Кам’яний літопис Поділля – Кам’янець-Подільська фортеця

Кам’янець-Подільський район Хмельницької областіСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №129 - Городок и  №148 - Каменец-Подольский»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем  архиве карт

Кам’янець-Подільська фортеця розташована в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області, за 100 км на південь від Хмельницького.

Кам’янець-Подільська фортецяКам'янець-Подільський — великий туристичний центр з розвине­ною інфраструктурою. Місто посідає третє місце в Україні за кількістю пам'яток архітектури. Найбільше їх у Старому місті, що розмістилося на скелястому плато, відокремленому від рівнини каньйоном річки Смо трич. Річка огинає Старе місто кільцем, залишаючи тільки вузький пе­решийок. Це місце охороняє могутня Кам'янець-Подільська фортеця — одна з найвидовищніших в Україні.

Кам’янець-Подільська фортецяСвоєрідне розташування міста на неприступному скелястому ост­рові, а також його вигідне геополітичне положення поблизу держав­них кордонів, сухопутних шляхів і водних артерій, найважливішою з яких був Дністер, зумовили його ключову роль як прикордонного міста-фортеці.

Як давньоруське місто Кам'янець уперше згадується в Іпатіївському літописі 1196 року, воно входило до складу Волинського князівства. Через місто пролягав шлях з Києва на Балкани, одна з ділянок Велико­го Шовкового шляху, що сполучав Європу та Азію. У місті зупинялися численні каравани верблюдів, що везли зі Сходу екзотичні товари. Цей район Кам'янець-Подільського дістав назву Карвасари, від спотворено­го тюркського слова «караван-сарай». 1240 року місто захопила Золота Орда і зробила його центром округу — Кам'янецької тьми.

1362 року великий князь литовський Ольгерд відвоював Поділля у та­тар і приєднав його до Великого князівства Литовського. Як і більшість подільських земель, Кам'янец передали братам Корятовичам — литов­ським князям з династії Гедиміновичів. З 1374 року Кам'янец здобув магдебурзьке право. Корятовичі звели на місці давніх укріплень кам'яну фортецю, що стала найважливішим стратегічним оборонним пунктом Поділля.

З XV століття Кам'янець-Подільський увійшов до складу Польщі, став центром воєводства і важливим прикордонним форпостом, «крайнім бастіоном християнства». До XVI століття Кам'янець-Подільська фор­теця була розширена і набула нинішнього вигляду. Останні будівельні роботи у фортеці відбувалися в 1541 — 1551 роках під керівництвом вій­ськового інженера і королівського архітектора Йова Бретфуса.

У 1617-1621 роках під керівництвом військового інженера Теофіла Шомберга на підходах до фортеці було зведено додаткові кам'яно-земляні бастіони, що дістали назву Нова фортеця. їх появу зумовив розвиток ар­тилерії, протистояти якій земляні укріплення могли ефективніше, ніж кам'яні стіни.

*** Археологічні знахідки показали, що там, де стоїть Старе місто, з незапам'ятних часів існували стоянки і поселення: епох неоліту (10 000 років тому), трипільської культури (4000 — 3000 роки до н. е.) пізньої бронзової доби і ранньої залізної доби (1200 — 800 роки до н. е.), скіфів (VII — IV століття до н. е.) і даків (І століття до н. е. — IV століття н. е.). Серед­ньовічні історики ототожнювали Кам'янець з одним із дакійських міст — Клепидавою. На початку II століття н. е. Дакію завоював римський імператор Траян, перетворивши її на провінцію Римської імперії. Під час роз­копок на території Кам'янець-Подільської фортеці археологи виявили залишки обо­ронної системи, що належа ть до періоду Траянових воєн, тоді ж на вузькому перешийку між замком і містом був побудований міст на кам'яних пілонах.

Тоді ж було укріплено і Старе місто. З усіх боків краї плато оточили оборонні вежі й бастіони. На півночі каньйон обстрілювався з семиярус­ної Кушнірської вежі (або вежі Баторія), з якою межувала Вітряна брама. Поруч простягнувся могутній Турецький бастіон. На сході і південному сході вишикувалися на краю урвища Гончарна, Кравецька, Ризницька вежі. На заході з'явилася дозорна вежа На бродах. З боку фортеці було побудовано міську браму, укріплену Вірменським бастіоном.

Під час Національно-визвольної війни Кам'янець-Подільський не раз зазнавав козацьких набігів. 1648 року його захопили війська під коман­дуванням Максима Кривоноса, 1651 року - полк на чолі з Іваном Богуном. 1652 року Кам'янець витримав тритижневу облогу 60-тисячного війська Богдана Хмельницького і вцілів завдяки епідемії чуми, що спа­лахнула в лавах козаків.

1672 року місто взяла в облогу турецька армія чисельністю 170 000 яни­чарів на чолі з султаном Магометом І за підтримки козаків під проводом Петра Дорошенка. Місто захищала 9-тисячна армія під командуванням Володиєвського і 6-тисячне народне ополчення. Упродовж 20 днів тур­ки штурмували Кам'янець-Подільський і, втративши 2000 яничарів, нарешті змогли підірвати фортечну браму і потрапити в місто. Султан Магомет IV видав наказ святкувати взяття Кам'янця в усій Османській імперії впродовж трьох днів. Усім уцілілим захисникам міста дозволили його залишити.

***Велике фортифікаційне значення мали оборонні комплекси Русинської і Польської брами зі шлюзами, що контролювали води річки Смотрич. Якщо з'являлося вороже військо, шлюзи від­кривалися і каньйон заповнювався водою, роблячи місто абсолютно неприступним. Брами укріпле­ні надбрамними вежами і схожі на невеличкі замки.

Турки господарювали в місті 27 років. Вони закрили християнські хра­ми, а головний собор перетворили на мечеть. Мінарет цієї мечеті зберіг­ся: він так і стоїть біля Петропавлівського собору, а його верхівку нині прикрашає статуя Богородиці. Дітей місцевих мешканців масово пере­правляли до Туреччини: хлопчиків забирали в яничари, дівчаток — у га­реми. 1685 року в Кам'янці-Подільському був публічно страчений Юрій Хмельницький.

Поляки не раз робили спроби відвоювати місто: в 1673, 1683, 1687, 1698 роках. Але всі спроби закінчувалися безуспішно. Лише у жовтні Кармалюкова вежа 1699 року, за Карловицьким договором, Поділля і Кам'янець повернулися до складу Польщі.

*** Фортеця є витягнутим багатокутником високих оборонних стін. Кути захищені вежами, всі вони різні і кожна має назву: Папська, Ковпак, Тенчинська, Лянцкоронська, Денна, Нова Західна, Мала Західна, Рожанська, Комендантська, Чорна (зруйнована до фундаменту), Нова Східна, Водна. Нині в них розміщені музейні експозиції.

Кам’янець-Подільська фортецяKamyanets-Podilskiy Fortress

The fortress is situated in the city of Kamyanets- Podilskiy in Khmelnytskiy Region, 100 km south of Khmelnytskiy.

Kamyanets-Podilskiy is a major tourist center with a well-developed in­frastructure. The city ranks third in Ukraine by the number of architectural monuments. Most of them are situated in Stare Misto (the Old Town), which is located on a rocky plateau, separated from the outer area by the can­yon of Smotrych River. The river turns around the Old Town making a ring and leaving only a narrow isthmus. This place is protected by the powerful Kamyanets-Podilskiy fortress, which is one of the most spectacular fortifica­tions in Ukraine. The peculiar location of the city on an impregnable rocky island, and its favorable geopolitical location near the state border, ground communications and waterways, the most important of which has always been the Dnister, resulted in its key role as a borderline fortress.

Medieval historians had identified Kamyanets-Podilskiy as one of the Da­cian towns, Klepydava. At the beginning of the 2nd century, Dacia was con­quered by the Roman emperor Trajan, who transformed it into a province of the Roman Empire. During excavations in Kamyanets-Podilskiy fortress, archaeologists discovered the remains of a defense system dated to the pe­riod of Trajan wars. At that time, a bridge on stone pylons was constructed on a narrow isthmus between the castle and the town.

In 1196, the Hypatian Codex mentions Kamyanets as a town of the old Rus, which was a part of Volyn principality. It was situated on the way from Kyiv to the Balkans, one of the parts of the Silk Road, which connected Europe and Asia. In the town, numerous camel caravans stopped while carrying exotic goods from the East. This part of Kamyanets-Podilskiy was named Karvasary, from the distorted Turkic word "caravanserai". In 1240, the city was captured by the Golden Horde and turned into the center of Kamyanets district.

In 1362, the Grand Duke of Lithuania Olherd took Podillia from the Tatars and annexed it to the Grand Duchy of Lithuania. Like the most of Podillia lands, Kamyanets-Podilskiy was given to Koriatovych brothers, who were the Lithu­anian princes of Gedimins. In 1374, Kamyanets-Podilskiy received the Magde­burg right. Koriatovych brothers built a stone fortress on the site of ancient for­tifications. It became the most important strategic defensive point of Podillia.

*** The fortress is an elongated polygon made up by high defensive walls. The corners are protected by towers. All of them have different shape and each one has a name: Papal, Kovpak, Tenchynska, Ly- antskoronska, Denna, Nova Zahidna, Mala Zahidna, Rozhanska, Komendantska, Chorna (destroyed down to the foundation). Nova Shidna, and Vodna. Now they serve as premises for museums expositions.

Since the 15th century, Kamyanets-Podilskiy became a part of Poland, the center of province, and an important frontier outpost, "an extreme bastion of the Christianity". By the 16th century, Kamyanets-Podilskiy Castle was ex­panded and gained its current appearance. The last construction works in the fortress took place in 1541-1551 under supervision of a military engineer  and royal architect Jov Bretfus.

*** A significant defensive value belonged to for­tification complexes of Rusynska and Polska gates with go-outs that controlled the water level of the Smotrych River. If the enemy appeared, the go-outs would open and the canyon would be filled with water, making the city completely inaccessible. The gates are fortified by gate tow­ers and look like small castles.

In 1617-1621, under supervision of a military engineer Teofil Shomberg, additional stone-earthen ramparts, later named the New Fortress, were con­structed on the approaches to the stronghold. Their appearance was caused by the development of artillery, as earthen fortifications could withstand bombardments better than stone walls. At that time, they also fortified the Old Town. From all sides, the plateau was surrounded by towers and bastions. In the north, the canyon could be shelled from the seven-tier Kushnirska (or Batoriy) tower, which bordered on the Vitryana (Wind) Gate. Next to it, the powerful Turkish bastion stretched. In the east and southeast, Honcharna, Kravetska and Ryznytska towers lined up along the edge of the bluff. In the west, Na Brodah watch tower appeared. From the fortress side they construct­ed the city gate, fortified by the Armenian bastion.

During the national liberation war of Ukrainian people, Kamyanets-Podilskiy repeatedly suffered from Cossack raids. In 1648, it was captured by the troops under Maksym Kryvonis, in 1651, by the regiment of Ivan Bohun. In 1652, Kamyanets-Podilskiy withstood the three-week siege by the 60,000 army of Bohdan Khmelnytskiy and survived only due to a plague, which broke out in the Cossack army.

In 1672, the citywas besieged by the Turkish army of 170,000 Janissaries led by Sultan Mahomet and supported by Cossacks under Petro Doroshenko. The city was defended by a garrison of 9,000 under the command of Volodyievskiy and 6,000 of militia. During 20 days, the Turks stormed Kamyanets-Podilskiy Castle and after losing 2,000 Janissaries, finally managed to undermine the fortress gate and get into the city. Sultan Mahomet IV ordered to celebrate the capture of Kamyanets-Podilskiy throughout the whole Ottoman Empire for three days. All surviving defenders were allowed to leave the city.

The Turks governed Kamyanets for 27 years. They closed Christian churches and the main cathedral was turned into a mosque. The minaret of this mosque has survived to our days. It is located next to Petropavlivskiy (St Peter and Paul's) Cathedral, and the statue of the Holy Virgin decorates its top now. Masses of local children were shipped to Turkey: boys were turned into Jan­issaries, girls were sent to harems. In 1685, Yuriy Khmelnytskiy was publicly executed in Kamyanets-Podilskiy. Poland has repeatedly attempted to win back the city in 1673, 1683, 1687, and 1698. Still, all attempts have failed. Only in October 1699, under the Karlovytsky agreement, Podillia and Kamyanets-Podilskiy was returned to Poland.