План міста Ужгород

 План міста УжгородСкачать «План міста Ужгород», 1:10 000

Скачать «Карты областей и городов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

....Тут Захід дивиться на Схід — і навзаєм. Тут колись пролягала межа між землеробськими та скотарськими племенами. Ну і найпростіша асоціація: лише в кількох км на захід від Ужгорода пролягає державний кордон із Словаччиною. А прикордоння — це завжди ризиковано, але й прибутково. І завжди мультиетнічно. А де віками в загальному казані варяться представники десятка національностей, там завжди панує особлива аура толерантності і смачного міксу культур. Тут мови, кухні і звичаї переплітаються в тісних обіймах — і вже не відділити угорське від русинського, а словацьке від румунського чи єврейського….

Ужгород - обласний центр Закарпатської області, розташований у передгір'ї Карпат по обидва береги річки Уж. Місто є адміністративним, освітнім, науковим і культурним центром області, старовинне європейське місто з численними історичними пам'ятками, архітектурними ансамблями та музеями, є найменшим за чисельністю обласним центром України.

Населення (на 01.01.2015 р.) – 115 520 жителів, населення міста багатонаціональнеі нараховує близько 70-ти національностей, серед яких переважають українці, росіяни, угорці, словаки, чехи, євреї та ін.

Територія - 40 кв. км, протяжність міста з півночі на південь - 7 км, зі сходу на захід - 5 км.

Відстань до Києва - 820 км

Сторінка історії. У письмових джерелах Ужгород згадувався вже в 872 році як слов'янське укріплення. Назва міста - Ужгород, за однією із гіпотез, походить від річки Уж. Вік Ужгорода перевищує 1100 років. За свідченням літописців, місто виникло як фортеця ранньофеодального часу князя слов'янського племені білих хорватів Лаборця.

На території Ужгорода виявлені залишки поселеннь, найдавніші з яких налічують понад сто тисяч років. Упродовж давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: авари, бургунди даки, кельти, сармати. Одними з перших відомих засновників ужгородського поселення були білі хорвати, які в другій половині І тисячоліття заселили територію сучасного Ужгорода. Поселення називалося Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар).

Протягом століть історично склалися три центри міста: Горяни, Замкова гора і Радванка. У IX столітті більш укріплене городище-замок на Замковій горі перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Можливо, що Ужгородське городище в якийсь час входило до їх складу. У 894 році угорські племена під керівництвом сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпад , а протягом чотирьох днів штурмували фортецю міста, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівними, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.

У 1241-1242 роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Батия спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бели IV, 1248 року будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч з нею церкву (Горянська ротонда). 1290 року новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже 1315 року піднімає повстання проти короля, яке за два роки було придушене.

В 1318 році місто отримало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже 1430 року Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться як «Привілейоване місто Ужгород».

У 1514 році, під час великого повстання під проводом Дєрдя Дожі, місто було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в 1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини одна з яких Трансильванське князівство, друга — центральна Угорщина під владою турків, третя західна та північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так 1538 року Ужгород відійшов до Трансільванії, а уже 1540 року його захоптли австрійські війська. У 1564 році місто знову було атаковане трансильванськими військами.

Нові господарі графи Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У цей час відбуваються перебудова замку та будівництво нових церков. Збереглася з того часу і «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них три листки і два ґрона винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. Цей герб існував майже без змін до 1918 р. (мінялася лише барва щитового тла — у XVII-XVIII століттях щит герба був блакитним, у XIX столітті — червоним; на початку XX століття було відновлено давніший варіант із блакитним щитом).

У 1631 році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосницьких дворів, 32 дворянські маєтки; а загальна кількість жителів — 1200 осіб. Протягом XVI-XVII століть в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610 році в місті домінувала католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних священників і під егідою Ватикану проголошено Ужгородську Унію та утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці зі Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдови, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілу низку винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і лівобережна частина міста, де селилися бідняки.

А ось для початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837 році в Ужгороді налічувалося 36 вулиць.

Найбільший вплив на Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція 1848 — 1849 роках 27 березня 1848 року в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбургський абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах протистояти їм, визвольна війна зазнала поразки. Монархія була знову відновлена. 1849 року Ужгород став центром Руського округу, нового територіального утворення в Австрійській імперії, але вже 1850 року воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. 1886 року побудована меблева фабрика «Мундус». 1897 року з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році було здано в експлуатацію першу Ужгородську електростанцію.

Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк чехословацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста, лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехо-Словацької республіки, а Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий Угорщині.

У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту якихось істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У визвольних боях за місто брали участь частини 4-Українського фронту, а 27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений.

Після визволення міста Радянською Армією, місто, як обласний центр Закарпатської України, ввійшло до складу Радянської України. Поступове відновлення ролі міста в економічному і політичному житті супроводжувалось відтворенням його демографічної структури за рахунок природного та механічного приросту.

Новий період приніс у життя краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.

За радянський період в Ужгороді виросли приладобудівний, механічний та машинобудівний заводи, фабрика побутової хімії, оновився меблевий комбінат, завод газотранспортних турбоустановок «Турбогаз», Ужгородський завод електродвигунів. В Ужгороді побудовано нові вулиці, великі мікрорайони, готелі «Ужгород», «Дружба», турбазу «Світанок», готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття, відкрито Ужгородський державний університет, технікуми, професійно-технічні училища, школи та дошкільні дитячі заклади. За радянський період Ужгород став розвинутим економічним, освітнім, культурним, медичним центром області….

Теперішній Ужгород - це місто незвичайних архітектурних ансамблів, місто унікальних історичних пам'яток, місто виноробства, економічний і туристичний центр не тільки Закарпаття, а й України.