Карпати. Природний заповідник „Горгани”. Туристична карта

Карпати. Ґорґани північні. Туристична картаСкачать «Карпати. Ґорґани північні. Туристична карта», 1:50 000

Карпати. Ґорґани південні. Туристична карта

Скачать «Карпати. Ґорґани південні. Туристична карта» 1:50 000

Скачать  «Карпати. Природний заповідник „Горгани”. Туристична карта» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Природний заповідник „Горгани”. Історія створення заповідника бере свій початок з першої половини XX століття. Ще в 1940 році Рада Народних комісарів УРСР постановила організувати в Горганах заповідник площею 50 тис. га., однак цьому перешкодила друга світова війна. В 50- 70-х роках на території Надвірнянського лісокомбінату було створено ряд заказників і пам’яток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Горган збереглося багато унікальних природних комплексів. В 1974 р. було організоване Горганське заповідне лісництво. Ще тоді планувалося на основі цього лісництва створити заповідник. Проте, тільки 12 вересня 1996 року згідно Указу Президента України на території сіл Бистриця і Зелена було організовано природний заповідник „Горгани”. До його складу увійшли раніше створені ландшафтні заказники державного значення - Джурджійський і Садки, а також заповідні урочища: Черник, Гниляк, Новобудова, Ельми, Довжинець, Столи.

Територія заповідника розташована в південно-західній частині Івано-Франківської області у фізико-географічному районі Довбушанських Горган. Його площа становить 5344 га. В тектонічному плані природний заповідник „Горгани” розміщений в межах Скибової структурно-фаціальної зони. До складу його території частково входить Довбушанський масив, який є одним із трьох основних масивів Північних Горган. Його вершини та верхні частини схилів, особливо південні, вкриті кам’янистими розсипами, які утворені ямненським пісковиком. На території заповідника кам’янисті розсипи займають більше 12% площі. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти, вершини зверху гострі із стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно- західними схилами. Найвищою його вершиною на території заповідника є Довбушанка - 1754 м н.р.м. На хребті знаходиться ряд вершин: Медвежик (1736м), Поленський (1693м), Пікун (1651м), Кози Гора (1616м), Скалки Верхні (1598 м), Бабин Погар (1478м), Скалки Нижні (1300м) та інші.

З Довбушанського хребта на території заповідника беруть свій початок гірські потоки: Черник, Сітний, Ельма, Дзюрдзинець, Зубрівка, Пікун, які є притоками Бистриці Надвірнянської.

Територія заповідника характеризується доволі строкатим грунтовим покривом (18 грунтових різновидностей. Залежно від висоти над рівнем моря на території заповідника виділяється три
кліматичні зони: прохолодна, помірно-холодна та холодна. Середньорічна температура від +5 до 0°С. Найбільш холодним місяцем є січень, найтеплішим -липень. Річна кількість опадів коливається від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив в межах території заповідника стійкий і встановлюється в грудні, а сходить в березні, іноді в середині квітня. Середня потужність снігового покриву близько 40 см.

Рослинність заповідника у вертикальному відношенні розподілена в двох висотних рослинних поясах - гірському лісовому і субальпійському, оскільки діапазон висот на його території знаходиться в межах 750- 1754м н.р.м. Гірський лісовий пояс до висоти 1300 (1400) м н.р.м. займають буково-ялицево-смерекові, ялицево-смерекові та смерекові праліси, які вражають своєю величчю і красою.

Серед рослинного світу Горган багато рідкісних, реліктових, ендемічних. Флора заповідника цікава і різноманітна, тут зростає 365 видів вищих судинних рослин. Трав’яне вкриття тут значно багатше ніж в чистих смерекових пралісах. Тут часто зустрічається аконіт молдавський, підлісник європейський, зубниця залозиста, сугайники австрійський та карпатський, живокіст серцевидний, багаторядник шипуватий, голокучники дубовий та Робертів, букова папороть та інші. На узліссях навесні з’являються ніжні дзвіночки підсніжника білосніжного, білоцвіту весняного, сині квіти сольданели гірської. З чагарників в цих лісах росте жимолость пухнаста, вовче лико, іноді зустрічається агрус відхилений, шипшина повисла.

З підняттям в гору ліс стає все більш похмурим і прохолодним - смерека тут займає панівне положення. Під густе шатро смерекового лісу все важче пробитись сонячним променям, тому трав’яний покрив тут надзвичайно бідний. Переважно схили в цих лісах вкриті оксамитовим килимом моху, який обплетений нитками плауна колючого та булавовидного. Крім цього в трав’яному покриві зустрічаються чорниця, брусниця, щитник австрійський, ожина лісова та інші.

Верхню частину смуги смерекових лісів займає сосна кедрова європейська, яка разом із смерекою утворює смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси. На території заповідника насадження з участю кедра займають 380 га.

В смузі гірського лісового поясу значне поширення мають післялісові луки. Характерною особливістю їх є наявність великої кількості злаків. Подекуди окремими острівцями зустрічаються невеликі чагарники - ялівці звичайний та сибірський. Ранньою весною на проталинах снігу першими тут з’являються синьо-фіолетові квіти шафрана Гейфелевого. Влітку луки вкриваються барвистим килимом різнотрав’я із перстача золотистого, ахірофоруса одноквіткового, арніки гірської, нечуйвітру оранжево- червоного, дзвоників ялицевих, скорзонери рожевої, волошки карпатської. В інших, більш вологих місцях, мінливими фарбами миготять золотисті квіти купальниці європейської, орхідей, яких на території заповідника нараховується 9 видів. Завершують осіннє квітуче вбрання луків сонечка одкасника безстеблого та сині квіти тирлича ваточниковидного. В западинах на колишніх стоянках худоби поширені суцільні зарості щавлю карпатського.

Субальпійський пояс в заповіднику представлений криволіссям з гірської сосни, яка займає близько 500 га, рідше вільхи зеленої, приуроченої до вологих місць.

Тваринний світ заповідника тісно пов’язаний з висотними рослинними поясами. З безхребетних тварин в заповіднику зустрічається понад 1000 видів. Серед них найбільш чисельною групою є комахи. Комахи поширені по всій території. Влітку в період масового цвітіння рослин на лісових галявинах з’являється багато різнобарвних метеликів, бабок, джмелів. Під наметом лісу в пошуках їжі нишпорять жужелиці, працюють невтомні мурахи.

Фауна хребетних тварин заповідника нараховує 149 видів. Іхтіофауна представлена 10 видами риб. В швидких гірських потоках живуть: бистрянка, бабець головач, харіус, вусач та інші. Домінуючим видом річок заповідника є струмкова форель - красива риба з яскравими червоними та чорними плямами. Восени форель піднімається в верхів’я гірських потоків на нерест. Серед земноводних найбільш чисельною є трав’яна жаба. Вона зустрічається по всій території. В калюжах та заплавах потоків живуть та нерестяться альпійський та карпатський тритони, жовточерева кумка. В нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається плямиста саламандра. На заповідній території зустрічаються безнога ящірка веретільниця, звичайний вуж, гадюка. Прудка та живородяча ящірки є домінуючими видами.

Фауна птахів нараховує 85 видів. Найбільш звичайними є зяблик, чорна синиця, лісова тинівка, жовтоголовий корольок, співочий і чорний дрозди та інші. Зустрічаються птахи характерні для шроколистяних лісів Карпат: різні види строкатих дятлів, мухоловки, малинівки, в’юркові та інші. Сюди з населених пунктів часто залітають синантропні види: ластівки сільська і міська, чорні стрижі, шпаки, дрозди горобинники, сірі ворони. В чистих хвойних лісах гніздяться чорний та трипалий дятли, чижі, шишкарі, снігурі, лісові тинівки, жовтоголові корольки, рябчики. Біля верхньої межі лісу та на лісових галявинах зустрічаються глухар, гірський дрізд, щеврик лісовий. В субальпійському поясі живе альпійська тинівка, чорна горихвістка, гірський щеврик. На берегах числених потоків гніздяться оляпка та гірська плиска, а на нижніх ділянках течії біла плиска та перевізник. З денних хижих птахів і сов в заповіднику зустрічаються звичайний канюк, осоїд, великий і малий яструби, боривітер звичайний, сіра та довгохвоста сови.

Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень європейський, козуля, кабан, заєць -русак, білка звичайна. Зустрічається 18 видів дрібних ссавців - мишовидних гризунів. З хижаків тут водяться ведмідь, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка, тхір, два види куниць, зрідка заходять вовки.

Територія заповідника багата видами росли і тварин, які занесені до Червоної книги України. Тут зростає 20 рідкісних та зникаючих видів рослин: плаун колючий, баранець звичайний, сосна кедрова європейська, лунарія оживаюча, журавлина дрібноплода, астранція велика, арніка гірська, волошка карпатська, лілія лісова, білоцвіт весняний, підсніжник білосніжний, шафран Гейфеля, язичок зелений, пальчатокорінники Фукса і травневий, зозулині сльози яйцевидні, зозулинці шоломоносний та чоловічий, любка дволиста, траунштейнера куляста.

На території заповідника зустрічається 20 червонокнижних видів тварин: харіус європейський, карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, повх, нориця снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.