Карта Крыма, 1924 (статистическая)

 Карта Крыма 1924 г.

Скачать «Карта Крыма», 1924 (статистическая)

 Скачать «Карты Крыма» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

 СТВОРЕННЯ КРИМСЬКОЇ АСРР (1921). Коли радянська влада остаточно закріпилася в Криму, перед ЦК РКП(б) постало питання про подальшу долю півострова. Було вирішено створити на автономну республіку, яка входила б до складу Російської Федерації. Більшовики України, яких попередили про ці наміри, слухняно погодилися. 12 листопада 1920 р.

На засіданні членів ЦК КП(б)У, що були в наявності (а саме: у присутності С. Косіора, Терлецького, В. Мануїльського та Мініна) було ухвалено рішення: “Крим перебуває поза компетенцією ЦК КПУ”.

В Криму 21 січня 1921 р. відбулось спільне засідання членів Кримревкому та кримського обласного комітету РКП(б). Були присутні А. Лідє, Ю. Гавен, С. Давидов-Вульфсон, С. Ідрісов, С. Меметов, І. Фірдевс, Н. Бабахан та В. Ібраїмов. Розглядалося лише одне питання: “Про політичні взаємовідносини Криму з РСФРР та УСРР”. У прийнятій постанові зазначалося: “Визнати найбільш бажаним підпорядкувати Крим безпосередньо Москві на становищі автономної одиниці, привласнити їй назву “Кримська автономна область”. Приймаючи постанову про автономний статус Криму, учасники засідання виходили з “далекого окраїнного положення Криму з його внутрішньою національною структурою та соціальних й економічних обставин, а також беручи до уваги українське черезсмужжя”. У протоколі зазначалося: “Ю.Гавен залишається при своїй особливій думці: з метою революціонізування мусульманського Сходу доцільно створити видимість самостійного Криму, й тому Кримську автономну область треба назвати “Кримською Комуною”….

… 13 травня в Сімферополі відбулася зібрана по рішенню Кримського обкому РКП(б) та Кримського обласного татарського бюро обласна конференція комуністів-татар. На ній були присутні 23 депутати від 192 комуністів-татар, які стояли на партійному обліку в повітових парткомах кримського обкому РКП(б). В постанові конференції, між іншим, говорилося: “Цілком  революційно-доцільною державною формою для Криму є проголошення його інтернаціональною республікою, котра входить в Російську Федерацію, взявши за основу Конституцію однієї з існуючих республік”. Приймаючи таке рішення учасники конференції виходили з “географічного положення Криму як авангардного поста РСФРР в країнах Близького Сходу, з вже існуючого факту проголошення України Республікою, завдяки чому Крим в адміністративному відношенні перетворився у своєрідний острів, з того, що Радянська влада у відношенні до усіх колишніх колоній царської Росії впроваджувала тактику організації та визнання вже створених республік Татарії, Туркестану, Башкирії, що Крим протягом перших двох періодів Радянської влади був проголошений автономною республікою з санкції ЦК як федеративної частини РСФРР” та ін.

Але не всі татари дотримувалися такої думки. Деякі (серед них С.-А. Айвазов, Б.-А. Одабал, Чобанзаде, А. Озенбашли, Х. Чапчакчі, Бекірбаєв, Хаттатов та ін.) висували вимоги оголосити Крим національною республікою з наданням їй повної автономії. Термін “повна автономія” вміщував в собі надання кримській республіці прав самостійного спілкування з закордонними країнами, ведення зовнішньої торгівлі, самостійного вирішення питання про повернення до Криму емігрантів. Вони пропонували створення самостійного кримського комісаріату закордонних справ. Про це свідчить телеграма наркома закордонних справ РСФРР Г. Чичеріна, котра була надіслана на ім’я уповноваженого НКЗС в Криму. В ній він, зокрема, писав: “Пропозиція забезпечити “Кримський центр” Наркомзаксправом недоладна, безглузда, шкідлива, не має жодного ґрунту й повинна бути безумовно відкинута. Крим не є незалежною державою, а республікою в межах федерації, як Карелія та Башкирія. Такі республіки ніколи Наркомзаксправа не мають. Думка про те, щоб Крим вів стосовно Туреччини самостійну революційну політику, настільки шкідлива та небезпечна, що її досить, щоб рішуче відкинути цей проект, бо це значить, що там будуть зривати нашу політику, будуть нам уставляти палки до коліс та створювати скандали з урядом Туреччини”. Від свого представника нарком вимагав “рішуче протестувати проти цієї недоладної вигадки, категорично заявити, що це ні в якому разі не може бути допущено”.

30 червня 1921 р. на засіданні президії ЦК РКП(б) питання про статус кримської автономії було поставлено на голосування. У зв’язку з цим Г. Чичерін запропонував президії таку пропозицію: потрібно “безумовно відкинути які б то ні було натяки на створення в Криму особливого комісаріату закордонних справ. Він буде нашим уповноваженим для технічної мети й більше нічого”. В. Ленін виступив на підтримку проекту рішення політбюро ЦК РКП(б), запропонованого Г. Чичеріним. Він підготував записку до ЦК РКП(б), в якій зазначалося: “Я цілком за Чичеріна. Ленін”.

Цілком зрозуміло, що в кінцевому підсумку прийнята булла пропозиція Г. Чичеріна. Забігаючи наперед, слід додати, що на V обласній партійній конференції 4 листопада 1921 р. секретар обласного комітету І. Акулов заявив: “Ми добре враховували настрої татарської частині населення, що об’ява Автономної республіки тлумачилася ними як об’ява Татарської республіки. Коли б ми нашу політику побудували таким чином, то ця політика була б помилковою”.

18 травня 1921 р. відбувся пленум ЦК РКП(б), на якому було визнано необхідним виділити Кримській півострів в Кримську автономну республіку. Пленум виходив з того, що створення Кримської АСРР та інших подібних утворень в той період пов’язувалося поряд з іншими причинами й з тактикою партії в тих конкретних міжнародних умовах. Нові прикордонні державні утворення у вигляді автономних республік повинні були, на думку депутатів, відігравати роль буфера між Росією та недружньо налаштованими до неї сусідами.

Далекосяжні плани більшовиків щодо зовнішньої політики вимагали збереження імовірності демократичного вирішення будь-якої проблеми, котра вставала на порядку денному нової влади. Тому палке бажання забрати Крим “під власну руку” московський уряд повинен був якимось чином обґрунтувати.

Через це більшовики вдалися до фальсифікацій. Підсумки проведеного в квітні 1921 р. перепису населення півострову були свідомо перекручені. Для того, щоб отримати бажаний владі результат, перепис було проведено не за національною, а за релігійною ознакою. До єдиної графи зводилися татари, турки та цигани; євреї та кримчаки; росіяни, українці та білоруси. Всього було зареєстровано 729 тис. мешканців. Вони належали до 59 національностей і розподілялися таким чином.

Саме так московській більшовицький уряд отримав бажаний для себе результат: адже тепер кількість росіян в Криму (до яких штучно залучили українців та білорусів) дозволяла створити Кримську республіку у складі РРФСР.

Невдовзі до Сімферополя надійшла надіслана з Москви телеграма за підписом В. Молотова. В ній зазначалося: “Прийнято рішення про виділення Кримського півострову в Кримську  автономну республіку. ЦК пропонує командирувати представників в Москву для розробки положення про Кримську автономну республіку, разом з Наркомнацем”….