Київ – план Голосіївського району

Голосіївський район м. Києва – план містаСкачать «Київ – план Голосіївського району»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Голосіївський район утворенно у жовтні 2001 року в результаті адміністративно-територіальної реформи на базі Московського району (створений у 1921 році).

Чисельність наявного населення (станом на 01.01.2013) – 239,3 тис. осіб, що становить 8,4 % від населення м. Києва.

Районрозташований на правому березі Дніпра, у південно-східній частині міста Києва і найбільшим райономза площею міста Києва - 156,36 кв. км, це 18,7 % від загальної площі м. Києва. Протяжність району складає: з півночі на південь – 26,1 км; зі сходу на захід – 16,5 км.

Він бере початок у центрі міста — від Хрещатика і простягається аж до його до південно-східних околиць. Район розташований між Деміївкою, Добрим шляхом, Теремками, Феофанією і Мишоловкою, охоплює Голосіївський ліс і частину забудови вздовж проспекту 40-річчя Жовтня і вулиці Васильківська. Територією району протікають річки: Дніпро, Либідь, Віта, Коник.

Голосіївський район є південними та південно-західними воротами Києва.

Складається з наступних історичних місцевостей: Паньківщина, Передславине, Ямки, Саперна http://only-maps.ru/wp-includes/js/tinymce/plugins/wordpress/img/trans.gifслобідка, Байкове, Забайков'я, Деміївка, Ширма, Цимбалів яр, Добрий шлях, Голосієво, Теремки, Феофанія, Лиса гора, Багринова гора, Мишоловка, Самбурки, Китаєво, Пирогів, Церковщина, Нижня Теличка, Корчувате, Віта, Острів Водників.

Кордони: Голосіївський район межує з Шевченківським, Солом'янським, Печерським і Дарницьким (по акваторії Дніпра) районами міста, Києво-Святошинським, Обухівським і Бориспільським районами Київської області.

Межі району: від Кільцевої дороги по північно-західній межі гаража в районі вулиці Дмитра Луценка; вулиця Юрія Смолича, Московська вулиця; Московський провулок; межа забудови селища Жуляни; вулиця Онуфрія Трутенка; західна межа будівництва території механічного заводу; межа території автобази № 1; вулиця Кайсарова; Кіровоградська вулиця; межа Байкового кладовища (включно); по залізниці до Байкової вулиці; Байкова вулиця; по р. Либідь; до вулиці Іллі Еренбурга; північно-східна межа залізниці; по вулиці Льва Толстого; по Червоноармійській вулиці, площа Дзержинського, бульвар Дружби народів, залізниця, фарватер р. Дніпро, межа м. Києва до Кільцевої дороги.

Коротка історична довідка

У південній частині міста Києва розкинувся чарівний та пишний Голосіїв. Ще у сиву давнину в Голосієві селилися люди. Свого часу ця місцевість належала Києво-Печерській Лаврі. У першій половині XVII ст. Київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир, так званий скит, який став дачною резиденцією церковної знаті.

У XVIII ст. на території цього великого лаврського господарства заклали прекрасний сад. Дерева посадили так, що вони нагадували план великої лаврської церкви. Поблизу стародавньої монастирської оселі в лісі з’явилося двоє селищ із садками та пасіками – Велика й Мала Горіхуватка.

Існує декілька легенд виникнення назви місцевості Голосіїв. За однією з них – у лісових хащах під час татарської навали ховався київський люд і з болем спостерігаючи, як палають їхні оселі в розпачі голосили та оплакували загибель близьких. Звідси й назва – Голосіїв. За іншою – ця назва походить від слів “голий” і “сіяти”. Очевидно, йдеться про культурні насадження, які були “посіяні на голому місці” серед дикого лісу під час заснування тут літньої резиденції київських митрополитів.

Перша згадка про Голосіїв, як володіння Києво-Печерської лаври, датується 1541 роком. У грамоті царя Петра Олексійовича за 1720-й рік значиться “Голосіїв ґрунт”. В описі Київського намісництва 1770–1780 років зафіксована слобідка при Голосіївському монастирі. Вже у XVІII-XIX століттях вживаються в документах назви “хутір Яровці, він же називаємий Голосіївський і Палатницький”.

У жовтні 1918-го 430 десятин у Голосіївській лісній дачі передали Українській науковій академії під парк і ботанічний сад. У 1923 році Голосіївський хутір увійшов до складу Києва.

У 1925-31 рр. на мальовничих пагорбах Голосієва збудували великий комплекс споруд сільськогосподарських інститутів (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), загальною протяжністю майже на кілометр. Автор проекту, архітектор Д. Дяченко, відтворив у цих будівлях характерні форми українського бароко, надавши їм національного колориту.

У 1956-58 рр. уздовж проспекту 40-річчя Жовтня на базі величезного лісового масиву в Голосієві був впорядкований парк культури і відпочинку, якому 1964 року присвоєно ім’я видатного українського письменника М. Т. Рильського.

Сьогодні Голосіївський парк – це один з найбільших лісопарків культури і відпочинку із спортивним комплексом, зеленим театром, бібліотекою, атракціонами, дитячим майданчиком, турбазою, човновою станцією. Композиційну основу парку утворює мальовнича Голосіївська долина із каскадом чотирьох ставків.

На околиці Голосіївського району м. Києва розташована історична місцевість – Китаїв, назва якої ймовірно походить від тюркського слова „китай” (укріплення, фортеця). У Китаєві збереглись рештки городища IX-X ст., укріплень та печерних келій часів Київської Русі. У XIV ст. на цій території існував печерний монастир, який з першої половини XVII ст. за наказом київського митрополита Петра Могили було підпорядковано Києво-Печерській лаврі („Китаївська пустинь”). У 1763–68 рр. архітектор С. Д. Ковнір збудував тут Троїцьку церкву. Перші дослідження розташованих в урочищі Китаїв печер були проведені у 1857 році. Під керівництвом археолога А. Д. Ертеля у 1910–12 роках було знайдено декілька підземних галерей, за структурою схожих на печери Києво-Печерської лаври, залишки двох вогнищ, предмети побуту, стінові написи старослов’янськими літерами.

Зеленою скарбницею нашого міста є один з найдавніших і найбільших у Європі Голосіївський ліс, унікальний за флорою та фауною. Ця дивовижна пам’ятка природи об’єднує Феофанію, парк відпочинку ім. Рильського площею 140,9 га та власне ліс площею близько 780 га. Зелений профіль Голосіївського лісу визначається більш як 250 видами дерев і кущів. Насамперед його зелене вбрання урізноманітнюють горіхові породи, що мають цінні санітарно-гігієнічні властивості, а на дільниці між Голосієвим і Феофанією збереглося кілька унікальних багатовікових дубів.

Голосіївський ліс – неоціненне багатство міста, його оздоровчо-курортна зона, одне з улюблених місць відпочинку киян.

На східній околиці лісу знаходиться літературно-меморіальний музей Максима Рильського. У 2007 році тут було створено Національний природний парк «Голосіївський».

В районі існують Голосіївські вулиця, площа, провулок і станція метрополітену.

ІСТОРІЯ ГОЛОСІІВА СЯГАЄ

…далеко в глибину тисячоліть. За даними археологів, ще в добу пізнього палеоліту в урочищі Протасів Яр були стародавні первісні поселення мисливців. У Корчуватому знайдено залишки поселення трипільців, а на Лисій горі залишили слід своїх поселень скіфи. Численні могильники зарубинецької культури віднайдено в Корчуватому.

Вперше у літописах Голосіїв згадується лише у грамоті короля Сигізмунда Видубицькому монастирю. Тоді хутір Голосіївський належав до володінь Києво-Печерської лаври.

У XVII ст. митрополит Петро Могила заснував тут пустинь. У XVIII ст. на цих землях закладено великий лісопарк. «Посіяно на голому місці», — казали люди. Звідси, за однією з версій, й з’явилася назва місцевості.

За другою версією назва пішла від однойменного хутора, який був знаний дзвінкоголосими птахами, що жили тут. За іншими — цим словом позначали місцевість, яка на великій відстані „оголена від людських поселень”.

Більша територія району — зелена зона від Голосіїва до Кончі-Заспи. Зараз Голосіївський ліс з його унікальною флорою і фауною є одним з найдавніших і найбільших у Європі, він — зелені легені Києва.

Ця дивовижна пам'ятка природи об'єднує Феофанію, Парк культури та відпочинку ім. М.Т. Рильського, і ліс площею майже 150 га. Зелений профіль лісу визначається більш ніж 250 видами видами дерев і кущів, тут збереглося кілька унікальних дубів віком 400 та 200 років.

Виник Голосіївський район на базі околиці м. Києва — селища Деміївка.Вимоги часу, потреби соціально-економічного розвитку міста призвели до розширення його границі. Тому у вересні 1918 р. до Києва було приєднано заможне селище — Деміївка.

Після адміністративного поділу міста у 1921 р. у Києві існувало п'ять районів: Деміївський, Печерський, Подільський, Соломенський, Шулявський. У 1937 р. після чергових змін Деміївський район отримав назву Московський. Згодом до складу району ввійшли селища Голосіїв, Академічне, Мишоловка, Китаєво, Феофанія, Ширма, Совки. Після останньої реорганізації у 2002 р. район став називатися Голосіївським. Тепер він простягається від Хрещатика до південно-східних околиць міста. До його складу увійшли селища Корчувате, Чапаївка та інші.

У другій половині XIX ст. — на початку XX ст. на території району з'явилися перші заводи і фабрики, які мали важливе значення у розвитку промисловості не лише Києва, а й держави в цілому. Наприклад, нова транспортна ера у Російській імперії, яка почалася 1892 р., була започаткована завдяки першому трамваю, виготовленому у трамвайній майстерні на Деміївці (завод Домбаля). Після реконструкції в 1930-х рр. підприємство почало випускати ще й тролейбуси (1935 р.), а також забезпечувало капітальним ремонтом увесь електротранспорт. Наприкінці XIX ст. на Деміївці було збудовано спиртово-горілчаний завод. Згодом підприємство реконструювали тут почали випускати нову для тих часів продукцію — каучук. Нині це — ВАТ «Київгума», яке випускає гумовотехнічні вироби для різних галузей промисловості. У 1868 р. тут почав діяти цукрово-рафінадний завод. Вартість продукції підприємства наприкінці XIX ст. становила більше чверті вартості всієї промислової продукції міста.

Наприкінці XIX ст. у районі було засноване невеличке кустарне підприємство В. Єфімова. яке виготовляло цукерки. Зараз це ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса». 1881 р. на території Деміївки почав діяти медо-пивоварний завод фабриканта Шульца. Салотопне виробництво було представлене єдиним на всю губернію заводом Ш. Бориспільського, де виготовлялось милої і сальні свічки. Також на території діяли спиртогорілчаний завод, 14 цегляних заводів, завод з виробництва отцю, південноросійський склозавод, кілька хлібопекарень, залізнична станція, відділення гільзової фабрики, меблева фабрика та інші.

Але Голосіївський район має не лише потужний промисловий потенціал. Він є справжнім науковим, навчальним та духовним осередком столиці. Життя тут ніколи не зупиняється — наступні покоління голосіївчан вписують в його історію все нові і нові сторінки.

*** З сайту райдержадміністрації