Кировоградская область

Кировоградская область. Топографическая картаСкачать карту «Кировоградская область»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Кіровоградська область утворена 10 січня 1939 року, розташована у центральній частині України, напівдні Придніпровської височини, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу, на межі лісостепної та степної зонПрактично вся територія області розташована на правому березі Дніпра.

Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.

Межує: на півночі з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України. Примітно, що в селищі Добровеличківка розташовується геометричний центр України.

Відстань від м. Кропивницький до м. Києва: залізницею 392 км, автошляхом 300 км.

Обласний центр - м. Кропивницький (с 1934 по 2016 гг. - Кіровоград) - 231 089 осіб.

Площа: 24,6 тис. кв. км (4,1 % від території України)

Населення ( на 01.01.2016) – 973 150 тис. осіб, міське населення складає 611,7 тис. осіб, сільське – 361,5 тис. осіб. 

Адміністративно-територіальний поділ: районів- 21об'єднаних територіальних громад -2, міст – 12, з них 4 міста обласного значенняселищ міського типу – 27, сільських населених пунктів– 991.

Великі міста: Кропивницький,  Знам’янка (23,2), Олександрія (82,2), Світловодськ(45,7).

Рельєф. Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцезнаходження обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів. На схилах долин річок Тясмин та Інгулець розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.

Ґрунти. Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.

Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні.

За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров`ї — легко — та середньосуглинисті.

Гідрографія. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.

Клімат. Клімат: помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня — 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів.

Природні ресурси. Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів тут є поклади бурого вугілля в м. Олександрія. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. На лісові та водні ресурси область бідна. Гідроресурси річок обмежені. Є значні запаси підземних вод.

Економічний потенціал. Промисловість: у структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83%.

Сільське господарство. Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73%, тваринництва — 27%.

Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10%, зернових і зернобобових — 6,7%, цукровому буряку (фабричному) — 5,2%, м'ясу — 3,0%, молоку — близько 2,8%.

Родючі чорноземи Кіровоградщини, сприятливі природно-кліматичні умови та вмілі руки трудівників і господарників дали змогу зробити візитною карткою області потужний, розвинутий агропромисловий комплекс.

Розподіл земель за цільовим призначенням та функціональним використанням.

Всього: 2458,8 тис. га

у тому числі: сільськогосподарські угіддя - 2038,3 тис. га, з них рілля - 1763,0

ліси та інші вкриті лісом площі - 184,3

забудовані землі - 88,4

землі водного фонду - 76,3

Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем

Транспортна мережа: основні залізничні вузли – Знам’янка, Помічна, Гайворон, Донинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з’єднують Кропивницький (Кіровоград) з великими містами України.

Природно-рекреаційний потенціал: заповідники „Хутір Надія” і „Карпенків край”, дендропарки Онуфріївський Чорний ліс і “Веселі Боковеньки”. Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині - оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок i водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки i пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

Туристичні маршрути. На території області розташовано 7 парків – пам’ятників садово-паркового мистецтва кінця ХІХ ст., 42 заказники, 30 заповідних урочищ. Для огляду пропонується: „Веселі Боковеньки”, парк кін. ХІХ ст., площа – 109 га, 800 видів деревинно-чагарникових порід (с.Іванівка, Долинський район); „Чорноліський заказник”, площа – 8 тис. га, берестувате болото-озеро (Знам’янський район); Онуфріївський парк, пам’ятник садово-наукового мистецтва, кін. ХІХ ст. (смт Онуфріївка); „Хутір Надія”, парк кін. ХІХ ст., ставок, цілинні галявини, вікові дуби (с.Миколаївка, Кіровоградський район); Деріївський зоологічний заказник, затока р.Дніпро з багатою орнітофауною (с.Деріївка, Онуфріївський раной); „Редьчине”, заказник орнітологічний, проживає велика кількість птахів занесених до Червоної книги (Кримчанське лісництво, Олександрівський район); „Богданівська балка”, ботанічний заказник державного значення з рідкісною флорою та фауною (с.Фрунзе, Бобринецький район).

Історико-культурний потенціал: найцікавіші об’єкти туризму – залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н.е.; Фортеця святої Єлисавети XVIII ст.; Комплекс кавалерійського юнкерського училища ХIХ ст.; Свято-Покровська церква 1849 р.; Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) ХIХ ст.; Хрестовоздвиженська церква – усипальниця Раєвських 1833-1855 р.; колишній власний будинок – архітектурний зразок міського помешкання кінця ХIХ ст.; Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста – неоросійський стиль ХIХ–ХХ ст.; Краєзнавчий музей – приватний будинок в стилі модерн 1885-1905 рр.; Синагога ХIХ ст.; Колишня гімназія 1891-1898рр.; Міська лікарня1910–1913 рр.; Колишній театр 90-х років ХIХ ст.; Свято-Вознесенська церква 1898-1912 рр.; Свято-Миколаївська церква 1853–1873 рр.; Онуфріївський парк XVIII ст.

Історична довідка

Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту. 20-15 тисяч років тому. Археологічна карта Кіровоградщини свідчить про бурхливі соціальні процеси, що мали місце у сиву давнину. Існування племен з різноманітними формами господарювання привело до появи та розвитку широкого спектра землеробських та скотарських культур. Трипільська, ямна, катакомбна, зрубна, чорноліська, скіфська, ранньослов'янська культури дають нам зразки народного мистецтва, в яких відбилися світоглядні та естетичні уявлення народів, що населяли край.

Так, трипільське поселення III тисячоліття до н.е. біля с. Володимирівки Новоархангельського району є еталоном для визначення раннього періоду розвитку цієї культури. Найдавнішими з відомих народів, які жили на території краю, були кімерійці. Відомо близько десяти їхніх поховань IX-VII ст. до н.е.

На землях Кіровоградщини знайдено пам'ятки племен скіфської культури. Це Лита могила, або Мельгуновський курган поблизу Знам'янки та курган біля с. Медерове Кіровоградського району. Яскраві зразки скіфського «звіриного стилю» виявлено на території Новомиргородського району.

Степами нинішньої Кіровоградщини проходили племена сарматів, готів, гунів, аварів, хозарів. До періоду ранніх слов'ян відноситься князівська могила, знайдена на території Новоукраїнського району і широко відома як Глодоський скарб.

Яскравим проявом національної самобутності українського народу є пам'ятки доби казацтва. Серед них – козацький хрест, знайдений у Петрівському районі, люльки, зброя, дзвін та ікони з козацьких церков. У цей час починається інтенсивне заселення краю переселенцями з Лівобережної України, втікачами з правобережних воєводств. На подальшому історичному розвитку краю позначилося утворення в 1751 році Нової Сербії. Разом з українським етносом кілька тисяч переселенців з Центральної Росії, а з ними серби, чорногорці, волохи, греки, болгари, євреї та інші народи оселилися на землях сучасної Кіровоградщини і створили унікальну багатошарову культуру, що характеризується як взаємопроникненням, так і збереженням національної самобутності.

Важливою історичною подією стало будівництво 1754 році фортеці Святої Єлизавети, що дала початок місту Єлисаветграду, теперішньому Кропивницькому.

З середини XIX століття Єлисаветград став одним з найрозвиненіших торгових і промислових центрів Півдня України. Розвиток залізничного транспорту дав початок станціям Знам'янка, Долинська, відіграв значну роль у розвитку Олександрівки. На рубежі XIX-XX століть виникає багато підприємств, переважно переробної промисловості, найбільш бурхливо розвивається Єлисаветград. Тут засновується підприємства з випуску сільськогосподарського знаряддя, найзначнішим з яких став завод Ельворті. Розвивається торгівля, банківська справа, будується телеграф (1868), телефон (1892), водогін (1893), трамвайна лінія (1897).

У період революції і громадянської війни територія сучасної Кіровоградщини стала ареною боротьби політичних та військових сил: австрійсько-німецької окупації, військ УНР, повстанських загонів Григор'єва, Махна, білогвардійців та більшовиків. Останнім вдалося остаточно встановити радянську владу у вересні 1920 року.

З метою поліпшення управління територіями, удосконалення структури керівних органів та наближення їх до трудових колективів, безпосередніх виробників, соціально-культурної сфери, було проведене розукрупнення ряду областей України. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР 10 січня 1939 року внаслідок розукрупнення Миколаївської, Одеської, Київської та Полтавської областей була утворена Кіровоградська область з адміністративним центром в м. Кіровоград. На багаторічному шляху області – як єдиної громади, було багато радісних і сумних подій, успіхів в господарському й соціально-культурному розвитку. Становлення території як єдиного і доволі самодостатнього народногосподарського й соціального комплексу проходило нелегко, через лихоліття війни, природні катаклізми, важку працю, проте Кіровоградщина активно розвивалася, а часом була однією серед найкращих областей….

Достроково, у жовтні 1961 року була побудована Кременчуцька ГЕС разом з якою на карті області з'явилося місто Світловодськ. Період п'ятидесятих років ознаменований досягненнями у багатьох галузях економіки, особливо у сільському господарстві, коли було вперше досягнуто 2-мільйонного рубежу у зборі зернових. Всі ці успіхи стали приводом для нагородження області у 1958 році орденом Леніна.

Період 60-70 років характеризується інтенсивним будівництвом сучасних промислових підприємств, підприємств переробної галузі, житла і соціальної сфери. На карті області з'явились такі унікальні за технологією і виробництвом підприємства, як Світловодські комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів та завод чистих металів, кіровоградські «Радіозавод» та «Друкмаш». Далеко за межами області відома продукція Заваллівського графітового комбінату. Нарощувалися виробничі потужності і в 80-90 роках. За порівняно короткий термін введено в дію десятки найсучасніших підприємств. На Дніпрі збудовано потужний комплекс з виробництва збірного залізобетону об'єднання "Дніпроенергобудпром", який забезпечує залізобетонними конструкціями більшість споруджуваних атомних електростанцій.

Одним з найбільших будівельних майданчиків області стало будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Справді животворною артерією для більшості жителів обласного центру, міст Олександрії та Знам'янки став збудований у короткі строки водогін "Дніпро-Кіровоград". Особливо інтенсивно велося спорудження великих промислових підприємств. Також в ці роки були введені в дію підприємство з видобутку уранових руд у м. Кіровограді, завод з виробництву феронікелюв смт. Побужжі Голованівського району, нові потужності олександрійських науково-виробничого об'єднання "Етал", заводу "Поліграфтехніка", знам'янських заводів "Пуансон" і "Акустика". Успішно в ці роки йшло будівництво цукрових заводів, підприємств з переробки м'яса і молока. Відповідно до перспективного плану розвитку області інтенсивно велась газифікація населених пунктів Кіровоградщини.

Історію часто поділяють на до і після. До революції та після, до війни та після, до перебудови та після, і, нарешті, до незалежності та після набуття незалежності.

10 січня 2014 року Кіровоградська область відзначатиме свій сімдесятп'ятий день народження.

В липні 2016 р. постановою Верховної Ради України обласний центр - місто Кіровоград - було перейменувано на місто Кропивницький (відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", враховуючи пропозиції, подані органами місцевого самоврядування, та рекомендації Українського інституту національної пам’яті.