Карта Фастівського района

Карта Фастівського района

Скачать «Карту Фастівського района»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Фастівський район було утворено 7 березня 1923 р. у складі новоутвореної Київської округи замість колишньої Київської губернії. Він створився з колишніх Фастівської і Веприківської волостей.

Фастівський район розташований у межах Придніпровської височини, у західній частині Київської області, межує на півночі з Макарівським, на сході - з Васильківським, на південному сході - з Білоцерківським, на півдні - зі Сквирським районами Київської області, на заході - з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області.

Загальна територія району становить 896,25 кв. км з населенням 31,1 тис. осіб (на 01.01.2014).

Районний центр - м. Фастів (48,1 тис. жителів), розташоване за 68 км на південний захід від столиці України м. Київ на берегах річки Унава.

Фастів – місто обласного підпорядкування, багатогалузевий промисловий центр.

Історія міста як і района  сягає глибокої давнини і бере початок із населення краю первісними дюдьми, які жили наФастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху Палеоліту. Свідками тих часів є пам’ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов’язаний з долею “матері міст руських”. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі.

Разом з тим, Фастів має свою самобутню, неповторну історію. Вперше наше місто згадується в літописі під 1390 р. в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича. Місцеві дослоідники з’ясували, що ім’я Фаст (Фост) зустрічається двічі – 912 року та 944. важливим є те, що це ім’я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах – договорах з греками.

Існує, щоправда, ряд народних версій про походження назви нашого міста. Одна з них пов’язана з варіантом в озвученні цієї назви – “Хвостів”. В ній розповідається, що Фастів – це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів – своєрідних військових відзнак. Звідси і назва “Хвостово”.

 Ще одна легенда пов’язана з назвами невеликих струмків, що звалися “Фосами” і впадали в Унаву. Біля села Фастівець є могила Переп’ят, поряд села Мар’янівка Васильківського району. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або “фає-фаст” мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.

Історію Фастова раннього середньовіччя залишається лише домислювати: музейні фонди не мають матеріальних свідчень того періоду.

 Для гостей та жителів міста дія автобусна екскурсія “Історичними та культурними стежками Фастівщини" за маршрутом Фастів – Веприк – Томашівка (Музей на колесах ст. Фастів – пам'ятник Т. Шевченку – Краєзнавчий музей – парк культури – пам'ятник М.Бенардосу – Римо-католицький костьол  пам'ятник героям-танкістам – церква Покрови Пресвятої Богородиці – Музей-садиба композитора К. Стеценка (с. Веприк) – Чоловічий монастир на честь покладення Ризи Пресвятої Богородиці (с. Томашівка).

Фастів - це місто залізничників. Основу промислового потенціалу міста становлять підприємства на яких випускається хімічне, електротермічне, нафтогазопереробне та газоспоживче обладнання, меблі, різноманітні оливи та мастила, швейні вироби, пиво, борошно, поліграфічна продукція, хліб та хлібобулочні вироби.

Сьогодення міста Фастова невідривно пов'язане з подіями в країні, коли громадяни, здатні на самопожертву, відстоюють право на краще майбутнє для себе і своїх дітей. Фастівчани горді з того, що Рух за Соборність України розпочинався у вагоні на коліях Фастова 1 грудня 1918 року, де було підписано передвступний акт злуки Українсько Народної Республіки та Західно-Української Народної республіки.  На цьому місці тепер знаходиться  музейний комплекс «Музей на колесах».

Історична довідка про район. Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із заселення краю первісними людьми. Свідками тих часів є пам’ятки археології. Нині на археологічну карту Фастівщини нанесено понад 150 пам'яток. Серед них - Фастівська стоянка мисливців на мамонта і дикого коня епохи пізнього палеоліту (20-15 тис. років тому); неолітичні поселення біля с. Кощіївка та на хуторі Млинок (5-3 тис. до н.е.). Біля селища Кожанка, сіл Мала Снітинка, Оленівка, Триліси виявлені залишки трипільської культури (4-2 тис. до н.е.).

У Фастівщині бували княгиня Ольга з молодим княжичем Святославом, воїни князя Володимира. Довгий час частина земель Фастівщини була зайнята половецькими племенами, тому тут стояло багато як руських слов'янських поселень, так і кочівницьких поселень, так званих "своїх поганих" - союзників Русі. Загальновідомим є той факт, що до 1094 р. землі Сквири, Тетієва, Володарки, Трилісів, Фущово (Фастова), Яготина та інших населених пунктів нинішньої Київщини належали половецькому князю Тугортхану, який подарував їх у 1094 р. київському князю Святополку як придане своєї дочки під час їх одруження.

За 1151 р. вже є перша писемна згадка в літописах про існуючі кургани Переп'ятиху на Васильківщині і Переп'ят на Фастівщині, а за 1157 р. - перша пісемна згадка в літописах про існування Гуляників (майбутньої Великої Мотовилівки). Археологами згодом були розкопані залишки цього давньоруського поселення та сліди існування інших поселень на Фастівщині у часи Київської Русі.

У XIII ст. фастівські землі зазнали навали монголо-татарських орд. І хоча у 1323-1324 рр. Київщину було захоплено військами литовського князя Гедимінаса (Гедиміна) і здійснено спроби приєднати її до складу Великого князівства Литовського, але силу і вплив татар Фастівщина ще довго відчувала. У 1324-1362 рр. ця територія дуже часто була ареною боїв зі змінним успіхом між литовськими військами та ординцями. З 1362 р. Фастівщина остаточно разом з іншими київськими землями стає володінням литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який віддав Київщину у володіння свого сина Володимира Ольгердовича.

З 1385 р., після відомої Кревської унії між Литовським князівством і Польським королівством про умови конфедеративного об'єднання, на Фастівщині з'явиться перша хвиля переселенців з Польщі.

У 1568 р. родина руських князів Половців-Рожиновських отримала від коронної канцелярії офіційну копію грамоти за 1390 рік, яку тоді віщав Юрію Івановичу Половцю зі Сквири тодішній київський литовський князь Володимир Ольгердович. У ній доводилися його правова дідицтво і право на уділ, "его предсковский Сквирский, яко предки его Тугоріхан, Карыман и иные по них держали на Роси, по Роставице и Каменице, который звано Сквира, а тераз Поветшизна, по предках зе вшисткими иными пожитечными местами: Сквира, Ягнятин, Трпиесы, Фущово (Хвастов) и иными...". Ця дата з документу за встановленими науковими правилами і вважається датою заснування Фастова і Трилісів.

У липні 1416 р., як свідчать літописи, Фастівщиною пройшлися полчища хана Ногайської Орди Едигея, які розорили Київ та більшість поселень на південь від нього.

У 1443 р. від татарської Золотої Орди відокремилося Кримське ханство і в ньому утвердилася при владі династія ханів Гиреїв. Хоча після вторгнення у 1475 р. в Крим турецьких військ Кримське ханство стало васалом Османської імперії, воно ще дуже довго допікало фастівським землям своїми набігами. Після нанесених руйнувань, викрадень і пограбувань між київськими землевласниками відбувалося багато довготривалих внутрішніх суперечок та судових з’ясувань. Незважаючи на це, у 1528 р., після звернень до короля Зігмунда І, вдові Пилипа Івашкевича та її дітям Федору та Анні були пожалувані ті дарування, які були литовським князем Олександром Казимировичем колись їм зроблені. У цих даруваннях значилася частина фастівських земель. Але постійні татарські набіги робили свою справу і тому згодом, за незрозумілих обставин, досить спустошені землі Фастова отіняються якимось чином у володінні роду Макаревичів.

У 1560 р. місцевим руським князем К. Острозьким, що здійснював тут владу литовського князя над землями Київщини, залишки старовинних Гуляників було подаровано Івану Мотовилу (Мотовилівцю), з осіданням якого в цього поселення з’явилася нова назва - Мотовилівка. У 1561 р. Андрій Макаревич передає землі Фастова, як заставу, київському єпископові М. Пацу, після чого більша частина Фастова стає постійною землею католицьких єпископів на довгі роки.

У XVIII ст. на Фастївщині з'являються перші парафіяльні школи та училища. Найдавніша з них - школа при церкві Успіня Пресвятої Богородиці в Мотовилівці (1779 р.).

Упродовж тривалого часу Фастівщина була краєм великого землеволодіння родини польських магнатів. Понад 1000 десятин кращих земель у Мотовилівці, Оленівці та інших населених пунктах належали Руліковським, майже половина сучасних земель району належала Браницьким. Великим землевласником був шляхтич І. Хаєцький.

Найгучнішу славу м. Фастів та відчутне піднесення економічного і політичного життя на рубежі XVI та XVII століть приніс фастівський полковник Семен Палій. Адже це йому вдалося добитися з кінця 80-х років цілком незалежного управління споконвічними козацькими землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву “Палієва держава”.

Вогненні роки Коліївщини – то звитяжні й сумні рядки історії міста. Жителі Фастова активно підтримували народних ватажків – М. Швачку та А. Журбу, які на чолі великого гайдамацького загону в 1768 р. захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.

Фастівщина знову опинилася у вирі бурхливих подій наприкінці 1825 р. під час повстання декабристів – першого в Російській імперії революційного вибуху.

Історія XIX ст. на Фастівщині пов'язана з деякими визначними подіями - селянським рухом і повстанням Чернігівського полку декабристів. У селах Триліси, В. Снітинка, В. Мотовилівка та Оленівка стояли роти Чернігівського полку. Повстання було придушене, але у Фастівському краї в с. Триліси навіки залишились в одній могилі І. Муравйов-Апостол, А. Кузьмін, М. Цепило та інші декабристи.

 Великому Кобзареві Тарасу Григоровичу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп’ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: “Чернець”, “Швачка”, “Іржавець    ”.

В середині ХІХ ст. 90 % землі залишилися в руках польських землевласників. На Фастівщині величезні володіння належали таким казково багатим польським магнатам, як родини Браницьких, Потоцьких тощо.

Скасування кріпосного права в 1861 р. обумовило більш високі темпи економічного розвитку українських земель у складі Росії. Це мало місце і на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці, будівництво спиртзаводу в с. Трилісах, пивоварного заводу в м. Фастів, заснування у місті товариства взаємного кредиту, будівництво котельно-механічного заводу і утворення на його базі “Акціонерного товариства Ф. Брандта”.

На цьому підприємстві працював Микола Бенардос – видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обгрунтуванню способу дугового зварювання.

Спливали десятиліття... Поступово місто перетворювалося на центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 році пролягла залізниця Київ-Одеса. Характерною рисою економіки Фастова кінця ХІХ -  початку ХХ ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств.

 Експлуатація, жахливі умови життя штовхали робітників на шлях економічної і політичної боротьби. Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905-1907 рр.), громадської війни, Першої світової війни....

До визначних подій історії краю в контексті загально-української історії слід віднести і підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня 1918 р. договору про злуку між Українською Народною республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.

З весни 1921 р. Фастівщина існувала і розвивалася в складі Радянської України майже сім десятиліть....

На сьогодні Фастівський район є аграрно-промисловим, розвивається харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, розробка запасів граніту та глини.

Завдяки своєму географічному розташуванню, особливостям історичного розвитку Фастівський район має всі необхідні ресурси для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність водних ресурсів та прекрасного природного ландшафту, багатство культурно-історичних пам'яток визначають Фастівщину як осередок історико-краєзнавчого та зеленого туризму.