Орієнтування за картою під час здійснення маршу

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Дії під час здійснення маршу повинні бути спрямовані на забезпечення безперервного орієнтування, для того, щоб постійно знати і чітко уявляти своє місцезнаходження як на карті, так і на місцевості. Основне правило орієнтування під час здійснення маршу – в дорозі карту необхідно постійно тримати орієнтованою в напрямку руху. З кожним поворотом машини повертають і карту на відповідний кут. Під час пересування за межами доріг карту орієнтують за місцевими предметами і формами рельєфу.

В танку або в бронетранспортері спостерігати за місцевістю набагато складніше під час здійснення маршу, ніж при пересуванні автомашиною чи пішки. Тому слід частіше звертатися до показань спідометра. Починаючи рух, знімають показання спідометра, а потім уважно проглядають на карті ділянку маршруту до першого контрольного орієнтира і запам’ятовують обриси дороги, основні місцеві предмети і характерні форми рельєфу уздовж дороги. Під час руху уважно спостерігають за місцевими предметами і уявно на карті фіксують своє просування за маршрутом.

При швидкості руху більше 20 км/г картина місцевості швидко змінюється і за короткий проміжок часу спостереження, особливо під час трусу та при поштовхах, важко розпізнати орієнтири на карті. Крім того, очі швидко втомлюються, що призводить до притуплення уваги. Цим, головним чином, і обумовлена рекомендація завчасно підготувати карту і уважно вивчити маршрут руху,  а в дорозі якомога менше звертатися до карти.

Під час здійснення маршу обов’язково звертаються до карти при підході колони до перехрестя або розгалуження доріг, завчасно (за 200-300 м) указуючи водію орієнтир і напрямок подальшого руху. Біля контрольних орієнтирів порівнюють показання спідометра з розрахунковими даними і при відхиленнях більш ніж 5% додають необхідну поправку.

Якщо виникли сумніви у правильності напрямку руху, потрібно уточнити своє місцезнаходження, тобто ретельно звірити карту з місцевістю. Якщо зробити це під час руху неможливо, слід зупинитися, відновити орієнтування і намітити шлях виходу на маршрут руху. Орієнтування вважається втраченим, якщо на місцевості не знаходять позначених на карті об’єктів, не можуть визначити на ній своє місцезнаходження. Такі випадки відхилення від маршруту і втрати орієнтирів трапляються через недостатній досвід в орієнтуванні або ж через недбалість і припинення безперервного слідкування за просуванням по маршруту.

Особливості орієнтування при здійсненні маршу вночі

Пересування військ на місцевості з метою здійснення прихованих від спостереження противником маневрів здійснюється, як правило, вночі. Крім того, ведення сучасного бою з використанням високоточної зброї, приладів нічного бачення та радіозв’язку стало звичним видом ведення бойових дій. Тому орієнтування і керування підрозділом на незнайомій місцевості за умов обмеженої видимості, а інколи і суцільної темряви, потребують від командирів певних знань і відповідних навичок.

Підготовка до оpiєнтування вночі багато в чому схожа на підготовку до орієнтування вдень, проте має ряд суттєвих відмінностей. Вночі місцеві предмети втрачають свої обриси, або взагалі непомітні. У цей час привертають увагу більшість одиноких об’єктів, які досить часто сприймаються помилково. Наприклад, нечіткі обриси окремих невисоких предметів схожі на людину, скирта соломи нагадує будівлю, а копиця сіна – танк. Під час здійснення маршу на великій швидкості автомобільними дорогами з обсадками складається враження руху дорогами в лісі. Будь-який раптовий спалах полум’я у темряві настільки осліплює зір людини, що протягом деякого часу унеможливлює розпізнавання навколишніх предметів. Тому для визначення потрібного орієнтира на навколишній місцевості потрібно значно напружувати зір та увагу, що потребує деякого часу.

Таким чином, у передбаченні здійснення маршу вночі для надійного орієнтування орієнтири обирають на карті завчасно такими, щоб вони були помітні у темряві або при штучному освітленні місцевості. Такими об’єктами можуть бути окремі місцеві предмети, що розташовані на підвищеннях рельєфу і, як правило, добре помітні на фоні нічного неба при підході до них.

 На відкритій та напівзакритій місцевостях це можуть бути населені пункти, окремі будівлі, церкви, дзвіниці, споруди баштового типу, труби промислових підприємств, горби, кургани, окремі дерева, а також значні за протяжністю лінійні орієнтири – дороги, лінії електропередачі та зв’язку, лісосмуги тощо.

На складній для орієнтування місцевості при незначній кількості вказаних орієнтирів використовують підвищені форми рельєфу, топографічні гребені яких вночі проектуються на фоні неба, якщо їх розглядати знизу з  понижень рельєфу. Для цього необхідно завчасно на карті виділити топографічні гребені поздовж маршруту руху коричневим кольором, а пониження рельєфу (річкові долини, лощини тощо) – синім кольором (рис.14.16).

Зразок карти, підготовленої для орієнтування вночі14.16. Зразок карти, підготовленої для орієнтування вночі

Надійними орієнтирами є також річки, озера та інші водоймища, дзеркальна поверхня яких добре помітна на темному фоні навколишньої місцевості. У будь-якому випадку, обираючи орієнтири на маршруті руху, треба пам’ятати, що більшість із них у темряві погано видно і розпізнаються вони, як правило, з близької відстані.

Для вибору маршруту та орієнтирів доцільно залучати карти масштабів 1:25 000 або 1:50 000, на яких детально відображені елементи місцевості та їх характеристики, які можуть бути не показані на картах дрібніших масштабів, за якими, як правило, здійснюється пересування військ на місцевості.

Обрані орієнтири виділяють на карті або схемі колом діаметром 5-7 мм, а в деяких випадках збільшують умовний знак. На маршруті руху повинна бути достатня кількість обраних орієнтирів для надійного орієнтування, що залежить від їх наявності на карті, а також від уміння кожного командира орієнтуватися вночі під час здійснення маршу.

Маршрути руху, орієнтири, азимути та відстані між поворотними точками наносять на карту так само, як і під час підготовки карти до орієнтування вдень, проте маршрут на карті відтіняють яскравіше, ніж для руху вдень, щоб його було помітно за умов недостатнього освітлення. Карта в дорозі освітлюється ліхтариком із синім світлофільтром. Зір у темряві сильно напружується, зростає стомленість, погіршується здатність розпізнавати місцеві предмети за маршрутом, тому для спостереження за орієнтирами потрібно залучати водія і членів екіпажу.

Орієнтування колон при здійсненні маршу вночі виконують за орієнтирами, за азимутами, контролюючи при цьому напрямок руху за небесними світилами, а також за допомогою навігаційної апаратури або сучасних систем навігації. Вибір способу залежить від пересіченості місцевості, довжини маршруту, наявності часу, навігаційної апаратури та обладнання.

Рух за орієнтирами – основний і найпростіший спосіб пересування колон. Сутність способу полягає у дотриманні напрямку руху і відстані між поворотними точками маршруту, звіряючи обрані на карті орієнтири з місцевими предметами та показаннями спідометра на контрольних точках маршруту. Особливу увагу необхідно звертати під час пересування на складні для орієнтування ділянки місцевості, наприклад, великі населені пункти та виїзди з них (при наявності декількох доріг), лісові масиви з розгалуженою мережею доріг і просік, з’їзди з автомобільних доріг із покриттям на ґрунтові чи польові дороги.

На таких ділянках місцевості необхідно показання спідометра звіряти з показаннями спідометра іншої машини, для чого потрібно завчасно поставити завдання командиру іншої машини. Відсутність орієнтира під час проходження вказаної на карті відповідної відстані означає, що колона відхилилась від наміченого маршруту. В цьому випадку необхідно на ходу звірити карту з місцевістю і визначити своє місцезнаходження, а якщо це зробити не вдається, необхідно зупинитись і відновити орієнтування.

На місцевості з розвиненою мережею доріг необхідно частіше, ніж зазвичай, звіряти показання спідометра і визначати напрямок подальшого руху за компасом та завчасно визначеними на карті азимутами, особливо на розгалуженнях доріг, коли напрямок подальшого руху викликає сумнів.

Цей спосіб пересування доцільно використовувати під час руху колон поза дорогами при умові достатньої кількості надійних орієнтирів. Для забезпечення надійного орієнтування вночі доцільно використовувати прилади нічного бачення та радіозв’язок, особливо, водіями машин. При здійсненні маршу поза дорогами, а також за умов застосування зброї масового ураження та на місцевості з малою кількістю орієнтирів напрямок руху доцільно дотримуватись за азимутами.

Рух за азимутамидопоміжний спосіб пересування військ вночі на місцевості з розвиненою мережею доріг, який використовується на окремих ділянках маршруту, складних для орієнтування. Якщо маршрут проходить поза дорогами або на місцевості з незначною кількістю орієнтирів, то цей спосіб вважається основним і його використання вважається більш доцільним, ніж рух за картою. Цей спосіб також застосовують для орієнтування на місцевості під час пересування невеликих підрозділів у разі відсутності топографічних карт. Сутність цього способу і порядок здійснення орієнтування докладно розглянуто у дев’ятому розділі.

У будь-якому випадку при здійсненні маршу вночі для контролю орієнтування необхідно додатково використовувати небесні світила. Темної ночі, коли не видно надійних віддалених орієнтирів, напрямок руху контролюють за Місяцем або яскравими зірками. Найбільш надійним світилом на безхмарному небі є Полярна зірка. Її легко знайти на небосхилі за допомогою яскравих зірок Великої Ведмедиці.

Але крім Полярної зірки інколи для орієнтування вночі доцільно використовувати й інші зірки та сузір’я, які знаходяться у напрямку руху. Так, у Північній півкулі відомі, наприклад, сузір’я Великої та Малої Ведмедиці, добре видно сузір’я Кассіопея (нагадує літеру М), Візничий (у складі якого яскрава зірка Капелла) і Ліра (з яскравою зіркою Вега) та інші.

Всі вони розташовані більш-менш симетрично (обертаючись за ходом годинникової стрілки) навколо Полярної зірки. Їх легко знайти на безхмарному небі: якщо Велика  Ведмедиця знаходиться над горизонтом, то Кассіопея буде над головою, Візничий – праворуч, а Ліра – ліворуч, на заході (рис. 14.16а).

Яскраві сузір’я і зірки північної частини неба14.16а. Яскраві сузір’я і зірки північної частини неба

При цьому під час орієнтування за небесними світилами необхідно завжди пам’ятати, що рухатись в їхньому напрямку рекомендується не більше 20 хвилин, оскільки всі зірки (крім Полярної зірки) переміщуються на небосхилі за годину на 15° і можуть відхилити, наприклад, колону при здійсненні маршу від наміченого маршруту праворуч, що завжди необхідно пам’ятати у разі втрати орієнтування. За 20 хвилин руху у напрямку будь-якої зірки відхилення не перевищує 5°. У наведеному прикладі на рис. 14.16 через 6 годин Земля повернеться навкруги своєї осі на 90° (6 годин по 15°) і розташування зірок на небосхилі зміниться: Ліра переміститься до горизонту, Велика Ведмедиця відійде на схід, а Візничий буде над головою.

Рух за допомогою навігаційної апаратури застосовується для орієнтування військ вночі на місцевості, бідній на орієнтири (в лісі, степу, пустелі) та за умов обмеженої видимості (дощ, туман, хуртовина), а також на місцевості, що зазнала значних змін у ході бойових дій. Цей спосіб руху виконується достатньо швидко і надійно. Порядок роботи з навігаційною апаратурою викладено у наступному розділі.