Кодыма – план города

План города КодымаСкачать «План м. Кодима - до каждого будинку»

Кодымский районСкачать карту «Кодымский район» 

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Кодима - місто районного підпорядкування, адміністративний, господарський і культурний центр Кодимського району. Розташоване у південній лісостепній частині Подільської височини, на крайньому північному заході Одеської області в долині річки Кодима (права притока Південного Бугу), на залізничній магістралі Одеса – Київ (Південно-західна залізниця).

Віддаль від м.Кодима до Одеси: залізницею 242 км, автошляхами 300 км.

Площа9,15 кв. км. Міськраді підпорядковані села Федорівка та Лисогірка.

Населення міста (на 01.01.2016) - 8 796 жителів, що складає 29% від загальної чисельності района (29 490 осіб; до Кодимського району входять також 1 селище міського типу та 24 села).

Кодымский районДані по Кодимському району

Територія: 81,844 тис. га., у тому числі сільськогосподарські угіддя - 60,49 тис. га , багаторічні насадження – 2,138 тис. га. Площа лісового фонду складає 16,324 тис. га.

Межує: на сході – з Балтським , на півдні – з Подільським (Котовським) районами Одеської області, на півночі – з Вінницькою областю, на заході - з Республікою Молдова (державний кордон України та Молдови).

Переважна більшість населення українці, які є основною національною групою, що складає понад 90%, близько 5% - росіяни, 3% - молдовани, 2% - інші національні меншини.

Рельєф: хвиляста степова рівнина, порізана ярами і балками.

Клімат: помірно-континентальний.

Гідрографія: протікають 7 малих річок загальною довжиною 302 км, 45 струмків довжиною 137 км, 51 водоймище площею 184 га.

Корисні копалини: пісок будівельний, сировина для грубої кераміки, камень пилений, вапно .

Сторінки історії

Історія Кодими цікава, в першу чергу, тимщо її власна назва пов’язана з однойменною назвою річки, на якій вона знаходиться і яка мала кілька назв, починаючи з описів Геродота.

Саме слово «кодима» було відомо ще половцям і означало «схід», а оскільки воно стосувалося назви річки, яка мала "свою" дорогу, то це звучало як "річка, шо тече на схід".

У районі є понад 90 пам'яток археології району, 10 - "кодимських", які переконливо засвідчують, що місцевість у межах населеною пункту заселялася в далекі часи, коли на ній були і поселення, і стоянки. Таких поселень – три, а стоянок - сім. Час їх різний (35-12 тис. років тому). Були поселення пізньої бронзи Черняхівської культури.

Напевне, в пізніші часи, зокрема в VII- XII ст.. коли господарем цієї території були КиївськаРусь, і в подальші, коли тут володарювали Литва, Польша, Туреччина, теж жили пращури кодимчан.

Войовничі кочові племена, піддані Туреччині, неодноразово проводили у цьому краю грабіжницькі напади, і поселення, яке було прикордонним між двома імперіями - Польщею та Османською імперією, - зазнавало руйнувань.

У кінці XVII ст. Кодима була відома як хутір, господарями якого були поляки.

У 1754 р. князь Йосип Любомирський дав розпорядження, щоб хутір, який відносився до церковного приходу с. Писарівка, перенесли в інше місце, а на його місці було побудоване поселення. З цього року і веде своє літочислення Кодима. Проте господарями до магната Любомирського у цьому краю були великі землевласники Конецпольські та Варвара Заморська, і при них була «стара Кодима».

Перша дерев'яна церква в Кодимі була збудована в 1780 р. і зруйнована після різних перебудов у 30-ті роки XX ст. більшовиками. У 1850 р. у Кодимі було побудовано костьол, в якому після Великої Вітчизняної війни стала діяти православна церква.

З давніх-давен Кодима славилася садами і пасіками. Саме її звали «медовим хутором», коли вона починалася. За легендою (є й така версія), сучасна назва міста пов'язана із поселенням запорізького козака Родимки (швидше за все, це було його прізвисько, яке він отримав, оселившись на річці Кодимі, що бере свій початок саме у долині, над якою й зросло місто).

КодимаЩе із 60-х років XIX ст. при Христо-Воздвиженському храмі була школа грамоти, яка в 1888 р. стала церковноприходською школою.

Коли господарем цього краю стала Росія, місцевість у районі Кодими інтенсивно почала заселятися із центральних і навіть північних областей (Чернігівщина, село Будеї) переселенцями України.

Кодима, яка з початку своєї історії була "на чумацькій дорозі", а пізніше на торговельному шляху із Поділля в Новоросію, Крим і Молдавію, вже в кінці XVII ст. мала понат 600 жителів, серед яких уже були ремісники, торговельники, купці, дворяни.

Ще більше зросла роль Кодими, коми в 1870 р. вона стаїа залізничною станцією і могла транспортувати у великій кількості хліб і худобу із навколишніх сіл Молдавії та Вінниччини.

У 1893 р. Кодима стала містечком у Балтському повіті Подільської губернії, і кількість жителів зросла до 2500 осіб.

У період громадянської війни внаслідок свого географічного положення Кодима постійно перебувала підвладою майже всіх тих основних політичних сил, які діяли на Україні, а в лютому 1918 р. в місті проголошено радянську владу, яка через два роки остаточно закріпилася на 70 наступних років.

У період НЕПу працювало багато дрібних напівкустарних підприємств, діяло чимало промартілей. Особливий внесок в її пожвавлене економічне життя робила єврейська община, старожили якої свідчать, що кодимське "містечко" (район Кодими) в ті часи мало навіть назву "мала Одеса".

У кінці 20-х - на початку 30-х років Кодима пройшла період становлення і перемоги колективного ладу, що болісно відбилося на далі багатьох кодимчан, які були депортовані до Сибіру та у райони півночі колишнього Союзу.

У 1930 р. Кодима, яка попереднє п’ятиріччя знаходилася в Крутянському районі, підпорядкованому Молдавській автономії, сама стала районним центром, із автономії вона вийшла в серпні 1940 р. і вже була райцентром у складі Одеської області. У 1938 р. вона була віднесена до розряду селища міського типу.

Новий статус Кодими визначив покрашення її економічного стану. Місцевий колгосп "Комунар" став великим багатогалузевим господарством. Були збудовані цегельно-черепичний, вапняковий заводи, фабрика з виробництва повидла (нині консервний завод).

Через місяць після початку війни 1941 - 1945 рр. Кодима була окупована фашистами, які господарювати у ній до 22 березня 1944 р. У період окупації були два масових розстріли євреїв (30 серпня 1941 р. та 12 січня 1942 р.). Масового партизансько-підпільного руху місто не знало, і відношення до нього місто стало мати лише на початку 1944 р.. коли в район міста та "лісових сіл" (Будеї, Пиріжна) штабом партизанського руху десантувалося кілька воєнізованих груп, які, по суті, не були партизанськими, а підрозділами Червоної Армії і військ НКВД.

22 березня 1944 р. після запеклих боїв війська 2-го Українського фронту під командуванням командувача генерала-армії І.С. Конєва звільнили місто від окупантів. Із фронтів Великої Вітчизняної війни із 2295 кодимчан, учасників бойових дій, до рідного міста не повернулося 317 осіб.

У 1979 р. Кодима стала містом районного підпорядкування….

В перші роки Незалежності України господарство та економіка міста зазнали великих змін –розвал виробничих підприємств привело до поширення безробіття, яке негативно сказалося на розвитку соціальної та культурної сфери життя. Але працьовитість та наполегливість кодимчан не дало занепасти місту - стало набирати оберти приватне підприємництво….

*** Одеса і одесити в III тисячолітті. Міста і села Одеської області, 2008