Николаевская область

Николаевская областьСкачать карту  «Николаевская область»

Скачать «Карты областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

На степовому півдні України, що славиться ласкавими сонячними днями, знаходиться Миколаївщина - край корабелів та хліборобів, має величезний науково-технічний та ресурсний потенціал, є одним із важливих центрів національних та міжнародних транспортних зв'язків…

Николаевская областьМиколаївська область утворена 22 вересня 1937 року, розташована на півдні України в басейні нижньої течії Південного Бугу, в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта частини території), переважно в межах Причорноморської низовини. Протяжність із півночі на південь 194км, із заходу на схід – 204 км.

Межує: на заході з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями України. На півдні омивається водами Чорного моря.

Площа: 24,6 тис. кв. км.(4,07 %території України) на якій розташовано 920 населених пункта.

Обласний центр: м. Миколаїв - адміністративний, науковий та культурний центр, крупний транспортний вузол, центр суднобудування й мореплавства - названо на честь святого Миколая Мирлікійського – наставника моряків і мандрівників, та засновано на відвойованих у турків древніх землях у 1789 р. по волі князя Г.О.Потьомкіна-Таврійського поряд із закладеною роком раніше верф'ю в місці злиття двох річок - Південного Бугу й Інгулу.

Віддаль від Миколаєва до Києва : залізницею – 602 км, шосейними шляхами – 480 км.

Населення (на 01.01.2016): 1,158 млн.чол.,з них міське складає 790.6 тис.чол. (66,83%), сільське - 367,6 (31,74%).

Щільність населення - 48,1 чол/ км2.

Адміністративно-територіальний розподіл: районів – 19, міст – 9, зних 5 міст обласного значення (Миколаїв - 493.5 тис. чол., Вознесенськ - 35.0, Очаків - 14.5, Первомайск - 66.6, Южноукраїнськ – 40.3 тис. чол.), селищ міського типу -17, селищ сільського типу -885.

Міста обласного підпорядкування:

Місто Южноукраїнськ розташоване на березі річки Південний Буг. Це монопрофільне місто – супутник Південноукраїнської АЕС, яка дає понад 35% промислової продукції області.

Місто Первомайськ розташоване в північно-західній частині Миколаївської області, при злитті річок Південного Бугу та Синюхи. Це славнозвісна, історична святиня української нації. Первомайщина – справжня гірська країна серед українського степу, яку називають Бузькою Швейцарією.

Місто Вознесенськ розташоване у західній частині області, де перетинаються річки Південний Буг та Мертвовод. Вознесенськ широко представлене музеями, парками та пам'ятками історії як місцевого, так і державного значення.

Місто Очаків розташоване на узбережжі Чорного моря, неподалік від устя Дніпра. Місто-курорт, військово-морська база і морський порт на Дніпровському лимані. Серед об’єктів туристичного інтересу Очакова чільне місце посідають музеї та пам’ятники людям, які творили історію цього міста.

Сторінка історії

Своєрідна і насичена подіями історія степового Причорномор’я. Як свідчать археологічні розкопки, вже 15 тис. років тому на території сучасної Миколаївщини жили люди. З початку першого тисячоліття до нашої ери, змінюючи або витісняючи одне одного, на берегах Чорного моря селилися племена трипільської культури, кіммерійці, скіфи, сармати, греки.Залишки цих поселень та пам'ятки культур збереглися до наших часів.

В історії сивої давнини важливе місце займає грецька колонізація Північного Причорномор’я. У 647 році до н.е. на острові Березань, що був тоді півостровом, греки заснували поселення Борисфеніду. А в першій половині VIст. до н.е. вихідці з Мілету на правому березі Бузького лиману, поблизу сучасного села Парутине Очаківського району, заклали місто-державу Ольвію. Вона й стала одним з найбільших економічних, торговельних та культурних центрів Північного Причорномор’я і нині її територія є Національним історико-археологічним заповідником.

У ІІ-IV ст. н.е. північно-західна і північна частина області були заселені ранньослов’янськими племенами черняхівської культури. Наприкінці IV ст. н.е. у Північне Причорномор’я вторглися великі об’єднання кочових племен тюркського походження, основу яких складали гунни. В кінці Vст. після розпаду гунського об’єднання посилюється активність слов’янських племен.

У IV ст. н.е. на території нинішньої Миколаївщини виникли форпости Київської Русі для боротьби за торговельні шляхи, що вели до Чорного моря.

В середині ХІІІ ст. Північне Причорномор’я захопили монголо-татарські завойовники. Нове заселення території краю, його господарський розвиток пов’язані з виникненням Запорізької Січі.

Ще в середині XVIIст. більша частина Миколаївщини була слабо заселеним степом. Лише в 60-ті роки XVIIIст. на півночі Очаківщини українці та молдовани заснували поселення, так зв. «ханські слободи», населення яких платило данину кримському ханові. Серед них були Криве Озеро (тепер один з райцентрів області) та Голта (частина сучасного Первомайська), що виникли у 1762р.

Серйозним випробовування для населення краю стала російсько-турецька війна 1787-1791 рр., яка вимагала мобілізації величезних людських і економічних ресурсів.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791рр. виникла гостра потреба у бойових кораблях для Російського Чорноморського флоту. Верховний головнокомандуючий російськими військами на півдні України князь

Г.О. Потьомкін приймає рішення будувати верф на Інгулі (теперішнє державне підприємство «Суднобудівний завод імені 61 комунара»). Відновлення діяльності Миколаївського Адміралтейства у 20-ті роки ХІХ ст. пов’язане з іменем адмірала О.С. Грейга, що був головним командиром Чорноморського флоту і портів у 1816-1833рр., військовим губернатором Миколаєва. Широкого розмаху набуло спорудження кораблів, а також міста у 1833-1853рр., коли головним командиром Чорноморського флоту і портів та військовим губернатором Миколаєва був адмірал М.П. Лазарєв…

Клімат: помірно континентальний. Літо спекотне, з частими суховіями; середня температура липня +27°C, січня –4,5°C. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. . Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні області до 450 мм - на півночі.

Море у купальний сезон (червень–серпень) прогрівається біля берега до +24°C.

Ґрунти: на півночі – чорноземи звичайні; на півдні – чорноземи південні, каштанові та темно-каштанові.

Загальна площа лісового фонду досягає 70 тис. га, в тому числі покритих лісом 38 тис.га. Лісистість території становить понад 1,5%. До головних порід лісів Миколаївської області відносять дуб, сосну, акацію білу, тополя та інші.

Гідрографія. В області нараховується 110 річок. Основна водна артерія області - річка Південний Буг, довжиною в межах області 257 км. Друга за довжиною річка області -Інгул - 179 км.До великих річок відноситься також Інгулець (96 км) – права притока Дніпра. В області споруджено багато ставків і водосховищ загальною площею водного дзеркала понад 13 тис. гектарів. Річки і ставки використовуються в основному для зрошування сільськогосподарських угідь і рибальства.

На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося 9 лиманів, найбільшими з яких являються: Дніпровсько-Бузький (63 км), Тилігульський (60км), Бузький (42 км), Березанський (26 км).

Мінерально-сировинні ресурсина території області представлені значними запасами будівельних матеріалів: каменю будівельного, гранітів із широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями, каменю пиляного, цементної сировини, глиняно-черепичної сировини, піску будівельного. Промислове значення мають також поклади вапняків, каоліну, дорожніх матеріалів і т.д.

Транспортна мережа. Область має розгалужену транспортну систему. Через її територiю проходять автомобiльнi шляхи Миколаїв-Одеса-Кишинiв, Миколаїв- Сiмферополь, Миколаїв-Кiровоград та iншi.

Географічне розташування області на вході до внутрішніх водних шляхів, розгалужена потужна транспортна система, до складу якої входять всі види транспорту (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний татрубопровідний), наявність судноплавних водних артерій – все це відіграє провідну роль для виконання та нарощування вантажоперевезень і розвитку Миколаївського транспортного (інтермодального) вузла.

Область є одним із важливих центрів національних та міжнародних транспортних зв'язків.

Довжина автомобiльних шляхiв загального користування з твердим покриттям становить 4,9 тис.км.

Експлуатаційна довжина зілізничних колій загального користування – 28,9 км2 шляхів на 1 тис. км2 території, основні залізничні вузли – Миколаїв, Первомайськ.

Наявність водних артерій та приморське розташування території зумовили значний розвиток морського та річкового транспорту.

Важливе значення має морський транспорт з головним портом у Миколаєві.Три морських, один річковий порти, три крупних термінали складають єдиний Бузько-Дніпровський морський транспортний вузол на північному узбережжі Чорного моря. Навігація в акваторіях портів триває цілий рік.

Міжнародні транспортні коридори, які проходять через територію Миколаївської області

Автомобільний транспорт:

  • Одеса - Миколаїв- Херсон - Джанкой – Керч (Євро-Азіатський)
  • Рені - Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Мелітополь - Бердянськ - Маріуполь – Новоазовськ (причорноморські країни)

Залізничний транспорт:

  • Одеса - Миколаїв - Херсон - Іллічівськ - поромна переправа через Чорне море – Грузія (Євро-Азіатський)
  • Рені – Ізмаїл – Одеса - Іллічевськ - Миколаїв - Херсон - Колосівка - Помошна – Знам’янка - Дніпропетровск - Ясинувата – Квашине (причорноморські країни)

Економічний потенціал. Миколаївська область–один з високорозвинених індустріальних регіонів України, цепотужна багатогалузева промисловість, розвинений агропромисловий комплекс, розгалужена транспортна мережа, портове господарство та значна виробнича, наукова та соціальна інфраструктура.

Сьогодні місто залишається центром суднобудування й мореплавства. У Миколаєві працюють три могутні верфі, Глиноземний завод (одним із найбільших в Європі, виробляє більш 1,4 млн. тон глинозему на рік, понад 90,0% своєї продукції завод експортує в інші країни.), підприємства машинобудування, переробної, легкої та харчової промисловості, зосереджена основна база українського турбінобудування.

За обсягами валової доданої вартості на душу населення Миколаївська область посідає 10 місце в Україні. Одні з перших та провідних місць область утримує по виробництву продукції суднобудування, газових турбін, глинозему, електроенергії, соняшнику, зерна тощо.

В загальнодержавному поділі на частку промислового комплексу області припадає 2,5% реалізованої промислової продукції. В обсязі галузей виробництва України питома вага виробництва електроенергії області відповідно займає 3,1%, металургійного виробництва та виробництво металевих виробів – 2,3%, машинобудування – 5,1%, легкої промисловості – 7,1%, харчової промисловості – 3,5 %.

Сільське господарство має визначальне значення у досягненні продовольчої безпеки держави, а Миколаївщина володіє вагомим природно-ресурсним потенціалом – має 2 млн. га сільськогосподарських угідь, з яких 1,7 га ріллі, що становить 5% орної землі в Україні, і виробляє конкурентоспроможну як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках сільськогосподарську продукцію.

Сільське господарство цього краю з благодатними кліматичними умовами добре розвинене, основними культурами рослинництва є зернові, технічні, баштанні, а також віноградство і садівництво. Значну вагу в економіці сільського господарства займає тваринництво.

Внесок області в загальнодержавне виробництво зернових культур складає 5-6%, соняшнику – 7% та більше 3% овочів.

Природно-рекреаційний потенціал: узбережжя Чорного моря з широкими дрібнопіщаними пляжами – місце розташування профілакторіїв, пансіонатів, будинків і баз відпочинку. Мінеральні води, лікувальні грязі. 89 територій та об'єктів природно-заповідного фонду: частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказник державного значення Рацинська Дача; 30 пам'яток природи, серед яких - ботанічне урочище Степок державного значення. А також 19 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, у тому числі Мостовський державного значення, 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк - ось неповний перелік заповідних зон регіону.

Туристичний та курортно-рекреаційний комплекс :

Важливими факторами розвитку туристичної галузі Миколаївської області на сучасному етапі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал.

Тепле літо, широкі піщані пляжі, протяжністю понад 70 км, середньомісячна температура повітря 23-35°С, води – 20-28°С, найчистіше повітря, наповнене ароматами моря та степових трав, зумовили виникнення на Чорноморському узбережжі, порізаному лиманами, трьох розвинутих курортних зон відпочинку – Коблеве, Рибаківка, Очаків.

Коблеве розташовано на межі з Одеською областю. Тут багато садів і виноградних плантацій. З кожним роком з Україні та за її межами зростає популярність високо якісних вин місцевих виноробів. Упритул до зони відпочинку прилягає Тилігульський лиман, багатий на рибу, відомий пташиним царством і цілющими грязями.

Курортна зона відпочинку Рибаківка – це місце, де відпочивати однаково цікаво як дорослим, так і дітям. Курорт вирізняється зручним для дітей піщаним пляжем з помірно пологим дном. Водяні гірки, атракціони є улюбленими місцями дітей.

Очаків справедливо називають маленькою перлиною Північного Причорномор'я. Він розташований там, де води Чорного моря зливаються з водами Дніпро-Бузького лиману. Щороку влітку населення Очакова збільшується в багато разів – туристи, екскурсанти й курортники відвідують ці береги, овіяні древньою історією, зігріті щедрим південним сонцем.

Розгалужена система рекреаційних закладів відпочинку дозволяє зацікавити місцевих і вітчизняних відпочиваючих та іноземних туристів відпочити або оздоровитися на території Миколаївщини.

Всього в Миколаївській області діє 365 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, готелів та інших місць тимчасового перебування загальною кількістю 43842 ліжок (місць), з них: баз відпочинку – 227; санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку – 30; дитячих оздоровчих таборів – 36.

Справжньою окрасою Миколаївщини є її природо-заповідний та природоохоронний фонд. На сьогоднішній день на території Миколаївської області знаходяться частина Чорноморського біосферного заповідника, два Національних природних парки «Бузький Гард» (регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя») та «Білобережжя Святослава» (регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса»),один природний заповідник (Єланецький степ), два регіональні ландшафтні парки (Приінгульський та Тилігульський) та 46 заказників.

На сьогодні суб'єктами туристичної діяльності пропонуються такі екскурсійні маршрути для відпочиваючих та туристів: «Сивий Кінбурн – перлина Північного Причорномор’я», «Гранітно-степове Побужжя»,«Місто давніх греків – Ольвія», «Винний тур у Радсад», «Очаків – перлина Північного Причорномор’я», «Екскурсійний тур по місту Миколаєву «Знайомство з містом Святого Миколая» з відвідуванням найкращого в Україні і одного з найстаріших в Європі ЗООПАРКУ» та ін.

Досить великої популярності набули водні туристичні маршрути та різні форми командного та активного відпочинку. Сплав порогами Південного Бугу та стрімкими водами Інгулу нікого не залишить байдужим. Найкращий час для проведення сплавів кінець квітня – перша декада травня, коли річки Миколаївщини ще досить повноводні. Проходити каньйонами Південного Бугу на плотах можна починаючи з травня по вересень.