Розвідка місцевості та рекогностування

Військова топографіяСкачать «Військова топографія» бесплатно, а также скачать много других карт можно в нашем архиве карт

Завдання і способи розвідки місцевості.

Будь-яка місцевість може сприяти виконанню бойового завдання або ж значно утруднювати його. Для того, щоб використати сприятливі властивості місцевості, її потрібно найбільш повно вивчити, правильно оцінити та уміло використати в конкретних бойових умовах. Тому військові статути і настанови розглядають місцевість як один із найважливіших елементів бойової обстановки.

Командири підрозділів вивчають і оцінюють місцевість, як правило, за топографічними картами з порівняно великою докладністю. Але при цьому  задовольнити вимоги військ лише топографічними картами дуже важко, оскільки на карті неможливо показати, наприклад, кліматичні умови і пов’язані з цим умови прохідності місцевості за різної пори року, повені та паводки на ріках, період їх замерзання, товщину льоду тощо. Крім того, карти з часом старіють і зміст карти може не повністю відповідати дійсному стану місцевості.

Тому при підготовці та веденні бойових дій командири підрозділів не повинні обмежуватись вивченням місцевості тільки за топографічними картами. Різні роди військ по різному залежать від місцевості, висуваючи до неї свої вимоги стосовно її прохідності, умов ведення вогню, маскування, захисних властивостей тощо.

Бойова техніка і транспортні засоби механізованих, танкових, артилерійських і ракетних підрозділів (частин) мають відповідну прохідність ґрунтовими дорогами та поза дорогами. Наприклад, для них по різному доступні лісова, гірська і болотиста місцевості, а, відповідно, і вимоги до бродів, мостів та поромів для переправи їх через ріки будуть різними.

Відтак, командири підрозділів різних родів військ одні й ті ж елементи місцевості вивчають і оцінюють зі своєї точки зору, вирішуючи при цьому завдання про можливість застосування в конкретних умовах своїх бойових засобів. Тому для отримання найповніших відомостей про місцевість (захисні властивості, умови прохідності, спостереження, маскування, ведення вогню й інші) необхідно постійно вести розвідку місцевості, яка є невід’ємною складовою військової розвідки.

У зв’язку з цим командири підрозділів у кожному конкретному випадку організовують розвідку місцевості з урахуванням специфіки свого озброєння, бойової техніки і транспортних засобів. Це призводить до певного дублювання дій військової розвідки, зате підрозділи у цих випадках отримують не загальні відомості про місцевість, а саме ті, які найкращим чином відповідають їх конкретним бойовим завданням.

Ступінь детальності вивчення місцевості командирами різних рівнів може бути різною. Так, наприклад, командирам підрозділів більше потрібні детальні відомості про місцевість, а командирів частин і з’єднань можуть задовольнити більш загальні відомості, але про більшу територію.

Крім того, напрямок і детальність вивчення місцевості залежать від характеру бойового завдання. Наприклад, при підготовці до переправи через ріку вивчаються підходи до обраної ділянки ріки, характер її заплави і берегів; ширина, глибина і швидкість течії ріки, характер ґрунту дна і берегів; місця для прихованого розташування військ та інші дані, а при підготовці до маршу командири всіх рівнів детально вивчають, головним чином, дорожню мережу і характеристики дорожніх споруд; умови руху поза дорогами, перешкоди на шляху руху військ, умови їх подолання тощо.

Таким чином, розвідка місцевості є важливою складовою військової розвідки і проводиться з метою визначення впливу тактичних властивостей місцевості на виконання бойового завдання, надійного орієнтування на ній та ефективного використання своїх бойових і транспортних засобів. Постійне та наполегливе ведення розвідки місцевості поряд з розвідкою противника за будь-яких обставин є одним із найважливіших обов’язків командирів підрозділів.

Розвідка місцевості проводиться з метою збору і систематизації відомостей про тактичні властивості місцевості та її окремі елементи: гідрографію, рельєф, населені пункти, дорожню мережу, ґрунтово-рослинний покрив тощо.

Основні завдання розвідки місцевості в районі дії підрозділу полягають у визначенні:

  • прохідності місцевості для бойової і транспортної техніки;
  • стану доріг, мостів, шляхопроводів та інших дорожніх споруд;
  • характеру водних перешкод і умов їх подолання;
  • захисних та маскувальних властивостей місцевості, характеру природних масок і схованок;
  • прихованих підходів до об’єктів противника та його переднього краю;
  • стану водопостачання;
  • змін місцевості у порівнянні з картами.

Розвідка місцевості організовується та проводиться безперервно, цілеспрямовано і потайно. Однією з найважливіших вимог до даних розвідки є також її вірогідність і своєчасність. Відомості про місцевість, які здобуті розвідкою, необхідні командирам для визначення впливу місцевості на виконання бойового завдання з найбільш ефективним використанням своїх сил і засобів, а при відсутності даних про противника допоможуть визначити ймовірне розташування його підрозділів і можливий напрямок та характер його бойових дій.

Основними способами розвідки місцевості є спостереження і безпосередній огляд місцевості. Крім того, командири підрозділів можуть отримувати відомості про місцевість за матеріалами повітряного і наземного фотографування, свідченнями полонених, опитуванням місцевих жителів. Дані про місцевість необхідно також доповнювати вивченням спеціальних карт, військово-географічних описів і довідок про місцевість.

Розвідка спостереженням ведеться у всіх видах бою, але найчастіше застосовується в обороні, особливо тоді, коли місцевість проглядається, але противник не дозволяє до неї наблизитись. Спостереження – найбільш поширений спосіб розвідки місцевості, який ведеться особисто командирами підрозділів, спостережними постами, спостерігачами рот (взводів, відділень) і обслугою чергових вогневих засобів цілодобово, у будь-яку пору року та за будь-якої погоди. Місця для спостереження обираються таким чином, щоб був найкращий огляд місцевості, при цьому вони повинні бути прихованими від спостереження і вогню противника.

Спостерігачі забезпечуються великомасштабними картами або схемами місцевості, біноклями, стереотрубами, компасами, годинниками, засобами зв’язку та журналами спостереження. Вночі та за умов обмеженої видимості спостереження ведеться із застосуванням приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості.

Зусилля спостереження повинні бути спрямовані на те, щоб виявити приховані підходи до переднього краю оборони противника і визначити райони та рубежі, які вигідні для організації спостереження зі сторони противника; вивчити природні перешкоди і загородження та шляхи їх обходу; виявити зміни місцевості під час спостереження тощо. При цьому вказуються ділянки та об’єкти, на які необхідно звернути особливу увагу, а також добуті відомості, про які необхідно доповідати негайно.

Спостерігачу вказується сектор спостереження, орієнтири і порядок доповіді результатів спостереження. Після отримання завдання, спостерігач докладно вивчає місцевість у вказаному секторі, з’ясовує характерні обриси та взаємне положення орієнтирів і місцевих предметів, наносить їх на карту і визначає по ній відстань до кожного орієнтира. Якщо карта відсутня, то складається схема місцевості (рис. 16.1). На схему також наносять орієнтири, відстані до яких визначають віддалеміром або окомірно. Карта або схема місцевості з підписаними відстанями до орієнтирів використовується у подальшому для нанесення виявлених об’єктів і цілей, напрямків на них відносно орієнтирів.

Схема місцевості для нанесення результатів спостереження16.1. Схема місцевості для нанесення результатів спостереження

Спостереження за місцевістю ведеться в зонах у такому порядку: спочатку у ближній зоні (до 500 м) справа наліво, потім у середній зоні (до 1000 м) зліва направо і після цього – у дальній зоні справа наліво. Потім спостереження ведеться у зворотному порядку.

Виявлену ціль або об’єкт вивчають за допомогою оптичних приладів, визначають її місцезнаходження на місцевості відносно орієнтирів і місцевих предметів, доповідають про неї засобами зв’язку і наносять її на карту або схему місцевості.

Розвідка безпосереднім оглядом дозволяє найкращим чином вивчити особливості місцевості, оцінити її прохідність, захисні і маскувальні властивості, визначити умови ведення вогню та орієнтування. Безпосередній огляд об’єктів місцевості проводиться в тому випадку, коли є можливість наблизитись до об’єктів, які розвідують, докладно обстежити їх і провести необхідні виміри та розрахунки.

Розвідка безпосереднім оглядом може проводитись розвідувальними дозорами (групами) на марші, у наступі, в обороні при відсутності зіткнення з противником та в інших випадках. Порядок руху, віддалення та способи дії дозору визначається поставленим йому завданням і залежить від обстановки, що склалася. Розвідка місцевості ведеться дозором під час руху, а також на коротких зупинках.

Результати розвідки місцевості оформляються на карті або схемі спеціальними умовними знаками. Важливі відомості, які суттєво впливають на пересування підрозділів (зруйновані мости та гідротехнічні споруди, заміновані та затоплені ділянки місцевості, значні пожежі та завали в лісі), доповідаються негайно.