Перехід від дирекційного кута до магнітного

підручник Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Перехід від дирекційного кута до магнітного азимута і навпаки можна виконати алгебраїчним або графічним способом.

Алгебраїчний спосіб переходу полягає у використанні формул:

  • ПН = (±Сх) – (±Зб), тобто, поправка напряму (ПН) дорівнює алгебраїчній різниці магнітного схилення (Сх) і зближення меридіанів (Зб).

Наприклад: Сх = +6º(східне); Зб = 2º(західне).

ПН = (+6º) – (2º) = +8º, тобто поправка напряму буде східна +8º.

  • Ам = ДК – (±ПН), тобто, магнітний азимут (Ам) дорівнює алгебраїчній різниці дирекційного кута (ДК) і поправки напряму (ПН).

Наприклад: ДК = 295º; Сх = + 4º30' (східне); Зб = 2º30' (західне).

                      Ам = 295º [+4º30' (2º30')] = 288º.

  • ДК = Ам + (±ПН), тобто, дирекційний кут (ДК) дорівнює алгебраїчній сумі магнітного азимута (Ам) і поправки напряму (ПН).

Наприклад: Ам = 5º; Сх = 4º50' (західне); Зб = +2º10' (східне).

                      ДК = 5º + [4º50' (+2º10')] = 2 °, тобто 360° 2° = 358.

Примітка: Оскільки в даному прикладі ДК (2º) менше ПН (7º), то необхідно до ДК додати 360º.

Величини сполучних кутів (Сх, Зб і ПН) та їх знаки беруться з текстової довідки або схеми (рис.8.21), які надаються на топографічних картах масштабів 1:10 000-1:200 000 під південною рамкою ліворуч від лінійного масштабу.

Схема магнітного схилення8.21. Схема магнітного схилення, зближення меридіанів і поправки напряму на картах масштабів 1:10 000-1:200 000

Графічний спосіб переходу заснований на використанні схеми полярних осей для даної карти (залежність величини поправки напряму від величин магнітного схилення і зближення меридіанів). На рис. 8.22 показано шість комбінацій, які можуть утворювати три полярні осі. При роботі з компасом двома випадками з шести можна знехтувати (рис. 8.22д,е) і вважати, що Ам = ДК, оскільки у цих випадках на вказаних схемах магнітне схилення менше зближення меридіанів, яке може бути максимальним (3°) тільки на полюсах, а точність визначення магнітного азимута компасом Адріанова не перевищує однієї поділки компаса, тобто 3°.

Схема магнітного схилення8.22. Комбінації (варіанти) поправок напряму:

а) Ам = α – ПН;

α = Ам + ПН;

б) Ам = α + ПН;

α = Ам – ПН;

в) Ам = α – ПН;

α = Ам + ПН;

г) Ам = α + ПН;

α = Ам – ПН;

д) Ам = α + ПН;

α = Ам – ПН;

е) Ам = α – ПН;

α = Ам + Пн

В інших випадках креслення на карті доповнюють (подумки чи олівцем) довільним напрямом на ціль (рис.8.23) і, використовуючи сполучні кути, визначають, який кут більший (a чи Ам) і на яку величину. При цьому знаки не враховуються, беруться тільки абсолютні значення сполучних кутів.

Приклад: Дирекційний кут (α) напряму на об’єкт (ціль) дорівнює 238, чому дорівнює магнітний азимут (Ам) цього напряму?

Рішення: на рис.8.23 чітко видно, що Ам менше a на величину ПН, яка в градусній мірі дорівнює 8°36' ≈9. Звідси, Ам = 238° 9° = 229°.

Графічний спосіб визначення магнітного азимута8.23. Графічний спосіб визначення магнітного азимута

Розглянуті приклади визначення магнітного азимута приведені без урахування величини щорічного магнітного схилення, а як було встановлено вище, річна зміна магнітного схилення в різних районах земної кулі може досягати ±15', що обов’язково необхідно враховувати при точних розрахунках (при незначних річних змінах магнітного схилення цими даними можна знехтувати).

Для визначення магнітного схилення необхідно величину щорічної зміни магнітного схилення помножити на кількість років, що пройшли після видання карти і отриману величину додати алгебраїчним способом до магнітного схилення, яке вказується на карті на рік її видання.

Наприклад, на карті надається ,,Схилення на 1995 р. західне 10º15'. Річна зміна магнітного схилення східна 0º05' ”. Звідси знаходимо величину магнітного схилення на 2012 рік: δ = 10º15' + (+ 0º05' х 17) = 8º50'.