Київ -план Печерського району

Печерський район м. Києва – план містаСкачать  «Київ - план Печерського району»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Печерський район розташований в центральній частині міста Києва на правому березі Дніпра.

Місто Київ, що існує з 482 року, почало розбудовуватися саме з території, яка нині входить до складу Печерського району міста Києва.

Як внутрішньо міську адміністративно-територіальну одиницю Печерський район міста Києва було утворено в 1921 році.

Його межі визначені наступними об’єктами: залізничний міст, по залізниці до перетину з Бульвар Дружби Народів; Бульвар Дружби Народів; Либідьська площа, непарна сторона Вул. Червоноармійська, Вул. Хрещатик (східна частина виключно Бессарабський ринок, Майдан Незалежності та Європейська площа); Володимирський узвіз; по схилу до Паркової алеї; по Парковій алеї, яка веде до Паркового пішохідного мосту; Парковий міст; акваторія р. Дніпро. Таким чином, Печерський район має кордони з Шевченківським, Подільським, Дніпровським (по р. Дніпро) та Голосіївським районами міста.

Територія Печерського району замає 1955,48 га . На ній знаходяться:

- 9 площ - Героїв “Арсеналу”, Слави, Печерська, Лесі Українки, Героїв Великої Вітчизняної війни, Івана Франка, Палац спорту, Бессарабська; площа Конституції;

- 3 бульвари - Лесі Українки, Дружби Народів, Марії Приймаченко;

- 2 шосе - Залізничне, Набережне;

- 192 Вулиць, узвозів, проїздів, провулків тощо;

- 28 скверів, 8 центральних парків - заповідників: Хрещатий парк, Міський сад, Маріїнський парк, парк Вічної Слави, парк Аскольдова могила, Наводницький парк.

Станом на 1 січня 2011 року загальна кількість наявного населення становить 139,672 тис. осіб чисельність населення, яке постійно мешкає в Печерському районі – 134,949 тис. осіб

Iсторiя Печерського району Києва неподiльно пов'язана власне з виникненням i розбудовою столицi України. Обiймаючи терени iсторичних мiсцевостей i урочищ на правому березi Днiпра, сучасний Печерський район увiбрав у себе Володимирську гiрку, Перевiсище-Хрещатик, Липки, Києво-Печерськ, Угорське, Аскольдова могила, Берестове, Наводничi, Звiринець, Видубичi, Верхню Теличку, Саперну Слобiдку, гори Лису, Чорну, Багринову, долини Клова i частково Либедi. Вже один перелiк цих назв дихає сивою давниною. Над Днiпром, поблизу урочища Угорське, 882 р. Олег забив київських князiв Аскольда i Дiра i став владарювати в Києвi, мовивши: "Це буде мати мiст руських". Князь Володимир Святославич 988 р. запровадив в Українi - Руси християнство, спорудив першi храми. На мiсцi хрещення киян височить пам'ятник-колона. А згодом, 1051 р ченцi Антонiй i Феодосiй заснували у викопаних поблизу княжого села Берестового печерах православний монастир - майбутню Києво-Печерську Успенську лавру. Звiдси i пiшла назва району. Крiм лаврських, вiдомi ще не менш древнi Звiринецькi печери та iншi печери на теренi району.

Першi мурованi споруди в районi з'явилися ще в XI ст. в Печерському монастирi. Слава його поширилася на весь православний свiт, вiдтак Київ став величезним притягальним центром i виникла приказка "Язик до Києва доведе" - на прощу, на Печерськ, де при монастирi вже в XII ст. iснувало значне поселення.

Збiгав час. Наприкiнцi XVII ст. Печерське мiстечко стає вiйськово- адмiнiстративним центром Києва. Гетьман Iван Самойлович починає спорудження земляної фортецi, а згодом гетьман Iван Мазепа зводить обороннi мури з вежами, церквами довкола лаври, дає великi кошти на церковне будiвництво. Полковники Вiйська Запорiзького також надають кошти на розбудову й прикрашенняПечерського, Микiльського, Видубицького, Михайлiвського Золотоверхого монастирiв, на розвиток української нацiональної культури; її поширювали i лаврська школа, лаврськi друкарня та iконописна майстерня. Рiзнопланове значення Печерська зростає впродовж наступних часiв. У серединi XVIII ст. тут зводяться Царський (Маріїнським) та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторiв, мурованi брами й пороховi льохи, вдосконалюються фортифiкацiйнi споруди Печерської фортецi. Наприкiнцi XVIII ст. напроти лаври будується величезний арсенал з жовтої київської цегли. Зелену глину для випалення цiєї цегли видобували тут-таки, на схилах Днiпра i Либедi, i тi цегельнi стали першими промисловими пiдприємствами району. З такої ж цегли побудовано згодом всю нову Печерську фортецю на величезному теренi плато - Василькiвське та Госпiтальне укрiплення, казарми, обороннi вежi, мури, новий арсенал, а ще - iнститут шляхетних дiвчат, бики Ланцюгового мосту через Днiпро.

З розвитком капiталiзму швидко зростає й розбудовується Київ. У XIX ст. виникає вулиця Хрещатик, i старий Київ зливається з Печерськом. Утворюються характернi дiлянки забудови й розселення киян. Дiловий Хрещатик - банки, контори, бiржа. Аристократичнi Липки - розкiшнi особняки царської адмiнiстрацiї та заможних киян. Надднiпрянськi сади. Напiввiйськовий, напiвцерковний Печерськ, з єдиним промисловим пiдприємством - заводом "Арсенал". Мiщанський Звiринець, Саперна Слобiдка, монастирi, кладовища та просто гаї, урoчища на горах та в ярах. Мiсце страт - Лисогiрський форт. На зламi ХIХ-ХХ ст. на теренi сучасного Печерського району вже дiяли мiський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського та Купецького зiбрань, iподром.

Пiд час першої свiтової вiйни Печерськ швидко мiлiтаризується: розширюється арсенал, зводяться вiйськовi училища, прокладаються залiзничнi колiї до всiхвiйськових об'єктiв. Визвольнi змагання 1917-1920 рр. роблять Печерський район ареною братовбивчих бойових дiй, а каральнi органи кожної протиборствуючої сторони обирають за свiй осiдок панськi Липки.

Нове пiднесення переживає Печерський район пiсля 1934 р., коли з переведенням столицi України з Харкова до Києва в Липках розмiстилися урядовi заклади. Водночас було знищено безлiч пам'яток культової архiтектури, кладовище "Аскольдова могила". В 30-i роки споруджено Верховну Раду, гiгантський будинок НКВС (нинi - Кабiнет Мiнiстрiв), клуби, школи, дитячi садки та ясла, численнi житловi будинки, стадiон "Динамо", набережну Днiпра.

Друга свiтова вiйна завдала страшних ран Печерську, як i всьому мiсту. Досi залишається руїною Успенський собор лаври, знищений пiд час окупацiї мiста нiмецькими вiйськами.

У повоєннi роки одними з перших масово були забудованi котеджами околицi - Багринова гора, Старонаводницька вулиця, потiм почалося масове будiвництво багатоповерхових житлових будинкiв у пiвденнiй частинi району - вулицi Бастiонна, Кiквiдзе, бульвар Дружби народiв. У 60-i роки прокладено й забудовано бульвар Лесi Українки та прилеглi вулицi. В старовинному Аносовському саду 1957 р. влаштовано парк Слави з обелiском i Вiчним вогнем над Могилою Невiдомого Солдата та з 34 могилами героїв, що полягли в боях за Київ у 1941 та 1943 рр. Парк Слави за усталеною традицiєю став мiсцем загальномiських урочистостей у День Перемоги.

В останнi десятирiччя в районi з'явилося багато нових громадських споруд i закладiв та житловi масиви - на мiсцi колишнього iподрому, а потiм - на Старонаводницькiй вулицi. В 1981р. був урочисто вiдкритий Меморiальний комплекс "Український державний музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941 - 1945рр". На березi Днiпра встановлено пам'ятний знак заснуванню Києва, а в Кловському палацi вiдкрито Музей iсторiї Києва. В рiк 60-рiччя голодомору на Михайлiвському майданi встановлено пам'ятник цiєї страшної сторiнки доби тоталiтаризму. Печерський район пам'ятає все, що було в iсторiї, - героїчне i трагiчне...