Київ – план Оболонського району

План Оболонского района

Скачать «Київ – план Оболонського району»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Історична довідка. Значний внесок в розбудову сучасної столиці України вносить Оболонський район м. Києва, що Оболонський район розкинувся в її північній частині.

Оболонский район-2

Як територіальну одиницю район було утворено 3 березня 1975 року і названо на честь столиці сусідньої Білорусії – Мінським. До тодішнього Мінського району ввійшли території Куренівки, Мінського масиву, Пріорки, Оболоні. Згідно рішення сесії Київської міської ради в 2001 році району було повернуто історичну назву – Оболонський та включено до його складу територію Пуща-Водиці.

І хоча район порівняно молодий, але історія землі, на якій він виріс, сягає глибин тисячоліть.

Саме на межі Оболонського та Подільського районів визначним археологом В.Хвойкою в 1893 році відкрито одну з найдавніших стоянок первісних людей – Кирилівську, вік якої понад 20 тис. років.

На розлогих берегах Дніпра, зокрема на Оболоні, та в інших частинах району відкрито залишки поселень пізніших епох. Серед знайдених предметів матеріальних культур є й такі, що віддзеркалюють релігійно-магічну сферу життя населення праукраїнців трипільського, скіфо-сарматського періодів, епохи великого переселення народів.

В кінці І тис. до н.е. на території середнього Подніпров’я склалась зарубенецька археологічна культура. На думку більшості дослідників носіями цієї культури були ранньослов’янські племена. Там, де колись плинула літописна річка Почайна, знаходилось найбільше за площею та найбагатше за виявленими давніми комплексами поселення стародавніх слов’ян І ст. до н.е. - ІІ ст. н. е. Залишки жител, знаряддя праці, предмети побуту, прикраси, амфорні матеріали свідчать, що древні мешканці Оболоні займались землеробством і скотарством, полюванням і рибальством, різноманітними домашніми ремеслами, мали широкі обмінні зв’язки з античними містами Північного Причорномор’я. Підтвердженням сталих зв’язків жителів Середнього Подніпров’я з навколишнім світом, країнами Сходу і Заходу є знайдений в 1876 році знаменитий Оболонський скарб римських монет.

В історії древнього Києва надзвичайно важливе місце посідають дохристиянські часи, коли давні слов’яни свято вірили у богів, які уособлювали сили природи. На північних околицях міста, поблизу оболонських луків і пасовищ, знаходились священні гаї слов’ян. А на шляху, який вів із Верхнього міста на Оболонь, кияни збудували Велесове капище. Після введення християнства капище Велеса було знищено. Пізніше на місці капища була збудована церква святого Власія, яка не збереглася.

По території Оболоні, як видно на старовинних картах, проходила дорога з Києва на Вишгород, що був у володінні київських князів. Тісно переплітається з оболонською землею історія літописної річки Почайни, в гирлі якої зручно розташувалась міська гавань – головний порт Києва.

988 року християнство було проголошене офіційною релігією на Русі. За деякими літописами, саме в Почайні відбувалося хрещення киян.

За часів Київської Русі землі Оболоні неодноразово згадуються в історичних джерелах. Тут відбувалися битви з ворогами Києва – кочівниками.

В часи князівських міжусобиць “Київське Болоньє” часто було ареною в боротьбі за великокнязівський престол.

З переходом Українських земель під юрисдикцію Великого Князівства Литовського та отриманням Києвом статусу Магдебурзького права, підтверджується приналежність територій Оболоні до складу міста.

Соковиті оболонські сіножаті стають предметом запеклої боротьби між міщанами, Київськими монастирями та козацькою старшиною. В цей же час, в Північно-Західній частині Києва засновують свої населення запорізькі козаки, які поверталися до міста зимувати. Звідси пішла назва складової частини сьогоднішнього Оболонського району – Куренівки. Продовженням Куренівки є Пріора, на території якої розміщувалась резиденція Пріора – настоятеля Домініканського монастиря.

Маючи значне стратегічне значення оболонська земля часто ставала свідком кровопролитних сутичок. В часи Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького на Оболоні відбулась одна з найбільших битв козаків з польсько-литовським військом, результатом якої стало підписання Білоцерківського договору 1651 року.

Упродовж ХVІІ - початку ХVІІІ століть господарське та громадське життя Києва почало поступово розширюватися. Збільшується чисельність населення, пожвавлюються торгово-економічне життя. Близькість Дніпра, заплавні озера, річка Почайна сприяли розвитку на території Оболоні рибальства, ремесел та промислів, зростанню торгівлі. На оболонських луках збирали велику кількість лікарських рослин. На річках Почайні, Сирці, Глибочиці будувались водяні млини. Після перебування в Києві імператора Петра І з боку Оболоні почали укріплювати дерев’яно-земляні вали, а пізніше насипали нові та встановили гарматні башти.

Слід зазначити, що в цей період відбувалась активізація духовного та куль- турного життя. Тільки на Оболоні, Куренівці, Пріорці існувало більше 20 мона- стирів та церков. Найбільш відомі з яких жіночий монастир Святого Миколая, католицька релігійна місія, храм Святих Першоверховних Апостолів Петра і Павла, Йорданський жіночий монастир, Покрови Пресвятої Богородиці та ін.

Разом з тим, розвиваються передмістя Києва – Куренівка, Пріорка, дачне поселення Кінь-Грусть, назва якого пов’язана з перебуванням імператриці Катерини ІІ у Києві.

Пожвавлення соціально-економічного життя призводить до виникнення мануфактур. На території сучасного Оболонського району це були мануфактури з обробки шкіри, кондитерські мануфактурні майстерні, в яких варили знамените київське сухе варення, фаянсові фабрики тощо.

Внаслідок проведених реформ в ІІ половині ХІХ ст. відбувається подальший розвиток промисловості та впровадження нових форм господарювання. Це сприяло зростанню торгівельних зв’язків та розвитку різних видів транспорту. Так, до 1898 року було закінчено будівництво порту між Подолом та Оболонню в зручній гавані. А в 1881 році в Києві пущені перші вагоні конки. З 1900 року через Куренівку та Пріорку в дачне поселення Пуща-Водиця пролягла трамвайна колія.

Взагалі, історія Пущі-Водиці не менш цікава від інших районів Києва. Для давньоруських київських князів ліс Пуща-Водиці був улюбленим місцем для полювання. Наприкінці ХІХ ст. міська дума заснувала тут дачне селище, яке поступово перетворилось на популярний курорт. І зараз Пуща-Водиця є улюбленим місцем відпочинку багатьох киян.

Південніше Пущі-Водиці місцевість між Пріоркою та Кінь-Грустю стали називати Кристеровою гіркою. На купленій ділянці землі саксонець Вільгельм Готліб Кристер розбиває чудовий фруктовий сад. Його приклад наслідував київський підприємець С.В. Кульженко і поряд почав будувати приміські дачі. Живописні куточки нинішнього Оболонського району завжди притягували сюди людей творчої вдачі. Свого часу на Пріорці жив Т.Г. Шевченко. Пейзажі Оболоні любив описувати київський живописець С. Світославський. Тут бував О.Купрін, а протягом 1908–1911 рр. на кошти батька М.С. Грушевського за проектом В.Г. Кричевського, Є.П. Брадтмана та Ф.С. Красицького на Куренівці збудоване міське училище для незаможних верств населення.

На початку ХХ ст. на крупний промисловий центр Києва перетворюється сучасний район Петрівки (південна частина Оболонського району), де знаходи- лись київський порт, залізничні та суднобудівні майстерні, а також складські приміщення. Тому відчувалась необхідність в підведенні до Петрівки залізни- чної колії та побудови мосту через Дніпро (пуск мосту відбувся в 1929 році).

Протягом 1910–1911 років між Оболонню та Куренівкою був збудований цивільний Куренівський аеродром, на якому здійснювали свої польоти видатні авіатори І. Сікорський, О. Свєшніков, Сціпо дель Кампо та ін.

Новий етап в розвитку Києва та району розпочався після громадянської війни. На території району в 30-ті роки збудовано ряд нових підприємств, які існують і донині.

Після другої Світової війни, в 1967 році був прийнятий новий генеральний план розвитку Києва, за яким розпочиналась інтенсивна забудова Оболоні – одного з найбільших житлових масивів. Вперше, на той час, в широкому масштабі було застосовано метод освоєння річкової пойми шляхом гідронамиву і підняття позначок територій під забудову до незатоплюємого рівня в період повеней та максимального розливу води. Основні будівельні роботи були проведені у 1973–1980 рр.

Забудова нових мікрорайонів Оболоні спорудами сучасного європейського рівня продовжується і нині. Разом із забудовою житлового масиву розвивається сфера торгівлі, закладів соціально-культурного призначення, вирішуються питання транспортного обслуговування.

За останні роки Оболонський район столиці України став провідним у ринкових перетвореннях, упевнено посідає передові місця за темпами соціально-економічного розвитку. Вражаючих результатів досягнуто в розвитку промислового виробництва, підприємництва та будівництва. Стратегія піднесення і розвитку місцевого виробника, підтримки малого та середнього бізнесу забезпечує стабільність економіки та фінансової бази бюджетної системи району...

Історія Оболонського району є невід’ємною часткою славетної історії Києва і всієї України з усіма її труднощами та здобутками. Сьогодні район має за плечима не лише пройдений шлях, а й перспективи розвитку. Збагачуючи і підносячи велич нашого прекрасного древнього міста Києва, в Оболонського району є не тільки минуле, а й майбутнє. Тож, будь-ласка, знайомтесь з Оболонським районом міста Києва...