Карпати. Сторожинецький район – туристські маршрути

Карпати. Сторожинецький районСкачать карту  «Карпати. Сторожинецький район - туристські маршрути»,1:75 000

Скачать «Карпати. Сторожинецький район - туристські маршрути» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Сторожинецький район – один з найунікальніших в історичному розрізі. Ця земля навіть у порівняно недалекому минулому не була єдиною територіально – адміністративною одиницею, а належала різним за звичаями та традиціями частинам Буковини. Простяглася вона від гори Цецино, яка стоїть на стику Кіцманщини та окраїни Чернівців, аж до знаменитої гори Петрушки в урочищі Лаура на кордоні з сусідньою державою Румунією. Сторожинеччина – унікальна природна скарбниця флори і фауни, край “золотого” бука і заповідних мисливських угідь.

Сторожинецький район засновано 11 листопада 1940 року ( в сучасних межах з 4 січня 1965 р), розташований у південно-західній частині Чернівецької області України, у передгірній частині Карпат.

Східна частина району лежить у Передкарпатті, західна.— в межах Українських Карпат.

Межує: на заході з Вижницьким, на півночі з Кіцманським, на сході з Глибоцьким районами та містом Чернівці, на півдні межі району співпадають з державним кордоном України та Румунії.

Карпати. Сторожинецький район - туристські маршрути

Територія району — 1,160 тис.кв. км (найбільша в області), на якій розташовано 39 населенних пунктів: 1 місто – Сторожинець, 1 смт – Красноїльськ (9.9 тис.жит.) та 37 селищ сільського типу.

Населення ( на 01.01.2012 р.)— 97 949 осіб .

Районний центр — місто Сторожинець (14 505 жителів).

Віддаль від Сторожинця до Чернівців - 20 км.

Сторожинеччина - це найбільший на Буковині край, де традиційно у злагоді та взаєморозумінні живуть українці і румуни, росіяни і поляки, представники інших національностей. Він перенасичений трудовими ресурсами, а тому склалось так, що чимало жителів, загалом чоловіки - будівельники, сезонно виїжджають в інші місцевості України та навіть за кордон на роботу. Тому не дивина, що місцеві будівлі, зведені золотих рук майстрами, визначаються ошатністю, добротністю, надійністю.

Сторінка історії. В документах перші спогади про Сторожинець зустрічаються ще в 1448 році. Існує гіпотеза, що це старовинне місто, виникло як сторожовий пост на терені древнього Галицько – Волинського князівства часів Князівської Русі і зародження Української держави. І служив цей пост першим захисним щитом українських земель від нападів кочових племен варварів з південного та південно-східного напрямків.

Документально доведено історичними дослідженнями: в ІХ – ХІ ст. Буковина входила до складу Київської Русі, а згодом після ІІ розпаду на князівства – до Галицько-Волинського князівства (ХІІ – ХІІІ ст.).

З середини ХІV ст. і до кінця ХVІ ст. Сторожинець, як і більша частина Буковини, входили до складу Молдовського князівства. В 1448 році містом володів молдавський воєвода Роман.

Згодом Молдова потрапила в залежність до Туреччини. Населення несло на собі подвійний гніт – турецьких загарбників і місцевих румунських та молдовських феодалів.

Внаслідок російсько-турецької війни (1769- 1774 рр.) місто було звільнене від турецької неволі, але з часом його підкорила сусідня Австро-Угорщина.

З розвитком капіталістичного виробництва в Європі і появою перших багатих підприємств в Сторожинці виникає ряд невеликих промислових підприємств, серед яких найбільше виділяються деревообробний цех, лікеро-горілчаний та цегельний заводи.

Для транспортування лісосировини споруджується залізнична колія Сторожинець – Берегомет, що веде до лісових масивів передгір’я Карпат.

Зростає поступово і кількість населення міста. Нарощуючи потужність згаданих підприємств, розвиваються й супутні галузі господарства: переробка тваринницької та рослинницької продукції, набуває поширення народний промисел, ткацтво, торгівля. З невеличкого провінційного селища Сторожинець переростає в містечко.

Після падіння Австро-Угорської імперії Сторожинець протягом 22 років перебуває під владою королівської Румунії.

Новою сторінкою в історії міста відкриваються події після 28 червня 1940 року, коли Північна Буковина була звільнена від іноземного підпорядкування і включена до складу Української РСР та Союзу РСР.

Та за час німецько-румунської окупації були нанесені величезні матеріальні збитки. Було знищено понад 300 будинків житлового та виробничого призначання, 4 великих підприємства (2 шкірообробних, 2 спиртових заводи ), виведено з ладу електростанцію, ряд об’єктів культурно-побутового обслуговування.

Сторожинець був звільнений військами Першого Українського фронту у березні 1944 року.

В повоєнні роки в Сторожинці були побудовані 2 лісопильних, шкірочнний і лікеро-горілчаний заводи, промкомбінат, електростанція, сирзавод, хлібозавод, завод мінеральних вод, райпобуткомбінат, цегельня, лісокомбінат, райоб’єднання “Сільгосптехніка”, об’єднання “Міжколгоспбуд”, автотранспортне підприємство та інші.

Нова сторінка літопису Сторожинеччини відкрита із приходом незалежності. Район почав відроджувати традиції понад вікової давності. Розвивається приватний бізнес, розширюються зв’язки з сусідніми державами.

Раніше загалом пріоритетною була сільськогосподарська галузь, однак реформи внесли нові корективи. У загальній структурі промислового виробництва району майже три чверті займає деревообробна галузь. І в цьому немає нічого дивного, адже на третині площ району ростуть ліси (потужне переробне підприємство ВАТ «Красноїльський ДОК», яке профілюється на виробництві шкільних меблів).

Сільськогосподарські виробничі кооперативи виготовляють і розфасовують соки, джеми та різноманітні інші закрутки у так звану євробанку. Продукція має стабільний попит на ринках як України, так і за її межами.

Корисні копалини: глини, вапняки, гравій, пісок, мармур. Є джерела мінеральних вод.

Грунти дерново-підзолисті та бурі лісові. Ліси (бук, граб, дуб, сосна) займають 54 тис. га.

Сторожинеччина - мальовничий куточок Буковини, край, щедро обдарований різноманіттям природних ландшафтів, реліктів і мінеральних вод; чудове місце для відпочинку - тут наявні всі умови для літніх і зимових видів спорту та зеленого туризму.

Район укритий густою мережею шосейних шляхів. Пролягає також залізниця Чернівці — Берегомет із відгалуженням на Чудей - Красноїльськ.

Дві третини площі району займає Буковинське передгір’я, максимальна висота якого - 536,4 м (гора Цецино). Решта території - Буковинські Карпати, вкриті лісами невисокі гори. Найвища вершина — гора Петроушка, 1139 м над рівнем моря.

Територією району протікає річка Серет (ліва притока Дунаю) з притокою Малим Серетом.

Клімат — помірно-континентальний, м'який, вологий. Середня температура січня становить —5,5°С, липня + 16,5°С.

У районі - один із найвищих показників заповідності в Україні. Тут нараховується 52 об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 23,2 тис. га, у тому числі два лісові заказники загальнодержавного значення - «Лунківський» і «Петрівецький», унікальні генетичні резервати дубово-буково-ялицевих насаджень, дві ботанічні пам’ятки природи загальнодержавного значення — «Тисовий яр» та урочище Білка.

На території району багато ботанічних заказників місцевого значення: «Білка»; ділянка степової флори; праліс модрини європейської; праліс грабово-буково-дубовий; ділянки лучної флори. Є орнітологічний заказник — поселення чорного лелеки, а також зоологічний заказник — поселення зубра європейського. До природно-заповідного фонду належать також урочища Горянка, Дубівка, Крив ка, Квітка, Лаура, Мирів, Рибне, Ярок, Дунавець, Маловатий.

Пам'ятками садово-паркового мистецтва місцевого значення вважаються Банилівський, Буденецький, Панківський, Красноїльський, Старожадівський, Сторожинецький, Слобода- Комарівський, Михальчанський парки, засновані в XIX столітті. У Сторожинці — дендрологічний парк загальнодержавного значення, де зростає 815 видів дерев та чагарників.

Гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення є водоспад Королівський заввишки 3 м на річці Думитриці. Славиться Сторожинеччина мінеральними водами, джерела яких — у Красноїльську, Банилові-Підгірному, Старій Красношорі, Буденці, Кам’яній, Михальчій.

Не менш багата історична спадщина Сторожинецького району. Долину річки Серету та його приток людина освоїла ще за прадавніх часів, проте за історичними даними населені пункти тут відомі тільки з XV століття. З історією краю можна ознайомитися, відвідавши історико-географічний музей ім. М. Емінеску селища Красноїльська, історичний музей села Нових Бросківців, історико-географічний музей села Комарівців, Давидівський музей історії та етнографії села, музей історії села Банилова-Підгірного. Етнографія та притаманні краянам традиції розкриваються в етнографічному музеї села Великого Кучурова «Берегиня», історико-етнографічному музеї села Чудей, Костинецькому етнографічному музеї «Народна скарбниця» та в Снячівському етнографічному музеї «Джерело».

Сторожинець - місто районного значення, адміністративний та культурний центр району,розташований на обох берегах Серету, у підніжжя Карпат, за 20 км на південний захід від Чернівців.

Назва поселення походить від слова «сторожинець», у давнину — «укріплений пункт». У IX—XI ст. Буковина була у складі Київської Русі, а згодом належала до Галицько-Волинського князівства (XII—XIII ст.). Від середини XIV — до кінця XVI ст. край входив до складу Молдавського князівства. Уперше в історичних джерелах Сторожинець згадується 18 лютого 1448 р. у грамоті молдавського господаря Романа II. Згодом Молдова потрапила в залежність від Туреччини. Після російсько- турецької війни (1769—1774 рр.) місто перейшло під зверхність Австрії. У XIX ст. Сторожинець стає промислово-торговельним центром.

Сюди переселялися австрійці, німці; почали діяти школи з німецькою, румунською та українською мовами викладання. У травні 1904 р. Сторожинець отримав статус міста. Після розпаду Австро-Угорської імперії Сторожинець протягом 22 років перебував під владою Румунії. 28 червня 1940 року Північна Буковина була включена до складу радянської України.

Найкрасивіше місце в Сторожинці дендропарк — пам’ятка природи загальнодержавного значення. Парк було закладено у 1912 р. знаменитою єврейською родиною Оренштайнів на місці природного лісового масиву, де росли цінні та рідкісні породи дерев. У 1945 р. на базі парку створено навчальний заклад — тепер Сторожинецький лісовий коледж, що й визначило його подальший розвиток. Дендропарк у Сторожинці є гордістю міста, зразком садово- паркової архітектури Буковини. Стара забудова міста належить до австро-угорського періоду. її творили талановиті архітектори, залишивши у спадок вишукані за архітектурною формою будівлі. 29 споруд, серед яких житлові та громадські будинки, діючі церкви та костел, є пам’ятками архітектури XVIII—XIX століть. Найцікавіші з них — будинок мерії, зведений у XIX ст., костел Святої Анни (1870 р.) та православна церква Святого Георгія (1830 р.). Найдавніша будова міста, що збереглася пам'ятка культури дерев’яна церква : Святих архангелів Михаїла і Гавриїла на міській околиці Майдан, споруджена в 1796—1798 роках.