найвантажонапруженіші в Україні та перевищують 3 тис.км. Добре розвинена також мережа автомобільних доріг (територію перетинають 2 міжнародні – Київ-Луганськ, Харків-Севастополь та 3 національні автомагістралі – Бориспіль-Запоріжжя, Дніпропетровськ - Миколаїв, Кіровоград-Запоріжжя)і авіаліній (області діють 2 – міжнародні аеропорти, які зв’язують регіон з країнами далекого та близького зарубіжжя).

З півночі на південь Дніпропетровщину перетинає головна водна артерія країни – річка Дніпро.(вантажно-пасажирське судноплавство   по Дніпру та в нижній течії р. Самара). Діють Дніпропетровський і Дніпродзержинський річкові порти. Судна типу “ріка–море” забезпечують прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Природні ресурси та корисні копалини. Про багатство надр області відомо не тільки у державі, Європі а й у світі, адже тут зосереджені унікальні родовища копалин. Область володіє близько 50% загальнодержавних запасів корисних копалин.Забезпеченість мінеральними ресурсами більша ніж втричі в порівнянні з загальнодержавним рівнем.

В області видобувається 100% марганцевої, майже 80% залізної руди, видобуваються також вугілля, уран, рідкоземельні метали, каолін та граніти, нафта та газ. За кількістю розвіданих запасів та річним обсягом видобутку Криворізький залізорудний басейн займає перше місце в Україні. Одним з найбільших у світі є Нікопольський басейн марганцевих руд. В області видобувається 40 видів мінеральної сировини. Майбутнє області – у розвитку кольорової, золотовидобувної та золотопереробної галузей. Родовища “Сергіївське” та “Балка Золота” мають схожість з аналогічними родовищами Канади, Австралії та Південної Африки.

За кількістю розвіданих запасів та річним обсягом видобутку Криворізький залізорудний басейн займає перше місце в Україні. Одним з найбільших у світі є Нікопольський басейн марганцевих руд.

Область володіє єдиним в Україні родовищем талько-магнезитів. Його уведення в експлуатацію дасть можливість на 60–70% забезпечити потреби України у вогнетривкій сировині та значно зменшити її імпорт з інших країн.

У надрах області зосереджені значні поклади каменеоблицювальної сировини багатої кольорової гами. У краї розвідано 15 родовищ мінеральних вод, що дає можливість повністю забезпечити потреби населення у лікувальних, лікувально-столових і столових мінеральних водах.

Економічний потенціал. Дніпропетровщина має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії.

Промисловий комплекс області представляють: добувна промисловість, видобування енергетичних матеріалів, видобування неенергетичних матеріалів, переробна промисловість, металургія та оброблення металлу, легка промисловість, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика.

Хімічна та нафтохімічна промисловістьлакофарбове виробництво є одним з найбільших по Україні. В регіоні також виробляються нові синтетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для багатьох галузей – космосу, повітряного транспорту, науки та ін.

Машинобудування. Дніпропетровська область – один із світових центрів ракетно-космічного будування. Високе технічне оснащення та кваліфікація інженерного і робітничого персоналу ДП ВО “Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, та ДП “КБ “Південне” ім. М.К.Янгеля” дозволили розробити і виготовити рідинний ракетний двигун, який переміг у міжнародному конкурсі й встановлен на нову європейську ракету-носій “Вега”, здійснити 6 успішних запусків ракетоносіїв з космічними апаратами на борту. Підприємствами територіального ракетно-космічного кластера (ДП “КБ “Південне”, ДП “ВО “Південний машинобудівних завод ім. О.М. Макарова”, ПАТ “Дніпроважмаш”, ДП “Дніпропетровський проектний інститут”, ДП “Дніпрокосмос” та іншими) виконуються завдання у межах міжнародного проекту “Циклон-4” та завдань загальнодержавних цільових науково-технічних космічних програм

Електроенергетика. Дніпропетровщина – одна з найбільш енергонасичених в Україні, в регіоні виробляється 7,4% від обсягу виробництва електроенергії в країні.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. За підсумками 2010 р. на Дніпропетровщині вироблялось 100% марганцевої та 79,8% залізної руди, 58,4% труб, 29,6% металопрокату, 32,5% чавуну, 48,7% сталі, 24,2% коксу, 14,5% цементу, 20,0% вугілля, 14,9% мінеральних добрив, 17,6% кислоти сірчаної, 11,0% електродвигунів, 12,0% свинини, 15,9% ковбасних виробів, 6,9%електроенергії.

Сільське господарство. Більш ніж 80% площі області зайнято під сільськогосподарське виробництво (більш ніж 25 тис. кв. км (6,0% сільгоспугідь України).

Сприятливі природно-кліматичні умови області дозволяють вести інтенсивне сільське господарство, сприяють вирощуванню усіх зернових культур та отримувати високоякісне продовольче зерно.

Основними напрямками розвитку сільського господарства області є виробництво: зернових, технічних, овочевих культур; м’ясо-молочної продукції; продукції птахівництва.

Враховуючи якість ґрунтів та кліматичні умови в області вирощуються всі види агрокультур при врожайності, однієї з найвищих в Україні.Питома вага основних їх видів в Україні складає: зернових та зернобобових – 6,1%; соняшнику – 11,9%; картоплі – 2,3%; овочів – 6,9%; плодів та ягід – 8,3%.

Виробництво валової продукції сільського господарства складає 6,2% від загального обсягу по Україні.

Культура і традиції. Найвідомішими є культурно-архітектурні пам'ятки в Старих Кодаках, місця боїв козацьких військ з польською шляхтою під Жовтими Водами та в Княжих Байраках, історико-архітектурні пам'ятки в Дніпропетровську; скіфські кургани IV ст. до н.е., місця розташування козацьких січей, музей ужиткового мистецтва в Петриківці. Найцікавіші об’єкти туризму – палац Г.Потьомкіна (1790 р.); Миколаївська церква та Преображенський собор (XIX ст.); Козацька фортеця (1635 р.); могила кошового отамана (1680 р.); Троїцький собор (1773–1780 рр.); Самарський монастир (1786 р.); музей прикладного мистецтва петриківського художнього орнаменту; Варваринська церква з дзвіницею (1754 р.); укріплення української лінії (1731 р.); Вознесенська церква (1823 р.), давні кургани та могильники...

Туристичні об’єкти області

  • Дніпропетровський історичний музей ім. Д.Яворницького – входить в число 100 кращих музеїв світу, зібрана унікальна колекція археологічних пам’яток, документів, примірників мистецтва, предметів давнини – більш ніж 23 тисяч експонатів, багатьом з яких більш ніж 3000 років.
  • Неповторне зачарування Приорілля - теплоходом по Орелі. Дніпровсько-Орільський заповідник розташовується в заплаві середньої течії річки Дніпро неподалік села Кіровське( 3766 га). Землі заповідника - це реліктові залишки дніпровських плавнів з системою боліт, озер, стариць, проток, піщаних терас берегів.Географічні і кліматичні особливості місцевості Дніпровсько-Орільського межиріччя зумовили її заселеність вже в ранні історичні епохи, з часів кам'яного віку. На території селища досліджені кілька поселень епохи бронзи, катакомбної та зрубної культур (кінець III - початок I тисячоліття до нашої ери). На рубежі I і II тисячоліть нашої ери Дніпро був головною водною магістраллю знаменитого шляху "з варяг у греки". Річка Оріль служила кордоном між Руссю і володіннями половців.
  • Петриківка -Петриківський розпис став не тільки візитною карткою Дніпропетровщини, але и усієї України. Роботи петриківських майстрів знаходяться в багатьох музеях світу та в приватних колекціях шанувальників самобутнього мистецтва.
  • Загадки фортеці Кодак - передмістя Дніпропетровська, селище Старі Кайдаки. Тут можна оглянути древнє козацьке кладовище, дізнатися про легендарних Кайдацького лоцманів і познайомитися з історією однієї з найбільш древніх фортець східної України - Кодака. Всупереч уявленням багатьох сучасників, фортеця в 1635 році побудували не запорожці, а поляки - як раз для захисту від козаків. Фортифікаційна споруда була величезним і виходило впритул до берега Дніпра, зважаючи неприступним. У фортечних валів встановлено пам'ятний знак (поставлений ще в 1910 році стараннями Д. І. Яворницького) та карта-схема даної фортеці-міста. Незважаючи на вражаючу захист і гарнізон, фортецю в 1648 році була взята козаками під проводом Богдана Хмельницького. Залишаючись військовим гарнізоном на 400 козаків, Кодак обріс мирними поселеннями. Саме тут була заснована служба лоцманів, які проводили суду через дніпровські пороги. Знищена ж фортеця була зовсім не в ході військових битв. За умовами Прутського мирного договору фортеця була розібрана і не відновлювалася більше ніколи.
  • На руїнах Богородицької фортеці - руїни ще однієї легендарної фортеці знаходяться теж зовсім недалеко, на околиці входить в міську межу селища Шевченко. З Богородицької фортецею і містечком Самарь прямо пов'язана історія виникнення Катеринослава. З ініціативи гетьмана Мазепи Новобогородіцкая фортеця для захисту від набігів кримських татар була побудована в 1688 році. Площа цитаделі становила 10 гектарів, вона була обнесена широкими валами з мостами, частоколом і 17 гарматними позиціями. Гарнізон налічував більше 4 тисяч солдатів. Але вже через два роки фортецю і містечко Самарь обезлюдніли через епідемію чуми. У 1730 році фортеця увійшла до складу Української укріпленої лінії, була відбудована і навіть укрупнена, прослужила базою для російських військ до кінця XVIII століття. Фортеця має пряме відношення до створення Дніпропетровська. Саме тут в 1776 році був заснований Катеринослав-1, який лише через одинадцять років «переїхав» на правий берег Дніпра. А до нашого часу від легендарної Новобогородицькій фортеці залишилися тільки земляні вали.
  • Колиска самарського козацтваНовомосковськ - джерело краєзнавчих відкриттів: шедевр дерев'яного зодчества, девятікупольний Свято-Троїцький собор, збудованим з дубових і соснових брусів без єдиного цвяха! Будівництво собору під керівництвом народного майстра Якима Погребняка почалося в червні 1775 року, за лічені дні до знищення Запорізької Січі. Свято-Миколаївський Самарський Пустельний монастир - був заснований ще в 1576 році запорізькими козаками, за свою історію неодноразово руйнувався поляками, турками, татарами.
  • Присамарскій лісовий комплекс - це найбільший за площею природний об'єкт Дніпропетровщини. Він справді унікальний. Аналогів йому важко знайти як в степовій Україні, так і у Європі. Вік Самарського лісу, який є самим південним лісовим масивом степової зони України, доходить до десяти тисяч років.
  • «Орлине гніздо» - один із наймальовничіших геологічних об'єктів Криворізького залізорудного родовища. Ця група скель, що мають химерні, можна навіть сказати фантастичні обриси, знаходиться на схилі долини річки Інгулець. За оцінкою фахівців, вік цих скель близько 2050 млн. років. Висота - 50,0 м, а площа становить 62 га.«Орлине гніздо» представляло Дніпропетровщину на всеукраїнському конкурсі «7 природних чудес України» та визнано одним з кращих природних об'єктів в нашій країні.

Сторінка історії. Витоки історії краю сягають у добу середнього палеоліту. 150-40 тисяч років тому, як свідчать археологічні пам’ятки, зафіксовані й досліджені на території Дніпропетровської області, розпочалось заселення краю. Долини річки Дніпра та її приток здавна привертали увагу людини. Відомо біля 80 місць – стоянки та поселення в межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Синельниківського, Павлоградського, Петропавлівського районів, де були знайдені кремінні знаряддя праці давніх мисливців і збирачів. Зі зміною природних умов, розвитком самої людини прискорюються і процеси залюднення придніпровських степових просторів, зміни культур і народів, що заселяють край в добу мезоліту, неоліту, міді та бронзи, залізного віку. Етнічний склад населення краю був далеко неоднорідним, послідовно змінюючи один одного, через придніпровські степи неначе коридором пройшли народи сурсько-дніпровської, середньо-стогівської, дніпро-донецької культур, індо-арійські племена, скотарі та землероби ямної, катакомбної, зрубної культур, кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, анти, хозари, слов’яни, печеніги, половці. Всі вони залишили в краї свідоцтва своєї культури: повсякденного життя, занять, вірувань, мистецтва.

Зокрема, племена скіфів прийшли в степові райони Дніпропетровщини у VІІІ ст. до н.е. зі сходу. Саме з ними пов'язане виникнення першого державного утворення на території сучасної України — Великої Скіфії. На півдні Дніпропетровської області існувало легендарне кладовище скіфських царів, своєрідне святилище - так званий Герос, із всесвітньо відомими курганами Чортомлик, Солоха, Товста могила, які були своєрідними “пірамідами степів”. У похованнях цих курганів обов'язково була присутня зброя (списи, мечі, луки, стріли, бойові пояси), панцирний обладунок, дорогоцінні вироби античних і скіфських майстрів, посуд, прикраси. До кращих зразків скіфського мистецтва належать золоті піхви меча, вази з електрового сплаву, підвіски й діадеми й знаменита золота пектораль — шийна прикраса скіфського царя.

Понад 11 тисяч пам’яток археології: стоянок, поселень, курганів, поховань, святилищ, а також майже 60 тисяч археологічних знахідок (зброя, знаряддя праці, керамічні вироби, прикраси, культові речі, кам'яна монументальна та дрібна пластика тощо), які зберігаються в музеях області, є яскравими пам'ятками давньої історії Дніпропетровщини, джерелами, що допомагають реконструювати минуле краю.

Наступний етап в історії краю пов’язаний з запорозьким козацтвом. Неможливо знайти у минулому України якесь інше явище, яке б так глибоко і різнопланово впливало на історичну долю всього українського народу, як українське козацтво.

Історія козацтва багатогранна, як і саме його життя. Козацтво – це і суспільний стан з особливим способом життя, і самобутнє військове формування з тільки йому притаманним плетивом дипломатичних відносин з близькими і далекими сусідами. Козацтво було неповторною моделлю суспільного розвитку з оригінальним соціально-політичним устроєм, етнічними і правовими нормами та інститутами, культурою, фольклором. Козацтво – це надзвичайно широкий у своїх вимірах і різноманітний у проявах світ – манливий і загадковий. Він завжди притягував до себе небайдужих і творчих людей. Історію українського козацтва вивчало багато поколінь вітчизняних і зарубіжних учених. Героїка козацького минулого надихала українських та іноземних письменників, художників, композиторів і кінематографістів. Це – сотні авторів, тисячі наукових досліджень і художніх творів, величезний обсяг інформації. Достатньо назвати Д.І.Яворницького, його “Історія запорізького козацтва” складає 3 томи, крім того він присвятив цьому питанню ще не один десяток праць.

На території Дніпропетровської області знаходилось п’ять із восьми існуючих у ХVІ-ХVШ ст. Запорозьких Січей. А саме:

  • 1540 - 1592 рр. - Томаківська Січ (нині Нікопольський район) - частина міста Марганця, названа "острів”. Oстрів Томаківка - при впадінні р.Томаківка в р. Дніпро - майже затоплена водами Каховського водосховища;
  • 1592-1633 рр. - Базавлуцька Січ (Нікопольський район Дніпропетровської обл.) - біля села Капулівка, затоплена водами Каховського водосховища;
  • 1638-1652 рр. - Микитинська Січ (м.Нікополь) - на вулиці Микитинській на місці розташування Січі встановлено меморіальну плиту, на якій є надпис: "На цій місцевості знаходилась Запорізька (Микитинська) Січ. У І648 р. в цій Січі запорозькі козаки обрали Богдана Хмельницького Гетьманом України;
  • 1652-І709 рр. - Чортомлицька (Стара) Січ - Нікопольський район Дніпропетровської області - частина затоплена водами Каховського водосховища, решта, де було запорозьке кладовище - нині с. Капулівка, де знаходиться могила І. Сірка;
  • 1734-1775 рр. - Підпільнянська (Нова) Січ (нині Нікопольський район Дніпропетровської області).

Християнська козацька республіка, як невипадково називають Запорозьку Січ, дала Україні таких непересічних особистостей, як: Іван Сірко, Петро Калнишевський, чиї життя і діяльність тісно пов’язані з історією краю.

Велику роль козацтво відіграло в процесі заселення Південної України. 3 часів виникнення козацтва, козаки не тільки вели війни проти загарбників, не тільки витісняли кочівників, але й освоювали безкрайні степи України. У ХVП ст. землі Війська Запорізького займали простори від Сіверського Дінця до Одещини, від Черкащини й Полтавщини, аж до берегів Чорного та Азовського морів. Козаки заснували Кодак, Томаківку, Петриківку, Микитин Ріг (Нікополь), Таромське (Таранський Ріг), Кривий Ріг, Мишурин Ріг.

Знищення Запорозької Січі Катериною ІІ в 1775 р., послідуюче приєднання Російської імперією південних земель, інтенсивна політика царату щодо їх економічного розвитку, залюднення краю та адміністративно-територіальних перетворень у Придніпров’ї, утворення намісництв, губерній, повітів тощо, - так можна охарактеризувати наступний етап історії краю

Кінець ХVIII ст. пов’язаний з досить інтенсивним заселенням краю іноземними колоністами (німці, голландці, євреї, поляки, молдавани, греки, болгари), російськими селянами. В цей час розбудовуються вже існуючи та засновуються нові поселення: міста, містечка, слободи, села. Серед них: Катеринослав, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Павлоград, Кривий Ріг, Кам’янське та інш. Місто Катеринослав створювалось як південна столиця Російської імперії, і повинно було забудовуватись величними спорудами на зразок “грецьких пропілей”. Його заснування пов’язане з ім’ям всесильного катерининського фаворита Григорія Потьомкіна. В цей час розпочали своє кар’єрне зростання вельможі на зразок В.Черткова, І.Синельникова, які служили катеринославськими губернаторами.

Територія краю в 1783 увійшла в Катеринославське намісництво, а пізніше, в 1802 р., в Катеринославську губернію. Активну участь у цих процесах беруть колишні запорозькі козаки, люди, чий родовід пов’язаний з козацтвом: Родзянки, Алексєєви, Миклашевські, Малами.

На початку ХІХ ст. Катеринославська губернія посідала третє місце в Росії по товарообігу на численних ярмарках, які проходили в губернії.

Протягом ХІХ ст., особливо у 1870-1900 рр., губернія перетворюється на потужний промисловий регіон. Катерининська залізниця, побудована на території краю завдяки зусиллям багатьох місцевих діячів-підприємців, зокрема Олександра Миколайовича Поля, з’єднала залізорудне Криворіжжя з Донецьким вугільним регіоном, що сприяло розвитку металургійної, металообробної, машинобудівної промисловості на Катеринославщині. Якщо у 1825 р. на Катеринославщині було 38 підприємств, в 1832 - 54, в 1854 - 120 , в 1861 – 288, то після реформи 1861 р. губернія перетворилася в промисловий центр півдня Російської імперії. Катеринослав називали “Новим Манчестером”. Починаючи з 1897 року цей регіон перегнав Урал і вийшов на перше місце в імперії по видобутку корисних копалин. Особливо швидко зростав Криворізький залізорудний район. Якщо в 1890 р. тут добули 19 млн. пудів руди, то в 1908 р. - уже 222,5 млн. Нечуваними темпами зростала кількість населення. Якщо в 1884 р. у губернії проживало 1400 тис. чол., то в 1901 р. - 2800 тис. чол. На початку ХХ ст. Катеринославська губернія посідала перше місце в Україні по концентрації виробництва. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-гігантів.

В 1923-1925 р. у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, серед них — Катеринославскьий, Павлоградський і Криворізький. 27 лютого 1932 року була створена Дніпропетровська область, за якою закріплювалось 4 міста і 50 районів з населенням 4 032 200 чол. Пізніше, в 1938 і 1939 рр, частина її території ввійшла до складу знову утворених Запорізької, Миколаївської, Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область отримала сучасні кордони.

В роки Великої Вітчизняної війни, не дивлячись на жорстокі бої на підступах до Дніпропетровська, спротив, який чинили війська Резервної армії, потім 6-ї армії, героїчно захищаючи міста та села, з серпня 1941 р. до березня 1944 р. область була в окупації німецько-фашистськими загарбниками. На окупованій території діяли підпільні організації та партизанські загони, знищуючи людську силу та техніку ворога. Під час фашистського окупаційного режиму у Дніпропетровській області було знищено понад 78 тис. осіб цивільного населення та 37.185 військовополонених. Насильницьке вивезення на роботу до Німеччини в краї отримало величезні масштаби. Всього було вивезено 176.303 осіб. Протягом героїчного форсування Дніпра, осінньо-зимового наступу військ 2-го та 3-го Українських фронтів в 1943 та 1944 рр., у важких боях Дніпропетровщина була визволена від ворога і почала відновлювати зруйноване війною господарство.

Протягом 1946-1980-х рр. Дніпропетровщина перетворилась на один з найпотужніших промислових і сільськогосподарських регіонів вже тоді “радянської” України. Гірничодобувна, металургійна, металообробна, машинобудівна, хімічна та інші галузі промисловості Дніпропетровщини у багатьох напрямках досягли провідного рівня в колишньому СРСР. В Дніпропетровську склався військово-промисловий космічний центр на базі Південмашу і КБ “Південне”….

….. У 2017 р. Дніпропетровщина відзначить своє 85-річня - це по-справжньому великі роки становлення, зміцнення, злету, важких воєнних випробувань, повоєнної відбудови, твердого поступу вперед і вже у наші дні – утвердження нової незалежної України. На сучасному етапі свого розвитку Дніпропетровська область повноправно посідає лідируючи позиції в економічному, науковому та культурному житті нашої країни.