Карта автодорог Одесской области

Одесская область. Скачать «Карта автодорог Одесской области»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Одеська область - приморський і прикордонний регіон України, розташований на крайньому південному заході України та межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, а також з Республікою Молдова та Румунiєю.

По території області проходять державні кордони України з Румунією і Молдовою. На півдні Одеська область своєю окраїною виходить до Чорного моря. Довжина морських і лиманних узбереж від гирла ріки Дунай до Тилигульского лиману досягає 300 км.

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Бєларуссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бугзького і Дніровско-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничьої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).

Населення. Чисельність наявного населення області на 1 січня 2015 року становила 2,396 млн. осіб.

Середня компактність проживання населення - 72 особи на 1 кв. км. Найбільш густо заселені приміські райони та задністровська частина області, найменше - центральна та північна частини.

За національним складом населення область є однією з багатонаціональних регіонів України. Тут проживають 133 національності та народності. При перевазі українського населення – 62,8%, в області проживають росіяни – 20,7%, болгари – 6,1%, молдовани – 5,0%, гагаузи – 1,1%, євреї – 0,6%, білоруси – 0,5%, вірмени - 0,3%, цигани - 0,2%, поляки - 0,1%, татари - 0,1%, німці - 0,1%, албанці - 0,1%, чехи, греки та інш.

Найбільш строкатим в етнічному плані є Придунайський регіон, де представники гагаузької, молдовської, болгарської меншин розселені компактно і становлять переважну більшість громадян України цих національностей.

В північних та центральних районах населення більш однорідне за національним складом та складається здебільшого з українців.

Географічне положення. Область займає територію Північно- Західного Причорномор'я від гирла річки Дунай до Тілігульського лиману (морське узбережжя в межах області простягається на 300 км), а від моря на північ - на 200- 250 км . Загальна площа території області складає 33,3 тис.кв.км (5,5% території України), що майже відповідає розмірам території Республіки Молдова (33,4 тис.кв.км).

Порт Одеса та інші порти області розташовані у вузлі інтенсивних морських та річкових транспортних міжнародних зв'язків, що визначає її значний транспортно-транзитний потенціал.

На лівобережжі нижнього русла річки Дунай та в долині між Кiлійським гирлом та Дністровським лиманом знаходяться прісноводні озера Кагул, Ялпуг, Катлабух, Китай та солоні - Сасик, Алiбей, Бурнас, Будацьке, Шагани, в східній частині - солоні лимани Хаджибейський, Куяльницький, відомі своїми цілющими грязями.

Визначальна особливість природно- ресурсного потенціалу області полягає в наявності величезного і різноманітного рекреаційного та курортного потенціалів: сприятливого клімату, моря, лікувальних грязей та ропи лиманів, піщаних пляжів, мінеральних вод, iсторико- культурних цінностей.

Мінеральні ресурси надр області обмежені. Головне місце серед мінеральних ресурсів займають запаси сировини для промисловості будівельних матеріалів (пісок, вапняк, глина, граніт) та підземні мінеральні води. Найбільш великі з родовищ цих видів сировини мають місцеве і внутрішньообласне значення.

Розвідані попередньо чи оцінені прогнозно понад 160 родовищ твердих корисних копалин (піски, суглинки, гравій, галька, граніти, вапняк, нафта, природний газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам’яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін.), але основна частина розвіданих родовищ знаходиться на орних землях.

До місцевих корисних копалин, які використовуються в промисловості, відносяться і мінеральні підземні води. Найбільш відома лікувальна хлоридно-натрієва мінеральна вода «Куяльник», видобуток якої ведеться в межах Одеського промвузла. Столові слабо мінералізовані води видобуваються в містах Ізмаїл, Балта, Білгород-Дністровський, смт. Красні Окна та інших.

Територія земельного фонду області становила 3331,3 тис. га, у тому числі: сільськогосподарські угіддя 2592,8 тис. га, із них: рілля 2071,9 тис. га; ліси та інші лісовкриті площі 223,9 тис. га; забудовані землі 129,1 тис. га; землі водного фонду 211,7 тис. га; інші землі 103,9 тис. га.

Коротка історична довідка. Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалось на початку ХІХ століття. До середини 30-х років переселенський рух носив в основному землеробський характер, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху в міста.

Необхідність господарського освоєння багатого на агрокліматичні ресурси та вигідно розміщеного в економіко-географічному відношенні краю сприяло тому, що уряд почав роздавати величезні земельні ділянки також і іноземним поселенцям (німці, болгари). Їхні поселення розташовувались в приморських районах (теперішні Комінтернівський, Овідіопольський, Біляївський), а також на Ізмаїльщині. Переселенці створювали цілі округи, вони отримали для себе права «іноземних колоністів» і пільгові умови заселення.

У першій половині ХІХ ст. Північно-Західне Причорномор’я виконувало функції транзитної території, через яку проходив на експорт український хліб. Завдяки своєму унікальному економіко-географічному положенню Одеса перетворилась в головний український порт по вивозу зерна. Уже в середині ХІХ ст. за обсягами вантажообігу він перевищив Петербурзький порт.

Надзвичайно важливим чинником, який сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво на території нинішньої Одеської області залізниць. Цей фактор значно покращив транспортно-географічне положення Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мав вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста. Наприкінці ХІХ ст. в Одесі було майже 500 промислових підприємств, на яких працювало 16 тис. робітників. Будувались вовняні фабрики, було налагоджено виробництво канатів, розвивався рибний промисел, виноробство, борошномельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування. Швидкими темпами розвивався морський порт.

Приток робочої сили мав вирішальний вплив на зростання міських поселень та портових центрів. Вздовж торгових трактів виникали невеликі міські поселення, які набували функцій місцевих центрів торгівлі зерном. В них також починають розвиватися різні ремесла, а в деяких появляються фабрично-заводські підприємства (Балта, Ананьїв та ін.). На початок ХХ ст. Одещина характеризувалась суцільним заселенням з відносно рідкою мережею міських та сільських населених пунктів.

27 лютого 1932 року була утворена Одеська область в складі Української РСР. В 1956 році до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області.

Одеська область - одна з найбагатших в Україні щодо пам’яток історії та культурної спадщини. На території області розташовані об’єкти ІV-V ст. до н.е., а також етнографічні та культурні об’єкти, що входять до національної скарбниці культурної спадщини. На державному обліку і під охороною знаходиться 4480 об'єктів культурної спадщини, з них 1315 пам’яток історії, 1654 - археології, 1404 - містобудування та архітектури, 102 - монументального мистецтва, 4 – науки і техніки, 1 – садово-паркового мистецтва. Історико-культурних заповідників на території області немає.

До числа пам’яток, що мають найвищу категорію цінності, входять такі, як будівля Національного академічного театру опери та балету, ансамбль забудови Приморського бульвару, Потьомкінські сходи, Білгород-Дністровська (Акерманська) фортеця ХІІІ - ХV ст., античне місто Тіра VІ ст. до н.е. - ІV ст. н.е., городище та некрополь біля с. Кошари Комінтернівського району ІV - ІІІ ст. до н.е., античне місто Ніконій біля с. Роксолани Овідіопольського району VІ ст. до н.е. та інші. Багато будинків і пам’ятних місць пов’язані з важливими історичними подіями, життям і діяльністю видатних діячів культури, мистецтва, вчених, громадських діячів, полководців.

На території Одеської області (с. Стара Некрасівка, Ізмаїльський район) знаходиться обеліск - пам’ять про вагоме наукове дослідження в галузі геодезії та астрономії, що проводилося групою норвезьких та російських вчених під керівництвом всесвітньо відомого вченого Струве. Обеліск – є одним з не багатьох об’єктів культурної спадщини України, що входять до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Природно-ресурсний потенціал краю. Поряд з дуже вигідним транспортно- географічним розташуванням, Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно-ресурсний потенціал регіону.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними грунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються.

Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.