План города Умань

Умань - план городаСкачать «Умань - план города»

Скачать «Карты городов и областей Украины»  бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Умань - старовинний адміністративно-культурний центр значної частини Правобережної України, місто обласного значення Черкащини.

Місто розташоване на річці Уманці (притока Ятрані) в південно-західній частині Черкаського краю в межах Бутсько-Синюхського фізико-географічного району південної степової Придніпровської височини.

Територія - 4787 га

Населення (01.01.2016) - 85,957 тис. осіб

Умань лежить на перетині шляхів Київ - Одеса та Львів - Дніпропетровськ, через місто іде дорога з Києва в сусідню Молдову на Кишинів і далі через Румунію на Балкани, в Грецію та Туреччину.

Центральна частина міста в основному розташована на невеликому вододілі річок Уманки і Кам'янки, які глибоко прорізують могутні нашарування лесів до основної кристалічної породи - граніту. На правому березі річки Уманкита лівому березі Кам'янки і на їх високих та пологих схилах розкинулись передмістя Умані – Івангородське, Звенигородське, Лиса Гора, Нова Умань та Софїївська Слобідка.

Сторінка історії. Найперша сторінка історії міста губиться в глибині початків світової цивілізації і поки що залишається не прочитаною.

У доісторичну давнину на території міста та його околиць археологи виявили залишки поселень пізнього палеоліту, трипільської культури, доби пізньої бронзи, черняхівської культури. Три тисячоліття тому тут жили племена білогрудівської археологічної культури (її назва пішла відБілогрудівського лісу між Уманню і селом Піківцем колишньою Білогрудівкою). Поблизу Умані археологи виявили кургани скіфського часу. Загалом тут досліджено понад 50 різноманітних археологічних пам'яток, які стверджують не тільки давне заселення уманської землі, а й стабільність основних видів занять: землеробства, скотарства, мисливства.

З кінця VIII ст. маємо відносно достовірну інформацію про жителів уманського краю. Так, у Тверському,НІіконовському, Лаврентїївському та інших літописних списках згадується, що тут проживали слов'янські племена - уличі і тиверці. Територію сучасної Уманщини населяли уличі, які за свідченням літописця Іпатія (922 р.) булди сильним племінним об'єднанням. Баварський географ IX ст. стверджував, що уличі - "народ численний" - мали 318 міст і проживали від берегів Дніпра до Південного Бугу. Київські князі "ходили на них війною".

Боротьба з уличами була завзятою. Автор "Слова о полку Ігоревім" розповідає, що князь Ігор вів війну з полуденними сусідами - уличами: "По довгій війні приборкано їх; місто Пересічен (головне місто уличів) взято по трьохлітній облозі". Управу цієї провінції чи власне збір данини Ігор передав своєму воєводі Свенельду.

У південних степах безперервно з'являлись все нові і нові кочівники: торки, берендеї, печеніги. З кінця XI ст. на півдні Уманщини в степах кочувало нове плем'я - половці (кумани), які перемогли кочівників-печенігів. Захоплення степів половцями, існування країни Куманії створило перешкоди для київських ремісників, купців на торгових шляхах з Візантією. Київські князі воювали з половцями протягом майже двох сталіть. Під натиском монголів плем’я відкочувало до Угорщини.

У період монгольської навали Уманщина входила до Брацлавської "тьми", на які були поділені землі Русі для зручності збирання данини.

З другої половини XIV ст. Уманщина, як і більшість українських земель, опинилась під владою Речі Посполитої. Українські землі, що межували з Диким полем і не були власністю феодалів, польська шляхта вважала за пустинні. У 1609 р. спеціальна комісія сейму Речі Посполитої, оглянувши «пустиню» Умань, описала її природні межі, зазначила існування тут населених пунктів, але жодного з них не назвала. Ці землі, згодом названі Уманщиною, польський уряд подарував у вотчинне володіння брацлавському старості В.О. Калиновському.

Умань зазнавала спустошливих набігів завойовників, але пустинею на той час не була. Ці вигадки польських літописців спростовує автор "Історії Русів", називаючи Умань в числі давніх міст України.

Вперше місто Умань згадується в судовому документі 1616 року. У 1629 р. в ньому налічувалось 1067 домів (дворів), тобто понад 7 тисяч жителів. Близько середини XVII ст. місто налічувало 9600 осіб оподаткованого населення. Тому природньо вважати, що пустинею місто не було і його історія започаткована значно раніше.

Історики стверджують, що вже у 1576 р. серед інших козацьких полків існував іУманський полк. Його створення було зумовлене необхідністю захищати жителів краю від набігів завойовників. Тому можна допустити, що час народження міста Умані значно давніший. Такий висновок можна зробити також на основі карти французького інженера Г. Боплана, складеній на початку XVII ст., де Умань зображено як добре укріплену фортецю.

Достеменно невідомо походження назви міста Умані, хоча існує декілька версій з цього приводу. Частина дослідників вважає, що місто дістало назву від річки Уми, про яку згадується ще 1497 року в літописі, знайденому в монастирі Супраль у Польщі.

За одним переказом, назва міста походить від "уміння", професіоналізму майстрів, які збували свої вироби з металу, дерева, глини на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Науковець Г.П. Бевз прийшов до висновку, шо назва міста пов'язана з назвою племені куманів. їх країни Куманії і могла виникнути в результаті таких трансформацій: Куманія - Кумань - Гумань - Умань.

У XVI - XVIIІ ст. стрижень українського етносу складало козацтво. У Європі українців називали "козацькою нацією", а Україну - "країною козаків". Козацтво - не різновид європейського лицарства, яке відігравало провідну роль на середньовічному етапі європейської цивілізації. Лицарство - суттєвий елемент, що відрізняє захід від східних деспотій, для яких воно не властиве. У період козаччини «найвизначніше і найяскравіше за все визначалася та провідна ідея, що виявила собою жадання народу».

1648 року в Європі фактично постає нове державне утворення - Українська козацько- гетьманська держава (Військо Запорізьке) - із самобутніми політико-адміністративною організацією та системою соціально-економічних відносин, власним військом, судочинством, фінансами.

Після розгрому козацьким військом на чолі з Богданом Хмельницьким у травні 1648 р. шляхетського війська під Жовтими Водами і Корсунем на боротьбу піднялося й населення Умані. У червні повстанці під керівництвом Івана Ганжі штурмом взяли Умань. Місто стало центром Уманського полку.

У період Національно-визвольної війни (1648-1657 рр.) уманське козацтво було складовою частиною арміі Б. Хмельницького та брало участь у всіх значних військових операціях. Уманський полк, утворений в 1648 р., був одним з найбільших в Україні.

За структурою він поділявся на 14 сотень, в яких за реєстром на 1649 рік значилось 2976 козаків і його територія становила 8991 кв. км. Наявні джерела та дослідницькі розвідки науковців уможливили визначення персонального складу старшини Уманського козацького полку. Полковники Уманського козацького полку - Іван Ганжа, Степан Байбуза, Йосип Глух, Самійло Іванів, Іван Гродзенко, Матвій Нечай, Семен Огієнко (Угриненко), Михайло Ханенко та інші брали активну участь в українському визвольному русі та державотворчих процесах означеної доби. Серед уманської козацької старшини було чимало освічених, і багатим досвідом сотників, які за дорученням Б. Хмельницького виконували посольські та дипломатичні місії. Серед них - сотники Іван Бородатий, Михайло Макаринський та ін. Бойові звитяги козаків, ватажків Уманського козацькою полку вписані в історію краю незмірну героїку.

Двічі в місті Умані, під час першого і другого походу на Молдавію, побував Б. Хмельницький. ПолководськиЙ талант гетьмана проявився і в останній із великих битв з поляками на Уманьщині біля села Охматова взимку 1655 року, яка ввійшла в історію під назвою «Дрижипільською».

Неодноразово обороною уманської фортеці керував соратник Хмельницького вінницький полковник Іван Богун.

Згідно з Гадяцьким договором (1658 р.) Уманщина в складі Брацлавського воєводства відійшла до Польщі. У цей складний час в історії України, відомий як Руїна, війни та повстання не втихали. Часто змінювались гетьмани: Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Степан Опара. На початку липня 1669 року в Умані була скликана козацька рада для вирішення питання кому бути гетьманом України. Уманська радла обрала гетьманом Правобережної України уманського полковника Михайла Ханенка, який очолив полк ще за часів Б. Хмельницького. З 1669 р. по 1674 р. Умань була гетьманською резиденціїю, тобто тимчасовою столицею Правобережної України.

У XVIII ст. місто швидко розвивалося. Цьому сприяло запровадження в Умані у 1663 р. магдебурзького права. У цей час Умань стає культурно-просвітницьким містом. Тут у 1764 р. власник Умані польський магнат Ф.С. Потоцький заснував католицький монастир і католицьку духовну базиліанську школу на 400 учнів. Цей період відображений двома пам'ятками архітектури - Базиліанським монастирем та міською ратушею.

Польське панство не тільки економічно пригнічувало український народ. У XVIII ст. посилилися національно-релігійні утиски, коли боротьбу проти православного населення завзято вело католицьке духовенство. Тому народ повставав. З найбільших повстань в Умані відомі виступи 1737, 1749, 1750 рр. 1768 року в Умані набуло апогею національно-визвольне антифеодальне повстання, відоме як "Коліївщина", очолюване запорізьким козаком Максимом Залізняком та уманським сотником Іваном Гонтою.

З 1793 р.. за другим поділом Польщі, Умань стала частиною Російської імперії, повітовим містом Київської губернії, але залишилась особистою власністю графів Потоцьких. У 1795 р. в Умань на постійне життя переїхав власник міста - магнат Станіслав Щенений Потоцький.

1796 року розпочалися роботи зі створення ландшафтного парку, названого "Софіївкою" на честь дружини власника маєтку С.Щ. Потоцького Софії, спорудження якого в основному було завершено 1800 року. Нині Національний дендрологічний парк "Софіївка" у переліку надбань національної культури України займає особливе місце, він с діамантом в історичній короні Умані, візитною карткою міста. "Софіївка" - це і музей природи, і садово-паркового мистецтва світового значення. У світовому списку таких цінностей парк стоїть в одному ряду з кращими шедеврами ландшафтної архітектури Європи, до яких виносяться сад Жеардіно Бальбі у Флоренції (Італія), парк Сан-Сусі у Потсдамі (Німеччина) і навіть палацовий парк у Версалі (Франція). У 2007 р. "Софіївку" визнано одним із Семи Чудес України.

У період руху декабристів в Умані жив член «Союзу благоденства» і Південного товариства декабристі» князь С. Г. Волконський з дружиною-дочкою генерала М.М. Раєвського Марією. правнучкою М.В. Ломоносова. Генерал С.Г. Волконський координував переговори і зв'язки між Південним і Північним товариством, разом з В.Л. Давидовим очолював Кам'янську управу декабристів. На квартирі Волконських бував відомий декабрист П.І. Пестель.

У другій половині XIX ст. Умань - повітове місто Київської губернії. У ньому проживало 28628 осіб (14417 чоловіків і 14211 жінок). У місті нараховувалося 26 державних будівель, діяли 5 православних церков, 1 католицька, синагога та 17 молитовних будинків. Умань посідала значне місце у торгівлі серед міст Київської губернії. З часу викриття руху по уманській гілці Південно-західної залізниці (1891 р.) Умань стала центром торгівлі хлібом Уманського, Звенигородського, Сквирського та Таращанського повітів. Велась значна торгівля мануфактурними та галантерейними товарами. У місті діяли 20 фабрик і заводів (6 цегельних, на яких працювали 86 робітників з обсягом виробництва на суму 18300 рублів у рік; маслобійних – 5, з 33 робітниками на 27700 рублів; пивоварних – 2, з 29 робітниками, на 55000 рублів: дріжджево-винокурний, з 14 робітниками, на 14737 рублів; спиртоочисний, з 6 робітниками,на 28000 рублів: тютюнова фабрика, з 16 робітниками, на 15000 рублів; піднриємство з випуску штучної мінеральної води, з 6 робітниками, на 3500 рублів. Крім того, діяли два парові млини (виробництво на 140000 рублів), 2 друкарні та книжковий магазин. У місті працювало 2 лікарні, гімназія, училище землеробства і садівництва (в «Софіївці»), духовне, міське двокласне училище, метеорологічна станція.

У 1839 р. Умань стала центром військових поселень 5 округів Київської та Подільської губерній. У цей час почалась розбудова аристократичної частини міста, яка була добре упорядкована, із забрукованими вулицями, кам'яними будинками.

У жодному місті області не збереглося скільки старовинних будівель, вулиць і кварталів, як в Умані. Тут знаходиться монастир василіанів - найдавніша пам'ятка місцевого значення, а також Собор Успіння Богородиці та Торгові ряди, які,як і парк «Софіївка», включені до переліку надбань національної культурної спадщини.

Кінець XIX - початок XX ст. відображений у чисельних пам'ятках архітектури, таких як готель «Брістоль» (1896 р.), готель «Гранд- Отель» та комерційний банк (1900 р.),. готелі "Лондон" (1901 р.), та "Ново-Європейський" (1902 р.). комплекс споруд училища землеробства і садівництва (1859-1904 рр.). приватна лікарня (1902 р.). міська Управа (1912 р.). багато житлових прибуткових будинків. Декілька будинків споруджено за проектами Владислава Городецькото.

В Україні є не так багато міст, навколо яких перепліталося б стільки загальновідомих давніх подій і літопис яких був би нерозривно пов'язаний з такою кількістю історичних діячів різних епох.

З Уманню пов'язаний життєвий шлях багатьох знаних діячів культури і науки. У 1806 р. на військовій службі в Умані перебував видатний український письменник Іван Петрович Котляревський, який своїм творчим доробком спростував нігілістичне ставлення російських реакційних сил суспільства щодо самої можливості творення літератури мовою українського народу. Його "Енеїда" - перший твір, написаний "мовою селян і міщан", барвистою народною говіркою. І.П. Котляревський здобув епітет "батька сучасної української літератури".

Історичні та літературні джерела свідчать, що в Умані бував Тарас Григорович Шевченко. Вперше поет відвідав Уманщину десятилітнімхлопчиком, коли чумакував з батьком, їздив з ним до Умані і Тального. Вдруге - у 1845 р.. коли він як художник подорожував історичними місцями України. Про «Уманський сад», тобто «Софіївку»згадує Т.Г.Шевченко в поемі «Княгиня»: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, наиример,Уманский и Петергофский ...». Про Умань писав Тарас Григорович у відомій історичній поемі «Гайдамаки», один із розділів якої носить назву Гонта в Умані».

У 1898 р. видатна українська поетеса Леся Українка відвідала в Умані своїх родичів. Зупинявся в місті великий російський пост Олександр Сергійович Пушкін, проїжджаючи у 20-х рр. XIX ст. із Кам'янки до Тульчина.

Пам'ятає місто Володимира Івановича Даля - автора«Толкового словаря живого великорусского языка", який наприкінці береіня 1830 р. був призначений завідувачем тимчасового госпіталю в Умані і став відомим хірургом.

В Умані пройшли дитячі та юнацькі роки поета, академіка, Героя Соціалістичної Праці Миколи Платоновича Бажана. В його творчому доробку є такі праці, як «Гетто в Умані»*,«Уманські спогади» та ін.

Започаткував у місті свій життєвий шлях відомий український літератор Юрій Корнійович Смолич - голова правління Спілки письменників України, Герой Соціалістичної Праці. «Можливо, що я народився в самій «Софіївці» (в Умані). Кращого місця для народження не можна й придумати»,-писав у повісті «Дитинство» відомий письменник.

Доля міста пов'язана з брацлавськими хасидами - однією із течій іудаїзму. В Умані в останні роки життя перебував і в 1811 р. помер Рабин Нахман (Реббе) із Бреслава - правнук засновника і одного з найвідоміших лідерів хасидизму цадика Бешта (Баал Шем Това). Щорічно помолитись на могилі свого духовного провідника приїздять тисячі паломників, віруючі з понад 25 країн світу.

У перших десятиліттях XX ст. місто розвивалось як промисловий центр великого сільсько-господарського рег іону. Цей період уманської історії відомий з нарису «Умань» у томі «Черкаська область2 (1972 р.). До окремих подій цього часу постійно звертаються дослідники і нині. Особливий інтерес викликають сторінки історії міста, пов'язані з боротьбою уманцівпроти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

У кінці липня 1941 року недалеко від Умані, біля села Підвисоке, гітлерівські війська оточили 6-ту і 12-ту радянські армії, якими командували І.В. Музиченко та П.Г. Понедєлін. Оточені війська вели героїчну боротьбу до 7 серпня, а окремі загони до1З серпня, аж поки не вичерпались можливості опору.

Запеклі бої, які вели 6-та та 12-та армії спочатку в оперативному, а потім і в тактичному оточенні з кінця липня до середини серпня, виявились в історичному плані внеском у зрив гітлерівського бліцкригу. Таку оцінку учасника тих подій відомого письменника Є.А. Долматовського не можна заперечити. Адже відомо, що командування рейху планувало до початку липня оволодіти Києвом, Дніпропетровськом, Запоріжжям, захопити південь України.

З цими подіями пов'язані трагічні сторінки Умані. Тих, хто опинився в котлі підПідвисоким, гітлерівці зігнали в глиняний кар'єр колишнього цегельного заводу і утворили там концтабір, який люди назвали Уманською ямою. Тут утримувались у нелюдських умовах понад сімдесят тисяч наших співвітчизників. Про жахливу Уманську яму йшлося у 1945 р. на Нюрнберзькому процесі над гітлерівськими злочинцями.

Понад два з половиною роки німецько-фашистські окупанти плюндрували і руйнували Умань, катували і знищували людей. Жертвами фашистів стали 25 тис. Уманців, 7 тис. юнаків і дівчат з Умані вивезені на роботи до Німеччини. Понад 11 тис. мирних жителів, в основному єврейської національності, страчено в Сухому яру, який називають Уманським "Бабиним яром".

Уманщина дала Вітчизні визначних полководців: двічі Героя Радянського Союзу генерала армії І. Черняховського, який командував 3-м Білоруським фронтом і загинув під час боїв 18 лютого 1945 року; Героя Радянського Союзу генерала армії О.І. Радзієвського і генерал-лейтенанта К.М. Дерев'янка, який за дорученням радянського уряду підписав акт беззастережної капітуляції Японії...

Сучасність. У 1991 р., проголосивши Акт про державну незалежність, Україна відкрила нову сторінку своєї історії. Умань вітала це історичне завоювання і виражала готовність брати участь у становленні та розвитку українськоїдержавності.

У перші роки незалежності розпочалися процеси роздержавлення власності, що створювало сприятливі умови для підприємницької діяльності, подолання монополізму у виробництві, створення умов для конкурентного змагання виробників.

Міська влада надавала значної уваги перспективам розвитку міста, домагаючись присвоєння йому спеціального статусу туристичного центру державного значення, адже в Умані зосереджено 20% всіх архітектурних пам'яток історії та культури Черкащини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 місто Умань занесено до списку історичних населених місць України.

З 1 серпня 2005 р. постановою Кабінету Міністрів України № 833 комплекс пам'яток архітектури в м. Умань оголошено Державнимісторико-архітектурним заповідником «Стара Умань». Такий статус дасть можливість зберегти унікальну історико-культурну спадщину міста, раціонально її використовувати, сприятиме розвиткові туристичної інфраструктури, залученню інвестицій.

В останні роки відбулися певні позитивні зрушення,проведенореставрацію та удосконалення інфраструктури пам’ятки садово-паркового мистецтва XVIII- XIX століття Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України.

Доброю традицією стало щорічно, в першу суботу жовтня місяця, святкувати День міста. Це разом з тим і звіт уманської громади про підсумки роботи в економіці, освіті, медицині, культурі, соціальній сфері тощо.

З 2002 р. в День міста проводиться Всеукраїнський фестиваль народної творчості серед колективів аграрних навчальних закладів «Софіївські зорі», який дарує уманцям та гостям міста прекрасні пісні і танці.

Провідними галузями економіки міста є промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування. Багатогалузеве промислове виробництво міста представляють  підприємства машинобудування, приладобудування, харчової, легкої, медичної та інших галузей.

У місті наявний великий науковий та культурно-освітній потенціал. Тут успішно функціонують: Державний аграрний університет; Державний педагогічний університет ім. П.Г. Тичини; Уманська філія Європейського університету ; Інститут коренеплідних культур Української академії аграрних наук ; Національний дендрологічний парк "Софіївка" - науково-дослідна установа НАН України; агротехнічний коледж ; гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка ; медичний коледж; обласне музичне училище ім. П.Д. Де муцького; філія Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу; професійний ліцей; професійний аграрний ліцей; гімназія,1З загальноосвітніх шкіл, 2 музичні та спортивні школи.

Скарбницею пам'яті про минуле міста, як осередку культурного та духовного життя західного регіону Черкащини, є Уманський краєзнавчий музей. Сьогодні фондова колекція музею налічує майже 50 тис. експонатів.