Київ – план Подільського району

Подільський район м. Києва - план містаСкачать «Київ – план  Подільського району»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Подільський район
Масиви: Поділ, Рибальський Острів, Куринівка, Мостицький, Берковець, Вітряні Гори, Виноградар, Селище Шевченка.

Подільський район м. Києва межує на сході з Оболонським та Дніпровським районами, на заході – зі Святошинським та Шевченківським, на півночі – з Оболонським та на півдні – з Печерським.

Сучасний Поділ – один із найдавніших та найкращих районів міста Києва. Сьогодні загальна площа району складає 3404 га, наявне населення – 185,3 тис. чоловік, постійне населення – 181,9 тис. чоловік.

Історія району унікальна. Геніальне творіння Растреллі – Андріївська церква - вінчає гору, де, за переказом, Андрій Подільський районПервозванний установив свій хрест і передрік славу місту, яке тут мало вирости.

Перша згадка про Поділ зустрічається в Іпатіївському літописі і відноситься до 985 року, але заселений він був задовго до цього. Археологом В.Хвойкою у 1893 році на території сьогоднішньої вулиці Фрунзе були виявлені останки ранніх поселень неоліту та епохи міді та бронзи, що датуються ІІІ-ІІ тисячоліттями до н.е. Племена, які займались землеробством, тваринництвом та зналися на ткацтві, були попередниками східних слов'ян -- майбутніх засновників м. Києва.

У виданому творі епохи Київської Русі “Повести временних лет” Нестора - літописця сказано, що засновниками Києва були полянські князі Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь. З ім’ям старшого брата Кия літописець пов’язує не тільки назву міста, а й події, які дають можливість віднести заснування міста Києва, як центра східних слов’ян, а значить і Подолу, до VI-VII ст. н.е.

В кінці ХІ століття Поділ вже стає головним ремісничо-торговельним посадом древньоруського Києва, він дуже швидко сформував своє обличчя, свій особливий уклад життя, навіть свій особливий дух.

Ремісники жили кварталами за професіями, про що свідчать назви вулиць: Гончарна, Кожум’яцька, Дігтярна і т.д. Добре розвинена була торгівля. Поблизу гавані у гирлі р. Почайни в районі Поштової площі знаходився торг, який мав велике економічне значення. Основним населенням Подолу були дрібні ремісники, підмайстри, біднота.

Сам Поділ -- це нижня, “дальня” частина міста. Ще в ХV віці Києву було надано Магдебургське право – старовинний європейський кодекс міського самоврядування. У 1802 році по проекту архітектора Андрія Меленського на березі Дніпра було споруджено “колону Магдебургського права”-- перший у Києві монумент висотою 18 м. на постаменті з трьох арок. Ця колона має ще одну назву -- “пам'ятник хрещенню Русі”, бо саме на місці її спорудження знаходилось гирло р. Почайни, де князь Володимир хрестив дванадцятеро своїх синів, серед яких був Ярослав Мудрий, та перші канонізовані святі Київської Русі Борис та Гліб.

Ворота Подолу – це Поштова площа. В 1865 році тут було відкрито станцію поштових диліжансів, звідки саме і пішла назва площі.

Тут же знаходиться нижня станція фунікулеру, який діє з 1905 року , найбільш активну участь в його спорудженні зіграв інженер шляхів сполучення Артур Абрагамсон.

Величезну цегляну будівлю з вежею, яка височіє над площею, називають млином Бродського – колишній елеватор найбільшого в Києві млина. Підприємство було засноване в 1857 році німцем Андрієм Глезером, а з 1870 року перейшло у власність цукрозаводчиків Бродських. У свій час контору млина відвідував видатний єврейський письменник Шолом Алейхем.

На Поштовій площі знаходиться храм Різдва Христова, в якому в травні 1861 року було встановлено гроб з тілом Тараса Шевченка, коли його перевозили з Петербурга до Канева.

З Поштової площі починається одна з головних вулиць Подолу – вулиця Петра Сагайдачного, в честь національного героя України гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який прославився перемогою над турецько-татарською армією в 1620 році під Хотином. Був рішучим поборником української культури та православництва. Його було поховано на Подолі в 1622 році, на території Братського монастиря, могила не збереглась. Вулиця виходить на Контрактову Площу – головну площу Подолу.

Ще за часів Київської Русі тут знаходилась величезна торгова площа –“торжище”. Найбільшою спорудою на площі була церква Богородиці Пирогощеї, зведена в 1132-1136 роках князем Мстиславом -- сином Володимира Мономаха. Перед будівництвом до Києва з Візантії було доставлено ікону Божої Матері Пирогощеї. Слово “Пирогоща” походить від грецького “піроготіс” – “башенна”. Так в Візантії називались ікони, які знаходилися в башнях церков, або на яких зображались башні. Церква була широко відома на Русі. Саме до неї прибув головний герой “Слова о полку Ігорове” князь Ігор Святославович, щоб подякувати Богородиці за спасіння з половецького полону. Пирогоща була центром духовного, громадського та торгового життя Подолу. В 1935 році Подільську святиню було зрівняно із землею і відбудовано тільки в 1998 році.

На площі знаходився комплекс Братського монастиря, заснований в 1615 році для захисту православної віри від католицизму та уніатства. В 30 роки комплексу не стало. До наших днів збереглися деякі будови на території лікарні № 15. На подвір’ї монастиря знаходиться один з найстаріших учбових закладів – Києво-Могилянська академія, заснована, як і монастир, в 1615 році. Саме тоді Галшка Гулевичівна, одна з найбагатших киянок, пожертвувала Братству велику земельну ділянку з тим, щоб на ній було збудовано школу.

Велику підтримку учбовому закладу надав гетьман Сагайдачний, який разом з усім козацтвом записався в члени Київського братства. В 1632 році школа була перетворена в колегію. Велику підтримку учбовому закладу здійснював митрополит Петро Могила, ім’я якого увічнено в назві колегії. Слухачами закладу були Михайло Ломоносов та філософ Григорій Сковорода, пам’ятник якому споруджено поруч у сквері в 1976 році Іваном Кавалерідзе.

Навчальний корпус національного університету “Києво-Могилянська академія”-- колишні крамниці Братсько-Богоявленського монастиря (ХІХ-ХХ ст.)

В 1797 році за наказом Петра І контрактові ярмарки було переведено з волинського містечка Дубно до Києва. Відбувалися вони з 15 січня по 1 лютого за старим стилем. На них складались контракти між купцями та поміщиками.

Все це сприяло розвитку міста та Подолу. На Контракти збиралось все дворянство південно-західної частини Російської імперії. Завдяки їм, гостями міста стали Олександр Пушкін, Денис Давидов, Адам Міцкевич, Оноре Бальзак, Ференц Ліст.

З Контрактової площі легко потрапити на найпопулярнішу вулицю Києва – Андріївський узвіз – найкоротший шлях з Верхнього міста до Подолу. Назва “Андріївський” відома з 40 років 18 століття. Основна забудова здійснена в 90 роках XIX - XX століть: будинок №15, відомий під назвою “Замок Річарда Левине Серце”, будинок №13, в якому проживав Михайло Булгаков, Андріївська церква, що була закладена в 1744 році у зв’язку з приїздом до Києва імператриці Єлизавети.

Сьогодні Андріївський узвіз – це музей під відкритим небом, де представлені різнобічні напрями сучасного мистецтва -- авангард, сюрреалізм, гончарство, вишивка, іконопис

Поділ

Міста, як дерева, мають свої коріння, стовбур і крону. Здається коріння старого Києва на Подолі. Якщо ви хочете зрозуміти душу старого града, почути биття його серця, що пробивається крізь багатовіковий шар, відчути атмосферу міста спустіться на Поділ. Незважаючи на те, що в останні два століття він надзвичайно виріс і перемінився, на кожному кроці тут проступає вічність і все повітря пронизує тисячолітня людська думка і творчість. Поділ – історичний район Києва, один з найдавніших у місті. Входить до сучасного Подільського району. Лежить на правобережній низовині між гирлом р. Почайни і схилами Старокиївської гори, Замкової гори та гір Хоревиця і Щекавиця. Звідси походить назва місцевості – Подоліє (долішня місцевість), Поділ. Перші людські поселення на Подолі з’явилися на початку нашої ери. За часів Київської русі Поділ був торгово-ремісничим осередком міста. Тут містилися ремісничі квартали, зокрема Гончарі, Дігтярі, Кожум’яки, головний міський торг, гавань, митниця. Поділ мав лінію укріплень, що проходила по річці Глибочиці (тепер вулиці Верхній вал і Нижній вал). Центром Подолу було Торжище (тепер Контрактова площа).

На Подолі певною мірою відчуваєш, чому Київ вважали величезною святинею, православною віхою в долі країни. Саме тут ще за півстоліття до офіційного прийняття християнства діяв перший на Русі православний храм. На думку вчених, місцезнаходження древнього храму фіксує сучасна Іллінська церква. 988 р. у річці Почайни хрестили киян. А перед тим у Хрещатицькому джерелі було охрещено синів князя Володимира.

В середині 13 ст. у зв’язку із зруйнуванням верхньої частини міста під час монголо-татарської навали, Поділ фактично став головним районом Києва. З 15 по 19 ст. тут містилися магістрат, Київське братство, Києво-Могилянська академія тощо.

З кінця 17 ст. розгорнулася інтенсивна забудова Подолу. З 1797 р. на Подолі відбувалися щорічні контрактові ярмарки. Після пожежі 1811 р., коли згоріла більшість будівель Подолу, тут було прокладено нові вулиці, що в основному збереглися досі.

Вишукана візерунчастість українського бароко в архітектурі Подолу XVIII ст.. – це твори випускників академії І Григоровича-Барського: церква Миколи Набережного і Покровська, дзвіниця знищеної церкви Миколи Доброго, розкішне вбрання Кирилівської церкви, фонтан “Самсона”. Фонтан, до речі, одночасно був центральною частиною першого київського водопроводу. Він мав славу не меншу, ніж римський Треві.

Андріївський узвіз. Андріївський узвіз пролягає від Контрактової площі до Володимирської вулиці та Десятинної вулиці. Верхня частина узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. Назву узвіз одержав, ймовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви (збудована у 1744 — 54, архітектор В. Растреллі). До Андрієвського узвозу прилучаються: вулиці Покровська — Боричів Тік — Фролівська і Воздвиженська.

Своїми витонченими обрисами чітко вирізняється на фоні небосхилу, на початку Андріївського узвозу Андріївська церква. Пам’ятка архітектури, закладена 1744 р. Зведена 1747 – 53 р. в стилі бароко за проектом архітектора В. В. Растреллі на Андріївській горі. Будівництвом керував зодчий І.Ф. Мічурін. Висота церкви – 60 м., довжина – 30 м., ширина – 23 м. Однокупольний храм з п’ятиглавим завершенням має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру. До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Навколо церкви – балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу і Дніпра. Внутрішнє оздоблення Андріївської церкви розроблене В. В. Растреллі, ближче до стилю рококо. Воно було виготовлене формами українських різьбярів М. Чвітки та Я. Шевлицького.

На узвозі панує атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку №13 жив письменник М. О. Булгаков. У цьому будинку розташовано музей Булгакова.

Будинок у вигляді старовинного замку на Андріївському узвозі № 15, що має опоетизовану назву “Замок Річарда-Левове серце” - пам’ятка архітектури 19 ст. Названий киянами за ім’ям англійського короля, героя роману Вальтера Скотта “Айвенго”. Будинок стоїть на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвозу у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей та художніх салонів.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.

Рибальський півострів. У середній течії Дніпра, в межах Києва , розміщений північніше Подолу; являє собою останець колись довгої коси, що була лівим берегом р. Почайни і вела до літописної Притики, відокремлюючи їх від Дніпра. Назву свою він бере від навколишньої історичної місцевості – Рибалки, де було й однойменне поселення. У 1897-99 під час створення на Р. п. верфі для пароплавів береги Рибальського півострова підвищили і замостили. А у 1926-30 за проектом Б. Домансьеого та М. Парусникові на Р. п. спорудили надпотужну для того часу електростанцію. У кiнцi 30-х рокiв верф заводу «Ленiнська кузня» (деякий час до того мала назву «Корабельня iм. Сухомлина») була реконструйована. Пiсля Другої свiтової вiйни, пiд час якої верф i завод дуже постраждали, було проведено реконструкцiю, а 1961 року збудовано нову гавань з рiчковим портом. У 1963 роцi до пiвострова прокладено вантовий мiст.

На Подолі розташований університет “Києво-Могилянська академія”- перша вища школа на Україні та Східній Європі і визначний культурно-освітній центр. Заснована в 1632 році внаслідок об’єднання київських Братської і Лаврської шкіл. Спочатку вона носила назву Києво-Могилянської колегії, оскільки видатну роль в її заснуванні відіграв київський архимадрид, а потім митрополит Петро Могила. Потім, в 1701 році, Петро I перетворив колегію в академію, яка незабаром стала однією з самих великих та престижних вищих учбових закладів в слов’янському світі. В Киівській академії, серед багатьох інших видатних діячі науки, культури та політики, навчались М.Ломоносов, Г.Сковорода, І.Григорович-Барський, А.Милородович. Російське самодержавство побоювалося цього осередку української духовності, тому і ліквідувало його у 1817 р. У1991 р. покладено початок новому життю старої школи.

Діючий жіночий Флоровський (Фроловський) монастир відомий з 15 ст. Монастирський комплекс складається з Вознесенської церкви (1722-32), двохповерхової трапезної, дзвіниці (1740) та будинку ігумені. Всередині Вознесенської церкви збереглися розписи 19 ст.

Музей-аптека. Біля входу до монастиря знаходиться одна з перших київських аптек, яка була відкрита І. Гейтером у1728 р. За 110-літню історію свого існування в ній зросло декілька поколінь аптекарів і лікарів. Розквіт аптеки розпочався з в середині XVIII ст., коли заклад прийняв Георг-Фрідрих Бунге. Нині – це одночасно і музей, присвячений історії фармацевтики, і діюча аптека.

Поштова станція. Поділ славиться і тим , що тут у вересні 1775 році була заснована перша почтова контора у Києві. Державна пошта була зручною i надiйною, обмiн кореспонденцією постійно розширювався, почала діяти поштова служба i в інших, на той час значних містах України. 1782 року Київську поштову контору було реорганізовано у губернський поштамт i переведено до Печерської фортеці, де перебували губернські цивiльнi та вiйськовi установи. 3 1849 року до початку ХХ століття поштамт розміщувався на вулиці Хрещатик,у бувшому розкішному особняку, що раніше належав шляхтичу Онуфрiю Головiнському.

Подільський район, як адміністративна одиниця, засновано 1921 року. До складу району входять: житлові масиви Вітряні Гори, Виноградар, Куренівка, частина Нивок, Рибальський півострів, Мостицький масив та центральна частина – Поділ. В сучасних межах район займає територію 34 кв.км.

Сучасний Поділ тісно повязаний зі своєю історією. Особливе місце серед історико-культурних пам’ятокКиєва займає Андріївський узвіз, який став одним із центрів культурного життя столиці.

Поділ пишається своєю культурною спадщиною, зберігає її і примножує. Історично склалося так, що Поділ з давніх давен був культурним центром, про що згадується ще в древніх літописах.

Сучасний Поділ – це високорозвинений промисловий район, один з лідерів столиці України за об’ємами продукції, що випускається. На території району працюють понад 46 підприємств. Серед них підприємства харчової, переробної, легкої промисловості, переробки деревини, целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництва неметалевих мінеральних виробів, металургії та обробки металу, машинобудування, ремонту та монтажу машин і устаткування, транспортного машинобудування, медичної та фармацевтичної галузей.

Освіта Подолу славиться багаторічними традиціями та творчим підходом до роботи з обдарованими учнями. На території району знаходяться 5 вищих навчальних закладів – Національний університет Києво-Могилянська академія, Відкритий Міжнародний Університет розвитку людини “Україна”, Інститут Реклами, Київська державна акедемія водного транспорту, Академія муніципального управління. В Подільському районі 43 заклади середньої освіти, 40 дошкільних закладів, 3 інтернатні заклади, 1 дитячий будинок, 2 вечірні середні школи.

Культурна сфера Подільського району розвинена не гірше, ніж промисловість. На Андріївському узвозі споруджується нова будівля для “Театру на Подолі”. До того ж в районі розташовані театр “Колесо”, Київський музичний театр для дітей та юнацтва, Мала сцена муніципального театру "Київ".

На Подолі 9 музеїв, серед них музей-аптека, музей “Однієї вулиці”. Про Поділ можна сказати, що він не тільки найдревніший, а й “перший”. Перші аптека, пошта, електричний трамвай, фунікулер. На Подолі жили Т.Шевченко, Л.Українка, О.Купрін, М.Булгаков.

В Подільському районі 55 представництв релігійних громад – монастирі, храми, каплички. Нещодавно відновлено церкву Різдва Богородиці, закінчується реставрація інтер’єру церкви Миколи Набережного, закінчено роботи з реставрації інтер’єру церкви Іоанна Предтечі. На перспективу, буде відновлено Богоявленський собор на території Києво-Могилянської академії.

Історично склалося так, що на Подолі зосереджена найбільша кількість споруд, які є перлинами архітектурно-культурної та історичної спадщини. Завітавши на Поділ, кожен може відчути душу стародавнього Києва, почути ритми його серця, що пробиваються крізь багатовіковий історичний шар. Незважаючи на те, що за останнє тисячоліття Поділ значно розширився і змінився, дух старовини та самобутності живе і досі. На кожному кроці відчувається подих історії, навіть саме повітря пронизане вічним духом людського розуму та творіння.

*** сайт  районної держадміністрації