Карпати. Воловецький район – туристські маршрути

Карпати. Воловецький район - туристські маршрутиСкачать карту «Карпати. Воловецький район - туристські маршрути», 1:50 000

Скачать «Карпати. Воловецький район -  туристські маршрути» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Воловецький район розташований у північній частині Закарпатської області у межах Верховинського (Вододільного) і Полонинського хребтів (Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у 1946 році. 1962 року, у зв’язку з укрупненням адміністративних одиниць у Союзі РСР, Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району). 

Межує: з Великоберезнянським, Свалявським та Міжгірським районами Закарпатської і Сколівським районом Львівської областей України.

Воловецький район

Територія району - 0,54 тис. кв. км, на якій розташовано 26 населенних пункти : 2 селища міського типу (Воловець-5,2 тис.жит., Жденієво- 1,1 тис.жит.) та 24 селища сільського типу.

Населення (на 01.01.2015 р.) складає 24 301 особа , із них 98% – українці, 1,3 % - росіяни, 0,9 % - національні меншини) .

Центр району - смт Воловець

Освіта і культура. Район має досить розвинуту соціально-культурну сферу. Освітня мережа - це школа-інтернат і 4 загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, 12 шкіл І-ІІ ступенів і 12 - І ступенів, у яких близько 500 освітян навчають і виховують майже 5 тисяч учнів, а також 24 дошкільних закладів, філіал Міжгірського ПГУ, 3 школи-мистецтв, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, районний центр позашкільної роботи і дитячої творчості.

Культосвітня мережа Воловеччини - це районний Будинок народної творчості і дозвілля, 6 центрів культури і дозвілля, 5 Будинків народної творчості, 2 будинки фольклору, 2 будинки "Просвіта", централізована бібліотечна система із центральною районною бібліотекою, районною біблілтекою для дітей та юнацтва, 27 сільськими бібліотеками-філіалами. В районі діють 4 колективи, які мають звання-народного. При районній центральній бібліотеці діє громадський музей.

У районі діють 29 культових споруд УПЦ , 11 греко-католицьких храмів УГКЦ, один молитовний будинок Союзу вільних християн віри Євангельської.

Неоціненними пам’ятками культури й духовності на території району є культові споруди ХVIII століття у селах Котельниця, Задільське, Гукливий, XIX століття – в селах Тишів, Абранка, Капличка у селі Верхні Ворота, збудована на честь скасування панщини у 1646 році.

Транспорт.Через район пролягають автомобільні шляхи Ужгород — Львів — Київ, Поляна — Нижні Ворота, Нижні Ворота — Воловець — Міжгір'я, Ужок — Підполоззя, а також залізниця Київ — Чоп — Прага.

Транспортне сполучення зі Львівською областю забезпечується через перевали Латірський, Середній Верецький та Бескид.

Газопроводи Уренгой-Помари-Ужгород та Уренгой-Західний кордон із газокомпресорною станцією на перевалі Мончил поблизу смт. Воловець, нафтопровід "Дружба", високовольтні лінії електропередач "Мир" і "Братерство" та інші комуніцації.

Промисловість району - це закрите АТ "Воловецький лісокомбінат", ВАТ"Вича" /виробництво продовольчих товарів/, ТОВ "Полімер-техніка" та "Інструментальник" у Воловці, деревообробна фабрика "Бескид", шляхова будівельна організація, АТ "Агробуд", Ремонтно-транспортне підприємство в с. Нижні Ворота, підприємство "Елос" у Жденіеві із цехом у с. Буковець /виробництво ортопедично-травматологічного інструментарію/, ряд інших малих підприємств.

Серед об’єктів народного господарства - район електромереж, хлібокомбінат, залізнична станція і силова тягова підстанція, автотранспортне підприємство "Електрон-Сервіс", управління житлово-комунального господарства, що розташовані в райцентрі, ряд інших об’єктів.

Агропромисловий комплекс району включає 16 селянських /фермерських/ господарств, І сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати", Гірсько-Карпатська дослідна станція. Закарпатського НДІ агропромислового виробництва, 6973 дворогосподарства громадян, які займаються тваринництвом та картоплярством. 

Клімат помірно континентальний (гірський) із чітко вираженими порами року, проте суворіший, ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2—3 тижні. Приморозки тривають до перших днів травня. Зима наступає в другій половині листопада, сніг випадає в другій половині грудня.

Якщо в низинах Закарпаття сніжний покрив нестійкий, глибина його 30-40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший (у горах нерідко до 2 метрів), а танення починається в березні-квітні. Морози досягають іноді поділки нижче -30°С. В ущелинах високогір’я латки снігу біліють іноді і до середини літа. За рік випадає близько 1200 мм опадів — досить високий показник вологості. Тривалість безморозного періоду — до 120 днів. Переважають західні вітри, які приносять із собою циклони. Ясна, сонячна погода встановлюється при східному і південно-східному вітрах. Із півночі міжгірною улоговиною на територію проникають холодні повітряні маси. Найтеплішою точкою району є с. Підполоззя, найхолоднішою — с. Розтока.

Північна межа району пролягає по вершинах гірського масиву Бескиди (частини Вододільного хребта), з висотами 800 — 1300 м. Гори мають м'які обриси з банеподібними вершинами, пологі схили вкриті лісами. Хребет називають Вододільним, бо він є головним вододілом Українських Карпат. Гори Полонинського хребта, які оточують район із півдня, відзначаються пласкими вершинами та крутими схилами. Переважають висоти 1400 — 1500 м. Найвищі точки району — г. Великий Верх (1598,0 м), г. Пікуй (1408,3 м), г. Темнатик (1343,8 м).

Через район протікає 35 річок та потічків загальною довжиною 143 км. Усі річки Воловеччини — притоки Латориці, яка бере початок на схилах Вододільного хребта, з-під Середнього Верецького перевалу. До неї вливаються річечки Славка, Віча, Жденівка та ін. Вони мають стрімку течію, круті береги, неширокі долини. З верхів’їв полонин витікає велика кількість потічків. Річки мають змішаний спосіб живлення: дощовий, сніговий, підземний. Режим — паводковий. 

Із риб, що живуть у гірських річках, є річкова і райдужна форель. За межами району й області відомий форелевий заказник "Оса" у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям.

Природно-ресурсний потенціал. Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природніми багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук,ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя /поблизу Підполоззя/ - це флористичний заказник " Пікуй", де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у т.ч. лікарських. Пам’ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Зустрічаються у Верховинських лісах і такі релікти,як тис ягідний /урочище Кочилово/, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами /зокрема, арнікою гірською/ альпійські луки, конвалією , білоцвітом весняним, підсніж-ником - лісові масиви, пізноцвітом освіннім і шафраном весняним -долини. Серед багаторічних трав зустрічаються дивоквіти - гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом.

Багата Воловеччина дарами природи - малиною, суницею, чорницею, ожиною, лісовим горіхом, грибами, іншими плодами.

Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебечуть у верховіттях дерев різноманітні птахи. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек.

На території району розвідано 7 мінеральних джерел. Тепер більшою чи меншою мірою освоєні окремі джерела в селищі Жденієві і в селі Латірці.

Краса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси "Плай" у Воловці, "Форель" - у Жденіеві, "Пікуй" - у Біласовиці, туристична база "Думка" та пансіонат "Смерічка" у селі Гукливий та готель "Плай" в смт. Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Ось уже понад десяток літ основний контингент приїжджаючих на оздоровлення - це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха.

Відпочиваючих,а також спортсменів приваблюють "засніжені гори” які оснащені канатно-буксирувальними підйомниками на схилах біля ЛОК "Форель" у Жденієві, ЛОК "Пікуй" у Біласовиці та поблизу села Подобовець Міжгірського району.

Воловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, де проживають бойки — одна із трьох відомих історико-етнографічних груп Українських Карпат (гуцули, бойки, лемки), що мають істотні відмінності у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі.

Національними пам'ятками культури і духовності на території району є старовинні дерев'яні церкви-пам'ятки архітектури державного значення в селах: Гукливий, Абранка, Котельниця, Тишів, Ялове, Задільське. Усі вони збудовані в період XVIII — XIX ст.:

—церква Свято-Духівська, XVIII ст., с. Гукливий;

—церква Введення Пресвятої Богородиці, 1804 р., с. Абранка;

—церква Свято-Духівська, XIX ст., с. Котельниця;

—церква Успення Пресвятої Богородиці, 1898 р., с. Тишів;

—церква Вознесіння Господнього, XIX ст., с. Ялове;

—церква Святого Василія Великого, XIX ст., с. Задільське;

—каплиця в с. Верхні Ворота, збудована 1848 року на честь скасування кріпосного права і реставрована в 1928 році.

Усі ці пам'ятки дерев'яної архітектури — діючі і перебувають на утриманні церковних громад.

Найдавніша та найвідоміша пам’ятка дерев'яної архітектури — Свято-Духівська церква в с. Гукливому. Церква має метрику від 1770 року. Вона належить до так званої лемківської групи храмів з елементами бароко в завершеннях.

Гукливська церква збудована з ялиці на підвалинах із річкового каменю і належить до верховинських шедеврів. Церква дивовижно пряма і пропорційна. Кожен елемент органічно переходить в інший, у споруді повністю розкрито можливості дерева як матеріалу. Частиною чудового архітектурного ансамблю є струнка дзвіниця заввишки 8 м. Згідно із записом у хроніці “Гукливський літопис” ікони для церкви написав німець Франц Пеер у 1784 році.

Не менш відома церква Введення Пресвятої Богородиці в с. Абранці, яка належить до групи дерев’яних барокових церков у верхів'ї річки Латориці. Коло церкви стоїть дерев’яна двоярусна дзвіниця, нижній ярус якої — зрубний, а верхній — каркасний.

Старовинні дерев'яні храми є пам'ятками неповторної, самобутньої народної архітектури Українських Карпат.

На території Воловецького району багато пам'яток історії.

Пам'ятник угорцям стоїть біля Середнього Верецького перевалу, історична назва якого “Руські Ворота”, що був брамою до Центральної Європи для різних кочових народів Центральної, Середньої Азії, Північного Кавказу та Причорномор’я: скіфів, сарматів, гунів, аварів. Перевал, який географічно розділяє Закарпаття та Львівщину, зайняв певне місце і в історії Угорщини. Саме через нього угорські племена на чолі з вождем Алмашем (Арпа-дом) у 896 р. перейшли Дунайську рівнину, а потім осіли між Тисою та Дунаєм, у Паннонії. На честь цієї події на перевалі встановлено пам’ятний знак.

Неподалік від перевалу, прямо на Вододільному хребті, підноситься невисока, округла г. Татаревиця. Біля її підніжжя — насипаний людськими руками пагорб правильної форми, увінчаний високим залізним хрестом. Це могила Січових стрільців, які полягли в боротьбі за Карпатську Україну. Пам'ять про героїв Карпатської України вічно житиме в серцях нащадків. На честь героїв на самому перевалі встановлено пам'ятник Січовим стрільцям.

Історічною пам’яткою часів Другої світової війни є фрагменти оборонної лінії під назвою "Лінія Арпада", яка пролягала від Ясіні до Ужка, поблизу головного Карпатського хребта. Дотепер збереглися тільки залишки колись найпотужнішої системи оборони….