Нанесення на карту цілей, оpiєнтиpiв та елементів бойових порядків

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Під час виконання бойових завдань командирам пiдроздiлiв (екiпажiв, обслуги), які у сучасному бою можуть діяти у відриві вiд основних сил, необхідно вміти наносити на карту (схему) цiлi, орієнтири, елементи бойових порядків та iншi об’єкти, які не позначені на ній. Такі об’єкти наносять на карту наступними способами:

  • окомірно за найближчими орієнтирами;
  • за напрямом i відстанню до об’єкта (цілі);
  • за перпендикуляром i створом;
  •  прямою засiчкою;
  • за прямокутними координатами;
  • прокладанням компасного ходу.

Вибір способу залежить вiд бойової обстановки, мiсцевостi, характеру об’єкта, погодних умов, наявності в машині вiддалемiра i кутомірного пристрою та інших чинників.

Окомірно за найближчими орієнтирами. На зорiєнтованiй карті (схемі) розпізнають найближчі до об’єкта орієнтири, оцінюють відстань до об’єкта i кути на нього вiд орiєнтирiв i, вiдповiдно до масштабу карти (схеми), наносять об’єкт на карту. За певних навичок цей спосіб дозволяє наносити об’єкти на карту з необхідною точністю.

За напрямом і відстанню об’єкти наносять на карту з точки стояння, яка точно визначена за картою. На зорiєнтованiй карті за допомогою візирної лiнiйки проводять напрями на об’єкти, які необхідно нанести. Потім за допомогою приладів спостереження або іншим способом визначають відстані до об’єктів, відкладають їх на проведених лiнiях у масштабі карти i отримують місцезнаходження об’єкта на каpтi.

Якщо за умов обстановки картою користуватись неможливо (дощ, сніг, пiдвищенi вимоги щодо умов маскування), напрями на об’єкти визначають за допомогою баштового кутоміра або компаса відносно віддаленого орієнтира, який є і на карті i на мiсцевостi, тобто спочатку визначають полярні координати об’єктів, а потім наносять їх на карту. Полюсом служить точка стояння, а полярною віссю – напрям на віддалений орієнтир або напрям магнітного меридіана. Точність нанесення на карту об’єктів цим способом залежить вiд помилок у визначенні кутів напpямiв i відстаней до об’єктів.

За перпендикуляром і створом. Цей спосіб використовується під час руху поздовж якого-небудь лiнiйного орієнтира. Визначають об’єкт, який необхідно нанести на карту, продовжують рух до тих пір, поки об’єкт не опиниться в напрямку, перпендикулярному до лiнiйного орієнтира. Потім визначають на карті точку стояння, відстань до об’єкта, яку відкладають у масштабі карти на перпендикулярі, i наносять об’єкт на карту. Під час руху уздовж лiнiйного орієнтира в бойовій машині перпендикуляр на об’єкт можна легко визначити за допомогою кутомірного пристрою, якщо встановити вiдлiк на його шкалі 15-00 або 45-00.

Спосіб прямої засiчки  полягає у вiзуваннi i проведенні напряму з двох-тpьох точок стояння, позначених на каpтi, на потpiбну ціль або оpiєнтиp   (рис. 14.11). Для цього в кожній точці стояння оpiєнтують карту способом за напрямком на оpiєнтиp. Потім під час прямого візування проводять напрямок на ціль. Перетин двох напpямiв i буде місцем знаходження цiлi. Точність засiчки завжди необхідно пеpевipити проведенням третього напряму.

Якщо трикутник похибок має сторони, не більше 2 мм, то ціль буде в центpi. Якщо сторони трикутника більші, ніж 2 мм, необхідно провести напрямок і з четвертої точки стояння. Найточніше визначити ціль можна, якщо на точці, з якої її визначають, будуть кути вiд 30° до 150°. Hеобхiднi напрями можна визначити за допомогою компаса. За умов поганої погоди на точках стояння визначають магнітні азимути напрямів на об’єкт, переводять їх у дирекційні кути і наносять за ними на карту (проводять на карті напрями) об’єкт. Така засічка називається компасною засічкою.

Нанесення цілі на карту прямою засічкою14.11. Нанесення цілі на карту прямою засічкою

Спосіб нанесення цілей на карту за прямокутними координатами застосовується під час роботи з навiгацiйною апаратурою, яка має координатор цiлi. Кутомірним пристроєм визначають кут візування на ціль, а вiддалемiром – відстань до неї. Визначені дані (полярні координати) встановлюють на шкалах координатора, який автоматично переводить полярні координати в прямокутні, які зчитують зi шкал X та Y координатора i наносять ціль на карту.

Спосіб прокладання компасного ходу застосовується на закpитiй мiсцевостi або за умов обмеженої видимості. Вихідною точкою ходу повинен бути місцевий предмет (перехрестя доpiг, просік тощо), який впевнено впiзнається на мiсцевостi i на каpтi.

На вихiднiй точці визначають за компасом азимут напряму руху, переводять його у дирекційний кут i проводять на карті лiнiю напрямку руху. Рухаючись у цьому напрямку до першої поворотної точки, визначають відстань, рахуючи пари кроків, i відкладають її у масштабі карти на проведеній лiнiї. Ті ж самі дії виконують під час руху до наступного повороту.

Якщо за погодних умов (дощ, хуртовина, сильний вітер) картою користуватись неможливо, визначені магнiтнi азимути i вiдстанi записують у блокнот. Потім за цими даними переводять магнiтнi азимути в диpекцiйнi кути, наносять хід на карту i визначають на ній місцезнаходження об’єктів.

Цей спосіб застосовується також, якщо ціль виявлена в лiсi або за інших умов, коли визначити своє місцезнаходження одразу неможливо. В цих випадках компасний хід прокладають у зворотній послiдовностi (рис. 14.12).

Спочатку з точки спостереження 1 визначають азимут i відстань до об’єкта (цiлi), а потім вiд точки 1 прокладають хід до точки 4, яку можна впевнено визначити на карті. В цьому випадку азимути на поворотних точках ходу переводять на зворотні, а зворотні азимути у диpекцiйнi кути i за ними викреслюють на карті компасний хід вiд точки 4 на карті до об’єкта (цiлi). Середня похибка нанесення на карту об’єкта (цiлi) цим способом складає приблизно 5% довжини компасного ходу.

Нанесення на карту (схему) цілей прокладанням компасного ходу14.12. Нанесення на карту (схему) цілей прокладанням компасного ходу

Спосіб компасного ходу часто застосовують для нанесення на карту (схему) позицій свого пiдроздiлу i переднього краю оборони противника. Хід прокладають вiд об’єкта, який надійно розпізнаний на каpтi i на мiсцевостi, рухаючись поздовж переднього краю. Пpавильнiсть ходу контролюють за контурними точками мiсцевостi i оберненими засiчками. Під час прокладання ходу елементи бойових порядків свого пiдроздiлу i військ противника наносять на карту (схему) також i способами, розглянутими вище.