Київська область – карта автошляхів

Київська область - карта автошляхів

Скачать «Київська область - карта автошляхів»

Скачать «Карты областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Київська область у силу свого географічного положення та особливостей історичного розвитку має всі необхідні ресурси для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об’єктів, а також джерел мінеральних вод, багатство культурно-історичних пам’яток визничають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону.

Зручне  географічне  положення,  наявність  добрих доріг та водних  шляхів,  сприятливі  природні  та  кліматичні умови – все це значною мірою  впливає  на розвиток туризму на Київщині.

Специфічною особливістю розвитку територій Київської області є те, що вони до кінця XX ст. були складовою єдиного Київського регіону, що з часів Київської Русі був центром економічного, політичного та культурного життя українських земель.

Безпосередня наближеність до столиці, включеність у єдину з м. Києвом соціально-економічну та політико-адміністративну систему позначалися на кількісних і якісних параметрах соціально-економічного та культурного розвитку регіону. Відтак нині Київська область є одним із лідерів серед регіонів України за темпами економічного розвитку, активністю політичних процесів, насиченістю культурного життя, рівнем вирішення соціальних проблем.

Туризм. Протягом останніх років галузь туризму в Київській області закріплює за собою статус пріоритетної в загальному соціально-економічному розвитку регіону. Щороку зростають як зовнішні так і внутрішні туристичні потоки, стрімко розвивається сфера інфраструктури, проводяться численні культурно-масові акції.

Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб наших всесвітньо відомих земляків – І. Козловського, М. Островського, К. Стеценка, І. Задорожнього, Т. Шевченка, К. Паустовського, М. Вовчка, О. Корнійчука, А. Малишка та багатьох інших видатних особливостей, являють собою потужний потенціал для інтенсивного розвитку екскурсійної діяльності в регіоні та активізації її внутрішніх туристичних потоків. Визнані туристично-культурні центри області – м. Біла Церква, Бориспіль, Переяслав-Хмельницький, Ржищів та інші в сукупності з широким спектром закладів сучасної модернізованої сервісної інфраструктури стрімко трансформують їх в потужних генераторів пакетів високоякісних туристичних послуг. Наявні внутрішні та міжнародні авіаційні, залізничні, автомобільні, а також річкові транспортно-магістральні сполучення до усіх регіонів України та закордон, в тому числі, із зручним виходом до провідних Чорноморських портів, формують розгалужену мережу внутрішніх транспортних туристичних коридорів, що є щільно насиченими численними готельними і ресторанними комплексами , авто кемпінгами, зонами для розваг і відпочинку туристів.

 Самобутність природних ландшафтів, унікальність природних куточків, чудодійні та цінні джерела мінеральних, радонових хлоридно-наьрієвих, лікувально-столових і столових вод, дивовижні водойми, цілющі властивості лікувально-оздоровчих та санаторно-куротних закладів (47 обєктів з разовою кількістю 8685 чоловік) Броварського, Києво-Святошинського, Миронівського, Обухівського, Переяслав-Хмельницького районів та Боярки, Бучі, Ворзеля, Ірпіня і Миронівки широко відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Села Білоцерківського, Богуславського, Вишгородського, Кагарлицького, Переяслав-Хмельницького районів та місто Ржищів з їх історико-культурною спадщиною, національними традиціями, мальовничою природою, характерною гостинністю і яскравим колоритом місцевих жителів та самобутнім побутом пропонують послуги з сільського, земельного туризму та активного відпочину (35 агросадиб) за найрізноманітнішими вподобаннями: прогулянки вершки на конях, риболовля, полювання, збирання грибів та ягід, участь у майстер класах з виготовлення виробів традиційних українських народних ремесел, промислів та сувенірної продукції, куштування традиційних страв, національної кухні, атракцій не святкування народних свят і масових забав тощо. За умов динамічного та впевненого зростання попиту міського населення, особливо столиці, на пакети вихідного дня та сімейний відпочинок в сільській місцевості Київщини, особливої актуальності набуває масовий, діловий та конференц-туризм.

Попри очевидний позитивний ефект для економіки області, інтенсивний розвиток туризму несе за собою низку загроз. Небезпідставно вплив туризму на навколишнє природне середовище кваліфікують як агресивний. Його частка у деградації довкілля складає 5-7%.

Природа особливо вразлива на різні форми господарського впливу. Її екосистеми важко і повільно відновлюються. З огляду на це особливо важливим є таке планування туристичної діяльності, яке б узгодило процес розвитку галузі зі збереженням природного середовища, раціональне використання рекреаційних ресурсів з їх захистом та відновленням.

Екологічний стан має неопосередкований вплив на систему туризму, оскільки туристична галузь сильніше, ніж всі інші галузі економіки, залежить від цілісності навколишнього середовища. Туризм завдає системної шкоди довкіллю: через забір землі і води; вирубку лісу задля забудови, прокладання доріг; забруднення повітря автотранспортом; забруднення поверхневих вод стоками від готельних об'єктів; нищення ґрунтів і рослинності. Туризм призводить до вимушеної міграції тварин. Вилов риби для потреб туристичної гастрономії спричиняє різке зменшення популяцій. Надмірне навантаження на туристичні стежки та зелені зони біля відвідуваних місць (об‘єктів туризму), їх засміченість призводить до деградації та ерозії ґрунтів, збіднення рослинності. Тенденція приваблення туристів різноманітними акціями та фестивалями, на зразок раллі на позашляховиках, в більшості випадках є надзвичайно шкідливими для навколишнього середовища.

Протягом останніх десятиріч у різних країнах розроблено програми, орієнтовані на гармонізацію відносин між туризмом і природним середовищем. Серед них: зелений туризм, екотуризм, сталий туризм. На практиці ці альтернативні напрями туризму передбачають обмеження нового туристичного будівництва і більш широке використання локальної нічліжної бази, передовсім житла місцевих мешканців, пропагування екологічних видів транспорту, впровадження проекологічних технологій для найбільш поширених форм туризму (відпочинковий, піший), а також підвищення екологічної свідомості туристів і місцевих жителів.

Сьогодні ситуація в Київській області вимагає впровадження подібної проекологічної стратегії та відповідного механізму розвитку туризму. Її пріоритетами мають стати:

-раціональне використання природних та історико-культурних ресурсів;

-обмеження існування на ринку турпродуктів з негативним ефектом впливу на довкілля;

-впровадження альтернативних — екотуристичних і агротуристичних видів відпочинку

-інформаційно-освітнє забезпечення формування нової "екотуристичної" свідомості туристів і місцевих жителів через розвиток відповідної інфраструктури (візит-центри, освітні осередки, навчальні стежки).

Серед першочергових заходів з метою зменшення негативного впливу туризму на середовище має бути встановлення екологічної компоненти в інвестиційних проектах великих і середніх туристичних комплексів. Це дасть змогу ефективніше контролювати дотримання екологічних вимог до інвестпроектів: очистка стічних вод, забезпечення стійкості піших маршрутів тощо.

З розвитком туристичної галузі збільшуються тенденції до розвитку рекреаційних зон. Та все ж таки найбільшим попитом в останні роки користуються рекреаційні території, на яких не змінене або малозмінене природне середовище. В туристичній діяльності цей вид туризму прийнято називати, як «екологічний туризм». Основна причина виникнення екологічного туризму знаходяться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації - «туризм-екологія».

Високоякісне навколишнє середовище є «сировиною» для туризму, тому необхідно обмежити споживання ресурсів навколишнього природного середовища і забезпечити його цілісність.

Турбуючись про охорону навколишнього середовища, потрібно брати до уваги той факт, що занедбане навколишнє середовище буде завдавати шкоди розвитку туризму, а отже, і загальному економічному розвитку даного регіону.

Для того аби індустріалізація та урбанізація не завдавали збитків навколишньому середовищу, необхідно при плануванні політики на регіональному рівні брати до уваги те, який вплив на стан навколишнього середовища матимуть темпи росту того або іншого виду діяльності, у тому числі і туризму. План розвитку туризму повинен гармонійно вписуватися в план регіонального розвитку в цілому. За таких умов туризм не тільки не буде погіршувати стан навколишнього середовища, а й перетвориться на його захисника.

На Київщині, яка належить до районів інтенсивного господарського  освоєння,  серед заходів, спрямованих на раціональне  використання та  відтворення  природного  ресурсного  потенціалу  території,  є створення  природоохоронних об’єктів.

До  них  належать  заповідні об’єкти   та   території,  в  їх  числі  заповідні  лісомисливські господарства,  заказники,  природні парки,  парки-пам’ятки садово-паркового    мистецтва   та   пам’ятки   природи   місцевого    чи загальнодержавного  значення. Природоохоронна діяльність  особливо розгорнута  в  межах території районів, що є найближчим  оточенням столиці. Благоустрій лісів і створення так званих зелених зон;  поширено  на    території    Броварського,    Бориспільського,      більшої північної     частини     Обухівського,   Васильківського,   сходу Макарівського та Бородянського, півдня Вишгородського та  на  всій території Києво-Святошинського району.

Серед   найбільших  природних  об’єктів  слід  назвати  державні заповідні   лісомисливські  господарства:  Заліське   (Броварський район)  та  Дніїгровсько-Тетерівське (Вишгородський і Іванківський райони).  Заліському  було  надано сучасний статус  з  метою  комплексного ведення   лісового   та   мисливського  господарства   й   охорони мисливської   фауни  з  1965р.  Територія  сучасного  господарства поширюється  також і на Чернігівську область (Козелецький  район). Заповідні   угіддя  складають  майже  35%  від   загальної   площі господарства (35 тис. га). Ландшафти представлено на 40%  лісовими масивами, решта луками та підлісками мішаних лісів.

Пам’яткою природи державного значення є також урочище Бабка. Разом у   межах  Київської  області  нараховується  85  природоохоронних територій  та об’єктів природно-заповідного фонду (загальна  площа 79,1  тис.  га). З них 13, що названі вище, мають статус державних(республіканського значення) і є найбільшими  на  Київщині,  72  - місцевого  значення, у т.ч. 17 заказників, 35 пам’яток природи, 8 парків   -  пам’яток  садово-паркового  мистецтва,  12  заповідних урочищ. До  районів з високим рівнем розвитку природоохоронної діяльності  належать Броварський, Білоцерківський, Васильківський, Вишгородський та Києво-Святошинський,  на  території   яких розташовані   найвідоміші  природоохоронні  об’єкти;   державного значення, а також численні пам’ятки природи, заповідні урочища  та заказники  місцевого  значення (у Києво-Святошинському районі―памятка природи Білогородський горб, Жорнівський парк, заповідне урочище  Первомайське; у Вишгородському - 6  заказників  місцевого значення,  2 заповідні урочища та ін.).

 ***Департамент екології та природних ресурсів Київської облдержадміністрації " Про стан навколишнього природного середовища Київської області у 2013"