Конотопский район /Сумская область/

Конотопський районСкачать «Топографические карты масштаба 1:100 000: №41 - Конотоп и №54 - Ромны»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Конотопський район розташований   на заході Сумської області – у лівобережній частині лісостепової зони України. Поверхня краю являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами річок і ярами. У північній частині району виділяється придеснянське плато. На заході воно обмежено долиною Десни, на півдні долиною Сейму.

Датою утворення Конотопського району вважається 1923 рік, коли він став самостійною адміністративно-територіальною одиницею, до якої увійшов Конотопський, Борзнянський і Кролевецький повіт. У 1932 році з переходом на триступеневу адміністративно-територіальну систему: район - область - центр було створено п’ять областей, і Конотопський район на деякий час увійшов до складу Київської області. З утворенням Сумської області 10 січня 1939 року Конотопський та Дубов’язівський райони передані до її складу. Після Другої світової війни Конотопський район тричі змінював свої кордони. У 1957 році до району були приєднані 8 сіл, а в 1960 році ще 6 сіл колишнього Дубов’язівського району, у 1963 році було приєднано села Духанівку Буринського району та село Дептівку Талалаївського району.

Конотопский район и его окрестностиМежує: з Бахмацьким районом Чернігівської області, Кролевецьким, Путивльським, Буринським, Роменським районами Сумської області.

Загальна площа - 1667 тис. кв. км (2% від території області), на якої розташовано 85 населених пункта: ( місто – 1, селищ міського типу -1 / Дубов’язівка, 2 454 жит./ ; сільських населених пунктів - 83).

Населення району – 28 035 осіб.

Районний центр м. Конотоп (86267 жит. на 01.01.2019 р.) - місто обласного значення, розташоване на автомобільній магістралі і є потужним стратегічним залізничним вузлом .

Відстань від м. Конотоп до м. Суми залізницею - 129 км, автошляхом - 132 км.

Територієюрайону протікають 18 річок, найбільша з яких — Сейм.

Корисні копалини: глина, пісок, пісковій, крейда, торф.

Економічний потенціал складають 4 промислових, понад 70 малих та 64 сільськогосподарські підприємства, 55 фермерських господарств.

Сільське господарство. Ґрунти на території району родючі і в основному чорноземні. Кадастровий бал ґрунтів у середньому становить 64 бала. Сільськогосподарський тип ландшафтів займає 79,5 відсотка території району, або 132,6 тис. га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 129,5 тис. га, із них рілля – 91,8 тис. га, 13 відсотків – ліси та лісовкриті площі, це – 22,6 тис. га.

Основні галузі рослинництва: виробництво зернових культур, технічних культур (ріпаку і сої). Основні галузі тваринництва: виробництво молока, м’яса, яєць.

Освіта району: працюють 34 навчальні заклади, Конотопський професійний аграрний ліцей, 36 Будинків культури, 34 бібліотеки.

Конотопський район має багату історію свого розвитку, починаючи з стародавніх часів до сьогодення. Кожна епоха розвитку супроводжувалась видатними історичними подіями, залишала багато пам’яток, які розповідали прийдешнім поколінням про культуру, звичаї, побут та соціально- господарський устрій певного періоду.

Визначні та туристичні об’єкти району:

  • Садиба княгині Львової (с. Бочечки). Палац княгині Львової є унікальним для Конотопщини зразком маєткового будинку епохи високого класицизму, овіяного легендами та збереженого до нашого часу. Мурований двоповерховий палац з великими вікнами, колонами, просторими кімнатами стоїть на околеці села посеред ландшафтного парку площею 10,4 га. Палац побудовано у 1783 році в стилі високого класицизму на замовлення княгині Львової. Після революції 1917 року в цьому будинку було облаштова-но сільськогосподарський технікум, який працював до 1934 року. У 1935 році це приміщення перебудували для сільської ніколи, де вона знаходиться й зараз. Під час Другої Світової війни будівлю школи зайняли німці. У ній вони утримували полонених. Після звільнення села німці, відступаючи, підпалили споруду, але згорів лише дах, який згодом було відновлено. Нині у цій будівлі розміщується Вочечківський навчально-виховний комплекс.
  • Ансамбль Покровської Церкви (с. Вирівка). Дерев’яна Покровська церква в селі Вирівка була побудована у XVIII столітті. У 1818 році вона згоріла, а через 2 роки на місці храму звели іншу дерев’яну церкву, але вже на фундаменті з цегли. Через 40 років до неї прибудували дзвіницю. У 1892 році місцевий купець Школяренко виділив гроші на будівництво нового кам’яного храму на місці дерев’яного. Ще через 2 роки до церкви прибудували будинок, у якому розмістилося сільське училище. У будівництві храму використовувалась червона і жовта цегла, що дозволило відтінити карнизи, портали і віконні перемички, зробивши їх більш світлими. Вікна досі прикрашає орнамент на кованих гратах XIX сторіччя. У радянські часи храм був закритий, але його не зруйнували. Нещодавно церкву відрес-таврували і тепер вона відкрита для відвідувачів. Храм Покрова Пресвятої Богородиці є нам' яткою історії та культури України.
  • Воскресенська церква (с. Кошари) - найдавніший храм, що зберігся на Сумщині, побудований ще родиною Розумовських, з якої походив останній гетьман. Храм Воскресіння внесений до списку культурної спадщини як пам’ятник архітектури місцевого значення. Являє собою однокупольну церкву з дзвіницею, що стоїть на узвишші в центрі села Кошари.
  • Покровська церква (с. В’язове). Храм Покрови Божої Матері, збудований у 1859 році. При будівництві, задля міцності, у вапно додавали яйця, принесені жителями села. Будівництво Храму тривало 16 років. Будувалась церква на пожертвувані кошти місцевих поміщиків, таких як Біленко, Філь, Череп, Чубан і Булгак. У 1878 році церква почала діяти. Храм Покрови Божої Матері збудували у вигляді хреста з куполом і дзвіницею. Фрески, ікони, ліпна стеля, оздоблена орнаментом, виконані у візантійському стилі. У 1940 році церкву було закрито та реорганізовано у сільський будинок культури представниками влади, а у роки Другої Світової війни у Храмі розміщувався військовий шпиталь.У 1998 році відбулося відкриття церкви з першим богослужінням, розпочато ремонтні роботи.Пам’ятний знак на честь 350-річчя перемоги в Конотопській битві
  • Пам’ятний знак на честь 350-річчя перемоги в Конотопській битві. У 2009 році на в’їзді у село Шаповалівка встановлено пам'ятний знак «Шаблі», який символізує перемогу козацького війська.
  • Миколаївська церква (с. Гути) - одна з небагатьох на Конотопщині відносно добре збережених церковних споруд єпархіального стилю. Будівництво храму розпочалося у 1898 році за власні кошти селян. У 1899 році церква була освячена й почала працювати.
  • Дерев’яна церква Різдва Богородиці (с. Дептівка) побудована у 1906 році на кошти дептівської громади. Це унікальна за розмірами та красою архітектурна споруда. Діяла церква до 1939 року, напередодні Другої світової війни була закрита, але все її майно збережене церковною громадою. У 1988 році, під час святкування 1000-річчя від дня хрещення Русі-України, Дептівську церкву було освячено.
  • Заказник Мутинський (с. Новомутин). Ботанічний заказник місцевого значення, що складається з двох територіально роз’єднаних ділянок, розміщених на терасі річки Сейм. З 2010 року Мутинський заказник входить до складу регіонального ландшафтного парку «Сеймський». У 1985 році в Ново-Мутинському лісництві був акліматизований зубр. Наразі його поголів’я нараховує 49 екземплярів. З копитних тeт також мешкають благородний олень, лось, кабан, європейська козуля. З хижаків можна зустріти лисицю, уссурійського єнота, лісову куницю, занесених до Червоної книги України горностая, борсука та чорного тхоря.
  • Озаричанський орнітологічний заказник місцевого значення, який займає площу 173,8 га. між селами Лисогубівка та Озаричі, по обидва береги річки Сейм. Територія заказника являє собою прируслову частину заплави зі старицями, болотами, луками, лісами, чагарниками і руслом річки Сейм. З рідкісних видів птахів трапляються кулик-сорока, нічниця водяна. Озаричанський заказник входить до складу регіонального ландшафтного парку «Сеймський».
  • Поле Конотопської битви (с. Соснівка). Однією з визначних пам’яток з історії Конотопщини є поле Конотопської битви, яка відбулася під проводом гетьмана України Івана Виговського та військом князя Олексія Трубецького 27-30 червня 1659 року на берегах р. Куколка. Основні події битви розгорнулися 28 червня біля переправи через р. Куколка поблизу с.-Соснівка, де у маневровому бою війська гетьмана І.Виговського вщент розбили військові сили на чолі з Г.Ромодановським, С Пожарським, С.Львовим, до якого входила кіннота Московського (Государів полк) Бєлгородського та Севського розрядів, рейтарські та солдатські полки. 29 та З3 червня об’єднані сили союзників атакували рухомий табір московського війська, який з важкими боями відступив від Конотопської фортеці до українсько-московського кордону. Поразка змусила царя Олексія Михайловича припинити наступальні дії проти Української козацької держави - Гетьманщини - й думати про оборону власних земель. Перемога у битві під Конотопом засвідчила високий потенціал козацького війська та його полководців. З нагоди цієї пам’ятної дати щороку у с.Шаповалівка проходить традиційний фестиваль «Козацький родослав».
  • Церква Покрови Богородиці (с. Малий Самбір) збудована у першій половині XVIII століття. У 1760 роках при церкві діяв шпиталь, яким опікувався настоятель отець Симеон. Стару церкву було розібрано на початку 80-их років XIX ст. та перебудовано за новим проектом.
  • Музей історії Конотопської битви 1659 року (с. Шаповалівка).
  • Краєзнавчо-етнографічний музей (с. Малий Самбір)

КонотопщинаЧудова природа Конотопщини з давніх-давен приваблювала людей, отже, не дивно, що сліди перших поселень на території краю сягають у далеку глибінь віків. Про це яскраво свідчать чисельні знахідки, виявлені під час археологічних розкопок. На Конотопщині знаходяться 272 пам’ятки археології: тимчасові стоянки стародавніх часів, поселення, городища, кургани. Відносяться вони до різних епох – від кам’яного віку до часів Київської Русі.

КонотопщинаЗа багаторічну історію нашого краю адміністративні межі Конотопщини неодноразово змінювалися. За наказом Катерини ІІ у 1732 році в Україні були створені намісництва (губернії). Конотопщина спочатку входила до Новгород-Сіверської, а з 1802 року до Чернігівської губернії. На початку ХХ століття замість губерній були утворені округи, був організований Конотопський округ, куди увійшов і Конотопський район. ....