Карпати. Вижницький район – туристські маршрути

Карпати. Вижницький районСкачать карту «Карпати. Вижницький район - туристські маршрути»1:75 000

Скачать «Карпати. Вижницький район - туристські маршрути» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Вижницький район утворено 11 листопада 1940р. , розташований на заході Чернівецької області у передгір’ї Карпат по течії річок Черемош і Сірет.

Межує: на північному заході з Косівським і на півночі зі Снятинським районами Івано-Франківської області, на заході з Путильським і на сході зКіцманським та Сторожинецьким районами Чернівецької області. На півдні межі (протяжність 11км)співпадають з державним кордоном України та Румунії.

Карпати. Вижницький район - туристські маршрути

Територія району – 897 кв.км. (11,2 % території Чернівецької області), на якій розташовано 34 населенних пункта: 2 міста – Вижниця та Вашківці (5 430 жит.), 1 смт – берегомет (7 706 жит.) та 31 селище сільського типу.

Населення ( на 01.01.2012 р.)— 55 611 осіб .

Районний центр — місто Вижниця(4 230 жителів), розташоване на правому березі річки Черемош.

Віддаль від Вижницідо Чернівців: залізницею -68 км,автошляхом - 71 км.

Клімат помірно-континентальний м’який, вологий.

За особливостями рельєфу район поділяється на дві частини: передгірську і гірську.

Основу річкової системи району складають річки Сірет, Черемош та Виженка. Всього на території району протікає 10 річок загальною протяжністю 193 км.

Економіку района складає деревообробна промисловість: виробництво виробів з дерева – деревяних котеджів, альтанок, меблів, паркету та напівфабрикатів; виробництво продукції з відходів деревообробки.

По сьогоднішній день заготівлею і обробкою деревини займається чимало підприємців малого і середнього бізнесу: обсяги вирубки лісу сягають 200 тис. м куб., а переробки – 80 тис. м куб.

Деревина складає більше вісімдесяти відсотків всього експорту району.

Обсяги експорта за кордон деревини та товарів із неї складає біля 8 млн. доларів.

Мінерально-сировинна база включає родовища для промисловості будівельних матеріалів: пісок, каміння, глина, пісковик який багато століть служать місцевому населенню для виробництва цегли, черепиці, гончарних виробів. Є родовища нафти, газу, джерела мінеральної води,

Мінералогічні ресурси Вижниччини включають родовища мінеральних вод та грязей. З геологічною будовою та тектонічними умовами повязані практично невичерпні запаси лікувальних мінеральних вод найрізноманітнішого складу, щовикористовується для лікування багатьох захворювань.

Район характеризується багатою і різноманітною рослинністю, яку представляють ліси (55,2 тис.га, породи: хвойні – 66%, твердолистяні – 31%, мяколисті -3%), де переважають хвойні породи дерев, а також є цінні деревостої дуба, бука, липи.

Фауністичні ресурси району представлені надзвичайно цікавим тваринним світом, який налічує 303 види.

На території району є і об’єкти природно-заповідного фонду – Вижницький національний природний парк, що має загальнодержавне значення.

Національний природний парк «Вижницький» створено в 1995 р., загальна площа НППВ становить 11238,0 га, з яких 8246,2 га земель парку надано в постійне користування.

За функціональним зонуванням території заповідна зона становить 2153,2 га, зона регульованої рекреації — 5222,1 га, зона стаціонарної рекреації — 49,2 га, господарська зона — 3811,1 га.

Парк створено для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами. “Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину". Ця говірка австрійської доби якнайповніше характеризує неповторну красу Буковинського краю. Тут, на порівняно незначній території, сконцентровані всі принади й чари природи: урвища Дністровського каньйону, смарагдові шати Хотинської та Чернівецької височин, сріблясті плеса бурхливих Прута й Черемоша, таємничі печери і підземелля, галасливі водоспади. А найкраща окраса краю - чарівні у будь-яку пору року Карпати з усталеним яскравим етнографічним колоритом гуцульського ландшафту, м'яких контурів гір, смарагдово-синіх хвиль смерекових лісів та полонин, чепурних будиночків. ..

Сторінка історії. На основі археологічних знахідок відомо, що перші стоянки людей з'явилися тут ще в період палеоліту. З того часу кількість поселень поступово збільшувалася. Одна з найбільш ранніх письмових згадок датується 1158 роком про фортецю Городок на Черемоші (Вижниця), зруйнованої монголо-татарами у середині ХIII століття. Згодом зустрічаємо в літописах Вашківці, Карапчів, Замостя, Вилавче.

Понад 7 століть край входив до складу різних держав: Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Молдавської держави, Польського королівства, Османської, Російської імперій, Австро-Угорщини, Румунії, Радянського Союзу і з 1991 року в складі України. Протягом цього періоду проходив процес зближення та впливу одного народу з іншим.

Про цей час в історії краю збереглося чимало легенд, переказів, назв і місцевостей того чи іншого населеного пункту. Найвідомішими є легенди про Аннину гору, скарби Довбуша на Стебнику, про Судилів.

Історичні події району пов'язані з селянським повстанням Мухи та Лук'яна Кобилиці, перебуванням гетьмана Пилипа Орлика, діяльністю відомого європейського політика Миколи Василька, російського генерала Карбишева.

Вижниця - це невелике місто зручно примостилося біля підніжжя Буковинських Карпат, є найбільшим місцевим центром зосередження пам'яток історії та культури.

Місто вперше згадується в молдавському літописі за 1501 рік. Розташована біля Карпат, Вижниця здавна розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і рівнинними районами Буковини, славилася хорошими ярмаркові традиціями. … але навколо назви районного центру точиться чимало суперечок. Саме звідси починаються гори Карпати і ще у XII столітті за правління князя Ярослава Осмомисла збудовано фортецю. Навколо неї стояли вежі, на яких чатували вартові. 1259 року на Буковину прийшли війська монголо-татар під керівництвом Бурундая і зруйнували усі укріплення, зокрема Городок на Черемоші (Вижниця). Уціліла одна вежа, і це дало нову назву поселенню. Легенди свідчать, що Вижниця походить від дерева вишні, яких тут багато; воза та ваги що пов'язано з торгівлею; висоти, і звідси — Вижниця, Возниця, Важниця, Вежниця, Вижній.

У XVIII столітті Вижниця була одним з найбільш населених пунктів Буковини. Крім українців, тут проживали вірмени, євреї. Останні займалися ремеслом та торгівлею і в 1767 році молдавський господар видав грамоту на право торгового містечка; з початком розвитку лісової промисловості Вижниця стає важливим пунктом торгівлі лісом. По річках Черемошу і Прута будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а далі через Бояни - на Бессарабії та Поділля.

З приходом до влади Австрійської монархії у кінці XVIII ст. відбуваються чималі зміни. Замінюється кріпаччина на панщину, починається розпад сільської общини, засновується православний релігійний фонд, починається сплав лісу по річці Черемош, дозволено ввозити алкогольні напої, вводяться нові податки, запроваджується садіння картоплі, розводяться сади, будуються церкви, школи.

Утиски місцевого населення призвели до того, що воно стало писати скарги, брати участь у русі опришків під керівництвом Мирона Штолюка (1817—1830) та селянському повстанні під керівництвом депутата австрійського парламенту Лук'яна Кобилиці у 1848 році, що призвело до ліквідації кріпаччини та багатьох панських повинностей.

В 1855 році Вижниця стає повітовим центром.

У 1859 році розкрито цілющі властивості місцевої природи, а тому регулярно на відпочинок почали приїздити сюди жителі багатьох міст та містечок Австрійської імперії, а згодом боярської Румунії.

Великий внесок зробили для Вижниці депутат австрійського парламенту Микола Василько та бургомістр Марк Фогель на початку XX століття. До першої світової війни вони зуміли організувати будівництво електростанції, лікарні, каналізації, бурси для гімназистів, гімназію, школи токарства, різьбярства та металевої орнаментики (нині коледж прикладного мистецтва), школи, брукованих доріг, приміщення залізничного вокзалу.

Цікавим був національний склад містечка у 1900 році. У ньому проживали 199 українців, 3977 євреїв і 270 поляків та німців.

Саме з нашим краєм пов'язано 7 років життя провидця, одного з засновників релігійної течії хасидизму Баал Шем Това. Саме тут Бешт отримав наснагу на великі справи, які сьогодні продовжують тисячі релігійних общин хасидів багатьох країн світу. У с. Виженці, поблизу Вижниці збереглася його купальня і за живильною водою гірської річки приїздять євреї з США, Австрії, Угорщини, Ізраїлю, Швейцарії та інших країн світу. У Вижниці знаходилася школа равенів (священників), 11 синагог. У 1902 році проходив з'їзд хасидів, на якому побувала велика кількість представників єврейської національності з багатьох країн світу.

У листопаді 1918 року територію нинішнього району захопила королівсько-боярська Румунія. 28 червня 1940 року територія Вижниччини у складі Північної Буковини воз'єднана з Україною, а в 1940р. утворено Вижницькийрайон. 6 липня 1941 року Вижниччину загарбали гітлерівські фашисти. Мирне життя в районі настало 8 квітня 1944 року, коли радянські війська звільнилицей край від фашистів.

У 1963 р. район було реорганізовано,в його склад увійшли населені пункти: Ващківці, Банилів, Сл.Банилів, Карапчів, Коритне.

За роки Радянської влади відбулося чимало змін, які були однотипними по всій державі. Влада звертає увагу на можливості курортної зони, але разом з тим не довели цю справу до кінця. З 60-х років ХХ ст. працював піонерський табір, а згодом на його базі відкрито туристичну базу «Черемош».

На Вижничині можна лікувати велику кількість хвороб на основі мінеральних джерел, та на жаль не збудовано жодного санаторію.

Туризм

Пріоритетом у цьому напрямку є розвиток в районі об’єктів курортної та туристично-рекреаційної сфер.

Геологічні та геоморфологічні утворення гірської частини району мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються урочище „Протяте каміння”, печера Довбуша. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірсько-пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму.

Вижницький район володіє багатьма структурними компонентами рекреаційних, являючи собою регіон багато профільного літнього і зимового, гірського, спортивного, культурно-пізнавального, лікувально-оздоровчого та зеленого сільського туризму:

-48% території району – гірська місцевість, середня висота гір 1000-1200 м., сніговий покрів тримається близько 5 місяців;

-територією району протікає 10 гірських річок довжиною понад 193 км (найдовші – Черемош-80 км та Сірет – 90 км), які приваблюють багатьох любителів — екстремалів підкорювати непокірні річкі з весни до осені.

-на території району розташовано об’єкт природно-заповідного фонду – національний природний парк „Вижницький ”, що має загальнодержавне значення;

-культові споруди: монастир на Анниній горі (м.Вашківці), Св.Михайлівська церква, Римо-Католицький костьол (м.Вижниця) та ін.;

-5 розвіданих родовищ мінеральних вод та 1 родовище лікувальних грязей.

Вижничина приймає туристів цілий рік. Тут є чим зайнятися як любителям спокійного відпочинку, так і любителям активно відпочити. У теплу пору року організовуються піші походи в гори, сплави по гірській річці Черемош на катамаранах, байдарках та інших плавзасобах, також можна зайнятися скелелазіння як професіоналам так і новачкам в супроводі досвідчених інструкторів. У зимовий період тут можна відпочити, катаючись на гірських лижах, санях.

Інфраструктура зимового відпочинку в останні два роки розвивається швидкими темпами. Крім того, що на межі Вижницького та Путильському районах, на перевалі Німчич, другий сезон функціонують два гірськолижних підйомника, планується будівництво декількох підйомників вс. Виженканедалеко від пансіонату "Зелені пагорби". В даний час Вижницький район зі своїм високим турістістско-рекреаційним потенціалом активно розвивається.

Археологічні пам’ятки

На території Вижницького району знаходяться такі пам’ятки археології:

-Курган-Турецька могила с.Банилів (центр села) (курган епохи бронзи) діаметром 40 м, висотою 2.2 м

-Поселення (трипільська культура ) с.Банилів (на півн.захід від села Пасіка) площею 1.3 га

-Городище (голіградська культура) с.Вали (урочище Город). Городище вісімкоподібної форми (150х50 м)

-Поселення урочище Мостівка (західно подільська, скіфська культури) м.Вашківці (0.5 км на південь від міста, лівий берег р.Вербівчина, підніжжя Анниної гори), площею 6,1 га

-Поселення (культура карпатських курганів)м.Вашківці (3 км на південь від міста, урочище Монастирець) площею 210х50 м

-Поселення (культура карпатських курганів) урочище Біла Гора м.Вашківці (3 км на південь від міста, лівий берег р.Волочина) площею 180х130 м

-Городище (культури типу Луки-Райковецької та давньоруської) с.Карапчів (південна частина села, урочище Городок), площею 50х50 та 40х50 м

-Курган (епози бронзи) с.Коритне (північно-західна окраїна села, урочище Могила), діаметром 20 м, висотою 1.5 м

-Стоянка (епоха пізнього палеоліту) с.Коритне (захід околиця села, урочище Скляна Гора), площею 1.4 га

-Поселення (культура карпатських курганів) с.Мілієве (південна околиця правий берег струмка, урочище Коритниця) 1.3 га.