Річка Рось – права притока Дніпра

Карты участков реки РосьКарты участков реки Рось, 1:50 000   

Скачать «Карты и атласы водных объектов Украины» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Річка Рось - права притока р. Дніпра, впадає в її руслову частину між м.Канів і Кременчуцьким водосховищем.

Рось протікає по землях трьох областей - Вінницької, Київської, Черкаської, через районні центри: м.Погребище, смт Володарка, м.Біла Церква, смт Рокитне, м.Богуслав, м.Корсунь-Шевченківський, смт Стеблів. Загальна довжина річки 346 км, а площа водоскиду 12 600 км2. Вона входять в двадцятку найбільших рік України. Все ж вона відноситься до річок 3-го порядку ( з басейном від 10 до 25 тис. км2 ). Має середній уклін водної поверхні 0,5 - 0,6 %о. Найбільшими її притоками є річки Роставиця-116 км, Кам'янка -105 км. Крім цих ще понад 30 річок: це Росава (90 км), Роська (73 км), Протока (59 км), Гороховатка (53 км), Березянка (44 км), Сквірка (42 км)...

Перелік найбільших річок басейну р.Рось

Перелік найбільших річок басейну р.Рось

У межах басейну р. Рось знаходиться сполучна територія  Роського гідроекологічного коридору.

Об'єм річного стоку Росі (при 50% забезпеченості) становить 810 млн.м3, загальний об'єм зарегульованого стоку сягає 126 960 тис.мз. Всі притоки Росі, протяжність яких 705 км, і сама Рось зарегульовані ставками. Всього ставків в басейні річки близько 1280, загальною площею дзеркала 62 км2.

В Росі та притоках водяться здебільшого такі риби : карась, короп, товстолоб, білий амур, червоноперка, синька, верховод, окунь, щука, судак, плітка, оклень. Зустрічаються минь, білизна.

Рось і її притоки знаходяться в двох ландшафтних зонах. Перша - це так зване Житомирське Полісся, яке відмінне від інших полісських районів виходами кристалічних порід Українського щита, більш високим гіпсометричним положенням, глибоко врізаними річковими долинами і меншою заболоченістю. В ландшафтній структурі значні площі займають моренно-зондрові рівнини на кристалічній основі з перевагою дерново-слабопідзолистих грунтів і лісів типу дубових та соснових і суборей. Поширені горбисті рівнини на кристалічних породах з дерново-слабопідзолистими грунтами.

Друга зона - це Лісостепова зона, в межах якої розташовані Вінницька, Черкаська області, південні частини Житомирської та Київської областей. Тут здебільшого чорноземи опідзолені та типові, дерново-підзолисті та лучно- чорноземні грунти, подекуди ясно-сірі лісові. Природна рослинність представлена залишками луків степу та луків дубових і дубово-грабових масивів. Ліси здебільшого мішані, місцями соснові. Середня розорюваність земель становить 75-85 %, залісненість зони - 12,5 %.

Майже на всій протяжності річки зустрічаються виходи порід і розмиті грунти. Річка поповнює свої водні ресурси за рахунок дощових та підземних грунтових вод. Накопичення, якісний склад і поширення підземних вод обумовлені геологічною будовою, орогідрографією і кліматичними умовами. Підземні води залягають на двох рівнях - поверхах. Верхній поверх - це безнапірні грунтові води, нижній - напірні, артезіанські води.

Поширення грунтових вод носить зональний характер. Великі ресурси грунтових вод є в межах Полісся, і в центральних лісостепових районах, зокрема в межах Придніпровської низовини. Тут грунтові води пов'язані головним чином з алювіальними і водно-льодовиковими піщано-глинистими відкладинами. Вони залягають на невеликих глибинах, характеризуються значною потужністю, слабо мінералізовані, тому мають велике практичне значення.

Артезіанські води залягають на значно більших глибинах і утворюють в межах платформової частини території країни кілька артезіанських басейнів.

Своєрідною є зона тріщинних і пластово-порових вод. В цій зоні поширюються порові води у водоносних горизонтах осадкових горних порід крейдового, палеогенового і неогенового віку, і води в кристалічних та метаморфічних гірських породах декембрію і продуктах їх руйнування. В останніх прісні підземні води пов'язані головним чином з тріщинами вивітрювання, які досягають глибини 50-60 м. Циркулювання по системах тріщин в різних за віком і складом гірських породах, тріщинні води утворюють єдиний водоносний горизонт.

Райони, якими протікають Рось та її притоки і правобережжя Дніпра в основному знаходяться в цій зоні.

Кліматичні умови Надросся, як і всієї України, визначаються їх географічним положенням і взаємодією основних кліматоутворюючих факторів - сонячною радіацією, циркулюванням атмосфери і підстилаючою земною поверхнею. Територія країни лежить між 44-52° північної широти, що зумовлює співвідношення дня і ночі впродовж року (відповідно 16-8 год. влітку і 8-16 год. взимку), а також полуденну висоту Сонця (літом 69-61°, взимку 23-15°). Україна розташована переважно в помірному поясі,тож клімат у надросянських краях помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле. Середня температура січня - 6,4 - 7,5°, липня +18+19°. В окремі роки в тих чи інших районах середня температура повітря дещо змінюється то в одну, то в іншу сторону.

Річна кількість опадів у середньому становить 450 - 650 мм. Загальною закономірністю розподілу річних сум опадів є деяке зменшення їх із заходу і північного заходу на південний схід і південь. На півдні Полісся їх близько 800 мм. Більше всього днів з опадами буває в грудні, січні, червні - липні, менше всього - у вересні-жовтні. Сніговий покрив установлюється здебільшого в кінці листопада-початку грудня. Максимальна висота снігового покриву досягає в лютому, 20-30 см. Найбільш повноводною Рось буває у верхів'ї в квітні - початку травня, в нижній своїй частині - в другій половині квітня - на початку травня.

Вологість повітря, яка залежить від температури повітря і грунту, вологості грунту, опадів, умов випаровування та місцевих факторів, взимку досягає 90 %, влітку - 35-40 %. Відповідно до агрокліматичного районування України більша частина Вінницької, південна частина Київської, а також Черкаська область відносяться до недостатньо вологої, теплої зони.

У селі Дибинцях Богуславського району, місті Богуславі Київської області, селищі міського типу Стеблеві Корсунь- Шевченківського району та місті Корсуні-Шевченківському Черкаської області на річці діють гідроелектростанції, утворені водосховища:

  • Щербаківська ГЕС (с. Щербаки, потужність 320 кВт/год, введена в експлуатацію у 1956 р., на даний час перебуває в оренді ПАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод»);
  • Дибинецька ГЕС (с. Дибинці, потужність 600 кВт/год, введена в експлуатацію у 1951 р., перебуває у приватній власності ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1»);
  • Богуславська ГЕС (м. Богуслав, потужність 1 300 кВт/год, введена в експлуатацію у 1955 р., перебуває у приватній власності ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1»);
  • Стеблівська ГЕС (смт Стеблів, потужність 3 000 кВт/год, введена в експлуатацію у 1951 р., перебуває в оренді Зовнішньоекономічної асоціації «НОВОСВІТ»);
  • Корсунь-Шевченківська ГЕС (м. Корсунь-Шевченківський,  потужність 1 300 кВт/год, збудована у 1934 р, введена в експлуатацію у 1955 р. В 2007 р. у ході реконструкції Корсунь-Шевченківської ГЕС введена в експлуатацію Корсунь-Шевченківська мініГЕС потужністью 100 кВт/год, перебувають в оренді Зовнішньоекономічної асоціації «НОВОСВІТ»).

Рось

До речі, ще не так давно Рось була судноплавною, по ній транспортувались різні товари, крам, будівельні матеріали, сільгосппродукти тощо. Після перекриття річок гідростанціями та чисельними дамбами ця можливість відпала.

Річка Рось і її басейн розміщені на правобережній Придніпровській височині, середня висота якої 200-240 метрів. Максимальна ж висота гірського масиву у Погребищенському районі Вінницької області, з якого беруть початок річка Рось і її притоки Роська та Роставиця в Житомирській області -321-322 м над рівнем моря.

Придніпровська височина займає межиріччя середньої течії Дніпра і Південного Бугу. Вона знаходиться в основному в межах Житомирської, Вінницької, Київської, Черкаської, Кіровоградської і Дніпропетровської областей. На Півночі невисоким уступом переходить у Полісську низовину. Гірський масив складається переважно з гранітів, магматитів, гнейсів тощо. Придніпровська височина представляє собою горбкувату рівнину, порізану густою сіткою ярів і балок . Височина постійно знижується в південно-східному напрямках.

У своїй середній і нижній течіях Рось протікає по Придніпровській низовині, яка розташована частково в Київській, Черкаській областях. Тут переважають висоти 100-150 м, територія пересічена ярами, балками, розмежована широкими долинами річок, де-неде залісненими берегами та луками.

Долина річки в основному трапецевидна, широною 0,5 - 2,6 км, в місцях оголеності кристалевих порід - V образна, вузька (0,1-0,5 км) . Схили у верхів'ї 20-50м висотою, нижче міста Біла Церква місцями до 60-70 м.

Заплава двостороння, шириною від 50 м до 1,5 км, інколи розширюється до 2,3 - 3км. Заплава суха, лугова, здебільшого розорана, місцями заросла вербовими та вільховими кущами. Поверхня в основному рівна, нижче Білої Церкви пересічена улоговинами. Щорічно весною і влітку при повенях заплава затоплюється шаром води від 0,5 до 2- 4,5 метра.

Русло Росі звивисте. Середня ширина річки від 1-4 м у верхоріччі до 20-50 м, інколи до 85-90 м в середній і нижній частинах течії. Глибина на перекатах змінюється від 0,1 до 1,5 м, на плесах 2,0-5,0 м, в окремих ямах 5,0- 8,0 м. Швидкість течії на плесах 0,1- 0,2 м/сек., на перекатах 0,5 - 0,7 м/сек.

Русло річки деформується, заростає водною рослинністю. Дно нерівне, здебільшого мулисто-піщане, на перекатах кам'яне. Болота становлять 0,7- 0,9%. Лісів у басейні збереглось приблизно 6%. Ось що з цього приводу згадує один дослідник : «До XIX століття долина Росі була одним з найпривабливіших куточків України. Вздовж обох берегів простягались луки, позад них росли густі соснові бори. У 50-х роках почалось хижацьке винищення лісів поміщиками та підприємцями». На превеликий жаль, зменшення лісів на берегах річок та велике розорювання берегової захисної смуги набуло в наш час нового «забарвлення». Яри помережили оголений грунт. Їх площа в басейні Росі сягає 9400 тис. га. Землі почало зносити дощем та весняними водами в річище Росі. Щороку намул збільшується, береги Росі або руйнуються, або являють собою грузьке болото.

Річка Рось

У 1960-90-і рр. берега Росі були місцем масового відпочинку. Територія, по яких протікає Рось, дивно красива. Чиста, прозора вода, помірна течія річки, пейзажі, радонові водолікарні в Білій Церкві, - все це приваблювало багато відпочиваючих з травня по вересень.

Сьогодні Рось терпить екологічне лихо. Греблі, водосховища, побудовані на всьому протязі Росі, сильно збільшили площу випаровування. Водозабори різко знизили швидкість течії води. Використання населенням фосфатних порошків і відсутність належних очисних споруд призвело до засилля річки синьо-зеленими водоростями. Рівень річки впав до1 метра в середній течії.

У посушливі періоди рівень води падає до критично низьких значень, не працюють турбіни розташованих на ній електростанцій. У весняний період нересту риби і повені не дотримуються норми скидання води електростанціями, що призводить до загибелі ікри прісноводних риб і зниження популяції. Все це призвело до застою, кисневого збіднення води в Росі. Порушена природна екосистема.

Річка не втратила свою привабливість у туристів, залишається популярною для дитячих сплавів на байдарках завдяки зручному закиданню, близькості до Києва і достатку місць для стоянок.