Карпати. Чорногори – туристична карта

Карпати. Чорногори - туристична картаСкачать  «Карпати.  Чорногори - туристична карта», 1:60 000 (польська мова)

Скачать «Карпати.  Чорногори - туристична карта» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На Говерлу - це подорож, що дає можливість піднятись на найвищу гору Карпат та подивитись навкруги з висоти 2061 метра.

Щороку «Українська Фудзіяма» привертає до себе увагу величезної кількості туристів, які прагнуть не лише побачити Говерлу, але й випробувати власні сили, адже підйом не відноситься до надто легких. Зате сходження на найвищу українську вершину буде Вам винагородою: звідси видно мальовничий хребет Чорногори, вдалині видніються поодинокі будиночки, які здаються ніби іграшковими, чисте повітря, від якого паморочиться у голові.

На Говерлу2

Під час мандрівкитакож можна ознайомитись із найбільш колоритним карпатським краєм - Гуцульщиною, що найдовше зберігала архаїчні риси життя, побуту, культури її мешканців - гуцулів. Свідчення цьому - збережені дотепер своєрідні типи дерев'яного будівництва, особливо церков, неповторні гуцульські ремесла - різьба, обробка металу, вироби з вовни, запальна гуцульська музика і танці-коломийки, багато оздоблений народний одяг.

На гору Говерлу в Завоєлі

Вихід через полонину Заросляк. Довжина траси 10,5 км, вертикальний підйом 1150 м (від бази "Заросляк", відповідно - 3,5 км і 800 м). Від лісництва в Завоєлі йдемо дорогою вздовж ріки Прут в На Говерлупівденно-західному напрямку. Після 1 км зліва - устя Озірного (вихід на Костричу), ще 2 км далі справа - устя Форещенки (вихід на Кукул). Дорога тимчасово змінює напрямок на південний і навіть південно-східний, після 1 км знову повертає до попереднього. Пройшовши ще 1 км, бачимо, що зліва впадає до Пруту один з джерельних його потоків - Данцишик, який збирає води зі схилів Данциша, Туркула і Шпиць. Дорога тепер веде на захід і після наступних 2 км приводить під будинок спортивно-туристичної бази "Заросляк". Поступово дорога стає стежкою, яка веде в ліс, переходить на другий (правий) бік невеличкого потічка і досить стрімко піднімається лісом, тепер вже в південно-західному напрямі. Пройшовши верхню межу лісу, виходимо на полонину Заросляк, перед нами Говерла. Ще понад 2 км нелегкого підйому, і нарешті стаємо на найвищій точці не тільки Українських Карпат, а і всієї України. Якщо передбачається спуск з Говерли іншою трасою, то рекомендуємо дещо змінити трасу виходу, щоб побачити гідний уваги водоспад Пруту під Говерлою. Для цього, вийшовши з лісу на полонину Заросляк, треба повернути вліво і зійти на дно другого (нижнього) котла між Говерлою і Брескулом. Йдемо низом в напрямку до верхнього котла, де спостерігаємо на стрімкій стіні, що з'єднує два котли, стрічку води маленького тут Прута, який стікає з висоти дна верхнього котла в нижній, утворюючи при цьому ряд каскадів загальною довжиною до 80 м. Виходити із котла на стежку виходу на Говерлу приходиться, долаючи, по можливості, закосами стрімку стіну східного "плеча" Говерли. Якщо ж будемо повертатися з Говерли трасою виходу, очевидно, відвідаємо водоспад Прута не підчас підйому, а при спуску.

Вихід через Пожижевську і Брескул. Довжина траси 14 км, вертикальний підйом 1250 м угору і 100 м вниз (від бази "Заросляк" відповідно - 7 км, 900 м і 100 м). До спортивно-туристичної бази траса походу повністю співпадає з описаною вище. Далі йдемо просто на південь, переходимо мостиком Прут, досить доброю дорогою йдемо угору приблизно 1,5 км і виходимо на дно котла між Брескулом і Пожижевською. Зліва, на боковому хребті Пожижевської бачимо корпуси стаціонару Інституту ботаніки АН. Йдемо туди і повертаємо в напрямку вершини Пожижевської. Тут, на боковому хребті, прорубана в жерепі погана, дуже стрімка стежинка догори, з нахилом понад 45°. Для полегшення підйому краще від вище згаданих корпусів піти направо доріжкою, яка заведе нас в Брескульський котел і біля його задньої стіни піднятися на доріжку, що кількома заносами виведе нас на місце, де закінчується згадана стрімка стежинка. Тут відшукуємо стежку, яка між окремими невеликими полями жерепу веде вздовж бокового хребта Пожижевської, а відтак дещо нижче направо - на сідло між вершинами Пожижевської і Брескула. Далі йдемо лінією головного хребта Чорногори, через Брескул (не траверзувати його!) в сідло під Говерлою і нарешті на саму Говерлу. Описана траса виходу на Говерлу, хоча і довша, проте може бути зручніша, так як значно легша від траси через Заросляк. Крім цього, вона дає можливість підчас походу спостерігати широкі краєвиди Чорногори, чого немає в першому випадку.

На гору Говерлу з Лазещини

Довжина траси від залізничної станції Лазещина - 16 км і 1350 м угору. Це найлегший, хоча і досить довгий шлях виходу на Говерлу, правда, перші майже 10 км дороги можна проїхати автомобільним транспортом. Зі станції виходимо на дорогу, повертаємо направо і йдемо вгору долиною річки Лазещина. Проходимо під залізничним мостом, після 7,5 км дороги минаємо зліва устя потоку Фо-реска, що тече з-під Кукула і після ще 2 км доходимо до місця, де до Лазещини теж зліва впадає потік Козмещик. Тут на залісеному хребті між Лазещиною і Козмещиком відшукуємо плай, який виводить нас в південному напрямку на полонину Гропа, розміщену на західному, доволі лагідному хребті, що сходить з Говерли. Проходимо полонину і йдемо далі угору по хребту, який поступово змінює напрямок на східний, і нарешті виходимо на вершину Говерли з її західної сторони. Краєвид з вершини Говерли на всі сторони щодо своєї протяжності перевищує краєвиди з усіх інших верхів Українських Карпат. В напрямках, що відповідають загальному напрямку карпатських хребтів (північний захід і південний схід) нігде не видно кінця гір. В обох поперечних напрямках (північний схід і південний захід) можна при відповідних погодніх умовах зауважити рівнини з містами Івано-Франківськ і Коломия на півночі та Сигіт Мармароський на півдні. З близьких сусідів Говерли бачимо стрункий Петрос на заході і майже всі вершини головного хребта Чорногори на південному сході. Це - найближчий Брескул, за ним Пожижевська, Данциш і Туркул, далі Ребра з урвищем на заході, де можна зауважити сильветку Великого Козла, наліво від верха Ребра довгий вал Шпиць, над ним двогорбий Бребенскул, направо від Ребер височіє Томнатик, а в сідлі перед ним визирає кусочок далекого Попа Івана. Прямо на південь від Говерли лежить величезна долина Білої Тиси на тлі Марамароських Альп з Фар-хаулем (1961 м) і Марамароським Попом Іваном (1940 м). Серед інших вершин відзначимо на північному заході і півночі Близницю, Братківську і Стеришору, Сивулю, Довбушан ку. Лисину Космацьку, а на південному сході Чивчин.

Карпати, і зокрема Чорногора, які розміщені у географічному центрі Європи, своєю чудовою природою, незліченними багатствами, історичними пам’ятками, своєрідними рисами в побуті й культурі населення, приваблюють і вчених-дослідників, і численних мандрівників-туристів.

В Українських Карпатах Чорногора – найбільш цікавий як у геологічному та ландшафтному, так і флористичному та зоологічному аспектах гірський масив загальною протяжністю близько 40 км. Найвищі точки Чорногірського хребта: Говерла (2061 м), Козміська (1575 м), Петрос (2022 м), Данциз (1822 м), Туркул (1935 м), Спиця (1866 м), Піп-Іван або Чорна Гора (2026 м). Тут беруть початок і найбільші водні артерії Карпат: на південних схилах Тиса, на північних – Прут. А взагалі Чорногора оточена водами Чорного, Білого Черемошу і Чорної, Білої Тиси.

Цей же гірський район Українських Карпат є ще і одним із найбагатших регіонів Європи на мінеральні і соляні джерела. Ось що писали, наприклад, російському цареві Івану Грозному його посли, які в 1558 р. верталися саме через ці місця з Царгорода до Москви: "Яко в державе пана Фуского… меж тех больших рек и гор стоит монастырь, зовомый Занов… В том же монастыре есть кладезь, а в нем вода сладка, что грушевый сок. Да есть и иные кладези, но вода в тех как уксус, а иные как кислые щи…”. Про це ж писав й ал-Бакуві: "В одній з гір є джерело, що називають медовим. Воду його змішують, як мед, з водою”. Усього на Закарпатті нині відомо понад 300 мінеральних джерел, а в зоні Карпат – близько 650. Крім мінеральних, в регіоні Карпат знаходяться майже 800 соляних джерел, з яких добували здавна сіль способом виварки розсолу. Поряд з багатими покладами кам’яної солі в Верхньотисянській западині (Солотвино), які є найбільшими в Європі, вони були відомі всьому давньому світу….

Чорногора — це двадцятикілометровий хребет висотою біля 2000м (5 вершин), що займає панівне становище на величезному просторі Українських Карпат. Як об'єкт туризму Чорногора представляє значний інтерес. Чорногора починається над селищем Ясіня на Закарпатті вершиною Петрос (2020,2м), на 6 км віддаленою від першої і найвищої вершини головного хребта Чорногори — Говерли (2060,8м). Між цими вершинами є зниження (до 1550м). через це Петрос здається навіть вищим від Говерли. Головний хребет тягнеться з північного заходу на південний схід і характеризується хвилястою лінією вершин, розділених між собою неглибокими сідлами, що ніде не сходять нижче 1750м. Цими вершинами є Говерла (2060,8м), Брескул (1911,5м), Пожижевська (1822,2м) Данціж (1848,5м), Туркул (1933,2м), Ребра (2001,1м), Гутин-Томнатик (2016,4м ), Бребенескул (2035,8м ), Менчул (1998,4м), Смотрич (1894,0м) і Чорна Гора [Піп Іван] (2028,5м). Характерною особливістю хребта Чорногора є неоднаковість його південних і північних схилів. Коли південні схили швидко сходять вниз у глибокі долини, то на північному боці майже від кожної вершини відходять поперечні бокові хребти з лагідним схилом і стрімкими боковими стінами. Внаслідок цього під окремими вершинами на її північному боці утворилися так звані "котли" — ступінчасті долини з горизонтальним дном, обмежені з трьох боків стрімкими схилами ("плечі") і відкриті з четвертого, де нерідко появляються другі, нижчого ступеня "котли".

Узбіччя Чорногори вкриті лісами. На північних узбіччях в придолинній смузі виступає часто (до 1300 м) бук, вище — смерека (винятково до 1600 м); на південних узбіччях сильно поширений бук, який переважно творить верхню межу лісу. Вище — до 1800 м — простягається смуга полонин, жерепу (зарості сосни гірської та ялівцю і лелеча (вільха зелена), вище 1800 м — чисті полонини, які сягають до найвищих висот, інколи з полями каміння. Серед рослин чимало ендемічних.

Місцеве населення переважно становить субетнос гуцулів. Заселені найнижчі частини Чорногори — на Закарпатті в долинах Чорної (Ясіня) і Білої Тиси (Богдан), на півночі найближчі до хребта села Бистрець і Дземброня. Рілля займає ледве 1/2% всієї площі, ліси бл. 70%, сіножаті 5%, полонини і пасовища 22%.

На Чорногорі буйно розвинене пастуше життя (сезон 5 місяців). Тут чи не найбільше в Українських Карпатах поширений туризм (бази: Рахів, Ясіня, Ворохта, Бистрець, Жаб'є — тепер Верховина, та інші).

Туристичний сезон для Чорногори, з уваги на особливості високогір'я, триває, звичайно, від половини травня до половини жовтня. Хоча вічного, снігу на, Чорногорі немає, проте нерідко в деякі роки бувало, що сніг в окремих місцях і літом не зникав. Але мандрування по Чорногорі навіть в гарну погоду вимагає доброї фізичної підготовки, наявності відповідного спорядження і, обов'язково, палатки і примуса. Схили вершин на головному хребті покриті, здебільшого, травою, кам'яних розсипів мало, верхня межа лісу знаходиться досить низько (біля 1400м). Жерепу (карликова гірська сосна) теж мало, терен відкритий, є непогані стежки, але в погану погоду, в туман, дощ і сніг краще в похід не вирушати, ніякого сховища від негоди тут, по суті, немає. Вихідним пунктом для походів по Чорногорі з її північного боку є Завоєля (входить до Ворохти) — невеликий присілок над Прутом, або побудована ще 7 км вище спортивно-туристична база "Заросляк". Для східної частини Чорногори може бути зручним вихід з верхньої частини сіл Бистрець і Берестечко (Дземброня). З закарпатського боку вихідними для походів на західну частину Чорногори будуть населені пункти Лазещина, Ясіня і Кваси, а на східну — села Богдан і Луги.