Карпати. Рожнятівський район – туристські маршрути

Карпати. Рожнятівський район - туристські маршрутиСкачать карту «Карпати. Рожнятівський район - туристські маршрути», 1:60 000

Скачать «Карпати. Рожнятівський район - туристські маршрути» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Рожнятівський район утворено у 1940 р., розташований в західній частині Івано-Франківської області в Карпатському передгір’ї та гірській частині Карпат, в басейні річки Лімниця та її притоків.

Район займає південно-східну частину Карпатських Бескидів, частину Горганів і більшу частину басейну Лімницької долини.

Межує: на заході з Долинським, на північному сході з Калуським і на сході з Богородчанським районами Івано-Франківської області, а на південному заході з Закарпатськоюї областью. Межею Рожнятівщини з півдня є Великий Вододільний хребет, який розділяє басейни приток Тиси і Дунаю в Закарпатті та Дністра на території Центральних Горган. В минулому по цьому хребту проходив державний кордон Польщі та Чехословаччини.

Рожнятівський район

Територія – 1,3 тис.кв.км,на якій розташовано 51 населенний пункт : 3 селища міського типу – Рожнятів, Брошнів-Осада (5 748 жит.) , Перегінське (12 554 жит.) та 48 селищ сільського типу.

Чисельність населення ( на 01.01.2012 р.) – 73 530 осіб.

Районний центр – смт Рожнятів ( 3 885 жит.), яке знаходиться біля підніжжя Ґорґанів, в долині річки Дуби поблизу річки Лімниці.

Віддаль від Рожнятіва до Івано-Франківська 54 км.

Кліматичні умови сприятливі для розвитку туризму.

Рожнятівський район тур

Клімат помірно континентальний. В рівнинній частині літо тепле (середня температура липня +16 … +190С, взимку −3 … — 60С, опадів у середньому випадає біля 800 мм.). В гірській частині клімат різноманітніший, зима прохолодніша, опадів біля 1300 мм.

Більшу частину території району займають гори, які на північ від лінії, що проходить через населені пункти Верхній Струтин—Князівка—Дуба—Перегінське, переходять в Передкарпатську горбисту рівнину.

Гірські масиви району відносяться до центральних Горган, кам'янистих, найбільш заліснених і найменш освоєних гірських районів Українських Карпат. Тут знаходиться найвища вершина українських Горган — гора Велика Сивуля (1836 м). Ліси, в яких багато суниці, чорниці, малини, ожини, брусниці, грибів, займають більше 2/3 території.

В гірській частині району знаходяться такі вершини Карпат : Ігровець ( 1804 м. над рівнем моря), Грофа (1748 м). Територія району прилягає до третьої за висотою після Говерли і Чорногори, гори Українських Карпат – Сивулі (1818 м.) Характер рельєфу й кліматичні умови такі, що 42 населеним пунктам надано статус гірських. У них проживає більша частина населення району.

Рожнятівський район має унікальне географічне розташування. Тут одночасно представлені три зони: рівнина, передгірська і гірська. Природа обдарувала цей бойківський край чудовою красою. Люди кажуть, що в травні – червні місяці тут одночасно можна на протязі однієї години зустрітися з літом, весною і зимою. Коли в рівнинній зоні зеленіють поля і є вже плоди на деревах, у передгірській зоні все ще в рясному цвітінні, пахне ароматом, відчувається подих весни, а трохи далі в горах вершини в білому наряді вкриті снігом, тут ще справжня зима.

Територія району, як складова частина області, в геоструктурному відношенні розташована в межах південно-західної окраїни Руської платформи, передгірського прогону і Східних Карпат. В геоморфологічному відношенні район, як і область, складає частку Волинсько-Подільської височини, Передкарпатської рівнини і Карпатських гір.

Для Передкарпатської рівнини, що займає центральну частину району характерна форма рельєфу – аллювіальні річкові тераси і акумулятивні річкової долини, де амплітуда коливання відносних рівнів (відміток) невелика.

Карпатські гори представляють видовжений ряд вершин складчатого (скибового) походження. Абсолютна відмітка району в середньому коливається від 700 до 800 метрів над рівнем моря. Відносна – 200 – 300 м.

В основному природа тут ще не зазнала явищ урбанізації і в більшості зберегла свій первісний вид. В певній мірі масові вирубки лісу в 40–50 роках, та прокладання газопроводів по території району завдали певної шкоди. Наявні ресурси, багатство природи використовуються в малих обсягах, надра краю мало розвідані і в майбутньому район має велику перспективу.

Проведені дослідження підтверджують, що район має можливість розвиватись в майбутньому в широкому діапазоні: розширяти багатогалузеве промислове виробництво на базі власних природних ресурсів, значно підняти і спеціалізувати сільськогосподарський комплекс з тим, щоб в основному забезпечувати потреби населення власними продуктами харчування. Враховуючи кліматичні, бальнеологічні умови та наявність великої кількості джерел мінеральних лікувальних вод тут є можливість розвивати оздоровчий комплекс, використовуючи рекреаційні можливості зони Карпат.

Раціональне і ефективне використання наявних природних ресурсів сприятиме вирішенню головного завдання, яке постійно і вже традиційно стоїть на протязі багатьох років – це працевлаштування населення.

По своїй площі район займає перше місце серед районів області (130275,7 га). Структура землі специфічна для передгірської зони. Більше двох третин площі району займають ліси та лісовкриті площі, більша частина лісів і лісовкритих площ належить підприємствам лісової і деревообробної промисловості 90902,64 га

В районі нараховується більше п’яти десятків річок. В основному це невеликі річки, потоки, струмки. Найбільший інтерес представляють дві річки : Лімниця і Чечва. Довжина басейну р.Лімниця понад 150 км, з яких 85 км вона протікає територією Рожнятівщини. Згідно з міжнародними оцінками, Лімниця вважається найчистішою річкою Європи. Її витік знаходиться на північному схилі гори Буштов, на кордонні із Закарпаттям, на висоті 1150 м над рівнем моря.

Витікає вона із південної частини району і протікає в підніжжі гори Ігровець. Це високогірна річка. По її шляху до неї впадає понад 30 малих річок і струмків. Лімниця в районі Галича впадає в Дністер. Лімниця – гірська річка із досить швидким плином води. В період паводків (травень-червень) та під час сніготаяння весною рівень води в річці швидко підіймається до двох-трьох метрів і вона завдає великої шкоди, як посівам сільськогосподарських культур, що знаходяться в її долинах, так і населеним пунктам, що розташовані вздовж річки. Річка Лімниця чиста, на протязі всього її витоку до неї не скидаються жодні побутові стоки. Воду для пиття в районі не використовують, так як до цього часу не було в цьому потреби. Тільки м.Калуш на річці Лімниці має водозабірні споруди і використовує її воду для пиття.

Другою по величині є річка Чечва. яка розсікає район з заходу на схід. Ширина долин Лімниці і Чечви досягає від 300 м. до 1 км. В верхів’ях витоків обох річок є крупногабаритні валуни, які утворилися в процесі формування рельєфу гірської частини Карпат. Ці природні камені – валуни доповнюють чарівну красу Карпат.

Річка Чечва з багаточисельними притоками, в тому числі і річкою Дуба, яка протікає через райцентр Рожнятів, впадає в р.Лімницю в районі с.Довге Калуське Калуського району.

Обидві річки: Лімниця і Чечва мають достатній запас стоків води, для спорудження в їх басейнах мінігідроелектростанції для забезпечення потреб народного господарства району, населених пунктів електричною енергією. Крім того, вздовж басейнів рік Лімниця і Чечва утворюються повітряні коридори, де швидкість вітру постійно достатня для спорудження в районі цілої серії вітрових електростанцій.

Рожнятівщина - регіон особливий, в першу чергу як унікальна лісогосподарська екосистема, ядром якої є понад 90,9 тис.га , що складає 14,3% лісового фонду області

Економіка. Промисловий комплекс району налічує 18 промислових підприємств. Найбільшу питому вагу займають лісова і деревообробна — це 31,2 %.

Як і весь Карпатський регіон, Рожнятівський район, який входить до нього, як складова частина, багатий мінерально-сировинними ресурсами. В районі ще з минулого століття добували нафту і попутний газ. Нафтогазоносні родовища були відкриті спочатку в населеному пункті с.Ріпне і тут почався промисловий її видобуток, а потім були знайдені родовища нафти в с. Дубшара; Слобода Небилівська, Дуба, Вільхівка і інших. Поверхневі нафтоносні горизонти майже за століття вичерпались і тепер видобуток нафти практично припинився. Як свідчать результати спеціалістів геологорозвідки, запаси нафти є ще досить великі, але вони залягають на глибинах 4-7 км і вимагають значних коштів для їх розвідки.

На значній території району є великі запаси інертних матеріалів, що можуть використовуватися в виробництві будівельних матеріалів і на підприємствах будівельної індустрії. Великі запаси бутового каменю, каменю для виробництва щебню і крупно-зернистого піску (відсівів) сконцентровані в Передгірській частині району. Родовища інертних будівельних матеріалів в районі можуть по класифікації характеризуватися, як ресурсні сировинні пункти.

Алювіальні відклади відносяться до ІІ-ї надпойменої тераси і мають широкий розвиток у водорозділах рік та їх приток. Зокрема, ріки Лімниці і Чечви. Ця тераса має підвищення над рівнем ріки до 12-13 м. Вона складена галечниками, місцями конгломератами, що перекриті пісками і суглинками. В гірській частині в руслах річок Лімниці і Чечви є валуни – пісковики.

Промислова їх розробка не ведеться. В основному викорисовують в межах району видобуток гравійно-піщаної суміші в поймах рік Лімниці і Чечви для власних потреб господарств і для будівництва, що здійснюються в районі.

Запаси каменю – пісковику оцінюються спеціалістами більше 100-1000 млн.м3, а гравійно-піщаної суміші практично не визначені. Для їх використання потрібна дорозвідка та техніко-економічне обгрунтування доцільності їх використання.

В районі є три глиняних кар’єри, з яких можна видобувати глину для виробництва цегли. Зокрема, в с.Цінева, смт.Перегінську, в урочищі Посіч та с. Брощнів. Однак, розвідані запаси глини є тільки в с. Цінева, які затвердженгі в Українській територіальній комісії запасів мінеральної сировини (УТКЗ). Глини цього кар’єру випробувані в заводських умовах на придатність виробництва облицювальної плитки. Результати одержані позитивні. Крім названих кар’єрів, в районі є можливість розвідати ще Берлогівське, Н.Срутинське родовища, Результати досліджень підказують, що в районі на глибинах 10-12 метрів зустрічаються третинні і четвертинні неогенові алювіальні глини. Це високопластичні сірі глини, які використовуються для виробництва виробів з тонкої кераміки (черепиці, облицювальної плитки, майоліки).

Розвідане торфове родовище, яке експлуатується в районі с. Верхній Струтин. Його запаси оцінюються в обсязі 8-10 млн.тонн. На базі заводу „Веста” створено спільне Українсько-Чеське підприємство „Агро”, яке займається переробкою торфу (випуск грунтів і субстрактів, які використовуються в овочівництві, виноградстві, квітникарстві та грибництві).

Крім вище перерахованих, які використовуюиться, на території району є родовища інших корисних копалин. Це, зокрема:

1.Калійно-натрієві солі. Запаси солей складають понад 100 млн. тонн. Вони залягають на території між Рожнятовом і Перегінським в басейні р.Лімниця на великій глибині (800-1000 м). В 80-х роках були наміри Уряду держави на базі покладів солей цього родовища побудувати підземне нафтосховище на 1 млн. тонн.

2.Поклади горючих сланців є у великій кількості, але розвідка і визначення наявних запасів не проводилось.

3.В гірській частині району є поклади вапняку. Вони також не розвідані і запаси не визначені.

4.За відомими історичними довідками в с. Ясень була доменна піч і з місцевої руди виплавлявся метал.

Визначення кількості корисних копалин і їх значення використання можуть дати результати детальної геологорозвідки

Історична та культурна спадщина

Природно-заповідний фонд Рожнятівського району — особливий і надзвичайно багатий: це, передусім, державні заказники — гідрологічний — «Турова дача», ботанічний — «Яйківський» та «Конвалія», інші державні пам'ятки природи, заповідні урочища — «Лопушна», «Яла», «Лужки», «Котелець», «Сокіл», «Кораловий корінь», «Яйко».

Цікавий для туристів Рожнятівський район й своїми історичними пам'ятками (архітектурними), краєзнавчими: до наших днів збереглися (в реконструйованому вигляді) — замок польського магната Скарбка (Х1V ст.), доменна піч в урочищі Ангелів, збудована в 1810 році А.Ангеловичем, заново відбудована в урочищі «Підлюте» — «Кедрова палата» — відома з поч. ХХ ст. як курорт-резиденція Митрополита Андрея Шептицького. Також, на території району функціонує пластовий табір — музей «Сокіл», який був заснований в 1926 р. (знаходиться поруч с. Гриньків).

Хрест «Святої тверезості». Рожнятівщина, крім багатого природно-рекреаційного потенціалу, зацікавлює історією свого бойківського краю. Одним із слідів давнини є пам'ятник тверезості. Ще за радянських часів про цей унікальний пам'ятний знак, який зберігся до наших днів у гірському селі Ясень, розповідали чи не всі періодичні видання.

Мова йде про залізний хрест, на якому такий (дослівно) напис: «На пам'ять святой тверезості 1874 Господи оружие на диявола крест твой дал сей нам». Як вважають фахівці, він не має аналогів у Європі, а то йу всьому світі.

Вельми цікавою є версія появи цього пам'ятника. Розповідають, в Ясені була корчма, в яку частенько навідували місцеві ґазди й коротали за чаркою оковитої дні і ночі, пропиваючи, як мовиться, останню свитину, а той закладали в борг навіть землю. Жінки, обурені пияцтвом своїх мужів, спалили «забігайлівку», замовили у Львові хрест і встановили на місці згарища корчми.

Ангелівська домна. Серед історичних та архітектурних пам'яток Прикарпаття важливе місце посідають ті, які пов'язані з історією заліза. З давніх-давен добування заліза і виготовлення з нього знарядь праці, зброї становило важливу ділянку в діяльності людей. На території Прикарпаття було чимало металургійних заводів та доменних печей. З плином часу переважна їх більшість зникла безслідно і лише від деяких залишились руїни.

В 1969 році в Рожнятівському районі було виявлено історичну пам'ятку - доменну піч, руїни якої збереглися до наших днів, німий свідок історії чорної металургії в Карпатах. Засновником Ангелівської домни, заводу і селища був галицькиймитрополитАнтонійАнгелович.

Висока кам'яна споруда розташована за 150 метрів від річки Лімниці. Всередині домна викладена обтесаним камінням, висота якого 1,5 м, ширина - З м. Паливом для доменних печей служило деревне вугілля, в той час як західних провінціях Австрійської монархії кам'яне. На виплавляння одного центнера чавуну йшло в середньому 4 м3 дров. Повітря вдувалося в піч через три отвори і деревне вугілля, що горіло в ній, давало температуру до 1500°. Вода, що текла з річки по вузькому глибокому каналу, крутила колесо, яке приводило в рух повітродувну установку. Залізна руда для домни добувалася поблизу в шести рудниках відкритим способом. Не дивлячись на сприятливі умови, завод і домна були закриті після смерті Ангеловича.

Ці руїни - єдина давня пам'ятка виробництва заліза в Україні. В кінці 1970-х років йшлося про створення тут музею історії виплавки металу. Був уже навіть розроблений проект реставрації споруд і створення музею. Але досі Ангелівська домниця стоїть нереставрована, поросла молодими березами.

Кедрові палати. Біля підніжжя гори Люта, що поблизу с.Осмолода, знаходиться колишня резиденція митрополита Андрея Шептицького, відома як «Кедрові палати». Літня резиденція збудована на початку XX століття поблизу цілющих сірководневих джерел і вважалась на той час одним з кращим європейських курортів.

Пластовий табір-музей «Сокіл». Напевно немає на світі скаута-пластуна, який не знає про «Сокіл» і не мріяв би побувати тут бодай раз у житті. Народження пластунської організації має міцне коріння, вплетене в історію Рожнятівського краю.

Пласт - це етнічна організація української молоді, яка вважає своїм завданням утримувати і поширювати українську культуру, передаючи її з покоління в покоління українцям цілого світу, виховувати чесних, релігійних, патріотичних провідників української нації. Будівництво табору було розпочато в 1926 році на горі Сокіл, яка знаходиться в Рожнятівському районі в с. Гриньків. Землю для табору надав в оренду за символічну платну платню Андрей Шептицький. Завдяки йому та главі УГКЦ в Горганах, біля Підлютого, було зведено найбільший і свого роду класичний табір Українського Пласту. Але цей табір довго не протримався, в часи радянської влади його було знищено. Проте залишилися люди - патріоти-пластуни, які в 1993 р. відбудували «Сокіл» і встановили на цій горі Березовий Хрест в пам'ять пластунів, полеглих за волю батьківщини. Того ж року спорудили капличку св.Юрія, яку освятив парох з Моршина. Згодом, в 1997 р., на старому фундаменті відбудовано перщий мещ кальний курінь.

З тих пір до табору-музею «Сокіл» щорічно приїжджають пластуни з України і цілого світу. Під гаслом «Не зломимо своїх присяг» вони обіцяють служити Богові та Україні. Цей табір може забезпечити проживанням і харчуванням 24 осіб. Є можливість використання території для таборування. Тут проводяться цікаві мандрівки по Горганах, в оселі пластуни проводять семінари на сучасні теми.

Багатою експозицією володіє народний історико-краєзнавчий музей культури та побуту Бойківщини в с. Цінева. Хрест «в пам'ять святої тверезості» (1874 р.) й дони ні зберігся в с. Ясень. В цьому населеному пункті функціонує хата-музей Івана Вагилевича — члена «Руської трійці», одного з авторів «Русалки Дністрової». Письменникові землякові — на знак поваги і шани — вдячні горяни встановили пам'ятник. Про важкі часи галичан, які поклали початок масової еміграції бойків до Канади, нагадує пам'ятний знак першим заробітчанам — емігрантам — Василю Ілиняку та Івану Пилипіву, — встановлений з нагоди 100-річчя від цієї події в с. Небилів.

Туристичні маршрути Рожнятівщини

Територія площею 130,5 тис.гектарів, з яких 80 тисяч гектарів — ліси і гори, що відносяться до Центральних Горганів — сьогодні найменше освоєні гірські райони Українських Карпат.

По Центральних Горганах можна провести дуже багато мандрівок. Кожна гірська вершина є по-своєму цікава, дарує мандрівникам чудові краєвиди навколишніх гір. Тому нижче будуть описані, в основному, одно- і дводенні маршрути по території краю. Адже саме такі короткі маршрути під силу і молодим, і людям старшого віку. Одно- і дводенні маршрути дають можливість займатись туризмом не за рахунок відпустки, а й використовуючи для мандрівок по горах вихідні дні.

Враховуючи, що для пішохідних мандрівок по Горганах сприятливими є квітень-жовтень, то протягом року за час вихідних днів можна провести в горах кілька тижнів, що принесе мандрівникам не менше задоволення, як багатоденна подорож під час відпустки. З описів одно- і дводенних маршрутів легко скласти маршрут багатоденної мандрівки по даному регіоні. Кількість варіантів таких подорожей практично необмежена.

«На гору Варатик»

Довжина - 4700 м.Тривалість переходу - 2 год.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 600 м н.р.м., кін. точки - 900 м н.р.м.

Початкова точка маршруту - біля Хреста святої тверезості в с.Ясень, поставленого у 1876 році мешканками села на місці спаленого ними шинку. Хрест знаходиться неподалік від перехрестя та автостанцією на лісовій дорозі з ґрунтовим покриттям.

Далі маршрут проходить лісовою дорогою до мисливського будиночка. Поблизу знаходиться колишній завод з виробництва скрипок. Пропонується реконструювати будівлю і відкрити в ній туристичну базу. На схилі гори поблизу знаходиться незавершене будівництво канатної дороги. На відстані 40 м від запланованої альтанки протікає гірський потік, який виводить на стежку.

Стежка прокладена в поясі чистих букових лісів, видовий склад яких представлений буком звичайним, поодиноко зустрічається ялиця біла. Південніше зустрічаються чисті смерекові молодняки, середній вік яких 40-50 років. По структурі букові ліси представлені двома ярусами: перший висотою 25-30 метрів, другий висотою 15-20 метрів. Висота 100-річних буків становить 25-27 метрів, а діаметр - 44-48 сантиметрів. У підліску зростає ліщина, крушина ламка, горобина, вовчі ягоди звичайні. Трав'яний покрив представлений орляком, ожикою волосистою лісовою, безщитником жіночим, чорницею, купиною кільчастою, геранню робертовою, ожиною жорсткою. Моховий покрив розвинутий незначно.

Стежка проходить в одному біотопі, тому тваринний світ представлений незначною різноманітністю. Тут можна побачити саламандру плямисту, дятлів (трьохпалого та чорного), синиць (гаїчку та довгохвосту), сову довгохвосту, норицю руду, гадюку звичайну, вужа. На стежці трапляються сліди козулі звичайної, вовка звичайного, оленя благородного, кабана, ведмедя, лисиці.

На відстані 1500 метрів від запроектованого грибка знаходиться мисливський будиночок, що є кінцевою точкою стежки.

«На гору Середня (1639 м)»

Довжина - 10 км. Тривалість переходу - 10 год (або 2 дні з нічлігом).

Висота над рівнем моря: поч. точки - 700 м н.р.м., кін. точки -1639 м н.р.м.

Цей маршрут починається з Гринькова, а значна верхня частина маршруту проходить по території Осмолоди.

Маршрут можна розпочати з відвідування відпочинкового центру греко-католицької церкви, що розташоване на лівому березі р.Лімниця в межах Ангелівського лісництва. Навпроти - на правому березі чудове місце для влаштування кемпінгу, а в перспективі і більш фундаментальної бази для туристів.

Навпроти урочища Підлюте в р.Лімниця впадає його права притока -р.Кузьминець. Від моста на шосейній дорозі рухаємось по лісовій дорозі на південний схід правим берегом струмка. Через 7 км шляху дорога виходить до руїн гуртожитку лісорубів і переходить в стежку, напрям руху не змінюється - південний схід. Стежка веде на підйом через хвойний ліс і приблизно через 1,5 км перетинає райсшток, що траверсом обходить г.Верх Пасічної і г.Середню і веде під г.Висока.

Перетнувши райсшток, підіймаємось ще кілька десятків метрів вверх і виходимо на трав'янисту сідловину вододільного хребта між вершинами г.Висока - г.Середня, що розділяє басейни р.Лімниці і р.Бистриці Солотвинської. З сідловини в напрямку на схід веде лісова дорога в урочище Дуплянка поблизу с.Гута в долині Бистриці Солотвинської. З поляни на півдні гарно видно г.Висока й г.Ігровище, на півночі - г.Середня. Підйом на вершину г.Середня пологий, через рідкі зарості сосни гірської і кам'янисті осипи.

З вершини на півдні за г.Висока й г.Ігровище чітко виділяються дві вершини Сивулі. На півночі і північному сході гарний вид на долини Лімниці і Бистриці Солотвинської. На сході - хребет Чортки, на південному сході - хребет Станімір, а вдалині масив Довбушанки. На північному заході добре видно хребет Аршиці, на заході - г.Молода, г.Грофа, вершини гір Канюсяків. Спуск з першини по шляху підйому. Можна повернутись в Підлюте іншим шляхом - через урочище Фашори. Для цього із сідловини між Середньою і Високою продовжуємо рух по райсштоку в напрямку до гори Високої до північного схилу хребта Матагів. Тут стежки роздвоюються. Стежка, що серпантином веде на південний захід, через зарості сосни гірської виходить на сідловину на хребті Матагів під першиною г.Високої. Нижче від місця, де починається серпантинний підйом на захід, схилом хребта відходить чітка стежка, що через 2,5 км приводить в урочище Підзаломи, де є мисливський будиночок. Від цього будиночка можна зійти дорогою на північ вниз до р. Кузьминець і дорогою вздовж річки в Підлюте.

Можна і дальше продовжити рух схилом хребта Матагів в цьому ж напрямку і через З км вийти до мисливського будиночка в урочищі Фашори, від якого в Підлюте на спуск веде лісова дорога. В цілому цей шлях на спуск на 1,5-2 км коротший від шляху виходу, проте він дає гарну обзорність навколишніх вершин майже до самого спуску в Підлюте. Наявність на цьому маршруті 2-х будиночків, поблизу яких є джерела води, дає можливість проходити цей маршрут за 2 дні, що значно зекономить сили мандрівників.

«На гору Висока (1805 м) та гору Ігровець (1807 м) з Гринькова»

Довжина - 12 км (+ 1,5 км на гору Ігровище). Тривалість переходу - 2 дні.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 700 м н. р. м., кін. точки -1807 м н. р. м.

Вихід на сідловину між г.Середньою і г.Високою описаний в маршруті на г.Середня. З сідловини рухаємось на південь до схилу хребта Матагів і траверсом через зарості гірської сосни серпантинний підйом по західному схилу г. Висока. З набором висоти стежка стає пологішою і виходить на трав'янисто-кам'янисті ділянки. При підході до гребеня хребта Матагів перетинаємо джерело води. На гребені хребта виходимо на стежку, що веде на г.Високу гребенем хребта Матагів з Фашор від Осмолоди чи Підлютого). В цьому місці є чіткий орієнтир: заглиблена на 1,5 - 2 м в землю і викладена брилами каменю землянка часів І світової війни. Від землянки стежка веде через осипи каміння і переходить на південно-західний схил г.Висока. Пройшовши по стежці 150-200 м, виходимо на хребет, що з'єднує вершину г.Висока та г.Ігровище. Саме по хребту найлегше вийти на вершину г. Висока.

Поряд з г.Висока на півдні і південному сході видно масив г. Ігровище, а на південному сході - г.Сивуля і г.Лопушна.

На південному заході - г.Овул, лівіше від неї і ближче до нас -лісистий хребет Горган з металевою вишкою на ньому. На заході і північному заході - хребет Аршиця, Грофа, Паренки, Попадя, Великий і Малий Канюсяки, Молода, Яйко і ще ряд вершин західної частини західного регіону Центральних Горган. В чисту погоду з Високої на південний схід видно вершини східних Горган з Довбушанкою, Синяком, Хом'яком і вдалині - Чорногору з Петросом і Говерлою.

За 0,5 год легко можна перейти з г.Висока на г.Ігровище. Хребет між обома вершинами вузький, відкритий, із невеликим пониженням. По обидва боки стежки можна побачити типову високогірну рослинність Горган та рослини, що занесені в Червону книгу України.

Гора Ігровище має майже плоску вершину, вкриту кам'яними осипами з дрібного пісковика. Північні схили цієї довгої, схожої на хребет вершини круті й обривисті, південні - пологі, що є характерним для всіх горганських вершин. До панорами вершин, які можна було розглянути з г.Висока додається чудова панорама обох гострих вершин Сивулі, г.Лопушна та інших вершин хребта Матагів. З вершини Ігровища веде в південному напрямку майже 3-ох кілометровий спуск на полонину Погар між г.Сивуля та г.Ігровище, звідки при проходженні багатоденного маршруту по Горганах, можна продовжити маршрут на г.Сивулю. З-під вершини г.Ігровище веде райсшток на полонину Рущина під г.Сивуля. Повернутись в Підлюте слід по шляху виходу. Можна від сідловини між г.Висока і г.Середня зійти в Підлюте через Заломи і Фашори, про що згадувалось в попередньому маршруті.

Проте найцікавішим буде спуск від землянки під г.Високою, звідки можна продовжити рух на спуск по гребеню хребта Матагів (на північний захід). Після проходження заростей сосни гірської стежка веде через хвойний ліс по південних схилах хребта. Через 4 км спуску від заростей гірської сосни стежка різко повертає на північ на спуск в урочище Фащори до будиночка, від якого в Підлюте веде дорога.

«По долині Лімниці (від Підлютого до Ангелова)»

Довжина - 9 км. Тривалість переходу - 5 год.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 700 м н. р. м., кін. точки - 800 м н. р. м.

Рухатись до Ангелова слід вниз по течії р. Лімниці її лівим берегом. Тут є грунтові дороги і насип колишньої вузькоколійки. Через 4 км вниз по течії Лімниці гарне відслонення гірських порід - масивні скелі пісковика. Ще нижче на кілька сотень метрів вліво відходить на підйом лісова дорога в урочище Сокіл (заповідний масив соснового лісу на кам'яних скелях). Воно отримало таку назву тому, що тут, на землях і греко-католицької церкви до II світової війни діяв спортивішй табір української патріотичної молоді товариства «Сокіл». Тепер тут влітку на свій вишкіл збираються українські пластуни. На протилежний беріг р.Лімниці до асфальтованого шосе веде через міст дорога. Тут розташовано село Гриньків. Продовжуємо рух вниз по течії лівим берегом Лімниці через присілок Рікля. Дорога веде через луки. Ще 4 км шляху і входимо в урочище Ангелів до руїн старовинної доменної печі початку XIX ст. - бойківської домниці. Вона розташована на краю великої трав'янистої поляни недалеко від берега Лімниці біля високовольтної лінії. В минулому на Прикарпатті з місцевих руд на деревному вугіллі в таких домницях виплавляли залізо і виготовляли з нього різні вироби. Домниця була збудована на церковних землях, що належали єпископу Ангеловичу. Через бідність руд на початку XIX ст. домниця була закрита. Від домниці слід пройти біля 200 м вниз до кладки і перейти до автобусної зупинки на трасі Калуш - Перегінське - Осмолода. Автобусом можна повернутись в Підлюте чи Осмолоду. При наявності часу доцільно ще пройти вниз до горішньої частини с. Ясень, оглянувши по дорозі зліва унікальний пам'ятник-хрест «В пам'ять святої тверезости» - 1874 рік, пам'ятник члену «Руської трійці» письменнику Івану Вагилевичу, що народився в с. Ясень. Навпроти пам'ятника знаходиться меморіальний музей митця. Прогулянка до пам'ятника й музею І.Вагилевича продовжить описуваний маршрут на 3,5 км.

З Підлютого можна робити цікаві прогулянки по навколишніх горах. Рекомендується оглянути унікальне гірське болото Лютошара, що знаходиться в однойменному урочищі вище Підлютого, в долині однієї з невеликих приток Лімниці.

З Підлютого також можливий вихід на г. Передів на хребет Аршиця долиною струмка Потічки або долиною струмка Кам'янець, що впадає зліва в р.Лімницю, 1,5км нижче с. Осмолоди. Безумовно, що перебуваючи в Підлютому можна детально ознайомитись з історією створення митрополичих палат митрополита А.Шептицького, а також з історією водолікування мінеральними водами Підлютого. Зручне місце стоянки туристів на правому березі Лімниці навпроти Підлютого, про що йшлося вище.

«Осмолода – гора Грофа»

Довжина - 22 км. Тривалість переходу - 10 год.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 725 м н.р.м., кін. точки - 1748 м н.р.м.

Початок маршруту - міст ріки Молода біля с.Осмолода. За мостом повертаємо направо по дорозі, що веде по правому березі р. Молода. Тут можна побачити гідротехнічну споруду на ріці Молода, від якої відходить штучний канал, що поставляє воду до форельного господарства. Зразу ж за мостом розташована галявина, на якій доцільно було б розташувати кемпінг зі всією інфраструктурою - 10 навісів для палаток, 2 туалети, 5 мангалів, 2 коробки для сміття, навіс для прийому харчів. Ця дорога веде до урочища Мшана за 6 км від Осмолоди.

Через 2 км в південному напрямку виходить дорога долиною ріки Котелець. Вона веде по лівому березі ріки. Зправа по дорозі буково-смерекові насадження і явір. В долині ріки ростуть молоді смереки, вільха сіра, верба козяча. Через 7 км від Осмолоди виходить стежка на схил правого берега Котельця. Веде через хвойний ліс схилом гори Великий Канюсяк. Через 1 км виходить на великий зруб на схилі г. Великий Канюсяк і виположується. Тут зустрічається каміння з червоними плямами -це червоні накипні лишайники, які є ознакою чистого середовища.

В кінці зрубу стежка сходить до струмка Котелець. Звідси починається серпантинний підйом на полонину Плісце під Грофою. Рухаємося через хвойний ліс на захід. Ліс з висотою рідшає і починається полонина. Під полониною стежка перетинає райсшток, що веде з-під гори Паренки попід гору Грофу до підніжжя гори Кінь і далі на спуск в Осмолоду. Тут ростуть чисті смерічки віком 120 - 140 років. Виходимо на полонину Плісце. Тут є невеликий будиночок, який ще будується, біля нього є джерело води. Рослинність - одинокі смереки, ялівець, кедр, чорниця, брусниця, сольданела, білоус.

Від будинку продовжуємо рух на захід на сідловину хребта, що з'єднує г. Грофа і г. Паренки. По лінії цього хребта у напрямку північний схід - південний захід проходить гарно прочищена стежка. Повертаємо на північ і через хвойний ліс, гірською сосною і камінням виходимо на вершину Грофи. Час підйому з полонини Плісце до вершини близько 1 години. З Грофи на північ видно вершину г. Кінь.

На північний схід внизу видно початкову точку - с.Осмолода. В східному напрямку вимальовуються гори Малий і Великий Канюсяки, а за ними вдалині хребет Матагів з Сивулею, Ігровищем, Високою. На південь від вершини видно г.Паренки, над якою г.Попадя. На північний захід від Грофи - г.Молода і г.Яйко. Повертаємося цим самим шляхом.

«На гору Фашори»

Довжина - 6 км. Тривалість переходу - 6 год.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 725 м н. р. м., кін. точки —1175 м н. р. м.

Початок маршруту починається на відстані одного кілометра від садиби Осмолодського лісництва поблизу газопроводу "Уренгой - Помари -Ужгород", за 30 м від якого знаходиться підвісний місток через річку Лімниця. Перейшовши місток, підіймаємось стрімкою стежкою, яка серпантином веде на гору Софира (1390 м), з правого схилу якої, на висоті 980 м. н.р.м. відкривається панорама на гору Середню (1639 м), г. Високу (1805 м), г. Ігровище (1807 м).

Перепочивши, продовжуємо маршрут лісовою стежкою, по схилу гори Софира. Далі, через 250 м. стежка рюзходиться, направо - шлях до г. Високої (1805 м), г. Ігровище (1807 м), наліво - продовження шляху на г. Фашори.

Пройшовши 300 м. виходимо на лісосіку, з якої відкривається панорама на село Осмолода, на гори: Малий Канюсяк (1624 м), Грофу (1748 м), гору Молода (1723 м) та Паренки (1737 м).

Продовжуємо шлях лісовою дорогою. Через 800 м необхідно перетнути струмок. Звідси, на відстані 300 м знаходиться хатина, яка служить чудовим місцем для нічлігу на тривалих пішохідних туристичних маршрутах.

Проминувши 500 м виходимо на вершину гори Фашори, з якої відкривається панорама на село Осмолода, на південний схід - на гору Високу (1805 м), гору Середню (1639 м), гору Ігровище (1807 м). На заході, південному - заході видніються гори: Кінь (1552 м), Грофа (1748 м), Паренки (1737 м). На 300 м нижче виходимо на мальовничу галявину, з якої проглядаються вищеназвані гори.

Спускаємося лісовою стежкою по схилу гори Фашори. Приблизно через 400 м. дерев'яною кладкою переходимо струмок. За 300 м звідси знаходиться лісова галявина. Це непогане місце для нічлігу та відпочинку. Трішки нижче звідси трапляються бункери Української Повстанської Армії.

Через 700 м виходимо до річки Лімниці і йдемо вверх по її правому березі, вздовж гори Фашори, стежкою, прокладеною по закинутій вузькоколійці. Далі, пройшовши 1,5 км., повертаємося на місце початку маршруту, а саме до підвісного містка через ріку Лімницю.

«На гору Передів (1553 м)»

Довжина - 9 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 725 м н. р. м., кін. точки - 1553 м н. р. м.

Стежка на хребет Аршицю, однією з вершин якого є г. Передів (1553 м) починається на лівому березі р. Молода за кілька десятків метрів вище від моста через р. Молода. Спочатку стежка серпантинами долає крутий схил, ведучи через мішаний ліс. Через кілька сотень метрів підйому стежка стає пологішою і виходить на гребінь хребта Аршиця, що має чітко виражений характер. Рухаючись гребенем хребта на південний захід і поступово піднімаючись вверх підходимо до верхньої межі лісу, який змінюється з висотою заростями сосни гірської. Вершина Малі (1516м) настільки заросла, що по стежці рухатись важко. Тому доцільніше траверсувати цю вершину на рівні лісу, не змінюючи напрямку і не втрачаючи висоти.

Перед г. Передів стежка добре прокладена, зарості під вершиною прохідні.

З вершини Нередова па півдні і на південному заході добре видно вершини Яйко (1600 м), Молода (1723 м), Кінь (1552 м) і Грофу (1748 м). На межі Рожнятівського і Долинського районів чітко виділяється конус г.Яйко Ілемське (1679 м). На півдні за Грофою видно хребет Паренки (1736 м), а за ним - г.Попадя (1740 м). На південному сході добре видно хребет Матагів з вершиною 1гровиш,е (1807 м), Високою (1805 м) і Сивулею (1818 м).В напрямку на південь гарно проглядається долина лівої притоки Лімниці ріки Молоди аж до Гї впадіння в р.Лімницю біля с.Осмолоди.

Спуск з Нередова аналогічний до шляху підйому. При бажанні в Осмолоду можна повернутися іншим шляхом. З вершини слід зійти на південь однією із стежок, що досить полого спускаються до лісопункту Мшана, в долині ріки Молода. Нижче стежки виводять на зруб і спуск можна продовжити по одній з тракторних лісових доріг. Від Мшани до Осмолоди 6км. Радимо на зворотньому шляху в урочищі Лужки (3 кмвід Осмолоди) поряд з дорогою оглянути відновлений монастир.

«На Сивулю (1818, 1836 м ) із урочища Ризарня»

Довжина -16 км. Тривалість переходу - 1 день.

Висота над рівнем моря: поч. точки - 700 м н. р. м., кін. точки - 1836 м н. р. м.

Маршрут бере свій початок із урочища "Ризарня", садиби Бистрицького лісництва. З Ризарні проходимо 1 км дорогою, яка приведе нас до "Верхнього складу", де розміщений вагончик та годівниця. Пройшовши ще 300 м, ми перейдемо місток, де річка Яла впадає в річку Лімниця. Далі йдемо урочищем "Яла" тракторною дорогою до силового трансформатора, розташованого на З км від урочища "Ризарня".

Від трансформатора дорогою вниз проходимо ще 100 м, і бачимо газопровід "Уренгой - Помари - Ужгород", металевий міст з правого боку. Тут впадає річка Бистрик в річку Лімниця. Рух в напрямку до гори Сивуля продовжуємо дорогою прямо, не звертаючи до моста, правим берегом річки Бистрик, вверх, проти течії, дорогою або полотном закинутої вузькоколійки.

Через 200 м по лівому краю дороги знаходиться пам'ятний знак - обгороджений камінь з вирізаним хрестом та датою (02.04.1908 р.).

Через 1,3 км обидва шляхи приведуть в урочище "Лопушна", де в річку Бистрик впадає його права притока - річка Лопушна. Тут ще зберігся гуртожиток, в якому можна заночувати.

Від гуртожитку в урочищі "Лопушна" продовжуємо рух вверх по річці Бистрик, дорогою або полотном вузькоколійки.

Через 5 км від гуртожитку - урочище "Дальній Бистрик", де по лівому краю дороги стрімка стежка вверх виводить на мальовничу галявину, звідки відкривається краєвид на хребет Горган та на обидві вершини гори Сивуля. Продовжуємо свій рух правим берегом річки Бистрик, де через 300 м на протилежній його стороні спадає водоспад (5-6 м).

Через деякий час брід через невелику праву притоку ріки.

Рух продовжуємо до впадання в річку Бистрик його повноводної правої притоки - ріки Негрова, що бере свій початок біля підніжжя гори Сивуля. Останні кілька сотень метрів до гирла Негрової є важкими через відсутність стежки.

Стежка є, але треба звернути наліво перед першим бродом через р.Бистрик, зліва по напрямку руху лежить біля річки великий камінь. Від каменю стежка лісом підіймається на кілька десятків метрів вище і потім спускається вниз до гирла річки Негрова.

Від гирла річки Негрової, вище якої є гарне місце для туристської стоянки, лісова тракторна дорога досить різко бере вверх по гребеню хребта. Трохи вище дорога стає вологішою і виходить на зруб. Напрям руху -південний схід. Приблизно через 1,5 км дорога виходить на вирівняну ділянку хребта.

Це - урочище "Веснарка". Раніше тут був мисливський будиночок. Продовжуємо рух по чіткому гребню на сідловину, нище якої справа на відстані 35-40 м є джерело води. Сідловина відкрита і з неї відкривається вид на північний схід, на обидві вершини Сивулі. На південний захід видно весь хребет Горгана. На сідловині зручне місце для нічлігу в наметах.

З сідловини продовжуємо рух через молодий ліс на підйом тракторною дорогою і через 0,5 км виходимо на забуреломлену ділянку на краю хвойного лісу. Продовжуємо рух по хребту, обійшовши бурелом на північний схід. Лісом веде добра стежка, що через 0,5 км виходить на Головний Вододільний хребет, на полонину Рущина, По хребту колись проходив кордон Польщі і Чехословаччини. Збереглись прикордонні бетонні стовпчики. Тут проходить межа Івано-Франківщини і Закарпаття. Продовжуємо рух по кордону на північний схід. На полонині в літній час знаходиться стійбище закарпатських вівчарів. Ще 1 км руху і виходимо на верхів'я струмка Негровець, що починається з під полонини. Зійшовши дорогою з кордону на північ, підходимо до руїн колишньої польської прикордонної застави під г. Сивулею. Звідси веде стежка до витоку ріки Негровець (біля 50 м). Саме тут можна знайти багато зручних місць для нічлігу в наметах. Від руїн починається стежка на г. Сивулю.

Спочатку вона перші 600-700 метрів серпантинами через хвойний ліс підіймається по крутому схилу. Пройшовши цю відстань виходимо до початку заростей сосни гірської. Тут стежка роздвоюється (позначено кам'яним знаком). Звертаємо вправо на схід. Стежка стає пологішою, гірська сосна все нижча. Стежка виходить на північно-східний схил масиву Сивулі і повертає на північ, північний схід. Підйом майже відкритий, стежка досить полога, кам'яниста. Часом справа ще видно рештки колючого дроту часів Першої світової війни. Передвершинна ділянка завалена великими брилами, пісковика, багато землянок та окопів.

На першій вершині г. Сивуля (1818 м) встановлено кількаметровий стовп.

Майже на північ, з вершини на відстані 1 км видно другу вишу вершину Сивулі (1836 м).3 однієї вершини на другу через неглибоку сідловину веде стежка. З Сивулі відкривається панорама на деякі вершини Карпат.

На півночі - г. Ігровище (1807 м) та г.Висока (1805 м), на заході -хребет Горган, а за ним гора Овул (1613 м), г. Попадя (1740 м), г. Грофа (1748 м) та інші. На північному сході поруч із Сивулею - вершини гір Боярин (1678 м) і Негрова. В далині, на сході - г. Довбушанка (1754 м), а за нею гора Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м). На півдні - панорама полонинських хребтів Закарпаття. З обох вершин г. Сивулі гарно проглядається шлях виходу на полонину Рущина.

Друга вершина Сивулі є більш крутою, конусоподібною, завалена великими блоками пісковика. З неї добре видно крім навколишніх вершин, полонину Рущина, з якої починався вихід на вершину.

Із Сивулі є декілька варіантів повернення в Ялу - Ризарню.

1) Через полонину Рущина. Щоб з вищої веришни Сивулі ще раз не виходити наверх, рекомендується обійти першу вершину з півдня. Для цього рекомендуємо із сідловини між обидвома вершинами пройти на південь на спуск добре помітною стежкою і вийти до кам'яного туру в місці роздвоєння стежок (це місце описувалось в характеристиці шляху на вершину). Далі повернення в Ялу - Ризарню по трасі підйому.

2) З полонини Рущина виходимо до витоку потока Негровець (50 м від руїн застави) і райсштоку, що на одній висоті огинає всі відроги хребта Матагів, рухаємось на північний захід. Цей шлях дуже довгий, стежка непогана хоч на ділянці під г.Лопушна біля 1,5 км стежка веде через зарості гірської сосни. В дощову погоду рух по цій стежці є небажаним. Приблизно через 2,5 год. ходу з полонини Рущина ця стежка роздвоюється. Стежка, що веде впрано, через 50 хвилин ходу виведе на полонину Погар під Ігровищем. Стежка вліво веде на спуск до гуртожитку в Лопушній і далі в Ялу чи Ризарню.

3) З вищої верщини Сивулі (1836 м) слід продовжити рух по хребту в напрямку на північний схід до схилу вершини Лопушна. По цьому схилу слід повернути на північний захід і по кам'янистих осипах вийти на описану вище стежку, що траверсує південно-західний схил хребта Матагів. Далі можна продовжити рух по стежці до гуртожитку в урочищі Лопушна.

4) Будучи на райсштоку, що веде травесом від руїн прикордонної застави в урочищі Лопушна замість руху далі по стежці, можна схилом хребта г. Лопушна зійти вниз на захід і південний захід до лісової дороги визу, а потім нею до впадання в р. Бистрик правої притоки. Далі по шляху виходу на г.Сивуля в Дальній Бистрик, Лопушну, Ялу. Слід відмітити, що цей варіант спуску є найкоротшим. Його можна рекомендувати тільки для туристів, що мають гірський досвід сходжень і достатню фізичну підготовку, в умовах сухої погоди та гарної видимості. Взагалі, на нашу думку, подорожі в районі г. Сивуля доцільно проводити не одно-, а дво- чи багатоденними, що дасть можливість не поспішати і отримати велике задоволення від даного регіону.

Рекомендуємо під час перебування на полонині Рущина оглянути мальовниче урочище Пекло. Від руїн прикордонної застави до урочища Пекло приблизно 1 км. Для виходу до нього слід пройти стежкою вниз на схід до витоків р. Бистриця Солотвинська, яка починається на полонині. Стежка повертає на північний схід і веде вниз в с. Гуту Богородчанського району. Рухаємось на схід, перейшовши річку, по трав'янистому схилу і через 500 м виходимо до крутого урвища з пісковиків і сланців, внизу якого починається потік Салатрук, що є притокою р. Бистриці Надвірнянської. Саме тут межують Рожнятівський, Богородчанський та Надвірнянський райони. Від урочища Пекло чудовий вид на полонину Рущина та обидві вершини Сивулі. Саме від урочища можна зробити вихід на г. Боярин чи г. Негрову, які знаходяться у верхів'ях Бистриці Солотвинської.

При проведенні багатоденного походу по хребті Матагів можна порекомендувати для сильних груп проходження обидвох вершин Сивулі, г. Лопушної і Борєвки з рюкзаками, а потім спуск по зарослій квартальній просіці на полонину Погар в підніжжі Ігровища. Цей шлях найкоротший, проте вимагає відповідних навиків, високих фізичних якостей і може бути пройдений в суху погоду за доброї видимості.

«На гору Ігровець (Ігровище) з Ризарні»

Довжина -14 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкова точка - 700 м н.р.м.; кінцева точка -1807 м. н.р.м.

Стежка розташована в Бистрицькому лісництві. Маршрут починається біля контори лісництва. Йдемо дорогою в напрямку урочища Яла. Біля розвилки доріг по правій стороні рекомендовано встановити „грибок" (2). Повертаємо ліворуч, по тракторній дорозі піднімаємось вгору. Даний маршрут є повишеної складності. Крутизна підйому на різних ділянках маршруту сягає 35-50 градусів. Проходячи маршрутом потрапляємо в смереково-березовий ліс, з участю сосни звичайної. Висота дерев сягає 25-35 м. Вище ліс переходить в зарості гірської сосни. Пройшовши приблизно З км і подолавши важкі кам'янисті підйоми, бажано встановити альтанку(З). Рухаємось по маршруту до закінчення тракторної дороги, по лівій стороні якої знаходиться райсшток, який серпантином піднімається вгору на г.Високу до мисливського будиночка, від якого можна перейти (200 м) по хребту на гору Ігровище.

«На Ігровець і Високу з Ризарні»

Довжина -14 км. Тривалість пережоду - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкова точка - 700 м н.р.м.; кінцева точка -1807 м. н.р.м.

Від Ризарні йдемо дорогою в напрямку до урочища Яла. Від трансформатора підіймаємось лісовою дорогою на схід і північний схід. Вихід на цей хребет можна почати і трохи щвидше. Не доходячи 0,7 км до трансформатора після спуску дороги й моста, вліво відходить лісовозна дорога, що веде на підйом гребенем хребта. Ця дорога скорочує шлях на 0,7-1 км. Дорога веде хребтом досить круто і тільки через З км стає пологішою. Ще 1 км по майже горизонтальній частині хребта і дорогу зліва направо перетинає чіткий райсшток. Повертаємо направо і протягом 4 км до полонини Погар на сідловині між Борєвкою та Ігровищем починаємо підйом із заходу - південного заходу і півдня на масив г. Ігровище. Приблизно через 1 км від перетину дороги із стежкою струмочок з водою. Водою слід запастись, тому що дальший шлях безводний (на полонині Погар є вода, але в стороні від описуваного маршруту). З полонини Погар в напрямку на північ починається З км тягун на вершину. Стежка веде гребенем хребта, але її початок нечіткий, тому треба уважно пошукати, щоб не йти вверх через зарослі. З висотою ліс проріджується, ще вище - поодинокі кущі сосни гірської.

З полонини Погар стежка веде на спуск в село Гуту Богородчанського району. З цієї ж полонини на захід траверсом через ліс і хребет Борєвки веде стежка на полонину Рущина під Сивулею, про яку згадувалось раніше. Від полонини Погар до полонини Рущина з рюкзаком приблизно 4 години ходу. На хребет Матагів і г.Сивулю можна вийти нийкоротшим шляхом по зарослій просіці хребта, що з'єднує Ігровищеі Борєвку.

Стежка, що веде на Ігровище, огинає масив із заходу, поступово і плавно набираючи висоту. Далі ця стежка виводить на вузький гребінь між Ігровищем і Високою. На верщину виходять, сходячи із стежки направо. До верщини від стежки 150-200 м пологого кам'янистого підйому. Спуск з г. Ігровища чи г. Високої по одному з описаних раніше варіантів.

Для добре тренованих груп в ясну погоду можна порадити спуск з-під г. Високої на захід по брилах каменю і дальше лісом до виходу на стежку -райсшток, якою виходили на полонину Погар. Тут слід бути уважним, щоб не відхилитись занадто вправо.

«На гору Паренки»

Довжина -14 км. Тривалість переходу - 1 день.

Висота над рівнем моря: початкова точка - 700 м н.р.м.; кінцева точка -1807 м. н.р.м.

Початок маршруту - міст ріки Молода біля с.Осмолода. За мостом повертаємо направо по дорозі, що веде по правому березі р.Молода. Тут можна побачити гідротехнічну споруду на ріці Молода, від якої відходить штучний канал, що поставляє воду до форельного господарства. Зразу ж за мостом розташована галявина, на якій доцільно було б розташувати кемпінг зі всією інфраструктурою - 10 навісів для палаток, 2 туалети, 5 мангалів, 2 коробки для сміття, навіс для прийому харчів. Ця дорога веде до урочища Мшана за 6 км від Осмолоди. Через 2 км в південному напрямку виходить дорога долиною ріки Котелець. Вона веде по лівому березі ріки. Зправа по дорозі буково-смерекові насадження і явір. В долині ріки ростуть молоді смереки, вільха сіра, верба козяча. Через 7 км від Осмолоди виходить стежка на схил правого берега Котельця. Веде через хвойний ліс схилом гори Великий Канюсяк. Через 1 км виходить на великий зруб на схилі г. Великий Канюсяк і виположується. Тут зустрічається каміння з червоними плямами це червоні накипні лишайники, які є ознакою чистого середовища. В кінці зрубу стежка сходить до струмка Котелець. Звідси починається серпантинний підйом на полонину Плісце під Грофою. Рухаємося через хвойний ліс на захід. Ліс з висотою рідшає і починається полонина. Під полониною стежка перетинає райсшток, що веде з-під гори Паренки попід гору Грофу до підніжжя гори Кінь і далі на спуск в Осмолоду.

З полонини Плісце слід вийти на гребінь хребта, що з'єднує вершини Грофи та Паренки, та повернути на південь. Підйом проходить через хвойний ліс, а потім через густі зарості сосни гірської. Стежка чітка, добре прочищена. Час виходу на вершину від будиночка на полонині Плісце без рюкзаків приблизно 1 год. - 1 год. 15 хв. Панорама з вершини гори Паренки майже така, як із Грофи. Тільки вершина Попаді стає ближчою, а на півночі вид на Аршицю закриває масив гори Грофа. З Паренок при здійснені кількаденної мандрівки можна продовжити маршрут на г. Попадя (1742 м), через вершину гори Мала Попадя, розташованої в Привододільних Горганах на межі Закарпаття та Івано-Франківщини. Завдяки важкодоступності тут збереглись смерекові, а нижче буково-ялицево-смерекові праліси, цікаві для дослідження процесу їх формування в суворих кліматичних умовах Горган. Для вивчення післяльодовикової історії лісів інтерес представляють осередки кедрових смеречин, смерекових кедрин та місцями майже чистих кедрин, які трапляються в бідних типах лісорослинних умов. Це один з найбільших осередків кедра в Українських Карпатах. У високогір'ї добре збереглась верхня межа смерекових лісів у середньому на висоті 1500-1550 м. Вище смуги смеречин поширене криволісся з гірської сосни та субальпійські пустища з фрагментами альпійських фітоценозів. Зелена вільха трапляється тут зрідка.

Існує й варіант виходу на гору Паренки з підходом до Гї схилу з Осмолоди по долині лівої притоки Лімниці - р. Петрос. Стежка з г.Паренки на г.

Попадя чітка і добре прочищена. З Попаді можливий спуск в Закарпаття або в Дальній Дарів в басейні р. Лімниця.

«На гору Малий Канюсяк»

Довжина - 9 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкова точка - 700 м н.р.м.; кінцева точка -1807 м. н.р.м.

Від моста через річку Молода в Осмолоді рухаємось по дорозі на південь лівим берегом Лімниці і через 1 км виходимо до металевого мосту, по якому дорога перетинає Лімницю. Міст не переходимо, а звертаємо з дороги направо на захід. Стежка через 100 м через луки виходить до початку залісненого хребта і починає підйом вверх на південний захід. Підйом пологий, стежка чітка. Часом трапляються полянки. Приблизно через 1,5 км Від початку підйому стежка заходить в хвойний ліс і стає крутішою, робить повороти. Потім стежка виводить на відкрите виположене місце з якого добре видно Осмолоду. Стежка веде на захід і обходить Малий Канюсяк з півдня. Стежка проходить по одній висоті. Наліво від неї відходить стежка, що веде на спуск в лісопункт Різарню.

Продовживши рух на південний захід і захід, по стежці через деякий час виходимо на тракторну дорогу, що веде на сідловину між обома Канюсяками. На сідловині велика поляна, де можна встановити альтанку.

З сідловини Малого Канюсяка підіймаємось на північ без стежки по досить крутому схилу через хвойний ліс, який має домішки кедра. Вище ліс переходить в зарості сосни гірської, які вкривають і саму вершину гори. Стежка заросла сосною гірською. З вершини Малого Канюсяка добре видно Горгани, На відстані 1,5-2 км. Рухаючись на південний захід, виходимо на г.Великий Канюсяк.

«По хребту Горгани»

Довжина маршруту - 22 км. Тривалість переходу - 10 годин.

Початкова точка: 950 м н. р. м. Кінцева точка: 1611 м н. р. м.

Маршрут починається від контори Різарнянського лісництва і проходить по дорозі вздовж річки Лімниця вниз по течії річки. За З кілометри від початку маршруту звертаємо з дороги направо і повз струмок ( в якому можна набрати питної води ) виходимо на тракторну дорогу, яка веде до великої металевої вишки. Дорога кам'яниста, поросла травою, проходить крутим підйомом в деяких місцях на протязі 200-300 м по всій ширині дороги тече вода. За З кілометри від початку підйому розташована галявина, на якій можна перепочити. За галявиною знову виходимо на дорогу і, подолавши ще один невеликий підйом, пінімаємось на вершину гори Горга, де розташована стара металева радіовишка.

Далі маршрут йде в напрямку на південний-схід. За вниз 500 м від вершини розташована галявина за якою на хребет Горган. Тут стежка досить добре прокладена, тільки часом зустрічаються лісові завали. Через 7 км руху по хребу маршру виходить на вершину Кінець Горганів (1611м), звідки починається Великий вододільний хребет. В місці де стежка виходить на Великий вододільний хребет, слід звернути на південний захід по просіці з кордонними стовпчиками і перетнути хребет, перейшовши на його південно-західний схил. Через 2 км спуску на хребет знаходиться полонина з якої стежкою на захід і північний-захід сходимо в долину річки Щавлик. По долині Щавлика веде лісовозна дорога, якою за 6 км від початку спуску з полонини виходимо в долину річки Лімниці в урочищі Брустури. Далі вниз рухаємось полотном колишньої вузькоколійки і через 4 км виходимо до урочища Дарів, де розташоване Різарнянське лісництво.

Рослинний світ представлений ялицею, смерекою, сосною, буком, березою, ягідником.

Тваринний світ теж досить різноманітний. На маршруті можна побачити ящірку прудку, гадюку звичайну. Із птахів зустрічаються дятли строкаті, жовна, сойка, рябчик. Із ссавців поширені козуля європейська, кабан, лисиця, тхір, заєць русак, білка карпатська, миші.

«На гору Попадя»

Довжина маршруту: 42 км. Тривалість переходу: 3 дні

Висота над рівнем моря: початкова точка - 950 м; кінцева точка -1740 м.

День 1. Маршрут починається від контори Різарнянського лісництва Осмолодського держлісгоспу. Маршрут проходить вздовж річки Лімниця по зруйнованій вузькій колії, збудованої ще за Австрійської окупації. На протязі всього маршруту рослинність є досить одноманітною, оскільки перша частина маршруту знаходиться на одній висоті над рівнем моря. Рослиний світ тут представлений старими сосновими лісами з насадженнями берези. На маршруті зустрічаються досить складні ділянки рельєфу, які спричинені частими змінами русла річки, обривами, підмитими берегами. На цих ділянках треба бути найбільш уважним.

На третьому кілометрі маршруту спостерігається підвищена заболоченість. На четвертому кілометрі є неупорядковане джерело. Це місце використовується туристами для поповнення запасів води.

На шостому кілометрі знаходиться чудовий водоспад за яким через кількасот метрів знаходяться болотисті поля. На десятому кілометрі знаходиться "Поляна Лопухів". Ідеальне місце для розташування на нічліг.

На одинадцятому кілометрі маршрут перетинає ріка, колись тут був залізничний міст, але він був зруйнований, тому потрібно йти вбрід. Не доходячи до урочища Сплай потрібно перейти річку ще раз. Сплай - так називали гуртожиток лісників, місткістю більше 60 чоловік. Тут може розміститися група туристів на першу ніч.

День 2. Друга частина маршруту побудована таким чином. Потрібно рухатися знову вздовж річки Лімниця по старій колії, до газо траси. Потім по трасі на північ до урочища Німецька. Тут стоїть стовп №57, чудове місце для відпочинку. Звідси рух потрібно здійснювати по хребту, границі між Івано-Фраківською та Закарпатською областю до стовпа №63, від якого на захід буде видно гору Попадя Велика. Рухаючись вздовж границі крутим підйомом через кам'янисті розсипи та сосну гірську піднімаємося на гору.

Зворотній маршрут можна побудувати двома шляхами:

1. Повернутися до урочища Сплай, переночувати, спуститися в лісництво.

2. Від стовпа №63 спуститися стежкою на схід до мисливської хати (40 хв.) в якій може переночувати невелика група туристів (до 6-ти чоловік)

День 3. Рухаючись на схід від мисливської хати до полонини «Панський грунт», з якої спуститися до річки Дарів. За течією річки рухатися 7 км до лісництва.

«На гору Овул»

Довжина маршруту - 15 км . Тривалість переходу - 2 дні.

Початкова точка: 950 м н.р.м. Кінцева точка: 1609 м н.р.м.

День 1. Маршрут починається від контори Різарнянського лісництва Осмолодського держлісгоспу. Маршрут проходить вздовж річки Лімниця по зруйнованій вузькій колії, збудованої ще за Австрійської окупації. На протязі всього маршруту рослинність є досить одноманітною, оскільки перша частина маршруту знаходиться на одній висоті над рівнем моря. Рослинний світ тут представлений старими сосновими лісами з насадженнями берези. На маршруті зустрічаються досить складні ділянки рельєфу, які спричинені частими змінами русла річки, обривами, підмитими берегами. На цих ділянках треба бути найбільш уважним.

На третьому кілометрі маршруту спостерігається підвищена заболоченість. На четвертому кілометрі є неупорядковане джерело. Це місце використовується туристами для поповнення запасів води. На шостому кілометрі знаходиться чудовий водоспад за яким через кількасот метрів знаходяться болотиста поляна. Тут з правої сторони є чітко виражена стежка поміж сосновий ліс, якою потрібно підніматися вгору до мисливського будиночку Він був збудований приблизно 40 років тому для польської знаті, які часто полювали тут на місцеву дичину. В цьому будиночку може розміститися група туристів (6 чол.) для нічлігу.

День 2. Від будинку на північний захід веде стежка на гору Овул. Вона вкрита ягідниками і є кінцевою вершиною хребта Верхній Дарів, що починається від Головного Вододільного хребта і проходитьна північний схід, розділяючи долину річки Лімниці та її лівої притоки - р. Дарів. З Овула, який стоїть дещо відокремлений від інших вершин, гарний вид на навколишні вершини Центральних Горган.

Спуск пролягає по стежці на захід від вершини через гірську сосну та розсипи каміння (300 м) далі стежка проходить через густі зарослі кінського щавелю. Спустившись на поляну можна відпочити перед крутим спуском по квартальній просіці через ягідники до ріки Дарів, по якій спуститися до контори Різарнянського лісництва.

«Урочище Мшана - озеро Розсохан»

Довжина маршруту - 12 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 785 м н.р.м., кінцевої точки -1250 м н.р.м.

Цікавим об'єктом цього маршруту є болото Мшана (4 км). Пам'ятка природи болото Мшана знаходиться в заплаві ріки Молода, де проходить вихід ґрунтових вод, по сфагновому болоті. Формування його проходить на торфовищі потужністю від 1 до з і більше метрів. Щорічне накопичення торфу надає підвищеної вітростійкості. Але від'ємно відображається на їх рості. Деревний ярус складається з сосни і ялини. Сосна і ялина у віці 120 років має висоту 7 метрів, діаметр 12см. Мохове покриття суцільне, з певною перевагою сфагнумів.

Гірське озеро в урочищі Росохан є гідрологічною пам'яткою природи місцевого значення. Воно знаходиться у кварталі 8 Мшанського лісництва. Озеро завального походження характерне для Горган. Воно має еліптичну форму і живиться за рахунок атмосферних опадів. Озеро розташоване в кам'яній чаші, позбавлене дерев, на висоті 3-5 м над водою.

Фауна урочища різноманітна і цікава. Тут мешкають дикі свині, благородний олень, козуля європейська, лисиця та декілька видів гризунів.

З птахів на території урочища відмічені сіра мухоловка, снігур, великий яструб, звичайний канюк. Зустрічаються також плазуни, ящірка, гадюка звичайна, амфібія: саламандра, тритон альпійський. Останній вид занесений до Червоної книги як вид, що скорочує свій ареал.

Таким чином у флорі та фауні урочища Росохан є декілька видів, занесених до Червоної книги і з рослин - це сосна кедрова європейська, що поодиноко зростає по берегах озера. Із тварин - тритон альпійський.

«На гору Яйко Ілемське (1679 м)»

Довжина маршруту -12 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 785 м н.р.м., кінцевої точки - 1679 м н.р.м.

Від лісництва Мшана слід рухатись лісовозною дорогою, або полотном закинутої вузькоколійки на північний захід по лівому березі річки Мшана. Через 4 км виходимо в урочище Росохан, де в Мшану впадає її права притока - р. Росохан. Річка Росохан впадає в р.Мшана, витікаючи із котловини між вершинами Яйко Ілемське - Укерня - Сиваня - Солотвинка - Молода - Яйко. Долиною р. Росохан можливий варіант виходу на хребет і Яйко Ілемське. Продовжуємо рух у напрямку на північний захід по лісовій дорозі і стежках, приблизно через 5 км від урочища Росохан виходимо по пологому підйому через хвойний ліс на вододільний хребет, що знаходиться на межі Долинського і Рожнятівського районів Івано-Франківщини. Вододільний хребет розділяє басейни правих приток Дністра - Лімниці і Свічі. Для сходження на вершину з вододілу слід рухатись на підйом на південь і південний захід через ліс з трав'янистими полянами, а з висотою -через зарості сосни гірської і кам'яні розсипи. З вододілу на верх масиву Горгана Ілемського веде добра стежка. На хребті стежка звертає на південний схід. Вершина гори кам'яниста з низькорослими кущами сосни гірської.

З Горгана Ілемського чудовий вид на лісистий хребет Аршиці в напрямку на північний схід. Майже на сході чітко видно гору Передів на хребті Аршиця, яка має гостроконечну вершину. На заході, за долиною р.Свіча, добре проглядаються вкриті лісом вершини Бескидів - г. Хом, Гургулат, Плеша, Менчул.

В південному напрямку Горган Ілемський переходить в г.Укерню, Сиваню і Солотвинку і цей хребет поступово переходить в сідловину, з якої можна вийти на г.Молода. Вершину г.Молода з Яйка Ілемського видно під азимутом 162°. Вкриту лісом і гірською сосною г.Яйко (1600 м) видно під азимутом 132°. Повернення в Мшану - по шляху виходу. При наявності часу і бажання в урочище Мшана можна повернутись, пройшовши на південний схід по стежці на спуск в долину р.Укерня, а потім після її впадіння долиною р. Росохан до її впадання в р.Мшану. Проте цей шлях вимагає гарної погоди.

вміння орієнтуватись. Стежки не всюди прочищені, що утруднює рух. З Яйка Ілемського на Сиваню і Солотвинку веде траверсом схилу із сходу старий райсшток, але він дуже заріс. Від впадіння в р.Росохан його притоки Укерня вниз веде лісовозна дорога.

«На гору Молода (1723 м)»

Довжина маршруту - 8 км. Тривалість переходу - 8 год.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 785 м н.р.м., кінцевої точки - 1723 м н.р.м.

Початок маршруту до сідловини між г.Яйко і г.Молода аналогічний виходу на г.Яйко. З сідловини, з якої видно мисливський будиночок під Г.ЯЙКО, треба рухатись на захід, підійматися через кам'яні осипи й зарості сосни гірської. В минулому тут проходили стежки, але зараз вони дуже заросли. Верпшна г.Молода також заросла сосною гірською, тільки під самою вершиною невелика відкрита поляна.

З г.Молода чудово видно на сході г.Кінь, г.Грофа, г.Паренки, г.Попадя, а за ними обидва Канюсяки і вдалині - хребет Матагів від Високої до Сивулі. На північному сході - заросла вершина гори Яйко, а за нею - панорама хребта Аршиця. На північному заході хребет Солотвинка - Сиваня - Укерня і Яйко Ілемське. Спуск і повернення в Мшану по шляху виходу.

«На гору Попадя (1740 м) з Піскави»

Довжина маршруту -12 км. Тривалість переходу - 1 день.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 910 м н.р.м., кінцевої точки -1740 м н.р.м.

З Піскави слід йти полотном вузькоколійки на південь через урочище Корито (є кілька будинків). Від Піскави до Головного Вододільного хребта приблизно 9-ти кілометровий підйом на границю із Закарпаттям досить пологий. Слід запастись водою внизу, тому що масив Попаді безводний. Граничний хребет Верх Чорноріки повертає на схід і північний схід по крутому схилу, зарослому сосною гірською і заваленому брилами пісковика виводить через 2 км підйому на верщину Попаді. Спуск по трасі виходу на вершину. Інші варіанти виходу і спуску вже згадувались.

«На озеро Синевір»

Довжина маршруту - 5 км. Тривалість переходу - 5 год.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 910 м н.р.м., хребет - 1250 м н.р.м., кінцевої точки - 989 м н.р.м.

Від Піскави 5 км до лісопункту Болотняк долиною ріки Молода. Тут ще зберігся на горбі гуртожиток. Далі рух продовжуємо на захід долиною струмка Машиновий. Через 2 км від старого гуртожитка дорога починає підйом на Головний Вододільний хребет. Підйом короткий, не крутий, через ліс. Спуск на захід в долину р. Ростока до лісовозної дороги, а потім нею вниз на захід і південний захід 7 км до впадіння річки в р. Тереблю. З цього місця слід пройти по асфальту на північ 1,5 км до впадіння в р. Тереблю її правої притоки - р. Озірної. Тут є турбаза і невелике село Красне. Асфальтованою дорогою 1,5 км до озера. Відвідування озера платне.

Озеро Синевір гребельного типу. Озеро має площу 7 га, лежить на висоті 989 м над рівнем океану, має глибину 24 м. Річка Озірна витікає з озера дещо нижче, просочуючись через завальну греблю. Вода в озері чиста, холодна. На захід від озера підіймається гора Озерна (1495 м). Береги озера вкриті мішаним лісом.

Повернення в Піскаву по шляху виходу. Можливий варіант повернення в Піскаву через найвище розташоване закарпатське село Слободу. Для цього слід по дорозі пройти на північ і північний схід і схід 6 км і в напрямку на схід знову вийти по дорозі на кордон Закарпаття і Івано-Франківщини. По кордону проходимо біля 2 км на південь і виходимо на спуск в долину ріки Машиновий, звідки ми виходили на підйом. Шлях повернення дальще описаний на початку характеристики маршруту.

Шлях повернення в Піскаву можна ще скоротити на кілька кілометрів. Для цього, вийшовши після проходження села Слобода на кордон Закарпаття з Івано-Франківщиною не йти на південь по кордону 2 км, щоб зійти в долину струмка Машиновий, а з кордону сходимо по одній із стежок чи лісовозних доріг в долину річки Гича, що через З км впадає в річку Молода і виходимо до колишньої вузькоколійки. Іде 2,5 км вниз і ми в Піскаві.

Відрізок маршруту на озеро Синевір можна використати для розробки багатоденного маршруту по Прикарпаттю і Закарпаттю. Від озера одноденний перехід (біля 16 км) на Вишківський перевал, через який проходить авто-дорога Хуст -Міжгір'я - Вигода - Долина. Річка Ростока, по якій виходили з Болотняка на озеро, впадає зліва в р. Тереблю за 3 кмвід центра села Синевирська Поляна. В селі є декілька крамниць, медпункт, пошта. Село має автобусне сполучення з райцентром і містом Хуст. З центра села досить легкий перехід по відкритій місцевості пологим підйомом і спуском р. Озерянка, яка бере початок з-під Попаді і повернутись на Івано-Франківщину через хребет Верх Чорноріки і гору Попадя. Звичайно, що цей маршрут слід спланувати на кілька днів.

«На гору Молода (1723 м) з Піскави»

Довжина маршруту - 6,5 км. Тривалість переходу - 7 год.

Висота над рівнем моря: початкової точки - 910 м н.р.м., кінцевої точки - 1723 м н.р.м.

Переходимо в Піскаві по мосту на лівий берег р. Молода і по мисливській стежці майже на північ починаємо лісом підйом на вершину. Через 3,5 км підйому виходимо на райсшток, що траверсує хребет Яйка Ілемського - Укерні - Сивані - Солотвинки і виводить під вершину Молодої через зарості гірської сосни. Ця стежка чітка, але потребує прочиш,ення. Через З км виходимо на вершину г. Молода. По стежці слід рухатись на північний схід і північ. Спуск з вершини по шляху виходу.

Звичайно, що одноденних маршрутів в цьому гірському районі можна прокласти ще дуже багато. Автори не ставили собі за мету охарактеризувати всі пішохідні маршрути по Рожнятівщині. Малося на увазі охопити одноденними маршрутами найцікавіший і найбільш складний район Центральних Горган. Тому найкращим стартовим пунктом слід вважати с. Осмолода чи Підлюте. Не менш цікапі маршрути можна прокласти і в долині р. Чечви з Лугів, Спаса чи Липовиці. Деякі одноденні маршрути описані з Ризарні, Яли, Мшани, Дарова та Піскави. Це викликано тим, що кілометраж цих мандрівок є завеликим для одного дня. Якщо Осмолоду вважати основним пунктом для цих мандрівок то доцільно деякі одноденні маршрути перетворити в дво- чи багатоденні. Звичайно, одноденні маршрути мають значні переваги перед багатоденними, в тому числі й дводенними.

Він вимагає від учасників великих фізичних і психологічних навантажень, не завжди дає можливість спокійно насолоджуватись природою. По можливості слід одноденні маршрути із великим кілометражем і значним набором висот роботи дводенними. Особливо це відноситься до дитячих і юнацьких груп, які ще не є фізично сформованими. Слід пам'ятати, що спілкування з горами повинно приносити моральне задоволення, а не фізичне виснаження і постійний поспіх. Тому на основі описаних маршрутів з використанням картографічних матеріалів і путівників кожен керівник групи повинен вибрати найкращі варіанти, які б принесли учасникам групи велике задоволення від мандрівки.

*** Матеріали сайта Рожнятівської РДА