Карта реки Стырь №2: Сморжев – г.Берестечко – Хренниковское вдхр. – г.Луцк

Карта реки Стырь №2: Сморжев – г.Берестечко – Хренниковское вдхр. – г.ЛуцкСкачать «Карта реки Стырь №2: Сморжев – Стремильче – Мерва – Кутров – г.Берестечко – Старики – Солонев – Вербень – Перешиль – Гумнище (Хренниковское вдхр.) – Липа – Толпыжин – Щибин – Боремель – Набережное – Хренники – Лопавше – Лысин – Берестечко – Малево – Бильче – Красное – Ставров – Новое – Подлозцы – Тополье – Боремец – Лучицы – Вербаев – Яловичи – Боратин – Подгайцы – Рованцы – г.Луцк» 

Скачать «Карты рек для водного туризма: Днепр, Десна, Днестр, Южный Буг и др.»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

З XI ст. по річці Стир ходили судна, якими керували кілька чоловік, їх називали ком’яги – дерев’яні судна, довжина яких могла сягати 25 метрів, а ширина – 10. Тоді активно возили сіль з Прикарпаття до Києва. В районі Луцька з возів сіль перевантажували на ком’яги і везли вниз за течією до Прип’яті і далі. У нижній течії здійснювався сплав лісу плотами.

Періодично, в посушливе літо, на Волині відбуваються знахідки човнів-довбанок, які були одним із видів транспорту для наших предків (у Волинському краєзнавчому музеї в експозиції є два таких човна довжиною 5 і 7 метрів, але вони відносяться до XVII-XVIII ст.). Остання така знахідка сталась недавно за с.Старосілля –  12 метровий човен (ширина – 0,75 см,  глибина – до метра), який добре зберігся.

В наш час на території Украни річка Стир судноплавна від м.Луцьк до кордону з Білоруссю. На окремих відрізках Стиру і зараз можуть курсувати невеликі баржі. Судноплавство на річці Стир припинилося ще в дев’яностих роках минулого століття, останній офіційний сезон судноплавства  відбувся у 1996 році. Сьогодні  для приваблювання туристів в Луцьку планують відродити річкові прогулянки , щоб гості із річки Стир могли любоватись гарними краєвидами міста.

На Стирі створене Хрінницьке водосховище та Хрінницька ГЕС. Також водою річки обслуговується Рівненська АЕС - виконує роль водойми-охолоджувача станції.

Рівненська АЕС розташована на північному-заході Рівненської області, за 120 км від м. Рівне, на правому березі річки Стир. Такий вибір був зумовлений кількома причинами - низькою родючістю піщаних земель та великою віддаленістю від густозаселених територій. Будівництво почалось у 1973 р., а в 1980 р. введенно в експлуатацію перший енергоблок (ВВЕР-440) потужністю 420 тис. кВт (у 1981 р. ІІ блок (ВВЕР-440) потужністю 415 тис. кВт, 1986 р. - ІІІ блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт, 2004 р. -  ІV блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн кВт). На сьогодні Рівненська АЕС має потужність  2 млн 835 тис. кВт (при КВВП – 74,2 %) та щорічно виробляє близько 19 млрд. кВт/год електроенергії (23% від виробництва всіма атомними електростанціями України, або 12,4% від загального виробництва електроенергії в країні), в середньому за  добу - 52.8 млн кВт/год.

При будівництві АЕС на місці с.Вараш  у 1977 р. виросло одне з молодих міст України – Кузнецовськ (на честь радянського розвідника,  Героя Радянського Союзу М. Кузнецова), в якому розквартирувалися як будівельники, так і обслуговуючий персонал станції. Сьогодні – це місто-супутник Рівненської АЕС, місто обласного значення Рівненської області з населенням 42,4 тис. осіб (2019). У зв’язку з декомунізацією у 2016 р. йому було повернуто попередню назву – Вараш.

Хрінницьке водосховищеХрінницьке водосховище створене у 1957 році для рекреації та рибогосподарських потреб ( запроектований об'єм води в 40 млн м³ ), розташовується на межі Рівненської та Волинської областей, на відстані 52 км від м. Луцька. Площа водяного дзеркала становить 18,3 км² (з них 16,26 км² (89%) на території Рівненщини), глибина – 2-6 м, біля греблі  – 8-10 м; довжина берегової лінії - 37 км, береги переважно пологі. За період свого існування водосховище декілька разів спускалось, в останнє повністю спустили воду навесні 1989 р., тоді у межах існуючого водосховища, неподалік греблі, була виявлена карстова воронка діаметром 25 м і глибиною 9 м). І тільки у 1999 р., після здійснених ремонтних робіт на водопідпірній греблі та проведення тампонажу (заповнювання водонепроникним матеріалом (тампоном) пустот, тріщин тощо в гірських породах, щоб запобігти просочуванню води ) карстових пустот, водосховище було наповнено водою. Сьогодні «Хрінницьке море»  є улюбленим місцем для відпочинку волинян та виконує комплексну функцію  — енергетика, водопостачання, боротьба з повенями, рекреація, рибогосподарська діяльність.

Хрінницька ГЕС введена в експлуатацію у 1959 р. проектною потужністю 900 кВт для забезпечення електрикою навколишніх населених пунктів. Неодноразово ставала на ремонт. Бетонна руслова гребля довжиною 39 м та висотою 12 м має 8 водоскидних отворів (з них 2 аварійно-ремонтні, розміром 5×6 м).

На сьогодні руслова міні-ГЕС (відновлена у 2001 р.) має потужність (проект/факт ) - 860/860 кВт, середнє багаторічне річне виробництво електроенергії (проект/факт ) - 3,44)/3,44 млн. кВт-год (за добу виробляє 19200 кВт/год електроенергії). Основним завданням експлуатації ГЕС є максимальне використання стоку річки Стир для виробництва електроенергії, недопущення холостих скидів річки, безаварійна робота ГЕС і гідротехнічних споруд.

Стир бере початок на Львівщині — біля села Пониква, але струмочки, які і формують джерело, які то пропадають під землею, то знову з’являються (з них, власне, і починається Стир), ще вище — біля хуторів Видра, Горани.

На території Бродівського району річка довго йде в каналі, який вже обмілів, і нема вже тут ям семиметрової глибини — вони згладились. Півметра, метр — така середня глибина.

У верхів’ї відчувається людська діяльність, що впливає на стан річки.  Але вже десь через 25 кілометрів річка самоочищається. Там дуже багато очерету, іншої рослинності, пройшовши через яку, Стир стає здоровий. В одному місці береги річки поросли болотним аїром і в жарку погоду повітря буквально напоєне запахом цього татар-зілля — немовби потрапили у сільську хату, прибрану на зелені свята. Згодом з маленької річечки (це все ще на Бродівщині) Стир стає великою річкою. Він приймає десятки дрібних приток. Але ці притоки не приносять в сумі стільки води, як Стир вже має. Очевидно, живлять річку джерела, по стоку Стир тут збільшується десь в п’ять разів.

Річка на відрізку Станіславчик-Берестечко вузька, достатньо глибока і з безліччю меандрів, що утворюють зручні місця для купання. Дно піщане, чисте. І сама річка на даному відрізку є дуже чистою, з мінімальними слідами антропогенного впливу. В районі с. Лісове починається відрізок випрямленого русла і річка значно розширяється після впадіння правої притоки р.Слонівка. Такий характер річка має до мосту в с.Щуровичі.

А ось уже в Берестечку річка дуже замулена і повністю вкрита рослинністю. І глибина її до метра, подекуди понад метр. Лише на другому кілометрі після Берестечка Стир самоочищається. І так відповідно біля кожного населеного пункту: в селі вода бруднішає, потім, “втікаючи” від нього, стає чистішою. Але є населені пункти, після яких річка уже не може очиститись. Це вже ті, що нижче Хрінниківського водосховища. У верхів’ї цієї гідроспоруди вміст кисню у воді доходить до нуля. На дні все гниє, кисень згорає і ввечері можна почути, як спливає риба і плямкає, вдихаючи повітря.

Біля с.Гумнище долина Стиря істотно звужується, утворюючи своєрідний каньйон, який був використаний для будівництва Хрінницького водосховища.

Якщо порівнювати Стир з іншими річками західного регіону, то загалом він почувається задовільно. Це завдяки тому, що вздовж русла немає потужних заводів, нема страшних джерел забруднення. І за п’ятибальною системою Стир , заслуговує на чотири з мінусом. Очерет, осока, рогіз — ця рослинність, якої тут багато, сприяє очищенню води.