Рекогностування

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Рекогностуванням називається вивчення району бойових дій оглядом місцевості особисто командиром підрозділу або рекогностувальною групою  і проводиться з метою прийняття або уточнення прийнятого рішення при організації бойових дій і пересування військ; виборі районів розташування підрозділів і розміщення пунктів управління; визначення умов прохідності місцевості; районів, ділянок і рубежів, найбільш вигідних для розташування своїх підрозділів у вихідних районах і на позиціях та вирішенні інших завдань. Залежно від поставленого завдання під час рекогностування уточнюють дані про противника, виявляють танконебезпечні напрямки, природні перешкоди, а також відмічають на карті зміни місцевості, які відбулися з моменту складання карти і можуть суттєво вплинути на виконання бойового завдання.

Командир підрозділу або начальник рекогностувальної групи з’ясовує отримане завдання, вивчає за картою місцевість в районі рекогностування, намічає маршрут руху, пункти зупинок і складає план рекогностування. Планом передбачаються мета і завдання рекогностування, пункти зупинок для роботи (робочі точки), завдання, які необхідно вирішити на кожному пункті, розрахунок часу і матеріальне забезпечення.

Рекогностування проводиться з намічених пунктів і під час пересування на танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах або з вертольотів.

Рекогностування батальйонного району оборони (опорного пункту роти) проводиться командиром батальйону (роти) з командирами підлеглих, приданих і підтримуючих підрозділів. Під час рекогностування визначаються (указуються) і уточнюються: положення противника, найбільш ймовірні напрямки наступу, можливі рубежі розгортання для наступу, а також приховані підходи до переднього краю, особливості рельєфу місцевості, природні перешкоди і укриття та їх характеристики, захисні і маскувальні властивості місцевості, умови для застосування вогневих засобів.

Після цього командир батальйону (роти) назначає ротні (взводні) опорні пункти, зображення переднього краю, траншеї, ходи сполучення і визначає найважливіші ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, визначає з урахуванням місцевості смуги вогню підрозділів та позицій штатної і приданої артилерії, позиції зенітного підрозділу і шляхи його маневру, напрямки і рубежі розгортання для контратак, місця загороджень та проходів у них, місця командно-спостережного пункту і розташування тилових підрозділів, а також автомобілів механізованих підрозділів. Дані рекогностування командири підрозділів наносять на схему, складену за топографічною картою і уточнену на місцевості.

Рекогностування місцевості з вертольота дає можливість вивчити місцевість у стислі терміни, уточнити прохідність маршрутів при пересуванні підрозділів, маскувальні та захисні властивості місцевості на великих ділянках і вирішувати інші завдання.

Крім того, рекогностування місцевості з вертольота дає можливість вивчати місцевість не тільки в плановому зображенні з одним заданим зменшенням, як на карті чи на аерофотознімку, але і в необхідному ракурсі та в найбільш вигідному масштабі. При цьому можна отримати необхідні аерофотознімки місцевості, вивчення яких безпосередньо перед початком бойових дій дає можливість отримати найбільш вірогідну і точну інформацію про місцевість.

Для рекогностування місцевості з вертольота вибирають оптимальну висоту і швидкість польоту, яку визначають завчасно, відповідно до поставленого завдання.

Найбільш доцільні режими польоту за сприятливих умов видимості наведені  в табл. 16.5.

Завдання рекогностування Висота, м Швидкість, м/с
Визначення загального характеру місцевості та основних перешкод, межі зон руйнувань, пожеж, затоплення  

 

100-300

 

 

120-140

Вивчення розпланування населених пунктів і характер руйнувань у них  

100-200

 

60-80

Визначення стану автомобільних доріг з твердим покриттям  

100-150

 

120-140

Визначення стану ґрунтових доріг і колонних шляхів  

20-40

 

40-60

Детальне вивчення дорожніх споруд та інших  малорозмірних об’єктів  

10-20

 

20

Виявлення шляхів обходу перешкод, наявність переправ на ріках, стежок через болота  

 

200-300

 

 

40-60

Вивчення характеру русла ріки, заплави і берегів  

20-80

 

40-80

Якщо необхідно ретельно обстежити об’єкт, польоти здійснюють навкруги нього, а в окремих випадках зависають на декілька хвилин. У деяких випадках, наприклад, для визначення глибини ріки, характеру ґрунту, товщини льоду, снігу та в інших випадках, здійснюють посадку.

Рекогностування місцевості виконується за картою масштабу 1:100 000, але в деяких випадках при розвідці місцевості зі значними її змінами (зруйновані населені пункти, затоплені території, осередки пожеж у лісі) для визначення шляхів обходу перешкод використовують карту масштабу 1:50 000, а під час рекогностування маршрутів, значних по довжині доцільно використовувати карту масштабу 1:200 000.

За картою вивчається район рекогностування; відомості, які необхідно отримати; намічається маршрут і режим польоту на кожній ділянці; орієнтири, які надійно розпізнаються з висоти польоту. Ці дані наносять на карту, яка в подальшому служить планом рекогностування. Командир екіпажу залучається до розробки плану або детально знайомиться з ним.

У польоті карту орієнтують так, щоб лінія маршруту співпадала з напрямком польоту, пильно стежать за лінійними орієнтирами великої протяжності (дорогами, ріками, просіками, лініями електропередачі) з метою як загального, так і детального орієнтування.

Під час рекогностування необхідно постійно стежити за місцевістю. Для характеристики об’єктів або ділянок місцевості на карті ставиться номер, а на аркуші паперу, прикріпленому до карти, під номером записується коротка характеристика цього об’єкта.

Значні й важливі об’єкти вивчаються з висоти 300-500 м, що дає змогу спостерігати і визначати загальний напрямок об’єктів (ділянок) і площ, які вони займають. Після загального обстеження необхідно детально вивчити їх з низької висоти польоту. Виявлені важливі об’єкти та зміни місцевості, які можуть значно вплинути на виконання бойового завдання підрозділів, доповідаються негайно засобами зв’язку.

Для скорочення часу під час рекогностування можливе застосування диктофонів (магнітофонних записів). У цьому випадку положення об’єктів фіксується на диктофон голосом, а на карті – умовними знаками (крапками або колами) з порядковими номерами. Обробку результатів обстеження місцевості починають з розшифрування диктофонних (магнітофонних) записів, які наносять на карту або схему рекогностування.

Розвідка противника і місцевості з вертольота дозволяє оперативно отримати вірогідні відомості про дії противника та зміни місцевості в районі бойових дій. Її ефективність багато в чому залежить від натренованості спостерігача в орієнтуванні і розпізнанні цілей (об’єктів) та у точному нанесенні їх на карту.

На дальність виявляння та розпізнання об’єктів впливають пора року, час доби і стан погоди. Наприклад, при сході і заході сонця погіршується контрастність між об’єктами і навколишнім фоном, що ускладнює візуальне спостереження. Взимку багато об’єктів місцевості, вкритих снігом, майже непомітні. Весною та восени одноманітна часта зміна плям землі і снігу складає загальний пістрявий фон місцевості, на якому візуальна розвідка значно ускладнюється.

Об’єкти краще виявити і розпізнати, якщо вони знаходяться в стороні від напрямку польоту. При цьому дальність збільшується, а час на виявляння і розпізнання скорочується, якщо завчасно відоме місцезнаходження об’єктів і район польоту.

Візуальна розвідка в сучасних умовах ведеться при польоті над положенням своїх військ і на безпечній відстані від противника, яка перевищує дальність дії його зброї. Візуальна розвідка завжди ускладнюється старанним маскуванням цілей противником, крім того, дим від пожеж, вибухи і спеціальне задимлення місцевості обмежують дальність виявлення і розпізнання цілей, а також орієнтування.

Орієнтування під час ведення розвідки має важливе значення і, порівняно з орієнтуванням на місцевості, має ряд особливостей. Місцеві предмети і форми рельєфу, які під час польоту на малих і гранично малих висотах швидко зникають з поля зору, мають незвичний вигляд у плані та в перспективі. При збільшенні висоти польоту місцевість закривається серпанком, що значно погіршує видимість об’єктів місцевості.

При веденні візуальної розвідки з вертольота необхідно знати характерні ознаки місцевих предметів, які дозволяють впевнено розпізнати їх на місцевості та відрізнити один від одного.

Населені пункти розрізняються між собою загальним розплануванням забудованих кварталів, конфігурацією площ і значними по висоті будівлями навколо них, кількістю, характером і напрямком значних лінійних орієнтирів (залізниць, автомобільних доріг з покриттям, ліній електропередачі тощо), які підходять до населеного пункту. При спостереженні населених пунктів з близької відстані під невеликим вертикальним кутом добре видно вулиці та будівлі.

Великі міста відрізняються від інших населених пунктів наявністю в них значних за висотою окремих споруд і великих промислових підприємств з трубами (димарями); кварталами з широкими вулицями і головними проїздами в них; головними площами, від яких відходять широкі вулиці; вокзалами і станціями на залізницях; плавними згинами каналізованих ділянок річок, а також парками, скверами і стадіонами. На окраїнах великих міст розпізнаються невеликі селища і поселення, у яких переважають одно- та двоповерхові будівлі, поблизу яких сади та городи.

Середні і малі населені пункти розпізнаються за кольором дахів та стін будинків і відрізняються між собою, зазвичай, конфігурацією, напрямком головних вулиць, розташуванням значних за розмірами споруд (церков, шкіл, лікарень тощо), наявністю на окраїнах присадибних ділянок.

Села характеризуються місцерозташуванням головних будівель і присадибних ділянок відносно вулиці та городів, які при наявності річки чи ставка спрямовані у їх напрямку; розпізнаються з великої відстані важко і лише за наявністю значних орієнтирів, які знаходяться поблизу сіл.

Поселення дачного типу від інших поселень відрізняються чітким квартальним плануванням ділянок, які розміщаються, як правило, поблизу залізничних станцій і платформ, або поруч із автомобільними дорогами, Більшість дачних поселень розташовані також поблизу лісів, річок і озер.

Залізниці розпізнаються на місцевості своєю прямолінійністю у вигляді темної вузької смуги з плавними заокругленнями. У лісі залізниці видно при спостереженні по вертикалі вниз. Нові залізниці відрізняються світлим фоном насипу. Взимку залізниці виділяються на білому фоні снігового покриву у вигляді темної смуги її колії.

Автомобільні дороги з твердим покриттям виділяються на місцевості смугами сірого кольору, наявністю дерев обабіч доріг. Від залізниць відрізняються менш плавними поворотами, при цьому між собою відрізняються теж плавністю заокруглень – чим вищий клас автомобільної дороги, тим менше на них поворотів і пересічень на одному рівні з іншими дорогами. Автомагістралі, наприклад, мають характерні транспортні розв’язки, мости, шляхопроводи та інші дорожні споруди.

Ґрунтові дороги відрізняються від автомобільних доріг з покриттям тим, що мають більше частих поворотів, об’їзди і колію нерівномірної ширини.

Великі ріки на рівнинній місцевості при сонячному освітленні та при відсутності хвиль на воді видно на великій відстані по блиску води, особливо у напрямку Сонця. Береги рік розпізнаються на місцевості наявністю густої рослинності або світлою смугою піску берегової лінії. Взимку заметені снігом ріки розпізнаються важко і визначити їх можна лише за наявністю стрімких берегів або рослинності. Тому невеликі ріки та струмки розпізнаються лише при польоті над ними за вигинами їх русел і наявністю  рослинності на берегах.

Озера, водосховища і ставки, як і ріки, теж добре помітні здалеку за їх дзеркальною поверхнею і характеризуються, як правило, наявністю гребель (дамб). Такі об’єкти гідрографії слугують надійними орієнтирами в районах, де орієнтирів мало. Взимку невеликі озера і ставки розпізнаються лише при наявності на берегах деревної та кущової рослинності, а на водоймах – очеретяної  рослинності, без якої розпізнати їх на заметеній снігом місцевості дуже важко і при цьому легко сплутати з занесеними снігом безлісними ділянками в лісі.

Ліси добре розпізнаються на великих відстанях за темно-зеленим забарвленням хвойного лісу протягом року та листяного лісу влітку, в яких проглядаються просіки та прямолінійні ділянки доріг, які співпадають з напрямком польоту. Надійними орієнтирами на безлісній місцевості є окремі гаї та лісосмуги. Проте в лісовій та в лісисто-болотистій місцевостях з кущовою та високотрав’яною рослинністю контури окремих ділянок лісу розпізнаються важко. З середніх і малих висот польоту добре помітні окремі дерева та лісові дороги, особливо в листяних лісах взимку.

Суттєво полегшує ведення розвідки при польотах вночі під час розвідки противника і місцевості з вертольота знання деяких особливостей видимості об’єктів місцевості.

Вечірні сутінки, наприклад, набагато скорочують дальність видимості об’єктів місцевості, позбавляють їх забарвлення, навколишня місцевість і орієнтири стають однотонними і невиразними. В цей час проглядається лише дзеркальна поверхня об’єктів гідрографії у напрямку Сонця, що заходить за горизонт.

Вночі при безхмарному небі та повному місячному освітленні умови ведення розвідки майже такі, як і вдень. Об’єкти місцевості хоча й загального сірого кольору, проте добре розпізнаються на місцевості. У тому випадку, коли Місяць знаходиться високо над горизонтом, місцеві предмети розпізнаються досить надійно, особливо у напрямку Місяця, а якщо Місяць низько над горизонтом – краще видно об’єкти місцевості, які знаходяться у протилежному від Місяця напрямку.

Темної безмісячної ночі неосвітлені населені пункти розпізнаються на місцевості у вигляді сірих плям з розпливчастими контурами на відстані 3-4 км. Рух на електрифікованих залізницях розпізнають за спалахами в місцях нещільного дотику струмоприймачів із проводами високої напруги. Автомобільні дороги з покриттям розпізнаються у вигляді сірої стрічки тільки під час польоту над ними.

Розвідка залізниць і автомобільних доріг, лісів, невеликих річок і озер темної ночі з великих висот неможлива. Тому візуальну розвідку вночі ведуть, як правило, при освітленні району цілей за допомогою піротехнічних або електричних освітлювальних пристроїв.

Результати розвідки окремих цілей з вертольота негайно передаються на землю засобами зв’язку, при цьому цілеуказання виконується за квадратами кілометрової сітки з відповідним кодуванням або від орієнтирів, для чого завчасно намічають населені пункти, перехрестя доріг, характерні вигини лісу, ріки або озера, яким присвоюють відповідні номери.

При розвідці противника (зосередження танків, бронетранспортерів, автомобілів тощо) визначають характер цих об’єктів, координати центру району їх розташування, його розміри по фронту і глибині. При розвідці артилерійських батарей, мінометних позицій, батарей реактивної та зенітної артилерії визначають фронт батарей, число гармат, їх можливий калібр і координати центру вогневої позиції.

Ефективність візуальної розвідки з вертольота малорозмірних цілей значно підвищується, якщо завчасно відомо їх місцезнаходження з даних будь-якої розвідки.