Орієнтування за допомогою гіронапівкомпаса

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Гіронапівкомпас складається із гіроскопа (гіромотора у карданному підвісі), коректуючого пристрою та аретира. Все це знаходиться у металевому корпусі 1 (рис. 15.3), який жорстко кріпиться до машини. Спереду корпуса є оглядове віконце, на скло якого нанесена пряма лінія (індекс) – показчик відліку 3. В оглядовому віконці видно курсову шкалу 4, яка закріплена на зовнішній рамці карданного підвісу. Шкала оцифрована в поділках кутоміра. Одна поділка шкали дорівнює 0-20 (близько 1°).

Гіронапівкомпас15.3. Гіронапівкомпас: 1 - корпус; 2 - лампочка; 3 ‑ покажчик відліку; 4 - курсова шкала; 5 - пробка, яка закриває регулювальний гвинт; 6 - викрутка; 7 - ручка аретира

Принцип роботи гіронапівкомпаса полягає у наступному. При зміні напрямку руху разом із машиною повернеться на той же кут і корпус гіронапівкомпаса, але головна вісь гіроскопа збереже своє первісне положення. Разом з нею збереже своє первісне положення і курсова шкала, а покажчик відліку переміститься уздовж курсової шкали на величину повороту машини. Наприклад, початковий відлік на шкалі гіроскопа дорівнював 14-00, а новий відлік після повороту машини дорівнює 16-20, тобто машина повернула праворуч на кут 2-20, (16-20) – (14-00) = 2-20.

У гіронапівкомпасі є два коректуючі пристрої. Азимутальний коректуючий пристрій призначений для ліквідації відходу головної осі гіроскопа за азимутом, горизонтуючий пристрій – для утримання головної осі гіроскопа у площині горизонту. Коректуючими пристроями користуються для відбалансування гіроскопа, щоб при його роботі відхід головної осі від заданого напрямку був мінімальний. Балансування гіроскопа проводиться при зміні району більше 4° по широті, тобто на 400-500 км уздовж меридіана. Воно виконується поворотом регулювального гвинта, який закривається пробкою 5. Поворот здійснюється за допомогою викрутки 6.

Аретир призначений для закріплення внутрішньої та зовнішньої рамок гіроскопа у неробочому стані. Він призначений також для встановлення на курсовій шкалі необхідного відліку. При цьому ручкою аретира 7 повертається зовнішня рамка разом із внутрішньою рамкою і ротором, поки в оглядовому віконці під рискою не з’явиться необхідна поділка шкали.

Вмикати та вимикати гіронапівкомпас необхідно тільки в нерухомій машині. Перед вмиканням гіронапівкомпаса ручка аретира 7 повинна знаходитись в притопленому положенні (прилад застопорений, а напруга бортової мережі не менша 24 В). Після цього вимикач живлення гіронапівкомпаса необхідно встановити у положення ВКЛЮЧЕНО.

Через 5хв ручкою аретира на курсовій шкалі необхідно встановити потрібний відлік напрямку руху. Після цього гіронапівкомпас треба розстопорити (ручку аретира потягнути на себе). Починати рух необхідно через 15-20 хвилин. У цьому випадку обертання ротора стабілізується і гіронапівкомпас забезпечить більш високу точність додержання напрямку руху. Не рекомендується під час руху повертати ручку аретира, коли прилад знятий зі стопора. Для того, щоб вимкнути гіронапівкомпас, ручку аретира необхідно встановити у положення від себе і вимкнути живлення приладу.

Широтне балансування гіроскопа. При підготовці до дій в умовах обмеженої видимості необхідно перевірити відхід головної осі гіроскопа і, при необхідності, виконати широтне балансування. Для цього машину з працюючим гіронапівкомпасом встановлюють на контурній точці, наприклад, на перехресті доріг. Візирний пристрій наводять на віддалений не менше ніж на 1км орієнтир і знімають з відлікового пристрою значення кута візування βвіз1. На курсовій шкалі приладу встановлюють вихідний кут aвих., який обчислюють за формулою

15-3-1

Після цього протягом 15-20 хвилин проїжджають машиною довільним маршрутом (бажано, ,,вісімкою”), машину встановлюють на вихідній точці і з курсової шкали зчитують величину кута αпр. Візирний пристрій знову наводять на той же орієнтир і визначають кут візування βвіз2. Відхід головної осі гіроскопа Δα за 30 хвилин роботи обчислюють за формулою

15-3-2

де     t - час руху машини, хв.

Якщо Δα менше допустимого значення 0-40 (дві малих поділки шкали), то широтне балансування виконано, а якщо Δα більше 0-40, викруткою при нульовому відліку на курсовій шкалі повертають регулюючий гвинт у бік, протилежний відходу шкали гіроскопа. При відході головної осі гіроскопа на кут 0‑20 за 30 хвилин роботи, регулюючий гвинт повертають на два-три ребра ручки викрутки. Після цього необхідно знову перевірити відхід головної осі гіроскопа. В тому випадку, коли немає часу на широтне балансування протягом руху, воно виконується у нерухомій машині, для чого визначається відхід шкали гіроскопа за 30 хвилин роботи приладу і вводиться поправка так само, як і для рухомої машини.

Широтне балансування гіронапівкомпаса виконується обов’язково після прибуття машини в частину, а також при зміні району дій більше, ніж на 4° широти.

Робота з гіронапівкомпасом складається з підготовки вихідних даних для руху, початкового орієнтування машини на вихідній точці маршруту і дотримування напрямку руху.

Підготовка вихідних даних. Вихідними даними служать магнітні азимути або дирекційні кути напрямів між поворотними точками на маршруті та відстані між цими точками. Ці дані визначають за топографічною картою.

Маршрут руху обирають за картою на прохідній місцевості таким, щоб використати її захисні та маскувальні властивості. Обрані орієнтири на поворотах маршруту обводять на карті колами і поєднують між собою прямими лініями. Відстань між поворотними точками повинна бути  6-10 км під час руху вдень і 3-5 км вночі. Магнітні азимути напряму руху на кожній ділянці маршруту визначають за картою з точністю до 1°.

Карта з підготовленими даними для орієнтування за допомогою гіронапівкомпасаВідстані між поворотними точками та магнітні азимути визначають і підписують на карті (рис. 15.4). Екіпаж, який не має карти, може отримати схему маршруту або підготувати за картою схему самостійно. На схему, крім магнітних азимутів і відстаней, наносять додаткові орієнтири, а також показують можливі перешкоди на маршруті руху.


15.4. Карта з підготовленими даними для орієнтування за допомогою гіронапівкомпаса
 

Початкове орієнтування машини на вихідній точці маршруту складається з визначення магнітного азимута дирекційного кута напряму поздовжньої осі машини і встановлення цього кута на курсовій шкалі гіронапівкомпаса. Воно виконується за допомогою компаса, за лінійним орієнтиром, напрямком на орієнтир або за Полярною зіркою.

За компасом машину орієнтують тоді, коли з вихідної точки не видно орієнтирів. Від машини необхідно відійти на 40-50 м і визначити компасом магнітні азимути уздовж її бортів (рис. 15.5). Середнє значення азимута приймають за кінцевий результат, який і встановлюють на курсовій шкалі гіронапівкомпаса. Після цього машину повільно повертають так, щоб вказаний азимут був встановлений на шкалі.

Початкове орієнтування машини за магнітним азимутом15.5. Початкове орієнтування машини за магнітним азимутом

За лінійним орієнтиром. Машину встановлюють уздовж лінійного орієнтира (дороги, просіки, лінії зв’язку тощо) або паралельно до нього. Для цього на курсовій шкалі і баштовому кутомірові встановлюють відлік 0-00 або 30-00. Після цього машина повільно рухається вперед, одночасно повертаючись у відповідному напрямку, поки центральна марка прицілу (перехрестя рисок візирного пристрою) не буде наведена точно уздовж лінійного орієнтира. При цьому положенні машини на шкалі гіронапівкомпаса встановлюють величину завчасно визначеного за картою магнітного азимута уздовж лінійного орієнтира (рис. 15.6), після чого машину повільно розвертають, поки покажчик відліку не встановиться навпроти значення магнітного азимута напрямку руху за маршрутом.

Початкове орієнтування машини за лінійним орієнтиром15.6. Початкове орієнтування машини за лінійним орієнтиром

За напрямком на орієнтир машину орієнтують так, як і за лінійним орієнтиром. За відліком на баштовому кутомірові 0-00 або 30-00 поворотом машини центральну марку прицілу (перехрестя рисок візирного пристрою) суміщають з напрямком на орієнтир. На курсовій шкалі гіронапівкомпаса встановлюють значення магнітного азимута (дирекційного кута) напрямку на цей орієнтир, який визначають заздалегідь за картою.

За Полярною зіркою машину орієнтують так, як і за напрямком на орієнтир. Спочатку виставляють на місцевості штучний орієнтир у напрямку Полярної зірки. За відліком баштового кутоміра 0-00 або 30-00 суміщають центральну марку прицілу з орієнтиром. Потім на курсовій шкалі встановлюють нульовий відлік, повертають машину, поки на курсовій шкалі не встановиться відлік, який дорівнює дирекційному кутові напрямку руху.

Точність початкового орієнтування машини за компасом і за Полярною зіркою при ретельному виконанні роботи не перевищує 3°, а за лінійним орієнтиром і за напрямком на орієнтир – 1°.

При здійснені маршу через кожну годину руху необхідно уточнювати курс, тобто переорієнтовувати машину одним із вищерозглянутих способів.

Додержання напрямку руху. Гіронапівкомпас використовують при подоланні річок під водою, при форсуванні водних перешкод плаваючими машинами, при діях підрозділів уночі, в тумані, в хуртовину, а також для дотримання загального напрямку наступу. Гіронапівкомпасом доцільно користуватись на місцевості, яка має мало орієнтирів або зазнала значних змін, внаслідок чого орієнтування за картою шляхом звірення її з місцевістю стає неможливим.

Водіння машини за гіронапівкомпасом здійснюється так, як і під час руху за азимутом за допомогою компаса: прямолінійно від одного орієнтира до іншого, тобто проїжджають на машині необхідну відстань, яка визначається за спідометром, знаходять поворотний орієнтир, повертають машину до другого орієнтира і продовжують рух.

На місцевості прямолінійне водіння машини поза дорогами ускладнене, тому що доводиться об’їжджати воронки, ями та інші незначні перешкоди, об’їзд яких виконується по черзі справа і зліва (об’їзд значних перешкод необхідно передбачати заздалегідь при підготовці карти). Крім того, під час руху в машині неминучі поштовхи, а також крен машини. Все це викликає безперервне коливання відліків на шкалі пристрою. Проте необхідно намагатися щоб коливання відліків були приблизно симетричні відносно потрібного курсу.

Точність додержання маршруту на машині з гіронапівкомпасом залежить від похибки початкового орієнтування машини, визначення магнітних азимутів і відстаней за картою, відходу головної осі гіроскопа, ретельного утримання потрібного відліку на шкалі при водінні машини, а також похибки у визначенні відстані за спідометром.

При вмілому водінні машини середня помилка відхилення маршруту під час руху за гіронапівкомпасом в одному напрямку не перевищує 2% пройденої відстані, а якщо маршрут має декілька поворотних пунктів, величина похибки збільшується до 5% за одну годину руху.