Розвідка елементів місцевості

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Розвідка елементів місцевості (ділянки ріки, маршруту, лісу, болота тощо) виконується безпосереднім обстеженням командиром підрозділу, або розвідувальним дозором (групою). Під час розвідки окремі об’єкти місцевості доцільно фотографувати, що прискорить розвідку і якість розвідувальних документів.

Розвідка ріки полягає у детальному вивченні характеристики ділянки ріки і навколишньої місцевості в місцях її форсування; визначенні захисних і маскувальних властивостей місцевості в місцях переправи; виборі місць для розміщення пунктів управління і позицій вогневих засобів та ділянок, найбільш придатних для переправи військ різними засобами.

При вивченні берегів визначають ступінь їхнього впливу на вибір ділянок для наведення переправ при форсуванні ріки. З цією метою визначають доступність берегів для спуску до води бойової і переправної техніки, особливо в місцях, зручних для організації переправи вбрід, десантних переправ і переправ танків під водою.

Найбільш зручними для форсування вважаються ділянки ріки з пологими схилами річкової долини і берегами русла та незаболоченою заплавою, прихованими підходами до ріки і надійним маскуванням, тому що стрімкі береги річок для спуску і виходу з ріки бойової та іншої техніки необхідно буде облаштовувати за допомогою підривних робіт, землерийних машин і танків з бульдозерним обладнанням. При цьому бажано, щоб берег ріки в місці переправи був вищим від протилежного, що забезпечить зручне спостереження за переправою та її надійне прикриття вогнем танків, артилерії та інших бойових засобів, а також вогневу підтримку наступу підрозділів на протилежному березі.

Об’єкти, які намічені для захвату на протилежному березі, повинні мати надійні підходи до них, а місцевість, що прилягає до ріки та її заплава – бути придатними для маневру і зосередження підрозділів. Найбільш вигідними для форсування місцями вважаються звивисті ріки, які своїми опуклостями звернені у напрямку наступу. В таких місцях можна краще прикрити переправу підрозділів вогнем із флангів.

Сильно розгалужені ділянки рік з великою кількістю проток, островів, обмілин і стариць затруднюють організацію всіх видів переправи. У таких випадках підрозділам доведеться форсувати не одну, а декілька річок, розташованих на незначній відстані одна від одної і нерідко розділених між собою заболоченими ділянками заплави. При цьому потрібно буде багато часу на багаторазове розгортання і згортання переправних засобів, що у бою не завжди можливо. Нарешті, звивистість і розчленованість русла значно погіршують умови судноплавства і зменшують можливість бойового застосування річкових суден.

Розвідка обраної для форсування ділянки ріки починається із загального її огляду і підходів до неї, визначається прохідність її долини і заплави. При розвідці долини визначають характер її дна і схилів (наявність схованок і прихованих підходів до ріки, характеристика ґрунту дна і берегів); стрімкість схилів; умови спостереження і ведення вогню; наявність озер, проток, стариць, канав і заболочених ділянок; можливі коливання рівня води в період форсування.

Крім цього, визначають наявність місцевих переправних засобів і будівельних матеріалів, придатних для спорудження і ремонту переправ, наявність гідротехнічних споруд вище і нижче ділянки переправи та їх можливий вплив на форсування ріки у разі їх зруйнування.

Після цього починається детальне обстеження наміченої ділянки. У місцях, намічених для переправи, визначають ширину, глибину і швидкість течії ріки, стрімкість з’їздів і виїздів, ґрунт дна і берегів.

Ширину ріки визначають за великомасштабною картою, окомірно або геометричною побудовою на місцевості, а під час повеней і паводків краще використовувати аерознімки місцевості. Глибину ріки визначають мотузкою з грузилом або жердиною з нанесеними на неї дециметровими  поділками.

 Швидкість течії визначають окомірно або за допомогою якого-небудь поплавка (тріски, пучка трави), вираховуючи кількість секунд, за які поплавок пропливе, наприклад, 100 м.

Ґрунт дна ріки визначають жердиною: якщо жердина входить легко – то дно замулене, а якщо з зусиллям – то глинисте або піщане. Приблизно ґрунт дна можна визначити за швидкістю течії ріки (див. табл. 13.3).

Профіль дна ріки визначають у тому випадку, якщо передбачається форсування її танками по дну. Для цього визначають глибину ріки через певні інтервали. Стрімкість схилів при вході у воду і виході з води на протилежному березі не повинна перевищувати 6-12° для колісних машин та бронетранспортерів і 12-25° для танків. При цьому необхідно переконатися у відсутності в цьому місці ям, великого каміння, валунів та інших перешкод.

Броди визначаються на розширених ділянках ріки, у місцях перепаду води; на наявність броду вказують дороги і стежки, які підходять до ріки з обох берегів. Глибина броду не повинна перевищувати: для автомобілів – 0,4-0,9 м, для гусеничних тягачів і танків – 0,8-1,5 м. Допустима глибина броду для його подолання, залежно від швидкості течії ріки, наведена в табл.16.1.

 

Об’єкт переправи

Допустима глибина броду (м)

при швидкості течії ріки, (м/с)

  до 1 до 2 більше 2
Особовий склад пішки 1,0 0,8 0,6
Автомобілі: легкові, вагою до 2 т 0,6 0,5 0,4
             - вантажні, вагою 3-3,5 т 0,8 0,7 0,6
             - вантажні, вагою 5 т 0,9 0,8 0,7
Гусеничні тягачі 1,0 0,9 0,8
Танки 1,5 1,4 1,3

Взимку необхідно визначити товщину льоду і, крім того, встановити міцність з’єднання льоду з берегами та можливість його провисання над водою. Мінімальна товщина льоду водних об’єктів для переправи взимку гусеничної і колісної техніки з урахуванням їх ваги, а також особового складу наведена у табл. 13.5. У тих випадках, якщо товщина льоду менша, його необхідно підсилити різними способами.

В результаті розвідки ділянки ріки обирають місця для переправ, визначають підходи до них, обстежують вихідні райони для форсування і маршрути руху до намічених переправ. Всі ці дані наносять на карту або складену по ній схему.

Розвідка маршруту проводиться з метою визначення умов прохідності маршруту бойовими і транспортними (особливо великогабаритними) засобами та визначення можливих перешкод і заходів з їх подолання; визначення маскувальних властивостей місцевості, умов розгортання, розосередження та укриття підрозділів у районах привалів і відпочинку.

Під час підготовки маршруту визначають відомості, які необхідно одержати, ретельно вивчають за картою маршрут руху і важливі ділянки, на яких місцевість необхідно обстежити більш детально (місця переправ, шляхи обходу перешкод, рубежі можливого розгортання тощо). На такі ділянки місцевості, при необхідності, за картою складають окремі схеми місцевості великого масштабу, на які наносяться з необхідною детальністю результати розвідки маршруту.

При розвідці маршруту на карту або схему маршруту наносяться об’єкти місцевості, які знаходяться на відстані 300-500 м від осі маршруту і можуть певним чином впливати на здійснення маршу, а характерні орієнтири, наприклад,  повалене дерево, зруйнована будівля, підбитий танк (які не відображені на карті) бажано фотографувати з позначенням їх положення на карті (схемі).

Особливо ретельно визначають і наносять на карту орієнтири на поворотних точках і розгалуженнях доріг, на яких для уникнення у розбіжності подальшого руху, доцільно визначити магнітні азимути і також нанести на карту.

Під час руху за маршрутом обстежують прохідність доріг (ширину, матеріал покриття та їх якість), а на ґрунтових дорогах – якість їх полотна з урахуванням колій, вибоїн, враховуючи при цьому пору року і можливу зміну погоди.

На дорогах визначають ділянки зі значними підйомами і спусками, малими радіусами поворотів; ділянки доріг, що допускають рух тільки в одному напрямку – на перехрестях доріг, станціях і роз’їздах, а також дороги, що проходять через вузькі дорожні споруди (мости, труби, насипи, виїмки).

Особливу увагу приділяють обстеженню зруйнованих ділянок доріг. Все це у сукупності визначатиме загальну пропускну властивість доріг і тому у цих випадках визначають можливість об’їзду таких перешкод та рух транспорту узбіччям доріг або поза дорогами.

Під час руху визначають характеристики та стан мостів і шляхопроводів (довжину, ширину, вантажопідйомність), дамб і гребель через водні перешкоди, тунелів, галерей та вузьких ділянок на дорогах гірської місцевості тощо.

Рухаючись за маршрутом, визначають наявність можливих перешкод, які можуть виникнути в результаті дій противника (засади, завали, пожежі, затоплені ділянки), а також намічають шляхи їх обходу. Якщо маршрут прокладено поза дорогами, визначають його прохідність з урахуванням пори року і погодних умов. Повздовж маршруту визначають захисні властивості місцевості та умови маскування від наземного і повітряного спостереження противником.

При обстеженні водних перешкод, через які пролягає маршрут, особливу увагу звертають на наявність переправ і бродів (глибину, ширину, ґрунт дна, стрімкість берегів), а при обстеженні гідротехнічних споруд визначають можливі зони затоплення у випадку їх руйнування.

Якщо розвідка маршруту проводиться взимку, необхідно визначити товщину снігу, а також льоду на ріках, озерах і болотах, через які прокладено маршрут. Особливо ретельно обстежуються заглиблення рельєфу (невеликі лощини, долини), які занесені снігом, а також незамерзаючі ділянки боліт і дороги на підйомах і спусках, вкритих ожеледицею.

В результаті розвідки на карту наносять: маршрут руху, дорожні споруди та їх характеристики, можливі шляхи обходу у випадку їх руйнування, перешкоди повздовж маршруту; показують райони, придатні для маскування підрозділів від наземного та повітряного спостереження. Відомості, які неможливо позначити умовними знаками, записують у вигляді легенди на вільному місці карти.

Розвідка лісу ведеться з метою визначення його тактичних властивостей – прохідності бойовою і транспортною технікою, умов орієнтування і ведення вогню, спостереження і маскування, а також умов захисту особового складу та бойової техніки.

Тактичні властивості лісу залежать від складу і густоти насаджень, висоти і товщини стовбурів, а також від упорядкованості лісу, на що вказують наявність у ньому доріг, просік, поділ масиву лісу на квартали, відсутність вирубок, сухостою та бурелому. В упорядкованому лісі набагато краще пересуватися, орієнтуватися, здійснювати маневри і керувати підрозділом у бою, ніж у лісах, які заросли чагарниками та з незначною кількістю доріг і просік. Тому при розвідці лісу на це необхідно звертати особливу увагу.

Під час підготовки до наступу спочатку розвідують підходи до лісу, наносять на карту або схему точне накреслення узлісся, а потім обстежують ліс і, перш за все, лісові дороги, просіки та інші шляхи руху, визначають прохідність бойовою і транспортною технікою, умови орієнтування, ведення вогню, можливість здійснення маневрів тощо. Для цього встановлюють наявність і напрямок доріг і просік, які співпадають із напрямком наступу, відмічають на карті (схемі) природні чи встановлені штучні орієнтири, визначають магнітні азимути напрямків руху через ліс, визначають ділянки доріг і просік, прохідність яких необхідно покращити, визначають перешкоди на шляху руху військ і можливість їх подолання або обходу.

В обороні розвідка лісу ведеться з метою визначення маскувальних і захисних властивостей місцевості, умов ведення вогню і спостереження. У загальному випадку в обороні спочатку вивчають підходи до лісу зі сторони противника, а потім детально наносять на карту (схему) узлісся, дороги, просіки, а також інші можливі маршрути руху через ліс ярами, вимоїнами, канавами і чагарниками, які можливо використати для здійснення прихованих маневрів підрозділів під час бою.

Передній край оборони вибирають перед природними перешкодами з використанням вигідних у тактичному відношенні рубежів місцевості, наприклад, берегів річок, озер, боліт, міжболотних дефіле тощо. Передній край оборони недоцільно розташовувати на узліссі – його вигідніше розташовувати перед узліссям або в глибині лісу. Вогневі позиції для стрільби танків, артилерії та стрілецької зброї вибирають у таких місцях, звідки є можливість вести прицільний вогонь з невеликої відстані на виходах із дефіле, доріг, бродів і переправ.

Після цього, пересуваючись лісовими дорогами і просіками, розвідка лісу ведеться більш детально. Спочатку встановлюють висоту, товщину і густоту дерев. Висоту дерев можна визначити за кутовою величиною (формула тисячної) або за тінню від предмета. Товщину дерев визначають на рівні грудей за допомогою шпагату або лозини відомої довжини. Діаметр стовбура приблизно дорівнює 1/3 його кола.

Маскувальні властивості лісу залежать від густоти лісу, яка характеризується зімкнутістю крон (зімкнутість крон – це відношення площі проекції крон всіх дерев на ділянці землі до площі цієї ділянки), а прохідність лісу залежить від середньої відстані між деревами.

Зімкнутість крон визначається приблизною оцінкою, яка може бути від 0,1 до 1, що означає: 0,1-0,2 – рідколісся, 0,2-0,5 – ліс середньої густоти, 0,5-1 – густий ліс. Маскувальні властивості лісу, а також залежність між зімкнутістю крон і густотою лісу наведені в табл. 16.2.

Класифікація лісу

Зімкнутість крон Середня відстань між деревами, м

Прохідність лісу і умови маскування

Густий ліс 1-0,5 до 6 Підрозділи надійно маскуються
Ліс середньої густоти 0,5-0,2 6-10 Необхідно маскуватися в окремих випадках
Рідколісся 0,2-0,1 10-15 Підрозділам необхідно маскуватися

 Прохідність лісу залежить від середньої відстані між деревами та товщини стовбурів. Для визначення середньої відстані між деревами підраховують на декількох, характерних для даного лісу, ділянках кількість дерев. Середню відстань визначають за формулою

16-1-f

де    l  – середня відстань між деревами, м; 10 – постійний коефіцієнт;  n – кількість дерев на площі 100 м2.

Наприклад, у лісі площею 400 м2 (20´20 м) нарахували 16 дерев (невеликі дерева і кущі не враховуються). Отже, кількість дерев на 100 м2 n=4, а середня відстань між деревами – 5 м.

Залежність діаметра крон дерев від їх висоти наведена у табл.16.3 (розміри вказані у метрах).

Висота дерева Діаметр крони Висота дерева Діаметр крони
5 1,0 25 4,8
10 1,9 30 5,7
15 2,8 35 6,6
20 3,8 38 7,5

Характеристика прохідності лісу бойовою та транспортною технікою наведена у табл.16.4.

Прохідність лісу

(при товщині стовбурів більше 20см)

Середня відстань

між деревами, м

Танки проходять ліс відносно вільно

Танки проходять ліс із труднощами

Танки проходять ліс, звалюючи дерева

Тягачі без причепів проходять ліс відносно вільно

Вантажні автомобілі проходять ліс відносно вільно

Більше 8 м

6-8 м

Менше 6 м

Більше 6 м

Більше 8 м

Тактичні властивості лісу багато в чому залежать від рельєфу лісової місцевості та наявності річок і боліт, які розподіляють ліс на окремі масиви; характеру і зволоженості ґрунтів; наявності дренажних канав, чагарників, вирубок, сухостою та буреломів, що також впливатиме на прохідність лісу.

При розвідці змішаного та, особливо, листяного лісу враховують наявність підліска і, особливо, – пори року, тому що маскувальні властивості листяного лісу восени, після опадання листя, взимку і ранньою весною майже відсутні, особливо з повітря.

При розвідці лісу, у будь-якому випадку, слід пам’ятати, що у захаращених лісах у період літньої спеки та ранньої осені, коли в лісі багато сухої трави та хмизу, можливе виникнення лісових пожеж – одного із найбільш небезпечних факторів ураження особового складу і бойової техніки, на що теж необхідно звертати увагу при обстеженні лісу.

В результаті розвідки лісу відображають на карті або схемі відповідними умовними знаками дороги, просіки, вирубки, буреломи, згарища, завали, заболочені ділянки, яри, обриви, орієнтири уздовж доріг і просік, напрямки руху поза дорогами, їх магнітні азимути, шляхи обходу важкопрохідних і непрохідних ділянок.

Розвідка болота. Бойові дії на болотистій місцевості являють собою надзвичайно великі складнощі для військ, особливо, у наступі. Проте досвід ведення бойових дій на такій місцевості свідчить про те, що саме у таких місцях можливе нанесення противнику несподіваних ударів, які можливі лише при детальному вивченні прохідності боліт особовим складом і можливим використанням бойової техніки.

Розвідка болота проводиться з метою визначення шляху його подолання та можливості покращення його прохідності або обходу важкопрохідних ділянок. У будь-якому випадку розвідка болота здійснюється не менше ніж двома-трьома військовослужбовцями, з міцними жердинами для пересування через болото і визначення його глибини, а також мотузками для страхування.

Під час розвідки болото спочатку оглядають з якого-небудь підвищення або з дерева, встановлюють характер поверхні і рослинності, наявність доріг, стежок, а також рік, озер і канав та інших місцевих предметів, які можуть бути надійними орієнтирами. Обстеження болота починають з його окраїни та ділянок, по яких проходять дороги, стежки, ростуть дерева, а також інших ознак, які вказують на прохідність болота.

Під час розвідки болота встановлюють місця проходу, а також заходи щодо покращення їх прохідності; визначають за компасом азимути напрямку руху для кожної ділянки шляху. Глибину болота і товщину шару торфу визначають за допомогою жердини. Під час протикання торфу необхідно вловити момент, коли жердина провалиться крізь шар торфу і легко зануриться у рідину.

При розвідці заболочених ділянок без шару торфу (лугових і заплавних боліт, мокрих лугів, солончаків, плавнів) визначають глибину шару води, багнистість ґрунту дна, маючи на увазі, що заболочені ділянки є прохідними для колісних машин, якщо дно тверде і глибина болота не більше 40см.

Взимку при розвідці болота визначають глибину його промерзання, товщину снігового покриву, виявляють ділянки, які не замерзають.

Дані розвідки болота і навколишньої місцевості наносять на карту або схему, показуючи уточнене на місцевості накреслення контуру болота, підходи до нього, дороги, стежки, розвідані проходи та їх характеристики.