Різновиди місцевості за характером рельєфу та їх тактичні властивості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Рельєф – один із основних елементів місцевості, який суттєво впливає на всі сторони бойової діяльності військ: умови прохідності, спостереження, маскування, захисні властивості, інженерне обладнання місцевості тощо.

 Тактичні властивості рельєфу залежать від його основних характеристик: абсолютної висоти, стрімкості схилів та взаємного перевищення точок. За цими ознаками місцевість поділяють на рівнинну, горбкувату, низькогірну, середньогірну і високогірну.

Найбільш сприятливі тактичні властивості мають рівнинна та горбкувата місцевість, рельєф яких придатний для ведення будь-яких бойових дій. З переходом до гірської, особливо високогірної місцевості тактичні властивості суттєво змінюються. Так, із значним підйомом у гори знижується атмосферний тиск і температура повітря, що негативно впливає на дії особового складу підрозділів (особливо взимку) та роботу двигунів бойових засобів і транспортних машин (набагато знижується потужність і вантажопідйомність, при цьому значно збільшується витрата пального).

Також у гірській місцевості значно ускладнюється бойове застосування авіації. Зі збільшенням висоти польоту зменшується щільність повітря, що значно впливає на стійкість польотів і вантажопідйомність вертольотів, а польоти літаків на малих висотах серед скелястих гірських хребтів і глибоких вузьких ущелин стають небезпечними.

У гірській місцевості опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на місцевості, що прилягає до неї. Дощі та швидке танення снігу весною, а також тимчасові зливи влітку перенаповнюють рівень води в ріках, викликають зсуви ґрунту і осипи гірських порід, а взимку значні снігопади викликать сходження з гір снігових лавин.

Рівнинна місцевість характеризується відсутністю значних нерівностей земної поверхні, відносно невеликими перевищеннями (до 25 м) і порівняно незначною стрімкістю схилів (до 2°). Абсолютні висоти над рівнем моря – до 300 м (рис.1.28).

Рівнинна місцевістьРис. 1.28. Рівнинна місцевість

Відкрита, слабопересічена рівнина придатна для бойових дій усіх родів військ та здійснення їх маневру в усіх напрямках. Її глинисті, суглинисті, супісчані й торф’яні ґрунти дають можливість рухатися бойовій техніці в суху погоду влітку, але значно ускладнюють пересування у період дощів, весняного й осіннього бездоріжжя. Відсутність значних висот забезпечує достатню видимість в усіх напрямках і ефективність вогню з усіх видів зброї.

Разом з тим, рівнина ускладнює організацію маскування підрозділів. Захисні властивості її мінімальні, особливо, від зброї масового ураження. Для  захисту і маскування підрозділів в обороні необхідне значне інженерне обладнання такої місцевості з улаштування вогневих позицій для танків, артилерії та бойової техніки, а також бліндажів, сховищ, окопів і траншей для особового складу. Рівнинна місцевість, як правило, більш сприятлива для організації та ведення наступу й менш сприятлива для оборони.

Горбкувата місцевість характеризується хвилястим характером земної поверхні, яка утворена горбами з відносними перевищеннями           25-200 м між ними, зі стрімкістю схилів до 3° і абсолютними висотами до 500 м (рис. 1.29).

Горбкувата місцевістьРис. 1.29. Горбкувата місцевість

Горбкувата місцевість допускає бойові дії всіх родів військ, здійснення перегрупування підрозділів та їх маневр у ході бою поза дорогами і в цілому сприятлива як для наступу, так і для оборони. Вона має добрі рубежі для розташування підрозділів на місці, облаштування вогневих позицій, має деякі захисні властивості від зброї масового ураження. Проміжки між горбами й зворотні схили горбів можуть служити укриттям від спостереження і вогню противника. На такій місцевості багато командних висот з великою дальністю видимості і широким сектором огляду.

Низькогірна місцевість характеризується відносними перевищеннями 200-500 м, переважною стрімкістю схилів до 10° і абсолютними висотами 500-1000 м (рис. 1.30).

Порівняно з іншими видами гірської місцевості вона менш розчленована, як правило, добре обжита і має певною мірою розвинену мережу доріг. При відносно пологих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій усіх родів військ. Водночас зосереджене застосування важкої бойової техніки ускладнене. Низькогірна місцевість у цілому сприяє маскуванню й захисту від усіх видів зброї.

Низькогірна місцевістьРис. 1.30. Низькогірна місцевість

Середньогірна місцевість має висоти над рівнем моря приблизно 1000-2 000 м, відносні перевищення від 500 до 1000 м і переважну стрімкість схилів до 25° (рис. 1.31).

Середньогірна місцевістьРис. 1.31. Середньогірна місцевість

Середньогірна місцевість розчленована на добре виражені гірські масиви, пасма, їхні піки і гребені мають згладжені форми; вона часто має широкі гірські проходи, які використовуються для прокладання доріг. Ці дороги нерідко перетинають гірські хребти через перевали, які доступні для руху бойової техніки протягом усього року або більшої його частини. Однак застосування важкої бойової техніки можливе лише на окремих напрямках.

Загалом середньогірна місцевість вимагає значних інженерних робіт для забезпечення її прохідності. Водночас вона сприятлива для маскування і захисту військ від усіх видів зброї.

Високогірна місцевість характеризується відносними перевищеннями 1000 м і більше, стрімкістю схилів понад 25° і висотами над рівнем моря понад 2 000 м (рис. 1.32).

Високогірна місцевістьРис. 1.32. Високогірна місцевість

Високогірна місцевість розділена глибокими долинами й улоговинами на гірські хребти, їх піки і гребені часто вкриті снігом. Така місцевість, як правило, мало обжита, має мало гірських проходів і дуже рідку мережу доріг місцевого значення без твердого покриття, які поєднують населені пункти.

Дороги вузькі і прокладені вздовж рік межигір’ями, проходять через перевали, які розташовані на значних висотах, зі стрімкими підйомами і малими радіусами поворотів. Перевали на таких дорогах придатні для руху автомобілів підвищеної прохідності, гужового транспорту і мотоциклів. Взимку ці перевали заметені снігом і тому більшість із них цієї пори року закриті.

Бойові дії можуть розгортатися лише на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, які забезпечені дорогами. У решті районів високогірної місцевості можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним спорядженням. Загалом високогірна місцевість сприяє маскуванню. При застосуванні зброї потужної руйнівної дії можливі обвали каміння і сходження снігових лавин, які руйнують або засипають дороги, оборонні спорудження, порушують лінії зв’язку, загачують ріки, що значно обмежує маневр і темпи наступу військ.

Таким чином, доступність гірської місцевості для бойових дій військ значно зменшується при збільшенні її висоти над рівнем моря: чим вища місцевість, тим більша її розчленованість та стрімкість схилів, тим суворіший клімат і тим менше вона придатна для бойових дій військ.