Одесская область

Одесская область. Топографическая картаСкачать карту  «Одесская область»

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Одеська область утворена 27 лютого 1932 року, являється приморським і прикордонним регіоном УкраїниРозташована область на крайньому південно-заході країни,займає територію Одесская областьПівнічно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, вглиб суші на 200-250 км. Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні.

Межуєна півночі з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областямиУкраїни, на заході - з Республікою Молдова, на південному заході - з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону.

Населення (на 01.01.2015 р.): 2,396 млн. чоловік , міське населення складає 1,603 млн. чол. (66,90%) ,сільське - 0,793 млн. чол.(33,10%). Щільність населення в області – 72 особи на 1 кв. км.

Площа: 33,31 тис. кв. км (становить 5,5 % території України)

Обласний центр: м. Одеса - 1,016 млн. чоловік.

Відстань від м. Одеса до Києва: залізницею -654 км, автодорогами- 489 км.

Адміністративно-територіальний поділ: районів26, міст -19, з них 7 міст обласного значення, селищ міського типу-33, селищ сільського типу -1125.

Найбільші міста: м. Ізмаїл (72,5 тис. жит.), м. Приморськ (Іллічівськ) (59,9), м. Білгород-Дністровський (50,1), м. Котовськ (40,6 ), м. Южне (32,0), м. Балта (19,0).

Національний склад населення(в %): українці 62,8, росіяни 20,7, болгари 6,1, молдавани 5,0, гагаузи 1,1, євреї 0,5, білоруси 0,5, інші- 3,3

Коротка історична довідка про регіон. Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, відбувалось з початку ХІХ ст. До середини 30-х років ХІХ ст. переселенський рух носив в основному землеробський характер, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху в міста.

У першій половині ХІХ ст. північно-західне Причорномор’я виконувало функції транзитної території, якою проходив на експорт хліб. Завдяки своєму унікальному економіко-географічному положенню, Одеса перетворилась на головний порт з вивозу зерна, який уже в середині ХІХ ст. за обсягами перевищив вантажообіг Петербурзького порту.

Багато нинішніх особливостей Одеської області обумовлені специфікою її історичного розвитку. Гостра потреба у робочих руках на незасвоєних територіях призвела до різних послаблень для бажаючих оселитися тут. Приваблені пільгами, у Причорномор’я потяглися й іноземці – болгари, німці, гагаузи, албанці. Дароване Одесі право «порто-франко» стимулювало господарську активність нових жителів краю. Багаторічне спільне проживання представників різних народів і конфесій сприяло становленню неповторного менталітету одеситів, у якому ділова ініціативність поєднується з національною і релігійною толерантністю. Необхідно відзначити, що ці риси властиві жителям Одеської області й сьогодні.

Надзвичайно важливим чинником, який сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво на території нинішньої Одеської області залізниць. Цей фактор разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мав вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості Одеси. Наприкінці ХІХ ст. в Одесі було майже 500 промислових підприємств, на яких працювало 16 тис. робітників. Будувались вовняні фабрики, було налагоджено виробництво канатів, розвивався рибний промисел, виноробство, борошномельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування. Швидкими темпами розвивався морський порт.

Збільшення робочої сили мало вирішальний вплив на зростання міських поселень та портових центрів. Вздовж торгових трактів виникали невеликі міські поселення, які набували функцій місцевих центрів торгівлі зерном. В них також починають розвиватися різні ремесла, а в деяких з’являються фабрично-заводські підприємства (Балта, Ананьїв та ін.). На початок ХХ ст. Одещина характеризувалась суцільним заселенням з відносно рідкою мережею міських та сільських населених пунктів.

Історія власне Одеської області почалася у лютому 1932 року, коли 4-а позачергова сесія ВУЦВК прийняла рішення про введення нового адміністративно-територіального розподілу в Українській РСР. Однією з п’яти новостворених областей стала Одеська область. Утім, тоді вона мала зовсім інші межі. Досить сказати, що в її складі було чотири міста обласного підпорядкування – Одеса, Зинов’євськ (нині – Кіровоград), Миколаїв і Херсон. По суті область охоплювала територію, що сьогодні називається Українським Причорномор’ям. Лише у 1954 році, після численних перекроювань меж, Одеська область набула своїх нинішніх обрисів…

Клімат: помірно континентальний зі спекотним сухим літом і м’якою малосніжною зимою. Середня температура липня +21°C на півночі і +24°C на півдні, січня –5°C на півночі і –2°C на півдні. Средньорічна температура коливається від +8,2 0С на півночі до +10,8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб.Опади випадають більше влітку, часто у вигляді злив. У південній частині області бувають посухи.Средньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. Ґрунти- чорноземи південні і звичайні, середньо- і мало гумусні, на півночі переважають черноземи малогумусні та опідзолені. В приморській частині області — черноземи південні солонцеваті. По долинам і балкам розповсюджені черноземи-лугові, солончаковаі грунти та солончаки.

У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону. В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються.Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику.

Лісові ресурси: площа лісового фонду становить 223,6 тис. га, з них 198,9 тис. га вкрито лісом. Хвойні насадження займають 13% вкритої лісом площі, твердолистяні – 80%, м’яколистяні та інші – 7%.

Водні ресурси: Одеська область на південному сході омивається водами Чорного моря. Головні річки області – Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер, Кодима, Савранка. Багато дрібних пересихаючих річок.Довжина морських і лиманних узбереж від гирла ріки Дунай до Тилигульского лиману досягає 300 км.

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільші з них Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни.

На узбережжі велика кількість лиманів (найбільші – Куяльницький і Хаджибейський), повністю чи частково відгороджених від моря піщано-черепашковими пересипами. Розвідані та експлуатуються Куяльницьке, Одеське, Сергіївське та інші родовища мінеральних вод.

Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих, так і за рахунок підземних джерел. На території Одеської області налічується близко 5,4 тис. артезіанських свердловин та 212 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами господарсько-питного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, озеро Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш.

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Бєларуссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бугзького і Дніровско-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Природно-ресурсний потенціал краю. Поряд з дуже вигідним транспортно- географічним розташуванням, Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно-ресурсний потенціал регіону.

Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

У приморській смузі декілька прісноводних озер (Кагул, Ялпуг, Котлабух) і солоних (Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Лимани і деякі озера багаті цілющими грязями. Приморські кліматичні і грязьові курорти – “Чорноморка”, “Приморський”, “Лузанівка”, “Холодна Балка”, “Хаджибейський”, “Сергіївка”, “Малодолинський”, “Лебедівка”, “Куяльник”, “Затока”, “Великий і Малий Фонтани”, “Аркадія”.

Культура і традиції: культурним центром є Одеса. Це місто має значну кількість культурних пам'яток, пам’ятників видатним діячам культури та мистецтва. В Одесі – дивовижний за своєю красою театр опери та балету, нескінченно довгий, всіяний старими будиночками Французький бульвар. Одеса – "столиця гумору", а її мешканці вважають себе одеситами за національністю. Щороку навесні тут проходить гумористичний фестиваль "Гуморина".

Найцікавіші об’єкти туризму – Троїцька церква 1808 р.; пам’ятник А.Е.Ришельє 1828 р.; Стара біржа 1828–1834 рр.; будинок Морського музею 1842 р.; Одеський театр опери та балету1884–1887 рр.; пам’ятник О.Пушкіну 1888 р.; Мавзолей Інзова 1825 р.; Вірменська і Грецька церкви ХІІІ–ХІV ст.; Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця ХІІІ–ХV ст.; Підземна церква Св. Іоанна Сучанівського ХІV–ХVІІ ст.; Хрестовоздвиженська церква ХІV–ХVІ ст.; давній курган – с. Усатове; Садиба (палац, частина парку і господарський корпус) – с. Петрівка; Діорама “Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами в 1790 р.”; Миколаївська церква і дзвіниця ХІІІ–ХVІІІ ст.; Церква Різдва 1822 р.; багато історико-краєзнавчих, літературних, художніх музеїв.

Транспортна мережа: основні залізничні вузли – Одеса, Ізмаїл, Болград. Велике значення для внутрішніх і особливо зовнішніх вантажних та пасажирських перевезень має морський транспорт: порти – Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський. Річкові перевезення здійснюються по Дунаю: порти – Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове. Повітряні лінії з’єднують Одесу з багатьма містами України та закордонними країни. По території області проходять автомагістралі- E 58; E 87;E 95.

Економічнийпотенціал. Промисловість: у структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова, а також хімічна та нафтохімічна промисловість, чільне місце належить машинобудівному комплексу. Особливий розвиток здобула верстатобудівна галузь. Вона представлена підприємствами по виробництву металорізальних верстатів, ковальсько-пресового устаткування. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 48%.

Економіка Одещини відіграє дуже помітну роль у господарському комплексі України. Область виконує наступні функції:

  • є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;
  • обслуговує міжнародні транзитні вантажо - і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;
  • є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних з використанням ресурсів моря і світового океану;
  • є одним з найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон;
  • має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;
  • є одним з найбільш перспективних рекреаційних районів приморського типу;
  • виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного землеробства й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;
  • є одним з центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу;
  • виділяється завдяки наявності великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Має гарні перспективи для розвитку біосферно - природоохранного сектора економіки. При цьому на сьогодні день має низку серйозних проблем природоохоронного й екологічного характеру, що вимагають невідкладного рішення.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничьої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).